Рішення

від 08.08.2018 по справі 902/206/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08.08.2018 м. Київ Справа №  902/206/18 За позовом: керівника Калинівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі позивача: Калинівської міської ради; до: товариства з обмеженою відповідальністю "АГРАРІКО"; про: стягнення 11.434,60 грн. Суддя Балац С.В. Представники: без виклику сторін. С У Т Ь       С П О Р У: Керівник Калинівської місцевої прокуратури (далі – прокурор) звернувся із позовом до господарського суду Вінницької області в інтересах держави в особі Калинівської міської ради (далі – позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "АГРАРІКО" (далі - відповідач) про стягнення 11.434,60 грн. Позовні вимоги мотивовані неправомірною бездіяльністю відповідача у вигляді обов'язку останнього взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної  інфраструктури населеного пункту шляхом укладення з позивачем договору про пайову участь, що призвело до звернення прокурора до суду із вимогами про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 11.434,60 грн. Ухвалою господарського суду Вінницької області від 25.04.2018 № 902/206/18 вказану вище позовну заяву передано на розгляд до господарського суду м. Києва з підстав місцезнаходження відповідача у м. Києві. Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.06.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 902/206/18 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки вказана справа є справою незначної складності та визнана судом малозначною. Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив з урахуванням відсутності повноважень прокурора на здійснення представництва інтересів держави в особі позивача, а також того, що навіс зерноскладу не є об'єктом архітектури. Позивач скориставшись своїм правом, наданим ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відповідь на відзив, в якій вказано про наявність підстав для  здійснення представництва інтересів держави в особі позивача в даному процесі. Також прокурор зазначив, що відповідно до технічного паспорта на нежитлові будівлі в м. Калинівка по вул. Коцюбинського, 33, зазначено об'єкт – будівля зерноскладу, а відповідно до схеми розташування будівлі зерноскладу, плану нежитлової будівлі та експлікації приміщень до плану громадського чи виробничого будинку – то навіс зерноскладу, на який посилається відповідач є невід'ємною частиною будівлі зерноскладу. Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва, В С Т А Н О В И В : Відповідно до п. 1 рішення позивача від 24.12.2013 № 416, внесено зміни у рішення позивача від 27.10.2011 № 349 "Про пайову участь у розвиток інфраструктури міста" та викладено в новій редакції: "Встановити для забудовників об'єктів містобудування розмір пайової участі розвитку інфраструктури міста Калинівка в розмірі: - 4 % загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта – для житлових будівель, 10 % загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єктів містобудування – для інших нежитлових будівель та споруд". Рішенням позивача від 17.07.2014 № 209 затверджено Положення про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Калинівка (далі – Положення). Пунктом 1.3 Положення, зокрема, визначено, що будівництво – спорудження нових об'єктів громадського, виробничого та комерційного призначення, їх реконструкція, розширення, добудова, реставрація відбудованої та відтворення втраченої історичної забудови, капітальний ремонт будинків, споруд та інших об'єктів, їх перепрофілювання, переобладнання, технічне переоснащення. Згідно п. 1.5 Положення, участь замовників, які мають намір щодо забудови земельних ділянок на території міста Калинівка у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста є обов'язковою. Відповідно до п. 2.2 Положення, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури міста Калинівка визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладання договору про пайову участь та доданих до нього документів, які підтверджують вартість будівництва об'єкта з техніко-економічними показниками. Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області 24.12.2014 № ВН 082143580590 зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва "Реконструкція навісу під зерносклад відповідача", що розташований за адресою: вул. Коцюбинського, 33, м. Калинівка. Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області 10.06.2015 зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації за № ВН 142151610042. Кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією – 114.346 тис. грн. Актом управління північного офісу держаудитслужби у Вінницькій області від 17.02.2017 № 08-30/1, зокрема, визначено, що реконструкція навісу під зерносклад (декларація про готовність до експлуатації ВН № 142151610042) за адресою: м. Калинівка вул. Коцюбинського, 33, замовник – відповідач, кошторисною вартістю 114.346 тис. грн. (сума пайової участі 11434,60 грн. 10 %). Як стверджує прокурор, відповідач не звертався до позивача із заявою про укладення договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної  інфраструктури м. Калинівка, що свідчить про його бездіяльність у вчиненні передбачених законом обов'язкових дій щодо такого звернення і укладення договору, і як наслідок позбавлення права на отримання фінансування на розвиток інфраструктури населеного пункту, що призвело до звернення прокурора до суду із вимогами про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 11.434,60 грн. За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище фактичних обставин, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, з урахуванням такого. Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1)     втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) розміру збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Приписами частин 1, 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Відповідно до статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність", будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності". Положеннями статті 1 Закону України "Про архітектурну діяльність", зокрема, визначено, що об'єкти архітектурної діяльності (об'єкти архітектури) - будинки і споруди житлово-цивільного, комунального, промислового та іншого призначення, їх комплекси, об'єкти благоустрою, садово-паркової та ландшафтної архітектури, монументального і монументально-декоративного мистецтва, території (частини територій) адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів. Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом держстандарту України від 17.08.2000 № 507, зокрема, визначено, що споруди - це будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт. Будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устатковання, тварин, рослин, а також предметів. До будівель відносяться: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та закладів освіти та т. ін. Твердження прокурора про те, що реконструкція, здійснена відповідачем підпадає під законодавче визначення забудови, оскільки останній є замовником та виявив намір щодо забудови території, яка має певне географічне положення судом відхилені з огляду на наступне. Відповідачем проведено роботи з реконструкції навісу зерноскладу, який представляє з себе дах, розміщений на арочних конструкціях з металу, цільове призначення якого захист зернових, розміщених на площі під дахом від негативних погодних умов. Таким чином, навіс зерноскладу не відноситься ні до категорії споруд, ні до категорії будівель, відтак не є об'єктом архітектури, що виключає обов'язок відповідача приймати участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 233, 236, 238, 250, 252, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, В И Р І Ш И В : У задоволенні позову відмовити повністю. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.       Cуддя                                                                                                С.В. Балац