Рішення

від 06.08.2018 по справі 910/7567/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.08.2018Справа № 910/7567/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Василенка В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк

до Приватного підприємства Союзсервіс

про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 116 від 16.10.2007 в розмірі 402 806,70 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський акціонерний банк звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Приватного підприємства Союзсервіс про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 116 від 16.10.2007 в розмірі 402 806,70 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що між ним та відповідачем було укладено Кредитний договір № 116 від 16.10.2007 року, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит. Проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань у встановлені договором строки кредитні кошти не повернув, внаслідок чого за ним виникла заборгованість, яка встановлена рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.2009 року у справі № 13/276. Оскільки, вказане рішення суду відповідачем в частині погашення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі виконане не було, позивачем здійснено нарахування: 177 981,51 грн. - заборгованість по відсоткам; 10 819 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 24 408 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту; 7 401,76 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту; 14 303,24 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків; 59 406,87 грн. - інфляційні втрати за несвоєчасне погашення кредиту; 108 486,32 грн. - інфляційні втрати за несвоєчасну плату процентів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2018 судом залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.

15.06.2018 та 21.06.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшли заяви позивача про усунення недоліків, відповідно до яких, позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 13.06.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.07.2018.

У судове засідання 23.07.2018 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився.

За результатами судового засідання, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 06.08.2018, яку занесено до протоколу судового засідання.

Судом, в порядку статей 120-121 ГПК України повідомлено відповідача про призначення справи до судового розгляду по суті на 06.08.2018.

У судове засідання 06.08.2018 представник позивача не з'явився, про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи протоколом судового засідання від 23.07.2018 та розпискою від 23.07.2018, відповідно до якої, представник позивача присутній у судовому засіданні 23.07.2018 повідомлений, про те, що наступне судове засідання відбудеться 06.08.2018 о 12:10 год.

Представник відповідача у судове засідання 06.08.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду направлялись судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, будинок 27-А.

Ухвали суду надсилалися рекомендованими листами з поміткою судова повістка .

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку , рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою Судова повістка , які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п. 116 розділу Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку , у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

З залучених до матеріалів справи листів, у яких відповідачу направлялися копії ухвал, вбачається, що дані листи суду було повернуто поштою у зв'язку з закінченням терміну їх зберігання на відділенні.

З пунктів 99 та 116 указаних Правил вбачається, що повернення поштою рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з зазначенням причини за закінченням терміну зберігання можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листів з ухвалами суду відповідачем та повернення їх до суду з поміткою повернуто відправнику за закінченням терміну зберігання є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання, тобто є власною волею відповідача.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, за приписами ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на викладене, оскільки неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 06.08.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

16 жовтня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний банк (в подальшому змінено найменування на Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський акціонерний банк (далі - позивач, кредитодавець) та Приватним підприємства Союзсервіс (далі - відповідач, позичальник) було Кредитний договір № 116 (далі - Кредитний договір), за умовами якого, кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, надалі - кредит, на умовах, визначених цим Договором та Додатковими угодами до нього, що складають невід'ємну частину Договору.

Відповідно до пунктів 1.1.1 - 1.1.5 Кредитного договору кредит надається у формі поновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом в сумі 100 000 грн. Термін остаточного повернення кредиту 15.10.2009 включно. Процентна ставка за користування кредитом 18 процентів річних. Надання кредиту буде здійснюватися в повному обсязі або окремими частинами, (далі - транш). Кожна наступна видача траншу здійснюється в межах вільного залишку суми кредиту, визначеної в п. 1.1.1 цього Договору. Надання кредиту здійснюється на підставі письмового повідомлення позивальником кредитодавця про свій намір отримати черговий транш кредиту із зазначенням його суми та терміну користування не пізніше ніж за 3 банківських дня до бажаної дати отримання кредиту, за умови укладення Додаткової угоди відповідно до п. 2.5 цього Договору.

Згідно з п. 1.2 Кредитного договору кредит надається позичальнику на наступні цілі: поповнення обігових коштів.

Пунктом 2.3 Кредитного договору сторонами погоджено, що повернення кредиту здійснюється 15.10.2009.

Відповідно до п. 2.7 Кредитного договору проценти за користування траншем нараховуються з дня перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту фактичного повернення траншу. Проценти за користування траншем нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, встановленої згідно п. 1.1.3 договору. Проценти за користування траншем нараховуються щомісячно за поточний календарний місяць. Проценти за користування траншем нараховуються на суму щоденного фактичного залишку заборгованості за траншем. Проценти за користування траншем нараховуються виходячи із мови, що до розрахунку приймається календарна кількість днів в році та календарна кількість днів у місяці. Проценти за користування траншем нараховуються у валюті кредиту. Проценти за користування траншем нараховуються виходячи із умови, що враховується перший день зарахування траншу на поточний рахунок позичальника та/або перерахування траншу по контрактах, що кредитуються, і не враховується останній день терміну користування кредитом/траншем.

Згідно з п. 2.8 Кредитного договору проценти, нараховані за місяць відповідно до пункту 2.7 цього Договору, позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця, не пізніше 03 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані. Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день настання терміну остаточного повернення кредиту, зазначеного у п. 1.1.2 цього Договору, а у випадку, якщо позичальник не поверне загальну заборгованість за кредитом в такий день - то нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення загальної заборгованості за кредитом. Проценти за користування траншем сплачуються на рахунок, що вказано у п. 2.6 цього Договору.

У відповідності до п. 3.3.3 та 3.3.5 Кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути кредит відповідно до умов п.п. 1.1.2, 2.3 цього Договору зі сплатою процентів за фактичний строк користування та сплатою штрафних санкцій при порушенні умов Договору та сплачувати кредитодавцю проценти та комісії на умовах, визначених Договором.

Цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п. 7.4 Кредитного договору).

Додатковою угодою № 1 від 17.10.2007 до Кредитного договору сторонами погоджено, що на виконання умов Кредитного договору № 116 від 16.10.2017 кредитодавець надає позичальнику транш кредиту в сумі 100 000 грн. на термін до 15.10.2009.

Додатковою угодою № 2 від 19.11.2008 до Кредитного договору сторони домовились встановити проценту ставку за користування кредитними коштами в розмірі 26% річних.

Відкрите акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача - Приватного підприємства "Союзсервіс" заборгованості за Кредитним договором № 116 від 16.10.2007 в розмірі 100 000,00 грн., відсотків за користування кредитом в розмірі 12 958,36 грн., пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 1 344,52 грн. та інфляційних збитків за відсотками за користування кредитом в розмірі 273,56 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.2009 у справі № 13/276 позов задоволено повністю, стягнуто з Приватного підприємства "Союзсервіс" на користь Відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" 100 000 грн. заборгованості по сплаті кредиту, 13987,13 грн. - відсотків за кредитом, 2 417,06 грн. - пені за відсотками, 527,17 грн. - інфляційних збитків за відсотками, 1169,31 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивач зазначає, що заборгованість за рішенням суду не сплачена, крім того, відповідно до умов договору триває нарахування процентів на суму боргу та штрафних санкцій за невиконання умов Договору, в зв'язку з чим, ПАТ Всеукраїнський акціонерний банк звернувся до суду за стягненням різниці заборгованості з урахуванням рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2009 у справі № 13/276, яка складається з: 177 981,51 грн. - заборгованість по відсоткам; 10 819 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 24 408 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту; 7 401,76 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту; 14 303,24 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків; 59 406,87 грн. - інфляційні втрати за несвоєчасне погашення кредиту; 108 486,32 грн. - інфляційні втрати за несвоєчасну плату процентів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, встановлені договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.2009 у справі № 13/276 позов задоволено повністю, стягнуто з Приватного підприємства "Союзсервіс" на користь Відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" 100 000,00 грн. заборгованості по сплаті кредиту, 13987,13 грн. - відсотків за кредитом, 2 417,06 грн. - пені за відсотками, 527,17 грн. - інфляційних збитків за відсотками, 1169,31 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.

Таким чином, факти, встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 10.11.2009 року у справі № 13/276, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді даної справи та мають обов'язкову силу для вирішення даної справи.

Доказів на підтвердження виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором, розмір заборгованості за яким, встановлено означеним рішенням, відповідачем не надано, а матеріали справи не містять.

Таким чином, відповідач, взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, та не повернув кредитні кошти у строк, погоджений сторонами.

Статтею 1056 1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Як вбачається з погоджених сторонами умов Кредитного договору, нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день настання терміну остаточного повернення кредиту, зазначеного у п. 1.1.2 цього Договору, а у випадку, якщо позичальник не поверне загальну заборгованість за кредитом в такий день - то нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення загальної заборгованості за кредитом.

З огляду на викладене, оскільки доказів повернення кредитних коштів матеріали справи не містять, позивач правомірно нараховує проценти за користування позичальником кредитними коштами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 2.8 Кредитного договору проценти, нараховані за місяць відповідно до пункту 2.7 цього Договору, позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця, не пізніше 03 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, оскільки відповідач своїх зобов'язань щодо належного виконання умов Кредитного договору не виконав, що підтверджується матеріалами справи та обставинами, встановленими рішенням у справі № 13/276, заявлена до стягнення заборгованість по сплаті процентів за користування кредитним коштами у розмірі 177 981,51 грн. документально доведена та відповідно підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 10 819,00 грн. та пеню за несвоєчасну сплату процентів по кредиту в розмірі 24 408,00 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з п. 4.3 Кредитного договору, у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим Договором позичальник сплачує кредитодавцю пеню в національній валюті України в розмірі подвійної облікової ставки, визначеної в п. 1.1.3 цього Договору, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення виконання, за реквізитами та у день, вказаними кредитодавцем.

Перевіривши наданий позивачем розрахунки пені за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 10 819,00 грн. та за несвоєчасну сплату процентів по кредиту в розмірі 24 408,00 грн., суд вважає їх арифметично вірними, відтак, з урахуванням фактичних обставин справи, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 24 408,00 грн. за несвоєчасну сплату процентів по кредиту в розмірі та в розмірі 10 819,00 грн. за несвоєчасне погашення кредиту.

У зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань, позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційні втрати.

Статтею 625 ЦК встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом статей 524 та 533 ЦК грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Cтаття 625 ЦК розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15 та Верховний Суд у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

Здійснивши перерахунок заявленої позивачем до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем було вірно визначено розміри 3% річних та інфляційних втрат, а відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягають: 7 401,76 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту; 14 303,24 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків; 59 406,87 грн. - інфляційні втрати за несвоєчасне погашення кредиту; 108 486,32 грн. - інфляційні втрати за несвоєчасну плату процентів.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства Союзсервіс (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, будинок 27-А; ідентифікаційний код: 31090403) на користь Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк (04119, м. Київ. вул. Дегтярівська, будинок 27Т; ідентифікаційний код: 19017842) заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі 177 981 (сто сімдесят сім тисяч дев'ятсот вісімдесят одна) грн. 51 коп., пеню за несвоєчасне повернення кредитних коштів у розмірі 10 819 (десять тисяч вісімсот дев'ятнадцять) грн., пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 24 408 (двадцять чотири тисячі чотириста вісім) грн., 3% річних за несвоєчасне повернення кредитних коштів у розмірі 7 401 (сім тисяч чотириста одна) грн. 76 коп., 3% річних за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 14 303 (чотирнадцять тисяч триста три) грн. 24 коп., інфляційні втрати за несвоєчасне повернення кредитних коштів у розмірі 59 406 (п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста шість) грн. 87 коп., інфляційні втрати за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 108 486 (сто вісім тисяч чотириста вісімдесят шість) грн. 32 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 042 (шість тисяч сорок дві) грн. 10 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 09.08.2018.

Суддя О.А. Грєхова