Рішення

від 23.07.2018 по справі 911/910/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2018 р. Справа № 911/910/18

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., при секретарі судового засідання Литовці А.С., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Енерго-сервісна компанія Еско-Північ

до відділу освіти Ставищенської районної державної адміністрації

про стягнення 599 266,88 грн.

за участю представників:

позивача : ОСОБА_1 - предст. за дов. від 24.01.2018 № 111-01118-2253;

відповідача: ОСОБА_2 - предст. за дов. № 01-27/513 від 21.05.2018.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Енерго-сервісна компанія Еско-Північ (далі - позивач, ТОВ ЕСК Еско-Північ ) з позовом до відділу освіти Ставищенської районної державної адміністрації (далі - відповідач, відділ освіти) про стягнення 599 266,88 грн. заборгованості з оплати поставленого природного газу згідно Договору № 191 від 21.11.2017 постачання природного газу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов укладеного між сторонами договору в частині своєчасної та повної оплати за поставлений позивачем природний газ в січні 2018 року, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 556 443,60 грн.

Крім того, позивач просить стягнути нараховані на вказану заборгованість 2 606,90 грн. 3% річних, 29 087,51 грн. пені та 11 128,87 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.05.2018 відкрито провадження у справі. Розгляд справи, з урахуванням задоволеного судом клопотання позивача, вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 18.06.2018.

12.06.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що на підставі усної домовленості з позивачем відділом освіти спожито на початку 2018 року природній газ на загальну суму 556 443,60 грн. В свою чергу відповідач не погоджується з тим, що на спожитий у січні 2018 року газ поширюються умови Договору № 191 від 21.11.2017, строк дії якого, на думку відповідача, закінчився 31.12.2017.

Ухвалою суду від 18.06.2018 розгляд справи по суті відкладено на 23.07.2018.

26.06.2018 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач не погоджується з доводами відповідача щодо постачання газу в січні 2018 року на підставі усної домовленості та стверджує, що в грудні 2017 року позивачем отримано від відповідача заявку на номінацію природного газу на січень 2018 року, тобто в період дії договору № 191 від 21.11.2017, з огляду на що позивач вважає, що таким чином сторони продовжили строк дії цього договору.

В судовому засіданні 23.07.2018 представник позивача подав заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення з відповідача 29 087,51 грн. пені, в частині решти позовних вимог про стягнення основного боргу, 3% річних та втрат від інфляції позов підтримано.

Пунктом 1 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено право позивача відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу, відтак, заява ТОВ ЕСК Еско-Північ приймається судом до розгляду.

Відповідно до частини восьмої статті 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадках розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться

В судовому засіданні 23.07.2018 було заслухано пояснення присутніх в судовому засіданні представників позивача та відповідача, які підтримали викладені позиції в своїх раніше поданих до суду заявах по суті справи.

Відповідно до частини першої статті 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті, у судовому засіданні 23.07.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

21.11.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю Енерго-сервісна компанія Еско-Північ (постачальник) та відділом освіти Ставищенської районної державної адміністрації (споживач) укладено Договір № 191 постачання природного газу (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується постачати споживачеві природний газ, в обсягах (об'ємах) і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб споживача, а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірах, строки, порядку та на умовах, передбачених цим Договором.

Найменування товару - код за ДК 016:2010-06.20.1 - Газ природний, скраплений або в газоподібному стані, код за ДК 021:2015-09123000-7 (Природний газ) (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 3.8. Договору акти постачання природного газу є фактом підтвердження отримання споживачем природного газу від постачальника.

Пунктом 5.2. Договору визначено, що ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим Договором становить 7910 гривні 00 коп., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 1582,00 грн. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9492 грн. (дев'ять тисяч чотириста дев'яносто дві гривні 00 копійок), без врахування тарифів на транспортування та розподіл природного газу.

У відповідності до п. 5.6.1. Договору, оплата за природній газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє в частині постачання газу до 31 грудня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (п. 11.1. Договору).

В пп. 11.1.1. Договору зазначено, що дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, позивач передав, а відповідач прийняв за період з 01.11.2017 по 31.01.2018 природний газ в обсязі 165,512 тис. куб. м на загальну суму 1 634 168,60 грн., а саме: у листопаді 2017 року - 14,089 тис. куб. м на суму 133 733,74 грн., що підтверджується актом прийому-передачі природного газу від 30.11.2017, у грудні 2017 року - 70,490 тис. куб. м на суму 669 091,08 грн., що підтверджується актом прийому-передачі природного газу від 31.12.2017 та у січні 2018 року - 80,933 тис. куб. м на суму 831 343,78 грн. згідно акту прийому-передачі природного газу від 31.01.2018. Зазначені акти підписані та скріплені печатками підприємств.

Як зазначив позивач, а також підтверджується матеріалами справи, за поставлений природний газ відповідач перерахував позивачу 1 077 725,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1918 від 21.12.2017 на суму 133 733,74 грн. та № 1988 від 22.12.2017 на суму 943 991,26 грн.

Позивач стверджує, що відповідач розрахувався за поставлений природний газ не у повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 556 443,60 грн.

У своєму відзиві відповідач визнав факт споживання природного газу в січні 2018 року та наявність заборгованості в розмірі 556 443,60 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, у встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо повного розрахунку за спожитий природний газ не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 556 443,60 грн., доказів оплати суду відповідач не надав, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 556 443,60 грн. за договором постачання природного газу № 191 від 21.11.2017 є законними та обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, судом не приймаються до уваги доводи відповідача відносно того, що Договір № 191 від 21.11.2017, який, як вважає відповідач, припинив свою дію, не поширюється на відносини, що склались між сторонами щодо постачання позивачем природного газу в січні 2018 року на підставі усної домовленості між сторонами, з огляду на наявний в матеріалах справи акт прийому-передачі природного газу від 31.01.2018, який складено сторонами саме на підставі Договору № 191 від 21.11.2017, про що, відповідно, і зазначено в спірному акті.

Як зазначалося вище, крім суми основного боргу, позивач також заявив до стягнення 29 087,51 грн. пені, однак в подальшому подав заяву про відмову від позову в цій частині.

За приписами пункту 1 частини другої статті 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до частини першої, третьої статті 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Враховуючи зазначене та те, що заява позивача про відмову від стягнення з відповідача 29 087,51 грн. пені підписана уповноваженим представником позивача та підтверджена останнім в судовому засіданні 23.07.2018, зміст заяви не суперечить чинному законодавству і не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд приймає відмову позивача від стягнення з відповідача 29 087,51 грн. пені.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Таким чином, оскільки позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення з відповідача 29 087,51 грн. пені та відмову прийнято судом, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в цій частині.

Водночас, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач просить суд позовні вимоги в частині стягнення 3% річних від простроченої суми в розмірі 2 606,90 грн. та інфляційні втрати в сумі 11 128,87 грн. задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2. Договору сторони обумовили, що при порушенні споживачем строків розрахунків, споживач сплачує на користь постачальника, окрім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми, а також неню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання нараховано відповідачу 3% річних за період з 15.02.2018 по 12.04.2018 в сумі 2 606,90 грн. та 11 128,87 грн. інфляційних втрат за лютий - березень 2018 року.

Судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат за період визначений позивачем у розрахунку та встановлено, що позивачем невірно визначено початок періоду (з 15.02.2018) для нарахування 3% річних.

В силу частини першої статті 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу України).

Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку (ч. 1 ст. 255 Цивільного кодексу України).

Пунктом 5.6.1. Договору обумовлено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Беручи до уваги вищевикладене, правомірним визнається судом нарахування 3% річних з 16.02.2018 (початок періоду виникнення права на нарахування 3% річних) по 12.04.2018 (кінцева дата зазначена позивачем у розрахунку до позову) від суми боргу 556 443,60 грн. Отже, як наслідок, до стягнення з відповідача підлягають 3% річних в сумі 2 561,17 грн., в частині стягнення 45,73 грн. 3% слід відмовити.

Перевіривши розрахунок індексу інфляції, суд приходить висновку що позовні вимоги в частині стягнення втрат від інфляції є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково в сумі 6 120,88 грн. за період з березень 2018 року, в решті позовних вимог в частині стягнення 5 007,99 грн. слід відмовити, оскільки позивачем при нарахуванні інфляційних втрат не враховано п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14, згідно якого розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць, у якому мала місце інфляція. Таким чином лютий 2018 року не має бути врахований при обчисленні індексу інфляції.

Згідно з частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оскільки відповідач, в порушення статей 525-526 Цивільного кодексу України, взяті на себе зобов'язання з оплати за спожитий природний газ в повному обсязі та вчасно не виконав, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково, а саме: основна заборгованість в сумі 556 443,60 грн., 3 % річних в сумі 2 561,17 грн. та втрати від інфляції в сумі 6 120,88 грн., в решті позовних вимог в частині стягнення 3 % річних в сумі 45,73 грн. та 5 007,99 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Судовий збір, відповідно до статті 129 ГПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-80, 129, п. 4 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 232, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення 29 087,51 грн. пені закрити.

3. Стягнути з відділу освіти Ставищенської районної державної адміністрації (09400, Київська обл., Ставищенський р-н, смт Ставище, вул. Цимбала Сергія, буд. 44, код ЄДРПОУ 02143784) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Енерго-сервісна компанія Еско-Північ (04073, м. Київ, вул. Рилєєва, буд. 10-А, 5 поверх, офіс 518, код ЄДРПОУ 30732144) 556 443 (п'ятсот п'ятдесят шість тисяч чотириста сорок три) грн. 60 коп. заборгованості, 2 561 (дві тисячі п'ятсот шістдесят одну) грн. 17 коп. 3% річних, 6 120 (шість тисяч сто двадцять) грн. 88 коп. інфляційних втрат та 8 476 (вісім тисяч чотириста сімдесят шість) грн. 88 коп. судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне рішення складено 09.08.2018.

Суддя О.В. Щоткін