Рішення

від 07.08.2018 по справі 916/997/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/997/18

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №44-вк від 16.03.2018р.;

Від відповідача: не з'явився;

Від третьої особи: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом державного підприємства „Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут Ндіпроектреконструкція» в особі Одеської філії інституту Ндіпроектреконструкція» до товариства з обмеженою відповідальністю „Кипрей» , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області про стягнення 45414,24 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут Ндіпроектреконструкція» в особі Одеської філії інституту Ндіпроектреконструкція» (далі по тесту - ДП „Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут „Ндіпроектонструкція» ) звернулось до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Кипрей» (далі по тексту - ТОВ „Кипрей» ) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 45 414,24 грн., яка складається із заборгованості з орендної плати у розмірі 28223,97 грн. (з урахуванням індексу інфляції), заборгованості з відшкодування комунальних послуг у розмірі 11011,60 грн., пені у розмірі 5376,58 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 802,09 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов'язань, прийнятих на себе за умовами договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг від 02.08.2010р. та договору оренди від 06.09.2013р.

Ухвалою від 12.06.2018р. господарським судом у порядку ст. ст. 50, 51 ГПК України було залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Ухвалою від 09.07.2018р. господарським судом у порядку ст. ст. 49, 118, 180 ГПК України було повернуто позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області без розгляду.

ТОВ „Кипрей» не скористалось наданим законом правом на участь свого представника у судовому процесі, хоча належним чином було повідомлене про розгляд даної справи. Відзиву на позовну заяву з боку відповідача до господарського суду не надходило.

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області у письмових поясненнях було підтримано заявлені ДП „Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут „Ндіпроектонструкція» позовні вимоги, у зв'язку з чим, третя особа просила суд задовольнити їх у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

02.08.2010р. між ДП „Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут Ндіпроектреконструкція» (Орендодавець) та ТОВ „Кипрей» (Орендар) було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю, відповідно до п. 1.1 якого балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Середня, 25, загальною площею 76,1 кв. м., а також утримання прибудинкової території, а Орендар бере участь у витратах балансоутримувача пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором. Орендар користується приміщеннями: кімнатою під офіс, загальною площею 53,3 кв. м. та приміщенням площею 22,8 кв. м., які розміщені в одноповерховій будівлі.

Відповідно до п. п. 2.1.1, 2.1.2 договору про відшкодування витрат балансоутримувача від 02.08.2010р. Балансоутримувач будівлі зобов'язується забезпечити виконання всього комплексу робіт, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням будівлі і прибудинкової території; надавати Орендарю можливість користуватися комунальними послугами за чинними тарифами.

Згідно з п. 2.2.3 договору про відшкодування витрат балансоутримувача від 02.08.2010р. Орендар зобов'язується не пізніше 5 числа наступного за звітним місяцем вносити плату на рахунок Балансоутримувача будівлі за обслуговування прибудинкової території та приміщень будівлі, а також комунальні послуги.

Умовами п. 3.2.5 договору про відшкодування витрат балансоутримувача від 02.08.2010р. передбачено, що оплата всіх платежів за цим договором здійснюється на підставі рахунків, які надаються Орендарю Балансоутримувачем.

Відповідно до п. 5.1, 5.4 договору про відшкодування витрат балансоутримувача від 02.08.2010р. цей договір укладено строком на 5 місяців, а саме до 31.12.2010р. включно. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов цього договору після закінчення строку його дії, він вважається продовженим на той самий строк та на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, але не більше, ніж строк дії договору оренди нерухомого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.01.2011р. між сторонами по справі було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1, відповідно до умов якого ДП „Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут Ндіпроектреконструкція» було надано у користування ТОВ „Кипрей» нежитлове приміщення загальною площею 76, 1 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Середня, 25. Строком дії договору є період з 04.01.2011р. по 31.12.2011р. включно з можливістю пролонгації дії договору.

06.09.2013р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (Орендодавець) та ТОВ „Кипрей» (Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення першого поверху будівлі загальною площею 53,30 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Середня, 25, яке обліковується на балансі ДП „Державний науково-дослідний інститут „Ндіпроектреконструкція» , вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ТОВ „Одеська регіональна експертна компанія» станом на 31.03.2013р. та становить 239 527,00 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення офісу. Вказаний договір було погоджено балансоутримувачем - ДП „Державний науково-дослідний інститут „Ндіпроектреконструкція» .

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до статті 761 цього Кодексу право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Положеннями ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» від 10 квітня 1992 року за N 2269-XII (з наступними змінами і доповненнями) передбачено, що цей закон регулює: організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності. Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до п. 2.1 договору оренди від 06.09.2013р. Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.

В силу положень ст.ст. 765, 766 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму. Якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Згідно з умовами п. п. 3.1, 3.3 договору оренди від 06.09.2013р. орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. за №786 та становить без ПДВ за базовий місяць оренди (липень 2013р.) - 3592,90 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - вересень 2013р. визначається шляхом коригування орендної плати за липень 2013р. на індекси інфляції за серпень та вересень 2013р.

Відповідно до п. 3.5 договору оренди від 06.09.2013р. орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Одночасно копія платіжного доручення на перерахування орендної плати до державного бюджету у розмірі 70% надсилається Орендарем Орендодавцеві.

Положеннями п. 3.6 договору оренди від 06.09.2013р. визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п. 3.5 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Умовами п. п. 5.1, 5.3 договору оренди від 06.09.2013р. передбачено, що Орендар зобов'язується використовувати орендоване майно відповідно до його мети використання та умов цього договору; своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. п. 10.1, 10.4 договору оренди від 06.09.2013р. цей договір укладено строком на 1 рік, який діє з 06.09.2013р. до 06.09.2014р. включно. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього договору або зміни його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місця та у разі належного виконання Орендарем умов цього договору, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором та чинним законодавством України за умови відсутності заперечень органу уповноваженого управляти об'єктом оренди, який наданий Орендодавцю у встановлений законодавством термін.

Шляхом підписання додаткових угоди до договору оренди від 06.09.2013р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та ТОВ „Кипрей» було продовжено термін дії договору до 06.09.2016р.

На виконання умов договору оренди від 06.09.2013р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області, ДП „Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут Ндіпроектреконструкція» та ТОВ „Кипрей» було 06.09.2013р. підписано акт приймання-передачі державного нерухомого майна, з якого вбачається, що Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення першого поверху будівлі загальною площею 53,30 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Середня, 25.

Листом №86 від 14.09.2017р. ДП „Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут Ндіпроектреконструкція» було повідомлено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області та ТОВ „Кипрей» , що у зв'язку з виробничою необхідністю балансоутримувач має намір використовувати передане відповідачу в оренду нежитлове приміщення, у зв'язку з чим, позивач просив Фонд державного майна не продовжувати строк дії договору оренди від 06.09.2013р.

Як вбачається з матеріалів справи, між ДП „Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут Ндіпроектреконструкція» та ТОВ „Кипрей» було складено акт звірки взаєморозрахунків з орендної плати протягом періоду з 01.03.2017р. по 13.09.2017р., відповідно до якого розмір заборгованості відповідача перед позивачем складає 21220,50 грн. Окрім того, між сторонами по справі було складено акт звірки взаєморозрахунків за комунальні послуги за період з 01.09.2016р. по 13.09.2017р., відповідно до якого розмір боргу відповідача складає 9359,57 грн.

18.10.2017р. між ДП „Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут Ндіпроектреконструкція» та ТОВ „Кипрей» було підписано акт приймання-передачі (повернення) приміщень, які знаходились у користуванні відповідача на підставі договору оренди від 06.09.2013р., відповідно до п. 1 якого відповідачем було передано, а позивачем прийнято приміщення, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Середня, 25, загальною площею 53,30 грн.

Відповідно до п. 3 акту приймання-передачі (повернення) приміщення заборгованість ТОВ „Кипрей» перед ДП „Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут Ндіпроектреконструкція» станом на 18.10.2017р. складає: з орендної плати - 24823,20 грн.; з відшкодування комунальних послуг - 9684,79 грн. При цьому, у п. 3 акту вказано, що ТОВ „Кипрей» зобов'язується погасити заборгованість у 10-ти денний термін.

Листом №107 від 19.10.2017р. ДП „Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут Ндіпроектреконструкція» було повідомлено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області, що у зв'язку з системною несплатою орендних платежів з боку ТОВ „Кипрей» позивачем було прийнято рішення про припинення електропостачання об'єкта оренди, що стало підставою для звільнення відповідачем займаного приміщення, про що між сторонами по справі було складено акт від 18.10.2017р.

Листом №16 від 13.02.2018р. та листом №25 від 22.03.2018р. ДП „Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут Ндіпроектреконструкція» було повідомлено ТОВ „Кипрей» про необхідність сплати заборгованості з орендної плати та комунальним послугам, загальний розмір яких відповідно до листа №25 складає 34507,99 грн. Оскільки претензії позивача про сплату заборгованості були залишені без відповіді та задоволення, ДП „Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут Ндіпроектреконструкція» з метою захисту порушеного права звернулось до суду із даними позовними вимогами.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи вимог, господарський суд виходить з наступного.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Приписами ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, як свідчать матеріали справи, в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором оренди від 06.09.2013р. ТОВ „Кипрей» не вносило орендну плату у повному обсязі, розмір якої, в тому числі, підтверджується підписаним між сторонами по справі актом приймання-передачі (повернення) майна від 18.10.2017р. З огляду на вищевикладене, господарський суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених ДП „Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут Ндіпроектреконструкція» позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за договором від 06.09.2013р. у розмірі 24823,20 грн., що має наслідком задоволення позову у названій частині вимог.

Як зазначалось вище по тексу рішення, предметом позовних вимог ДП „Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут Ндіпроектреконструкція» є стягнення, в тому числі, заборгованості за договором про надання комунальних послуг від 02.08.2010р. у розмірі 11011,60 грн. (з урахуванням збитків від інфляції).

Відповідно до п. 5.1, 5.4 договору про відшкодування витрат балансоутримувача від 02.08.2010р. цей договір укладено строком на 5 місяців, а саме до 31.12.2010р. включно. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов цього договору після закінчення строку його дії, він вважається продовженим на той самий строк та на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, але не більше, ніж строк дії договору оренди нерухомого майна.

Слід зазначити, що позивачем під час розгляду справи було зауважено, що між сторонами по справі існують довготривалі орендні правовідносини. При цьому, суду було надано лиши договір оренди майна від 04.01.2011р. та договір оренди від 06.09.2013р. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження продовження строку дії договору про відшкодування витрат балансоутримувача від 02.08.2010р. на наступні періоди.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Господарський суд, приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження пролонгації договору про відшкодування витрат балансоутримувача від 02.08.2010р., дійшов висновку, що зобов'язання сторін за таким договором припинились, у зв'язку з чим, відхиляє доводи ДП „Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут Ндіпроектреконструкція» щодо порушення ТОВ „Кипрей» зобов'язань за даним договором.

Поряд з цим, господарський суд, приймаючи до уваги підписання між сторонами по справі акту звірки взаєморозрахунків станом на 13.09.2017р., а також підтвердження відповідачем заборгованості при підписанні акту повернення орендованого майна від 18.10.2017р. за фактично використані комунальні послуги, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення із ТОВ „Кипрей» на користь ДП „Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут Ндіпроектреконструкція» заборгованості з відшкодування комунальних послуг у розмірі 9684,79 грн.

З посиланням на умови п. 3.6 договору оренди від 06.09.2013р., позивачем було нараховано ТОВ „Кипрей» пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України у розмірі 2319,29 грн. за порушення строків сплати орендних платежів, яка була розрахована позивачем протягом періоду з 12.03.2017р. по 18.10.2017р., у зв'язку з не сплатою орендних платежів протягом періоду з березня 2017р. по жовтень 2017р.

Окрім того, з посиланням на умови договору про надання комунальних послуг від 02.08.2010р., позивачем було заявлено до стягнення пеню у розмірі 3388,99 грн., яка була розрахована протягом періоду з 17.02.2017р. по 18.10.2017р.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, заявленої до стягнення за договором оренди від 06.09.2013р., господарський суд вважає за необхідне зауважити наступне.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначалось вище по тексу рішення, умовами п. 3.5 договору оренди від 06.09.2013р. передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним. Проте, підписавши акт приймання-передачі (повернення) приміщення від 18.10.2017р. сторонами по справі було змінено строк виконання грошового зобов'язання ТОВ „Кипрей» перед ДП „Державний науково-дослідний інститут „Ндіпроектреконструкція» , погодивши 10-ти денний строк з дня підписання акту для погашення відповідачем існуючої заборгованості.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що початковим моментом прострочення виконання грошового зобов'язання ТОВ „Кипрей» перед ДП „Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут Ндіпроектреконструкція» зі сплати орендної плати, в даному випадку, є 31.10.2017р.

Згідно з п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (з наступними змінами і доповненнями) огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання , та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи, що заявлена до стягнення пеня була розрахована позивачем протягом періоду з 12.03.2017р. по 18.10.2017р., у господарського суд відсутні правові підстави для самостійного визначення розміру пені, оскільки в такому разі суд вийде за межі визначеного позивачем періоду часу, оскільки, як зазначалось вище по тексту рішення, початковим моментом прострочення зобов'язання ТОВ „Кипрей» є 31.10.2017р. За таких обставин суд дійшов висновку щодо необхідності відмови у задоволення позовних вимог ДП „Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут Ндіпроектреконструкція» до ТОВ „Кипрей» в частині стягнення пені у розмірі 2319,29 грн.

При вирішенні питання про наявність правових підстав для стягнення пені протягом періоду з 17.02.2017р. по 18.10.2017р. на підставі договору про надання комунальних послуг від 02.08.2010р., який, як зазначалось вище по тексту рішення, закінчив свою дію, суд зауважує наступне.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом, про що мова йде у абзаці 3 п. 2.1 ч. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (з наступними змінами і доповненнями)

З огляду на закінчення строку дії договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг від 02.08.2010р., господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування відповідачеві на підставі такого договору пені протягом періоду з 17.02.2017р. по 18.10.2017р., що має наслідком необхідність відмови ДП „Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут Ндіпроектреконструкція» у задоволенні позовних вимог до ТОВ „Кипрей» про стягнення пені у розмірі 3388,99 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань за договором оренди від 06.09.2013р. позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано ТОВ „Кипрей» до сплати збитки від інфляції у розмірі 3400,77 грн., які були розраховані на суму основного боргу за 2017р., та три відсотки річних у розмірі 473,34 грн., які були розраховані на суму основного боргу протягом періоду з 01.03.2017р. по 18.10.2017р. Окрім того, відповідачем було нараховано три відсотки річних у розмірі 328,75 грн. та збитки від інфляції у розмірі 1326,81 грн., розраховані на суму заборгованості із відшкодування витрат балансоутримувача на комунальні послуги.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції та трьох відсотків річних господарський суд, враховуючи висновки наведені по тексу рішення вище щодо початкового моменту прострочення грошового зобов'язання ТОВ „Кипрей» за договором оренди, а також приймаючи до уваги відсутність у суду повноважень здійснювати нарахування збитків від інфляції та трьох відсотків річних поза межами обраного позивачем строку, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у названій частині.

При цьому, правові підстави для стягнення трьох відсотків річних та збитків від інфляції, які були розраховані на суму заборгованості із відшкодування витрат балансоутримувача за комунальні послуги, у господарського суду також відсутні, оскільки початковим моментом прострочення платежу ТОВ „Кипрей» є 31.10.2017р., що з урахуванням відсутності у суду права на зміну та збільшення періоду нарахування збитків від інфляції та трьох відсотків річних, має наслідком необхідність відмови у задоволенні позовних вимог ДП „Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут Ндіпроектреконструкція» у названій частині.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що факт існування заборгованості ТОВ „Кипрей» у загальному розмірі 34507,99 грн., яка складається із заборгованості з орендної плати у розмірі у розмірі 24823,20 грн., яка витікає з умов укладеного між сторонами по справі договору оренди, та заборгованості з відшкодування комунальних послуг у розмірі 9684,79 грн., розмір якої встановлений актом приймання-передачі (повернення) майна від 18.10.2017р., підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, позов державного підприємства „Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут Ндіпроектреконструкція» в особі Одеської філії інституту Ндіпроектреконструкція» до товариства з обмеженою відповідальністю „Кипрей» підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення на користь позивача заборгованості з орендної плати у розмірі у розмірі 24823,20 грн. та заборгованості з відшкодування комунальних послуг у розмірі 9684,79 грн. відповідно до ст. ст. 11, 15, 509, 525, 530, 526, 547, 549, 610, 611, 612, 617, 759, 762, 765, 766, 901 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 231, 286, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР, ст. ст. 1, 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» від 10 квітня 1992 року за N 2269-XII. В решті позову необхідно відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору розподіляються судом відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Кипрей» /65091, м. Одеса, вул. Середня, буд. 25, ідентифікаційний код 19197287/ на користь державного підприємства „Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут „Ндіпроектреконструкція» /01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, ідентифікаційний код 04653199/ в особі Одеської філії інституту „Ндіпроектреконструкція» /65091, м. Одеса, вул. Середня, буд. 25, ідентифікаційний код 03329083/ заборгованість з орендної плати у розмірі 24823,20 грн. /двадцять чотири тисячі вісімсот двадцять три грн. 20 коп./, заборгованість з відшкодування комунальних послуг у розмірі 9684,79 грн. / дев'ять тисяч шістсот вісімдесят чотири грн. 79 коп./, судовий збір у розмірі 1338,85 грн. /одна тисяча триста тридцять вісім грн. 85 коп./.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 09 серпня 2018 р.

Суддя С.П. Желєзна