Рішення

від 31.07.2018 по справі 915/247/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2018 року Справа № 915/247/18

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.

за участю прокурора - Бескровна І.І. - посвідчення №035058 від 13.08.2015 ,

за участю представника 1-го відповідача - ОСОБА_1 - дов.№б/н від 20.03.2018

за участю представника 2-го відповідача - ОСОБА_1 - дов.№б/н від 03.05.2018,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави, 55213, Миколаївська область, м.Первомайськ, вул.Івана Виговського, 18

до 1-го відповідача: Первомайської центральної районної лікарні, 55223, Миколаївська область, Первомайський район, с.Мигія, вул.Туристична, 34

до 2-го відповідача: Фермерського господарства «Парус» , 55223, Миколаївська область, Первомайський район, с.Мигія, вул.Первомайська, 50

про: визнання недійсним договору №1 від 12.01.2018

26.03.2018 Заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави звернувся до суду з позовом №(15-34)1666вих-18 від 14.03.2018 до Первомайської центральної районної лікарні та Фермерського господарства «Парус» про визнання недійсним договору №1 від 12.01.2018, укладеного між Первомайською центральною районною лікарнею та Фермерським господарством «Парус» .

Як на підставу позовних вимог позивач посилається на те, що договір №1 від 12.01.2018 (укладений між Первомайською центральною районною лікарнею та ФГ «Парус» ), укладено за відсутності відповідних бюджетних призначень та асигнувань, які могли б забезпечити його виконання. Умови спірного договору за своїм змістом унеможливлюють його виконання, оскільки є заздалегідь не виконуваними в повному обсязі закладом охорони здоров'я.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 29.03.2018 позовну заяву №(15-34)1666вих-18 від 14.03.2018 Заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави залишено без руху, оскільки не містить зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви. Позивачем всупереч вимог статті 164 ГПК України не надано доказів відправлення відповідачеві за його місцезнаходженням - 55223, Миколаївська область, Первомайський район, с.Мигія, вул.Туристична , 34, копії позовної заяви №(15-34)1666вих-18 від 14.03.2018 і доданих до неї документів та всупереч вимог статті 164 ГПК України, позивач до позовної заяви не надав доказів підтверджуючих сплату судового збору у встановленому порядку. Вказаною ухвалою Заступнику керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області надано строк для усунення недоліків в строк який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На виконання ухвали господарського суду Миколаївської області від 29.03.2018 у справі №915/247/18, прокурором 06.04.2018 до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області надано лист №(15-34)2289вих-18 від 04.04.2018 з оригіналом платіжного доручення №264 від 15.03.2018 щодо сплати судового збору, а також докази направлення за місцезнаходженням Первомайської центральної районної лікарні позовної заяви та доданих до неї документів.

Ухвалою суду від 11.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 10.05.2018.

Прокурор позов обґрунтовує тим, що за клопотанням головного лікаря Первомайської центральної районної лікарні від 29.08.2014 наказами Головного управління Держземагентства у Миколаївській області від 17.09.2014 за №№1595-сг, 1596-сг, 1597-сг вирішено надати Первомайській центральній районній лікарні в оренду земельні ділянки площами 121,8375 га, 22,8115 га, 74,8974 га відповідно, які розташовані на території Мигіївської сільської ради. Земельні ділянки надані для ведення підсобного сільського господарства із земель державної власності. На підставі вказаних наказів між ГУ Держземагентства в області та Первомайською ЦРЛ 21.10.2014 укладено 3 договори оренди землі. 12.01.2018 з метою організації ведення підсобного сільського господарства Первомайською ЦРЛ на земельних ділянках, що перебувають у її користуванні, між останньою та ФГ Парус укладено договір №1.

Прокурор вважає, що укладений договір №1 від 12.01.2018 підлягає визнанню недійсним з наступних підстав:

- відповідно до пунктів 8.1, 8.2 Статуту Первомайської центральної районної лікарні, заклад фінансується за рахунок районного бюджету, є неприбутковою організацією та здійснює господарську діяльність у межах бюджетних асигнувань.

- посилаючись на ч.2 ст.19 Конституції України, ст.22, ч.1,3 ст.23, ч.4 ст.48, п.20 ч.1 ст.116 Бюджетного кодексу України прокурор зазначає, що спірний договір укладено за відсутності відповідних бюджетних призначень та асигнувань, які могли б забезпечити його виконання.

- крім того, згідно з інформаціями Первомайської ЦРЛ та Первомайської районної державної адміністрації у 2018 році із бюджету кошти на виконання спірного договору не виділялись, до бюджетного запиту бюджетні асигнування на виконання цього договору не включались, а тому, відповідно, такі кошти не передбачено у кошторисі районного бюджетну на 2018 рік.

- умови спірного договору (п.п.1.7, 1.9, 2.6, 5.1 договору) за своїм змістом унеможливлюють його виконання, оскільки є заздалегідь не виконуваними в повному обсязі закладом охорони здоров'я через відсутність відповідних бюджетних призначень та асигнувань.

- також, позивач зазначає, що в порушення ч.3,5 ст.180, ч.1,2 ст.189 ГК України при укладені Договору ціну не визначено, а лише п. 5.1 договору передбачено, що ціна цього договору дорівнює загальній сумі вартості витрат, понесених виконавцем з метою виконання даного договору та вартості винагороди виконавця за час виконання договору за весь період договору.

Враховуючи те, що договір №1 від 12.01.2018 прийнято з порушення вимог чинного законодавства та він за своїм змістом посягає на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства в частині раціонального та ефективного використання бюджетних коштів, останній підлягає визнанню недійсним згідно з положеннями ст. ст. 203, 215 ЦК України та ст. 207 ГК України.

Вчинені всупереч вимог цивільного та бюджетного законодавства дії Первомайської ЦРЛ порушують інтереси держави у бюджетній сфері, оскільки внаслідок грубого порушення порядку взяття бюджетного зобов'язання безпідставно укладено договір із невизначеною вартістю, який не може бути виконаний.

Порушенням інтересів держави у даному випадку є те, що закладом охорони здоров'я під час укладення Договору порушено вимоги чинного законодавства, порушено визначені статтею 7 Бюджетного кодексу принципи збалансованості, ефективності, результативності та цільового використання бюджетних коштів, що може призвести до протиправного витрачання бюджетних коштів і унеможливити раціональне та ефективне їх використання. Зазначене підриває фінансово-економічні основи держави та не сприяє забезпеченню виконання нею основних функцій та завдань.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.05.2018 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву в підготовчому засідання на 19 червня 2018 року об 11 год. 00хв.

Підготовче засідання у справі №915/247/18 призначене на 19 червня 2018 року об 11 год. 00 хв. - не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Семенчук Н.О. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.07.2018 підготовче засідання призначено на 11 липня 2018 року.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 11.07.2018 закрито підготовче засідання у справі та призначено розгляд справи по суті на 31 липня 2018 року.

Первомайська центральна районна лікарня та Фермерське господарство Парус у наданому відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечують у повному обсязі та просять суд відмовити прокурору у задоволенні позовних вимог. Вказують, що позивач невірно трактує норми чинного бюджетного законодавства, а також не враховує додаткові докази, які підтверджують законність та обґрунтованість оспорюваного договору. По-перше, питання щодо укладення договору по організації ведення підсобного господарства попередньо розглядалося на засіданні районної робочої групи з аналізу ефективності використання земельних ресурсів та водних об'єктів, створеної при Первомайській районній державній адміністрації Миколаївської області. Після аналізу отриманих пропозицій Первомайській центральній районній лікарні було запропоновано укласти договір з ФГ Парус , оскільки дане господарство надало найбільш цікаві та вигідні умови співпраці. По-друге, враховуючи положення ч. 4 ст. 13 Бюджетного кодексу України кошти, які у майбутньому Первомайська центральна районна лікарня планувала отримати від виконання оскаржуваного по справі договору класифікуються як власні надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності (підгрупа 2 другої групи Власні надходження бюджетних установ ). У відповідності до положень тієї ж частини 4 ст. 13 БК України власні надходження бюджетних установ використовуються (з урахуванням частини 9 ст. 51 БК України) в тому числі на організацію додаткової (господарської) діяльності бюджетних установ, а також на утримання, облаштування, ремонт та придбання майна бюджетних установ. Таким чином, зміст договору, не суперечить нормам бюджетного законодавства, які регулюють напрями використання коштів, отриманих за результатами такої господарської діяльності. По-третє, за своїм змістом оскаржуваний позивачем договір можна визначити як договір про спільну діяльність без об'єднання вкладів учасників. Чинне цивільне законодавство, зокрема ст. 1130 ЦК України, не передбачає в якості обов'язкової умови такого договору визначення ціни спільної діяльності. На виконання вимог ст. 1131 ЦК України договір про організацію ведення підсобного сільського господарства укладено в простій письмовій формі.

Враховуючи вищевикладене, відповідачі стверджують, що під час укладення оскаржуваного по справі договору дотримано всі умови, визначені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 ЦК України.

Прокурор у наданій відповіді на відзив зазначає, що викладені у відзиві доводи відповідачів є безпідставними з огляду на наступне.

Щодо посилання відповідачів на процедуру проведення відбору сторони, з якою повинен був укладатись зазначений договір, прокурор зазначає, що у позовній заяві не надається оцінка законності процедури відбору сторін договору та у позові відсутні посилання на порушення такої процедури, оскільки це не має значення для вирішення спору по суті.

Також, є недоречними посилання відповідачів на факт звернення Первомайської центральної районної лікарні до Первомайської районної ради та Первомайської райдержадміністрації з клопотанням про виділення додаткових коштів на утримання орендованої земельної ділянки, оскільки таке звернення спрямоване на забезпечення виконання зобов'язань за укладеними між закладом охорони здоров'я та ГУ Держгеокадастру у області договорами оренди земель, а не спрямовані на забезпечення виконання спірного договору, укладеного між відповідачами.

Рішення сесії Первомайської районної ради №10 від 30.05.2018 передбачає фінансування витрат багатопрофільної стаціонарної медичної допомоги населенню, а не фінансування господарських видатків комунального закладу. Більш того, представником відповідача не доведено, що наданим рішенням сесії врегульоване питання фінансування витрат, передбачених договором №1 від 12.01.2018, оскільки у договорі не вказана його ціна, що підлягає сплаті Первомайською ЦРЛ на користь ФГ Парус відповідно до пунктів 1.7, 1.9, 2.6, 5.1 спірного договору.

Крім того, прокурор у відповіді на відзив вказує, що твердження відповідачів про те, що за змістом оскаржуваний договір можна визначити як договір про спільну діяльність без об'єднання вкладів учасників, є хибним, оскільки відповідно до положень глави 77 ЦК України сторони договору про спільну діяльність прагнуть досягти спільної мети та не виступають стосовно один одного як боржник та кредитор. Договір про спільну діяльність характеризується спільністю мети, яку ставлять перед собою сторони, що домовляються. Предметом договору є спільна діяльність сторін для досягнення певної мети без створення юридичної особи. Натомість, прокурор вважає, що спірний договір за змістом та складом сторін є договором про надання послуг та відповідно до глави 63 Цивільного кодексу України ціна договору є істотною умовою договору про надання послуг. Проте при укладені спірного договору ціну не визначено.

Враховуючи вищевикладене, прокурор вважає позовні вимоги обґрунтованими та просить задовольнити позов у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Як вказано у позовній заяві за клопотанням головного лікаря Первомайської центральної районної лікарні від 29.08.2014 наказами Головного управління Держземагентства у Миколаївській області від 17.09.2014 за №№1595-сг, 1596-сг, 1597-сг вирішено надати Первомайській центральній районній лікарні в оренду земельні ділянки площами 121,8375 га, 22,8115 га, 74,8974 га відповідно, із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області. Земельні ділянки надані для ведення підсобного сільського господарства (а.с.20-22).

В подальшому 21.10.2014 на підставі вищевказаних наказів між Головним управління Держземагентства у Миколаївській області (орендодавець) та Первомайською центральною районною лікарнею (орендар) було укладено три договори оренди землі (а.с.23-36).

Проаналізувавши умови договорів оренди землі судом встановлено, що розділ, який встановлює умови використання земельної ділянки є ідентичними.

Так, договорами передбачено, що землі передаються в оренду для ведення підсобного господарства (п. 13 договорів) та умовою збереження стану об'єкта оренди є використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди (п.15 договорів).

12 січня 2018 року між Первомайською центральною районною лікарнею (замовник) та Фермерським господарством Парус (виконавець) було укладено договір №1, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується на свій ризик організувати та здійснити виробничий процес з вирощування сільськогосподарських культур на площі виробництва, визначеній замовником, для цілей ведення підсобного сільського господарства замовником (а.с.37-39).

Відповідно до п.1.3 Договору виконавець зобов'язаний організувати і виконати всі заходи, що передбачені виробничим процесом, на свій ризик за власні кошти відповідно до завдання замовника, оформленого у формі специфікації до даного договору.

Згідно п.1.4 Договору замовник зобов'язується надати виконавцеві відповідне завдання та площу виробництва, відшкодувати виконавцеві витрати на організацію і забезпечення виробничого процесу, а також сплатити винагороду виконавцеві в порядку, визначеному даним договором .

Економічний результат від реалізації умов даного договору у вигляді відшкодування витрат на організацію виробничого процесу та винагороди виконавця належить виконавцеві (п.1.6).

Насіння сільськогосподарських культур, поміщене виконавцем в землю на відповідній площі виробництва (посіви), сходи та утворені в наслідок виробничого процесу (росту посівів, сходів) плоди (врожай) є власністю замовника. Ризик випадкового пошкодження або знищення посівів несе замовник (п.1.7 договору).

Пунктом 1.8 Договору передбачено, що термін дії договору - з дати його укладення до 21 жовтня 2024 року.

Виконавець за власні кошти вживає заходи для забезпечення схоронності посівів, сходів та плодів (врожаю), в тому числі шляхом залучення на договірній основі спеціалізованих підприємств, установ та організацій. Предметом діяльності яких є надання охоронних послуг. Витрати на вжиття цих заходів підлягають відшкодуванню замовником виконавцю (п.1.9) .

Відповідно до п. 1.11 Договору, замовник здійснює відчуження вирощеної в наслідок виробничого процесу сільськогосподарської продукції (врожаю) виключно на користь виконавця. Замовник не має права будь-яким чином обтяжувати (передавати в заставу, вносити в якості внеску до статутного капіталу юридичних осіб тощо) та відчужувати сільськогосподарську продукцію (врожай) на користь третіх осіб. Виключно виконавець має право на придбання сільськогосподарської продукції (врожаю) на умовах, визначених в даному договорі. Замовник не має право будь-яким чином сприяти виникненню у третіх осіб будь-яких прав на сільськогосподарську продукцію (врожай). Ціна продажу сільськогосподарської продукції (врожаю) виконавцеві не повинна бути більшою за 80 відсотків від середньо ринкової ціни на відповідну продукцію. Яка склалася на момент продажу, а строк розрахунків не повинен бути меншим ніж 30 календарних днів від дати відчуження (дати оформлення видаткової накладної). Замовник зобов'язаний відчужити сільськогосподарську продукцію (врожай) на користь виконавця протягом 10 календарних днів від дати закінчення її збору (збору врожаю).

Виконавець повинен за власні кошти придбати насіннєвий (посадковий) матеріал і добрива в необхідному асортименті та кількості, достатній для забезпечення виконання зобов'язання, передбаченого договором на всій площі земельних ділянок, визначених у відповідній специфікації (п.2.6).

Виконавець зобов'язаний, зокрема, визначати всі агротехнічні, в тому числі щодо збирання продукції, що проводяться на площі виробництва (п.2.8.4).

Згідно п.5.1 Договору ціна даного договору дорівнює загальній сумі вартості, понесених виконавцем витрат з метою виконання умов даного договору. та вартості винагороди виконавця за виконання умов договору за весь період дії договору.

Відповідно до п. 5.3 Договору замовник зобов'язаний відшкодувати виконавцю витрати на організацію виробничого процесу протягом 40 (сорока) календарних днів від дати закінчення збору врожаю відповідної сільськогосподарської продукції, але в будь-якому випадку не пізніше останнього дня календарного року, протягом якого виконавцем понесені ці витрати, на підставі звіту виконавця, підтвердженого оформленими належним чином копіями первинних документів.

Відповідно до п. 5.4 Договору замовник зобов'язаний сплатити виконавцеві винагороду за виконання умов даного договору в розмірі _____ % (

---

) від вартості витрат виконавця на організацію виробничого процесу, щодо якого здійснюється розрахунок, протягом 40 (сорока) календарних днів від дати закінчення збору врожаю відповідної сільськогосподарської продукції, але в будь-якому випадку не пізніше останнього дня календарного року, протягом якого виконавцем здійснюється відповідний виробничий процес.

В зв'язку з характером та особливостями виробничого процесу (циклічність процесу вирощування, необхідність підготовки ґрунту до наступного агротехнічного року), відшкодуванню виконавцеві з боку замовника підлягають всі витрати, понесені виконавцем на момент проведення розрахунків між сторонами, у тому числі, але не виключно, витрат на після врожайну обробку ґрунту та його підготовку до наступного агротехнічного циклу (в тому числі під пар-поле сівозміни) (п.5.5).

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Відповідно до пунктів 8.1, 8.2 Статуту Первомайської центральної районної лікарні, затвердженого рішенням XV сесії районної ради №4 від 12.07.2017, заклад фінансується за рахунок районного бюджету, є неприбутковою організацією та здійснює господарську діяльність у межах бюджетних асигнувань.

Як вбачається з інформації наданої Первомайської ЦРЛ №288-01-05 від 15.02.2018 у бюджетному запиті Первомайської ЦРЛ на 2018 рік не передбачено фінансування з метою виконання умов договору, укладеного з ФГ Парус (а.с.53).

Згідно з інформаціями Первомайської районної державної адміністрації №483-01.02-07 від 12.03.2018, на 2018 рік бюджетні асигнування для Первомайської ЦРЛ на оплату послуг з організації ведення підсобного сільського господарства не передбачались. Договір про організацію ведення підсобного господарства на земельних ділянках, що перебувають в оренді у ПЦРЛ, укладений між Первомайською ЦРЛ та ФГ Парус 12.01.2018 року не надходив до бухгалтерії ПЦРЛ та відповідно до нього не планувались будь-які видатки. (а.с. 69).

Вважаючи, що спірний договір укладено за відсутності відповідних бюджетних призначень та асигнувань, які могли б забезпечити його виконання, внаслідок чого договір є наперед не виконуваним бюджетною організацією, прокурор звернувся до суду із позовом про визнання його недійсним.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори, інші правочини та інші юридичні факти.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу регулюються Бюджетним кодексом України.

Відповідно до частини 1 статті 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Згідно з частиною 5 статті 22 вищевказаного Кодексу головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет).

Статтею 23 Бюджетного кодексу України унормовано, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 48 Бюджетного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.

Частиною 3 статті 48 вказаного Кодексу встановлено, що розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість.

Відповідно до частини 4 цієї статті зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.

Видатки та кредитування місцевих бюджетів включають бюджетні призначення, встановлені рішенням про місцевий бюджет, на конкретні цілі, пов'язані з реалізацією програм та заходів згідно зі статтями 88 - 91 Бюджетного кодексу України (частина 1 статті 70 Бюджетного кодексу України).

Статтею 116 Бюджетного кодексу України також унормовано, що порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, зокрема, взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України.

Зі змісту вказаних норм законодавства вбачається, що взяття розпорядником бюджетних коштів бюджетного зобов'язання, у тому числі шляхом укладення відповідного договору, без відповідних бюджетних призначень та асигнувань на період виконання договору, суперечить вимогам статей 22, 23 Бюджетного кодексу України та наперед унеможливлює виконання такого зобов'язання (укладеного договору), унаслідок чого воно є наперед не виконуваним бюджетною організацією.

Відповідно до п.8.1 Статуту Первомайської центральної районної лікарні, затвердженого рішенням XV сесії районної ради №4 від 12.07.2017, заклад фінансується за рахунок районного бюджету і є неприбутковою організацією.

Згідно із п.8.2 Статуту, заклад здійснює господарську діяльність у межах бюджетних асигнувань та на основі оперативного управління майном.

Відповідно до рішення №1614274600069 від 29.12.2016 Южноукраїнської ОСОБА_2 у Миколаївській області, на підставі п.п.133.4.5 п.133.4 ст.133 Податкового кодексу України та реєстраційної заяви Первомайській центральній районній лікарні присвоєно ознаку неприбутковості (0031) з 29.12.2016 (а.с.68).

Відповідно до інформації №483-01.02-07 від 12.03.2018 Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області, при використанні земель державної власності на 2018 рік бюджетні асигнування для Первомайської центральної районної лікарні на оплату послуг з організації ведення підсобного сільського господарства не передбачались. Договір про організацію ведення підсобного господарства на земельних ділянка, що перебувають в оренді у ПЦРЛ, укладений між Первомайською ЦРЛ та ФГ Парус 12.01.2018 не надходив до бухгалтерії ПЦРЛ та відповідно до нього не планувались будь-які видатки (а.с.69).

При цьому умовами договору передбачено відшкодування Первомайською ЦРЛ вартості витрат понесених виконавцем (відповідачем) та вартості винагороди виконавцю за виконання умов договору за весь період дії договору, витрат понесених виконавцем на придбання насіннєвого матеріалу і добрив, вжиття заходів для забезпечення схоронності посівів, сходів та плодів (п.1.7, 1.9, 2.6, 5.1 Договору).

Отже, Первомайська районна центральна лікарня взяла бюджетне зобов'язання, шляхом укладення відповідного договору від 12.01.2018, без відповідних встановлених бюджетних призначень та асигнувань на 2018 рік, що суперечить вимогам статей 23, 48 Бюджетного кодексу України. Тобто, умови спірного договору за своїм змістом унеможливлюють його виконання, оскільки є заздалегідь не виконуваними в повному обсязі закладом охорони здоров'я через відсутність відповідних бюджетних асигнувань.

Згідно з частиною 5 статті 180 Господарського кодексу України, ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України (частина 1 статті 215 Цивільного кодексу України).

Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Таким чином, у розумінні статей 203, 215 Цивільного кодексу України, недійсність договору законодавець пов'язує з невідповідністю змісту договору нормам закону.

Відповідність чи не відповідність правочину вимогам закону має оцінюватися судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину (пункт 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11, пункт 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9).

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України (в редакції на дату укладення спірного договору), господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Для визнання оспорюваного договору недійсним позивач має довести за допомогою належних засобів доказування, що договір суперечить вимогам чинного законодавства щодо його форми, змісту, правоздатності і волевиявленню сторін, на момент укладення договору свідомо існує об'єктивна неможливість настання правового результату, а також, що внаслідок його укладення порушені права позивача.

Як вказано у пункті 3.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними до господарських договорів, що підпадають під ознаки частини 1 статті 207 ГК України, слід відносити ті, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства.

Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи, що договір №1 від 12.01.2018 укладено з порушенням вимог чинного законодавства, є завідомо не виконуваний бюджетною установою, то останній підлягає визнанню недійсним згідно з положеннями ст.ст.203, 215 ЦК України та ст.207 ГК України (чинній на дату укладення договору).

Враховуючи вищевказані норми та встановлені судом обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Посилання відповідача-2 на лист №701-01-02 від 12.04.208, рішення №6 від 30.04.2018 та рішення №10 від30.04.2018 судом відхиляються, оскільки даний лист Первомайської ЦРЛ та рішення Первомайської районної ради Миколаївської області стосуються виділення коштів на оплату оренди земельних ділянок, що не є предметом даних позовних вимог.

Всі інші заперечення відповідачів судом відхиляються, оскільки не спростовують вищенаведене.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 195, 196, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недійсним Договір №1 від 12.01.2018, укладений між Первомайською центральною районною лікарнею (55223, Миколаївська область, Первомайський район, с.Мигія, вул.Туристична, 34) та Фермерським господарством «Парус» (55223, Миколаївська область, Первомайський район, с.Мигія, вул.Первомайська, 50).

3.Стягнути з Первомайської центральної районної лікарні (55223, Миколаївська область, Первомайський район, с.Мигія, вул.Туристична, 34, код ЄДРПОУ 01998319, відомості про розрахункові рахунки відсутні) на користь Прокуратури Миколаївської області (вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54030, р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) судовий збір у сумі 881,00 грн. (вісімсот вісімдесят одна грн.).

4.Стягнути з Фермерським господарством «Парус» (55223, Миколаївська область, Первомайський район, с.Мигія, вул.Первомайська, 50, код ЄДРПОУ 20881103, відомості про розрахункові рахунки відсутні) на користь Прокуратури Миколаївської області (вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54030, р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) судовий збір у сумі 881,00 грн. (вісімсот вісімдесят одна грн.).

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вступна і резолютивна частина рішення проголошені в судовому засіданні 31.07.2018, повний текст рішення складено 08.08.2018.

Суддя Н.О. Семенчук