Рішення

від 07.08.2018 по справі 918/489/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" серпня 2018 р. Справа № 918/489/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марача В.В., при секретарі судового засідання Ярощук О.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Промкомпонент"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Біосмартекс"

про стягнення в сумі 179 815, 63 грн.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: ОСОБА_2М;

Від відповідача: не з'явився.

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтями 35, 37 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Промкомпонент" звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Біосмартекс" про стягнення заборгованості в розмірі 179 815, 63 грн.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що між сторонами був укладений договір № 1708/03-1 від 03.08.2017 року, відповідно до якого Позивач поставив Відповідачу товар, однак взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати Відповідач не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 179 815, 63 грн.

Ухвалою суду від 20.07.18 р. справу № 918/489/18 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в судовому засіданні 07.08.18р.

У судове засідання 07.08.18р. не з'явився представник Відповідача. У матеріалах справи наявні докази належного повідомлення Відповідача, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали суду.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Зважаючи на те, що неявка представника Відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

В судовому засіданні 07.08.18р. представник позивача підтримав позовні вимоги повністю, просив суд задоволити.

Розглянувши документи і матеріали, які подані позивачем, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, з'ясувавши обставини на які останній посилався як на підставу своїх вимог, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому господарський суд керувався наступним.

03 серпня 2017 року між ТзОВ "Промкомпонент" (Постачальник) та ТзОВ "Біосмартекс" (Покупець), укладено Договір № 1708/03-1 (надалі - Договір), за умовами якого, Постачальник зобов'язується поставляти, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити на визначених цим договором умовах підшипники та іншу продукцію технічного призначення партіями, в асортименті, номенклатурі, кількості і за ціною, відповідно до накладних та/або специфікацій, які є невід'ємною частиною договору (п. 1.1. Договору).

Згідно з п. 3.1. Договору, оплату за товар Покупець зобов'язаний здійснити протягом 14 календарних днів з моменту одержання товару.

Відповідно до п. 4.3 Договору, датою постачання є дата підписання Покупцем видаткової накладної при прийманні товару. Підписання Покупцем видаткової накладної про приймання товару має на увазі (розуміється як одержання) Покупцем одночасно з товаром його компонентів і документів, що стосуються товару, які підлягають передачі разом з товаром. При відсутності яких-небудь із компонентів товару або документів, що стосуються товару, покупець робить про це відмітку у видатковій накладній.

Пунктом 10.7. Договору передбачено, що термін дії договору починається з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2017 року. Якщо за один місяць до закінчення строку дії договору ні одна зі сторін не заявить про припинення дії договору, то він вважається продовженим на наступний календарний рік.

Вказаний Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

Матеріалами справи встановлено, що Позивач на виконання Договору здійснив поставку товару, а Відповідач отримав товар згідно видаткових накладних № 18 від 03.01.2018р., № 261 від 18.01.2018 р., загальною вартістю 179 815 грн. 63 коп.

Відповідно до п. 3.1. Договору, оплату за товар Покупець зобов'язаний здійснити протягом 14 календарних днів з моменту одержання товару, однак вартість отриманого товару Відповідачем оплачена не була, у зв'язку з чим сума основного боргу Відповідача складає 179 815 грн. 63 коп.

Видаткові накладні підписані уповноваженими особами та скріплені печатками Відповідача, крім того товар був отриманий без зауважень та претензій з боку останнього.

25.04.18р., 21.05.18р., та 30.05.18р. та 10.07.18р. Позивачем на адресу Відповідача була направлена претензія щодо погашення заборгованості в сумі 179 815 грн. 63 коп. Як оплати заборгованості, так і відповіді на вимогу Позивача, Відповідач не надав. Копії претензій та квитанції органу поштового зв'язку про їх направлення Відповідачу наявні в матеріалах справи.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

У відповідності до п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Оскільки вказані видаткові накладні містять найменування юридичних осіб, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, перелік товару, його вартість, посилання на договір, штамп позивача і відповідача про отримання товару та інші реквізити, вони відповідають вимогам закону та є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На час розгляду справи доказів сплати Відповідачем основного боргу Позивачу в сумі 179 815 грн. 63 коп. матеріали справи не містять.

На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 179 815 грн. 63 коп. заборгованості за поставлений товар згідно договору постачання № 1708/03-1 від 03.08.2017 року обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 21 547, 22 грн.

Згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу.

У відповідності до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Отже, судові витрати на правову допомогу підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату або адвокатському об'єднанню стороною, котрій такі послуги надавались, оплата послуг адвоката підтверджується відповідними фінансовими документами, і якщо такі послуги надавались адвокатом, а не будь-яким представником.

В якості доказів здійснення витрат на послуги адвоката у даній справі у розмірі 21 547, 22 грн. Позивачем долучено до матеріалів справи копію договору № 02г18 про надання правової допомоги з підготовки та ведення справи у господарському суді від 20.04.2018, укладений Позивачем з адвокатом ОСОБА_2, відповідно до якого адвокат приймає на себе зобов'язання надати правову допомогу в господарській справі про стягнення боргу в Господарському суді Рівненської області. Вартість правової допомоги, що надається на умовах цього договору становить 21 000, 00 грн.

Позивачем долучено до матеріалів справи акт № 1 від 11.07.18р., в якому вказано перелік робіт та витрат понесених адвокатом, крім того Позивачем додано розрахунок судових витрат, в якому вказано окремо вартість гонорару адвокату та вказано вартість кожної конкретно виконаної роботи (наданої послуги). Крім того, в акті вказано поштові витрати, вартість проїзду для участі в судовому засіданні та пункт про представлення інтересів Позивача в судовому засіданні, яке відбулося за участі представника Позивача - адвоката ОСОБА_2

Однак, доказів на підтвердження оплати правничої допомоги у розмірі 21 547, 22 грн. Позивач суду не надав.

Оскільки Позивачем не надано доказів в підтвердження здійснення витрат на правничу допомогу у розмірі 21 547, 22 грн., то суд зазначає, що вказана сума не підлягає відшкодуванню на підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, враховуючи, що Позивач довів наявність заборгованості за поставку товару зі сторони Відповідача згідно договору постачання № 1708/03-1 від 03.08.2017р., а Відповідач вказаних обставин належними та достатніми доказами не спростував, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати в частині стягнення судового збору покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 126, 129, 231-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

3. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Біосмартекс" (35800, Рівненська область, м. Остріг, вул. Татарська, 204, код ЄДРПОУ 39837231) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Промкомпонент" (80300, Львівська область, м.Жовква, вул. Запорізька, 4, код ЄДРПОУ 38225030) 179 815 грн. 63 коп. заборгованості за поставлений товар та 2 697, 22 грн. витрат по сплаті судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Рівненського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано "09" серпня 2018 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.