Рішення

від 09.08.2018 по справі 927/439/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

09 серпня 2018 року м. Чернігів

Господарським судом Чернігівської області у складі головуючого судді Белова С.В.

за участю секретаря судового засідання Тарасевич А.М.

розглянувши матеріали Справи №927/439/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Технова»

АДРЕСА_1, 04071, код ЄДРПОУ 24100060

юридичну особу представляє: Комунальний енергогенеруючий підрозділ

«Чернігівська теплоелектроцентраль» ТОВ фірми «Технова»

вул. Ушинського, 23, м. Чернігів, 14014, код ЄДРПОУ 21680602

до відповідача: Чернігівського протезно-ортопедичного цеху Київського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства

вул. Любецька, 9, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 21403794

про стягнення 245 839,73 грн

у присутності представників сторін :

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №94 від29.12.2017, представник ТОВ Фірма «Технова»

від відповідача: не з»явився

В судовому засіданні 09.08.2018 на підставі ч.1 ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Технова» в особі Комунального енергогенеруючого підрозділу «Чернігівська теплоелектроцентраль» ТОВ фірми «Технова» подано позов до Чернігівського протезно-ортопедичного цеху Київського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства про стягнення 295839,73 грн, а саме: 277800,25 грн заборгованості за договором від 15 жовтня 2012 року № 1628 на постачання теплової енергії в гарячій воді, 14749,89 грн пені, 1306,96 грн річних та 1982,63 грн інфляційних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором на постачання теплової енергії №1628 від 15.10.2012.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 22.06.2018 було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін і підготовче засідання призначено на 23.07.2018. Ухвалою від 23.07.2018 задоволено заяви представника ТОВ Фірма «Технова» про зменшення позовних вимог та про повернення судового збору, зобов язано вдіповідача надати суду у строк до 30.07.2018 відзив на позовну заяву та на заяву про зменшення розміру позовних вимог, позивача зобов язано у строк до 06.08.2018 надати суду докази отримання відповідачем заяви про зменшення розміру позовних вимог та надати відповідь на відзив відповідача, а відповідачу у строк до 09.08.2018 надати суду заперечення на відповідь позивача на відзив. Цією ж ухвалою відкладено розгляд справи по суті на 09.08.2018 року о 10:00год. Ухвала направлена на адреси позивача та відповідача, які зазначені в позовній заяві, рекомендованою кореспонденцією з повідомленням.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи в суді, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції.

У строк, встановлений судом, відзив та заперечень на відповідь на відзив у встановлений строк суду не надходило. Про поважність причин ненадання відзиву на позов відповідач суд не повідомив.

Відповідач у судове засідання 09.08.2018 по розгляду справи по суті не з'явився, повноважного представника не направив, на адресу суду будь - яких заяв чи клопотань не надіслав, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь - якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Зважаючи на те, що згідно ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України сторони повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, відтак неявка сторін у судове засідання, не подання відповідачем відзиву на позов не є перешкодами для розгляду справи за наявними матеріалами у відповідності до ст. ст. 165, 202 Господарського кодексу України.

В судовому засіданні 09.08.2018 судом заслухано представника позивача щодо поданого позову, який підтримав заявлені вимоги та просить задовольнити позов повністю.

Розглянувши по суті у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

15.10.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Технова» та Чернігівським протезно-ортопедичним цехом Київського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства укладено договір №1628 на постачання теплової енергії в гарячій воді.

За умовами договору Постачальник бере на себе зобов'язання постачати Споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах для об'єктів, вказаних у додатку №1 до цього договору, а Споживач зобов'язується сплачувати одержану теплову енергію на розрахунковий рахунок Постачальника за встановленими тарифами (цінами) в терміни, на умовах та порядку постачання і сплати, передбачених цим договором (п. 1 договору).

Згідно з п. 2.1 договору теплова енергія постачається Споживачу для об'єктів та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, гаряче водопостачання - протягом року, технологічні потреби.

Додатком № 1 до договору «Обсяги постачання теплової енергії» встановлено, що теплова енергія в гарячій воді постачається відповідачу по об'єкту - нежитлове приміщення, за адресою вул. Любецька, 9, опалювальною площею 1346 кв.м.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що облік спожитої теплової енергії здійснюється лічильником.

Відповідно до п. 5.3 договору при установлені приладів обліку не на межі балансового розподілу тепломереж, відповідач сплачує щомісячні втрати тепла, нараховані по діючим Методикам позивача на ділянці теплової мережі від мережі розподілу до місця встановлення приладів.

У відповідності до п. 6.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається Споживачем, здійснюються виключно у грошовій формі на розрахунковий рахунок Постачальника по тарифах, які затверджені рішеннями облдержадміністрації, міської ради, і які можуть змінюватись згідно з законами Верховної Ради і постановами Кабінету Міністрів України.

Пунктом 6.2.1 договору передбачено, що розрахунки за теплову енергію здійснюються у розмірі: на опалення протягом опалювального періоду по тарифу за 1 Гкал - при наявності приладів обліку теплової енергії, згідно з їх показаннями.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді за січень 2018 року вартістю 67770,89грн, за лютий 2018 року вартістю 53901,36грн, за березень 2018 року вартістю 58583,06грн та за квітень 2018 року вартістю 17911,57, про що свідчать акти прийому-передачі від 31.01.2018, від 28.02.2018, від 31.03.2018 та від 30.04.2018 відповідно.

Позивачем на вказані суми були виставлені відповідачу рахунки-фактури до оплати за №01628 від 31.01.2018, №01628 від 28.02.2018, №01628 від 31.03.2018 та №01628 від 30.04.2018 відповідно.

Рахунки-фактури були направлені відповідачу своєчасно рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується списками згрупованих поштових відправлень та фіскальними чеками, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.25-28).

У пункті 6.5 договору зазначено, що розрахунки споживача з постачальником за відпущену теплову енергію у вигляді гарячої води виконуються згідно з діючим законодавством, згідно з розрахунками постачальника щомісячно у відповідності з показаннями приладів обліку або розрахунковим способом при відсутності приладів обліку. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши проведений позивачем розрахунок вартості теплової енергії спожитої відповідачем у період січень 2018 року - квітень 2018 року, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно визначена вартість спожитої теплової енергії у спірному періоді.

Згідно пункту 6.6 споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує постачальнику 50% вартості зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Пунктом 6.9 договору визначено, що у разі несплати споживачем рахунку до 15 числа наступного місяця, нараховується пеня у розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Розрахунки здійснюються у порядку, визначеному у додатковій угоді до договору від 30.08.2014 (п. 6.2 додаткової угоди).

Сторонами також було укладено додаток №3 до договору № 1628 від 15.10.12 про умови припинення подачі теплової енергії, у якому погоджено право постачальника припиняти споживачу повністю або частково подачу теплової енергії, зокрема у разі несплати споживачем за використану теплову енергію в означених договором термін на протязі 10 днів.

Позивач свої зобов'язання за договором №1628 від 15.10.2012 на постачання теплової енергії в гарячій воді виконав, поставивши відповідачу теплової енергії за період з 01.01.2018 по 17.04.2018 на загальну суму 287800,25грн., про що свідчить доданий до позовної заяви детальної розрахунки сум заборгованості.

Відповідач у порушення умов договору та додаткової угоди до нього за отриману теплову енергію розрахувався частково на суму 20000 грн. 00 коп., що підтверджується витягом з реєстру оплати по договорам за період з 26.03.2018 по 26.03.2018. Відповідно до призначення платежу та умов додаткової угоди (.6.2.3.) дана сума була розподілена наступним чином:

- За грудень 2017 в сумі 10000,00грн.;

- За січень 2018 в сумі 10000,00грн.

Отже, відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару на загальну суму 20000,00грн., решту заборгованості за отриману теплову енергію у визначений у договорі №1628 від 15.10.2012 та додатковій угоді від 30.08.2014 строк відповідач не сплатив, таким чином станом на день подання позову заборгованість відповідача становить 277800,25грн. (287800,25-10000,00=277800грн.25коп.

Від позивача 19.07.2018 надійшла заява від 18.07.2018 №8/1 про зменшення позовних вимог. В поданій заяві позивач просить зменшити позовні вимоги на суму 50000 грн основного боргу та стягнути з відповідача: 227800,25грн основного боргу, 14749,89грн. пені, 1306,96 грн 3% річних, 1982,63 грн інфляційних.

Приймаючи до уваги процесуальне право позивача на зменшення розміру позовних вимог, дослідивши подану заяву, приймаючи до уваги, що зменшення позовних вимог на суму 50 000,00 грн в частині стягнення основного боргу не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси, копія заяви з доданими до неї розрахунками направлена відповідачу, суд ухвалою від 23.07.2018 задовольнив подану позивачем заяву.

За таких обставин ціна позову становить 245839,73 грн, а саме: 227800,25грн основного боргу, 14749,89грн. пені, 1306,96 грн 3% річних, 1982,63 грн інфляційних, а подальший розгляд справи відбувається з урахуванням прийнятої судом заяви позивача про зменшення позовних вимог.

З урахуванням викладеного вище вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар у сумі 227800,25 грн. основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач у порушення ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов'язань не виконав та не провів оплату вартості теплової енергії у визначений договором термін, господарський суд вважає, що позовні вимоги у частині стягнення заборгованості у розмірі 103884,75грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків. Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.

За визначенням статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.9 договору встановлено нарахування пені у розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення у випадку несплати відповідачем рахунку до 15 числа наступного місяця.

Згідно з п. 7.2.3 договору, відповідач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня у розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми.

Керуючись пунктом 7.2.3 договору та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 14749,89грн. за період з 16.02.2018 по 29.05.2018 (згідно доданого розрахунку); 1306,96гр. за період з 16.02.2018 по 29.05.2018 та інфляційних втрат за березень-квітень 2018 в розмірі 1982,63грн. (згідно доданих розрахунків)..

Враховуючи прострочення відповідачем грошових зобов'язань за договором від 15.10.2012 №1628, суд, перевіривши розрахунки позивача, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені, відсотків річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 42, 50, 53, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Чернігівського протезно-ортопедичного цеху Київського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (вул. Любецька, 9, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 21403794) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Технова» (АДРЕСА_1, 04071, код ЄДРПОУ 24100060) 227800,25 грн боргу.

3. Стягнути з Чернігівського протезно-ортопедичного цеху Київського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (вул. Любецька, 9, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 21403794) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Технова» (АДРЕСА_1, 04071, код ЄДРПОУ 24100060) 14749,89грн. пені, 1306,96грн. 3% річних, 1982,63грн. інфляційних та 3687,60 грн. відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 09 серпня 2018 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/