Постанова

від 25.07.2018 по справі 916/4933/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/4933/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Білоуса В.В., Жукова С.В.,

за участю секретаря судового засідання Гаращенко Т.М.

за участю представників: ПАТ "Дельта Банк" - Шевчук В.В., ПАТ "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" - адвоката Пісної Д.В. та ліквідатора - арбітражного керуючого Штельманчука М.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.03.2018

та ухвалу господарського суду Одеської області від 14.12.2017

за заявою ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви ПАТ "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог

в межах справи № 916/4933/15

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Дружба Народів"

до Публічного акціонерного товариства "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів"

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.01.2016 порушено провадження у справі № 916/4933/15 про банкрутство ПАТ "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів".

Постановою господарського суду Одеської області від 16.08.2016 ПАТ "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

До Господарського суду Одеської області в межах даної справи про банкрутство надійшла позовна заява ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви ПАТ "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" за вих. № 517 від 27.02.2015 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.12.2017 в задоволенні заяви ПАТ "Дельта Банк" відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 ухвалу господарського суду Одеської області від 14.12.2017 у справі № 916/4933/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ПАТ "Дельта Банк" звернулося з касаційною скаргою та просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.03.2018, ухвалу господарського суду Одеської області від 14.12.2017 у справі № 916/4933/15 та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви за вих.№ 517 від 27.02.2015 ПАТ "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" про припинення зобов'язань за Договором кредитної лінії № 2009993/1 від 19.06.2013 на суму 207 645 988,12 грн. внаслідок зарахування зустрічних зобов'язань.

Підставами для скасування оскаржуваних судових рішень ПАТ "Дельта Банк" зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права.

Зокрема, заявник касаційної скарги наголошує на порушенні місцевим та апеляційним судами ч. 1 ст. 601 ЦК України в частині визначення строку виконання зобов'язань, при цьому, зазначаючи, що апеляційним судом не було здійснено перевірку факту отримання банком розпоряджень про перерахування грошових коштів, які знаходились на спірних рахунках, на рахунки ПАТ Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів .

Крім того, ПАТ "Дельта Банк" посилається на порушення судами попередніх інстанцій ст. 75 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) щодо звільнення від доказування.

На думку скаржника, обставини, встановлені судовими рішеннями у справі №910/11426/15, зважаючи на різний суб'єктний склад сторін та відмінність доказів, які досліджувались судами, не мають преюдиційного значення для даної справи, а відтак не можуть бути підставою звільнення від обов'язку доказування.

До того ж, ПАТ "Дельта Банк" вважає безпідставним прийняття судами першої та апеляційної інстанцій до уваги висновків судово-економічної експертизи та надання переваги висновкам експертизи перед іншими доказами по справ, при цьому наголошує про підміну зі сторони експерта питань, з приводу яких було призначено судову економічну експертизу,

У відзивах на касаційну скаргу ліквідатор ПАТ "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" - арбітражний керуючий Штельманчук М.С. та представник боржника (банкрута) заперечують проти касаційної скарги ПАТ "Дельта Банк" та просять постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.03.2018, ухвалу господарського суду Одеської області від 14.12.2017 у справі № 916/4933/15 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що зазначені судові рішення у повній мірі відповідають вимогам чинного законодавства.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників ПАТ "Дельта Банк" - Шевчук В.В., ПАТ "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" та ліквідатора банкрута, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та доводи відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Провадження у даній справі про банкрутство ПАТ "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" здійснюється за Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній з 19.01.2013 (далі - Закон про банкрутство).

Відповідно до ст. 9 Закону про банкрутство, справи про банкрутство юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, предметом судового розгляду в межах даної справи про банкрутство є вимога ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви ПАТ "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" №517 від 27.02.2015 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема визнання правочину недійсним.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд має встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання такого правочину недійсним на момент його вчинення.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Під час судового розгляду у даній справі, судами першої та апеляційної інстанцій було з'ясовано, що спірна заява №517 від 27.02.2015 та заява №518 від 28.02.2015 були предметом дослідження в господарській справі №910/11426/15 за первісним позовом ПАТ Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів до ПАТ Дельта Банк про визнання іпотеки такою, що припинена у зв'язку із припиненням зобов'язань за договором кредитної лінії та зобов'язання ПАТ Дельта Банк звернутися із заявами про виключення з державних реєстрів записів щодо обтяжень та заборон, які накладені на підставі договору іпотеки, та зустрічним позовом ПАТ Дельта Банк до ПАТ Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 у справі №910/11426/15 припинено провадження в частині зобов'язання ПАТ Дельта Банк звернутися із заявами про виключення з державних реєстрів записів щодо обтяжень та заборон, у задоволенні первісного позову ПАТ Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів відмовлено, зустрічний позов ПАТ Дельта Банк задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2015р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2015р., рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 у справі № 910/11426/15 скасовано в частині відмови в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову та в цій частині прийнято нове рішення, яким первісний позов задоволено та визнано припиненою іпотеку за іпотечним договором від 20.06.2013 № ВКЛ-2009993/1S-3, а в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 у справі № 910/11426/15 залишено без змін.

У справі №910/11426/15 господарський суд встановив, що з урахуванням того, що вимоги ПАТ Дельта Банк за кредитним договором та відповідні вимоги ПАТ Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів за договорами відступлення прав вимоги є зустрічними та однорідними (грошовими), відповідні заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог були направлені на адресу ПАТ Дельта Банк 27.02.2015 та 28.02.2015 (до дати введення в ПАТ Дельта Банк тимчасової адміністрації), відтак односторонній правочин, вчинений ПАТ Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів щодо припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог шляхом направлення на адресу ПАТ Дельта Банк заяв від 27.02.2015 вих. № 517 та від 28.02.2015 вих. № 518 є таким, що відповідає приписам ст. 601 ЦК України , у зв'язку з чим зобов'язання ПАТ Білгород- Дністровський комбінат хлібопродуктів за договором кредитної лінії № ВКЛ-2009993/1 від 19.06.2013 щодо повернення суми кредитної заборгованості - є такими, що припинились з 28.02.2015, тобто з моменту надіслання на адресу ПАТ Дельта Банк заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог вих. № 518 від 28.02.2015.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді спору в межах даної справи про банкрутство було враховано встановлені у справі №910/11426/15 обставини та, водночас, було надано також власну правову оцінку як встановленим у господарській справі №910/11426/15 обставинам, так і обставинам у даній справі про банкрутство ПАТ Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів

Так, як з'ясовано судами у справі, що розглядається, 19.06.2013 між ПАТ Дельта Банк та ПАТ Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів укладено договір кредитної лінії № ВКЛ-2009993/1, до якого 08.11.2013 та 31.12.2013 укладено додаткові договори відповідно № 1 та №2.

На виконання умов кредитного договору ПАТ Дельта Банк надало позичальнику кредитні кошти у розмірі 11 400 000, 00 дол. США, що підтверджується меморіальним ордером № 39768487 від 21.06.2013 та випискою по особовим рахункам ПАТ Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів .

В забезпечення виконання зобов'язань за вищезазначеним договором кредитної лінії між ПАТ Дельта Банк (іпотекодержатель) та ПАТ Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів (іпотекодавець) укладено іпотечний договір №ВКЛ-2009993/1/S-3 від 20.06.2013, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрований за № 834.

Водночас, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ПАТ Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів (Новий кредитор) та фізичними особами ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 (Первісні кредитори) було укладено договори відступлення права вимоги за договорами банківських рахунків.

Пунктом 1.1 зазначених договорів відступлення прав вимоги, визначено, що Первісний кредитор передає Новому кредиторові, а Новий кредитор приймає права вимоги до ПАТ Дельта Банк за договорами обслуговування рахунків, які укладені між первісними кредиторами та Боржником (за основним договором).

Пунктом 1.3 договорів відступлення права вимоги встановлено, що до нового кредитора окрім вказаного права вимоги переходять всі інші права за основним договором, що існують у Первісних кредиторів на дату укладення цього договору та будуть існувати в майбутньому.

Згідно п. 3.6 договорів відступлення права вимоги право вимоги, яке є предметом цього договору, вважається відступленим Первісним кредитором та набутим Новим Кредитором в день підписання цього Договору.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що 27.02.2015 ПАТ Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів направило на адресу ПАТ Дельта Банк заяву № 517 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог в порядку ст. 601 ЦК України у сумі 207 645 988,12 грн.

Місцевим та апеляційним судами також з'ясовано, що матеріалах справи міститься копія заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст. 601 ЦК України від 28.02.2015 №518, у відповідності до змісту якої ПАТ Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів доповнив заяву №517 від 27.02.2015, а також змінив наведену у ній інформацію, у зв'язку з допущенням численних помилок, зокрема, уточнило та остаточно визначило розмір грошових вимог до ПАТ "Дельта Банк" в загальній сумі 13 125 616,24 дол. США. на підставі договорів на обслуговування рахунків, укладених між між ПАТ Дельта Банк та вказаними вище фізичними особами.

Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Статтями 202, 203 ГК України передбачено, що зобов'язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Отже, заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином.

Відповідно до ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними, тобто вони повинні бути однорідними у розумінні їх матеріального змісту, тобто мати однорідний предмет; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством, за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми) здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони, чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов'язань сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

Отже, зарахування можливе при наявності таких умов: зустрічність вимог, тобто сторони беруть участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов'язанні є боржником в іншому зобов'язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі), строк виконання яких настав.

Разом з тим, ще одною важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов'язань.

Виходячи із приписів ст.ст. 1066 , 1068 ЦК України , за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Судами попередніх інстанцій було досліджено матеріали справи та встановлено, що фізичними особами надано розпорядження про перерахування грошових коштів, які знаходились на спірних рахунках, на рахунки ПАТ Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів .

Зокрема, апеляційним судом з'ясовано, що в матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії доказів направлення фізичними особами цінними листами з описом вкладення відповідних розпоряджень про дострокове розірвання вищезазначених договорів банківських вкладів, а також перерахування грошових коштів на поточні банківські рахунки вказаних фізичних осіб та подальше перерахування зазначених грошових коштів на поточний рахунок ПАТ "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів".

Водночас, було встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази виконання розпоряджень фізичних осіб ПАТ Дельта Банк , останнім не було перераховано грошові кошти на поточний рахунок ПАТ Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів , тому у зазначених фізичних осіб, як кредиторів за договорами банківського рахунку, виникло право вимагати у ПАТ Дельта Банк повернення відповідних грошових коштів.

На виконання умов вказаних договорів відступлення прав вимоги фізичними особами передано ПАТ Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів виписки щодо наявності коштів на рахунках фізичних осіб та повідомлено банк про відступлення.

Дослідивши та встановивши наведені обставини, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, що за зазначеними договорами відступлення прав вимоги до ПАТ Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів перейшли дійсні грошові вимоги фізичних осіб до ПАТ Дельта банк , строк виконання яких на момент укладення таких угод настав.

При цьому, судами з'ясовано, що в матеріалах справи наявні належні докази направлення боржником заяв №517 від 27.02.2015 та № 518 від 28.02.2015 про зарахування зустрічних однорідних вимог на адресу ПАТ Дельта Банк .

Відтак, надавши оцінку наявним у справі доказам та встановивши обставини відповідності оспорюваного правочину (заяви про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог № 517 від 27.02.2015 з урахуванням внесених змін згідно заяви № 518 від 28.02.2015) приписам ст.ст. 203 , 601 ЦК України ; наявності зустрічних однорідних вимог сторін, підтверджених належними доказами, у тому числі висновком експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (ОНДІСЕ) від 31.08.2017, чинності укладених з фізичними особами ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 договорів про відступлення права вимоги, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про недоведеність ПАТ "Дельта Банк" вимог про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог № 517 від 27.02.2015.

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Аргументи касаційної скарги ПАТ "Дельта Банк" щодо порушення судами попередніх інстанцій ст. 35 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 (ст. 75 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017) щодо звільнення від доказування та щодо різного суб'єктного складу сторін у даній справі про банкрутство та у справі №910/11426/15, відхиляються колегією суддів як безпідставні, оскільки спростовуються наявними матеріалами справи та встановленими попередніми судовими інстанціями обставинами.

Доводи ПАТ "Дельта Банк" у касаційній скарзі щодо безпідставного, на думку скаржника, прийняття судом до уваги висновків судово-економічної експертизи, про підміну зі сторони експерта питань, з приводу яких було призначено судову економічну експертизу, були предметом дослідження суду апеляційної інстанції та обґрунтовано відхилені як безпідставні.

Зокрема, як з'ясовано апеляційним судом, з висновку судової економічної експертизи № 17-1112/1113 вбачається, що експерт провів дослідження за матеріалами справи, які містять суперечливі первинні банківські документи щодо наявності грошових коштів на рахунках та їх достатність для зарахування зустрічних вимог на момент укладення договорів про відступлення права вимоги, і окрім встановлення відповідності залишків коштів на рахунках сумам зазначеним в договорах, надані також конкретні відповіді на запитання суду щодо залишків грошових коштів на рахунках фізичних осіб станом на певні дати.

При цьому, з оскаржуваної постанови вбачається, що апеляційним судом висновкам експертизи була надана оцінка в сукупності з іншими доказами у даній справі.

Решта доводів заявника касаційної скарги в обґрунтування наявності підстав для визнання недійсним одностороннього правочину - заяви ПАТ "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" №517 від 27.02.2015 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, також не можуть бути прийняті колегією суддів, оскільки фактично зводяться до прохання надати нову оцінку доказам у справі, які, на думку скаржника, були неправильно оцінені судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи, що в силу вимог ст.300 ГПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Таким чином, виходячи з аналізу наведених норм, встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, колегія суддів погоджується з висновком місцевого та апеляційного судів про відсутність підстав для визнання недійсним одностороннього правочину - заяви за вих.№ 517 від 27.02.2015 ПАТ "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" про припинення зобов'язань за Договором кредитної лінії № 2009993/1 від 19.06.2013 на суму 207 645 988,12 грн. внаслідок зарахування зустрічних зобов'язань.

При цьому, слід зазначити, що матеріали справи свідчать про те, що місцевий та апеляційний господарські суди всебічно, повно і об'єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності, дали вірну юридичну оцінку обставинам справи та, відтак, правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішили спір у справі.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

У рішенні у справі "Сутяжник проти Росії" (заява № 8269/02) від 23.07.2009 Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише з підстав порушення правил юрисдикції та задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Відтак, наведені ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування судових рішень та ухвалення нового рішення відповідно до вимог ст. 311 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування місцевим та апеляційним судами норм матеріального та процесуального права, а колегія суддів не встановила істотної судової помилки, фундаментальних порушень судами першої та апеляційної інстанції при розгляді спору у даній справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що постанова Одеського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 та ухвала господарського суду Одеської області від 14.12.2017 у справі № 916/4933/15 прийняті судами у відповідності до фактичних обставин та у відповідності до вимог матеріального права і процесуального права, підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 та ухвалу господарського суду Одеської області від 14.12.2017 у справі № 916/4933/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий - Ткаченко Н.Г.

Судді- Білоус В.В.

Жуков С.В.