Постанова

від 02.08.2018 по справі 905/1620/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 905/1620/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду : Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Шевченко Н.А.,

розглянувши касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 та рішення Господарського суду Харківської області від 28.11.2017 у справі

за позовом Заступника керівника Краматорської місцевої прокуратури до 1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, 2. Приватного підприємства "Східпромтехнологія", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Державний професійно - технічний навчальний заклад "Краматорський центр професійно - технічної освіти" про визнання недійсним договору оренди № 5759/2013 від 13.08.2013 року, договору № 4 від 07.12.2016 року, яким внесені зміни до нього, припинення зобов'язання за ним на майбутнє та зобов'язання звільнити державне окреме індивідуально визначене майно,

за участю представників:

від позивача - Зарудяна Н.О., прокурор Генеральної прокуратури України,

від відповідача-1 - Ізвєков К.В., представник,

від відповідача-2 - не з'явилися,

від третьої особи - не з'явилися,

ВСТАНОВИВ :

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Заступник керівника Краматорської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (далі - РВ ФДМУ) і Приватного підприємства "Східпромтехнологія" (далі - ПП "Східпромтехнологія") з позовом про:

- визнання недійсним договору оренди від 13.08.2013 № 5759/2013, укладеного між РВ ФДМУ та ПП "Східпромтехнологія", договору від 07.12.2016 № 4, яким внесено зміни до нього, припинення зобов'язань за ним на майбутнє;

- зобов'язання ПП "Східпромтехнологія" звільнити державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові вбудовані приміщення площею 21,7 м 2 і частину приміщення фрезерної майстерні площею 118,3 м 2 будівлі механічних майстерень, які розташовані за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Ювілейна, 62, та повернути їх РВ ФДМУ.

1.2. Позов обґрунтовано тим, що оскаржуваний правочин укладено з порушенням положень статті 63 Закону України "Про освіту", оскільки передача в оренду майна, що є об'єктом освіти, без урахування його призначення - для навчально-виховного процесу, освітньої діяльності, за змістом статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є підставою для визнання договору оренди недійсним.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.2. Відповідно до пункту 1.1. статуту Державного професійно-технічного навчального закладу "Краматорський центр професійно-технічної освіти" (нова редакція, дата реєстрації - 13.05.2014) (далі - ДПТНЗ "Краматорський центр професійно-технічної освіти") центр є підпорядкованим Міністерству освіти і науки України державним професійно-технічним навчальним закладом третього атестаційного рівня, що здійснює перепідготовку та підвищення кваліфікації працюючих робітників та молодших спеціалістів, пов'язаних з упровадженням новітніх технологій виробництва чи сфери послуг, з формуванням у них необхідних економічних і організаційно-управлінських знань та комп'ютерної грамотності. Центр може здійснювати підготовку робітників високого рівня кваліфікації з числа випускників загальноосвітніх навчальних закладів, професійно-технічне навчання, перепідготовку та підвищення кваліфікації працюючих робітників і незайнятого населення.

2.2. Згідно пунктом 1.2. статуту ДПТНЗ "Краматорський центр професійно-технічної освіти" головним завданням Центру є забезпечення права громадян України на професійне навчання відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей та стану здоров'я з метою задоволення потреб економіки країни у кваліфікованих і конкурентоспроможних на ринку праці робітниках.

2.3. 13.08.2013 між РВ ФДМУ (орендодавець) та ПП "Східпромтехнологія" (орендар) укладено договір оренди № 5759/2013 нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне майно - нежитлові вбудовані приміщення площею 21,7 м 2 та частину приміщення фрезерної майстерні площею 118,3 м 2 будівлі механічних майстерень, які розташовані за адресою: Донецька область, м.Краматорськ, вул. Ювілейна, 62, що знаходяться на балансі ДПТНЗ "Краматорський центр професійно-технічної освіти" (балансоутримувач), вартість якого визначено згідно з висновком про вартість на 31.05.2013 року і становить за незалежною оцінкою 163 880,00 грн (пункт 1.1. договору оренди).

2.4. У пункті 1.2 договору передбачено, що майно передається в оренду з метою розміщення майстерні для виготовлення металовиробів.

2.5. Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна (пункт 2.1. договору).

2.6. Відповідно до акта приймання-передавання від 13.08.2013 (додаток № 2 до договору оренди) РВ ФДМУ (орендодавець) передало ПП "Східпромтехнологія" (орендар) державне майно - нежитлові вбудовані приміщення площею 21,7 м 2 та частину приміщення фрезерної майстерні площею 118,3 м 2 будівлі механічних майстерень, які розташовані за адресою: Донецька область, м.Краматорськ, вул. Ювілейна, 62, що знаходяться на балансі ДПТНЗ "Краматорський центр професійно-технічної освіти", з метою розміщення майстерні для виготовлення металовиробів, відповідно до договору оренди.

2.7. У подальшому між сторонами було укладено декілька додаткових угод до договору оренди, строк дії договору продовжено до 12.08.2017 включно.

2.8. Посилаючись на те, що спірний правочин укладено із порушеннями положень Закону України "Про освіту", прокурор звернувся до суду з даним позовом.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.11.2017 (суддя Буракова А.М.) позовні вимоги задоволено повністю, визнано недійсним договір оренди від 13.08.2013 № 5759/2013, укладений між РВ ФДМУ та ПП "Східпромтехнологія", договір від 07.12.2016 № 4, яким внесено зміни до договору оренди, припинено зобов'язання за ним на майбутнє. Зобов'язано ПП "Східпромтехнологія" звільнити державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові вбудовані приміщення площею 21,7 м 2 та частину приміщення фрезерної майстерні площею 118,3 м 2 будівлі механічних майстерень, які розташовані за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Ювілейна, 62, та повернути їх РВ ФДМУ.

3.2. Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для задоволення позову, оскільки зміст спірного договору суперечить вимогам Закону України "Про освіту", а спірне приміщення навчального закладу не може бути об'єктом оренди для використання його у комерційній діяльності.

3.3. Постановою колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 у складі: Хачатрян В.С., Гетьман Р.А., Ільїн О.В. рішення суду першої інстанції залишено без змін за тих же підстав.

4. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

4.1. РВ ФДМУ у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

4.2. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, неправильним тлумаченням положень Закону України "Про освіту", а також термінів, які в ньому використовуються. Скаржник зазначає, що прокурором не доведено, а судами не встановлено заборони оренди спірних приміщень. Крім того, судами, на думку скаржника, не досліджено обґрунтованість подання Краматорською місцевою прокуратурою даного позову.

4.3. Представник скаржника у судовому засіданні підтримав вимоги касаційної скарги.

5. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

5.1. Від інших учасників справи відзивів на касаційну скаргу не надійшло.

5.2. Представник Генеральної прокуратури України заперечив проти задоволення касаційної скарги та наголосив, що вибір суб'єкта владних повноважень, в інтересах якого подається позов, є прерогативою прокурора.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

6.3. Положеннями статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

6.4. За змістом частини 2 статті 2 ЦК одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 ЦК набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

6.5. Одним із таких органів є прокуратура, на яку покладено функції представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

6.6. За змістом частини 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

6.7. Відповідно до частини 3 статті 23 зазначеного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

6.8. Згідно частин 1-3 цієї статті наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб'єктом владних повноважень.

6.9. Статтею 2 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) передбачено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.

6.10. Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 наголосив, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

6.11. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

6.12. Таким чином, зі змісту статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 2, 29 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) вбачається, що участь прокурора у судовому процесі має бути обґрунтована, не допускається здійснення прокурором представництва інтересів у суді особи або органу без наведення чіткого та законного обґрунтування необхідності такої участі.

6.13. В позовній заяві прокурор зазначив, що РВ ФДМУ не виконує належним чином покладені на нього зобов'язання, а Міністерство освіти і науки України не має повноважень щодо звернення центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері освіти і науки, до суду про визнання незаконними рішень щодо розпорядження майном, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування об'єктів нерухомості державної та комунальної власності.

6.14. Суд першої інстанції наявності підстав для здійснення представництва прокурором інтересів держави в суді не встановлював.

6.15. Суд апеляційної інстанції, з'ясовуючи наявність підстав для здійснення представництва прокурором інтересів держави в суді, виходив з того, що РВ ФДМУ упродовж тривалого часу не виконувало належним чином покладені на нього функції, не вчиняло дій щодо повернення незаконно переданого в оренду майна.

6.16. Тобто, як вбачається з оскаржуваних судових рішень, ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції достеменно не встановили, в інтересах якого саме органу (РВ ФДМУ чи Міністерства освіти і науки України) уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, мав звернутися прокурор, чи дійсно такий орган відсутній або в нього відсутнє право на звернення до суду в даному випадку, та відповідно не оцінили обґрунтованості такого звернення.

6.17. При цьому Верховним Судом розглянуто справу № 913/934/17 з аналогічних правовідносин, де керівник Сєвєродонецької місцевої прокуратури звернувся з позовом в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України.

6.18. Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не дослідили наявність чи відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що при вирішенні даного спору суди першої та апеляційної інстанцій не дотримались вимог статей Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Суди не дослідили усі зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, тому судові рішення підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права.

7.2. Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

7.3. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.

8. Судові витрати

8.1. Відповідно до частини 4 статті 129 ГПК України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду касаційної скарги спір у даній справі не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду касаційної скарги є передчасним.

Керуючись статтями 300, 301 306, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 та рішення Господарського суду Харківської області від 28.11.2017 у справі № 905/1620/17 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. Краснов

Судді Г. Мачульський

І. Кушнір