Постанова

від 31.07.2018 по справі 812/1196/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2018 року

м. Київ

справа №812/1196/17

адміністративне провадження №К/9901/19653/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Ханової Р.Ф.,

розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01.11.2017 (суддя - Борзаниця С.В.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 (судді - Блохін А.А., Гаврищук Т.Г, Сухарьок М.Г.) за позовом ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3.) до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ДФС, в якому просив визнати протиправними та скасувати: податкові повідомлення-рішення від 02.05.2017 № 2372273-1301, від 06.07.2017 № 41090-1304, № 41092-1304, № 41093-1304, № 41094-1304, якими позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "орендна плата з фізичних осіб" за 2017 рік у сумі 434,78 грн, за 2015 - 2016 роки - 286,23 грн, 410,17 грн, 5765,44 грн, 8261,87 грн відповідно.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що суми орендної плати за землю визначені податковим органом за 2015 - 2016 роки повторно без дотримання законодавчих вимог щодо строків складання податкових повідомлень - рішень після отримання контролюючим органом судового рішення (справа № 812/884/16) про скасування раніше прийнятих податкових рішень (від 19.03.2015 № 66-15, від 19.03.2015 № 67-15, від 13.06.2016 № 24815-1302, від 13.06.2016 № 24816-1302). Також позивач, посилаючись на лист Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 21.06.2017 № 410/0/195-17, зазначає, що нарахування контролюючим органом податкового зобов'язання за платежем "орендна плата з фізичних осіб" за 2017 рік за земельну ділянку площею 0,0007 га здійснено безпідставно, оскільки нормативну грошову оцінку даної земельної ділянки не проведено.

Луганський окружний адміністративний суд постановою від 01.11.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017, позов ОСОБА_3 задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 02.05.2017 № 2372273-1301, від 06.07.2017 № 41090-1304, № 41092-1304, № 41093-1304, № 41094-1304; присудив на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати щодо сплати судового збору у сумі 640,00 грн.

Судові рішення обґрунтовані посиланням на обставини, встановлені судом у іншій справі № 812/884/16, зокрема щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 (0,0141 га) та земельної ділянки під вбудоване приміщення 0,0007 га, що була визначена додатковою угодою від 05.07.2011 № б/н до договору оренди землі від 19.08.2009 № 3040941900305, на підставі якої у свою чергу ОСОБА_3 було визначено податкове зобов'язання за платежем "орендна плата з фізичних осіб" за 2015 - 2016 роки згідно з податковими повідомленнями - рішеннями від 19.03.2015 № 66-15, від 19.03.2015 № 67-15, від 13.06.2016 № 24815-1302, від 13.06.2016 № 24816-1302. Застосувавши норму частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час розгляду і вирішення справи), згідно з якою обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про обґрунтованість позову ОСОБА_3

ДФС подала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на зазначені судові рішення.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Аргументи скаржника про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуально права обґрунтовані посиланням на чинність основного договору оренди земельної ділянки, на підставі якого були прийняті податкові повідомлення - рішення, з приводу правомірності яких виник спір та обов'язок позивача сплачувати орендну плату.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Верховний Суд ухвалою від 19.03.2018 відкрив касаційне провадження за скаргою ДФС та ухвалою від 26.07.2018 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомленням сторін на 31.07.2018.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення як безпідставну з підстав, наведених у позовній заяві та з урахуванням обставин, встановлених у справі № 812/884/16.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі, здійсненого у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Хохуляка В.В., визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Ханова Р.Ф., Шипуліна Т.М.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що передумовою для визначення позивачу сум податкового зобов'язання з орендної плати за 2015-2017 роки згідно з податковими повідомленнями - рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, слугував договір оренди землі від 19.08.2009 № 3040941900305, укладений позивачем із Сєверодонецькою міською радою на підставі рішення цієї ради від 22.07.2009 № 3348, за умовами якого позивач зобов'язаний сплачувати орендну плату за землю комерційного використання площею 0,0141 га (в тому числі капітальна одноповерхова - 0,0003 га, під зеленими насадженнями - 0,0007 га, під проїздами, проходами та площадками - 0,0131 га) в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки землі.

При цьому суди встановили, що у справі № 812/884/16 Луганський окружний адміністративний суд постановою від 26.08.2016, яка набрала законної сили після набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження (ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016), визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення від 19.03.2015 № 66-15, від 19.03.2015 № 67-15, від 13.06.2016 № 24815-1302, від 13.06.2016 № 24816-1302 про нарахування ОСОБА_3 орендної плати за 2015 - 2016 роки. Підставою для скасування податкових - повідомлень рішень стали обставини щодо визнання судовим рішенням у справі № 428/1147/16-ц недійсною додаткової угоди від 05.07.2011 № б/н до основного договору оренди землі з 01.04.2014, на підставі якої були прийняті зазначені податкові повідомлення - рішення. При цьому у справі № 812/884/16 суд встановив, що нараховані контролюючим органом зобов'язання згідно з даними податковими повідомленнями - рішеннями були сплачені позивачем, а згідно з додатковою угодою від 05.07.2011 № б/н до основного договору оренди землі від 19.08.2009 № 3040941900305 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 становила 103 072,41 грн та з 01.01.2015 - 10 307,24 грн на рік, що складає 10% від нормативної грошової оцінки землі, а оренда плата за земельну ділянку під вбудоване приміщення площею 0,0007 га з 01.01.2015 - 49,60 грн щомісячно.

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з частиною першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент розгляду і вирішення справи) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент розгляду і вирішення справи) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Застосувавши наведені норми до обставин, встановлених у справі № 812/884/16, а також, що умовами договору від 19.08.2009 № 3040941900305 передбачено обов'язок позивача сплачувати орендну плату за землю комерційного використання площею 0,0141 га, яка включає 0,0007 га під зеленими насадженнями, суди у цій справі встановили відсутність підстав для нарахування орендної плати за земельну ділянку площею 0,0007 га за 2015-2017 роки та відповідно протиправність податкових повідомлень - рішень від 02.05.2017 № 2372273-1301, від 06.07.2017 № 41090-1304, № 41092-1304.

Стосовно податкових повідомлень - рішень від 06.07.2017 № 41093-1304, № 41094-1304 суд зазначає наступне.

Відповідно до Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 № 1204, який розроблено відповідно до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів, якщо податкове повідомлення-рішення скасовується в інших випадках, передбачених статтею 55 Кодексу, у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства або відповідно до статті 56 Кодексу під час проведення процедури його адміністративного оскарження не внаслідок зміни зазначеної в ньому загальної суми грошових зобов'язань, суми зменшення (збільшення) податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені за порушення норм іншого законодавства, платнику податків надсилається (вручається) нове податкове повідомлення-рішення, а також розрахунок грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені за порушення норм іншого законодавства з урахуванням рішення контролюючого органу (пункт 6 Порядку); податкові повідомлення-рішення згідно з пунктами 4-6 цього розділу складаються контролюючим органом, який склав попереднє податкове повідомлення-рішення, протягом 3 робочих днів з дня, що настає за днем отримання таким контролюючим органом рішення за результатами адміністративного, судового оскарження або іншого рішення про скасування раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення. При цьому у разі отримання вищезазначених рішень структурним підрозділом, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції контролюючого органу, або відповідальною особою, визначеною керівником контролюючого органу для виконання таких функцій, забезпечується надання такого рішення структурному підрозділу, яким складалось попереднє податкове повідомлення-рішення, протягом 1 робочого дня, що настає за днем його отримання (пункт 7 Порядку).

При цьому статтею 102 ПК України встановлений строк давності для визначення контролюючим органом суми грошових зобов'язань платника податків, який складає 1095 днів.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

З урахуванням наведених положень закону та договору оренди землі від 19.08.2009 № 3040941900305 контролюючий орган прийняв податкові повідомлення рішення від 06.07.2017 № 41093-1304, № 41094-1304, якими визначив позивачу податкові зобов'язання зі сплати орендної плати за 2015 - 2016 роки.

У даному випаду процедурні порушення, допущені контролюючим органом, який згідно з пунктом 41.1 статті 41 ПК України здійснює контроль за сплатою усіх податків, у тому числі й місцевих (до яких відноситься плата за землю), щодо строків складання податкових повідомлень - рішень від 06.07.2017 № 41093-1304, № 41094-1304, передбачені Порядком № 1204, не звільняє платника від обов'язку сплатити орендну плату за 2015 - 2016 роки, нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, на підставі договору оренди земельної ділянки, який є чинним .

Суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи рішення у цій справі, не звернули увагу на наведені вимоги законодавства та дійшли помилкового висновку про протиправність податкових повідомлень - рішень від 06.07.2017 № 41093-1304, № 41094-1304.

Неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права є підставою для скасування судових рішень повністю і ухвалення нового рішення відповідно до статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 349, 350, 351, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01.11.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень форми "Ф" від 06.07.2017 № 41093-1304, № 41094-1304; в цій частині у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

В іншій частині постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01.11.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Т.М. Шипуліна