Постанова

від 02.08.2018 по справі 355/377/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 355/377/17 Головуючий у І інстанції Єременко В. М. Провадження № 22-ц/780/2608/18 Доповідач у 2 інстанції Сержанюк А. С. Категорія 46 02.08.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 серпня 2018 року Апеляційний суд Київської області у складі суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., членів колегії - Журби С.О., Сушко Л.П., із участю секретаря Топольського В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційні скарги Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 11 квітня 2018 року у справі за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні приватною земельною ділянкою, відшкодування заподіяної матеріальної і моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Паришківської сільської ради Баришівського району Київської області, третя особа - відділ у Баришівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області про скасування рішень, визнання недійсними свідоцтв про право власності на нерухоме майно, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

27 березня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із названим позовом, де просив зобов'язати відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не чинити перешкоди у користуванні та володінні належними йому на праві власності земельними ділянками, а саме: земельними ділянками, площею 0,0625 га та 0,1675 га з кадастровими номерами НОМЕР_2, НОМЕР_3, відповідно, які розташовані по АДРЕСА_1

зобов'язати відповідача по справі - ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, шляхом знесення незаконно побудованої із цегли на межі земельних ділянок господарської будівлі - вбиральні,

стягнути із відповідачів по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на його користь заподіяну матеріальну шкоду на загальну суму - 2 855 грн. та моральну шкоду - по 5 000 грн., з кожного.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його мати ОСОБА_5, яка мешкала у належному їй на праві власності житловому будинку, розташованому на присадибній земельній ділянці, площею 0,46 га в АДРЕСА_2

Після смерті матері, спадкоємцями за заповітом, складеним 29 жовтня 1988 року були ОСОБА_2 та дочка - ОСОБА_3.

Після смерті матері, ОСОБА_2 оформив спадщину і отримав свідоцтво про право на спадщину 11 грудня 1993 року.

ОСОБА_3 також оформила спадщину і отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті матері лише 21 квітня 2004 року.

При житті ОСОБА_5, було вирішене питання про наділення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 0,23 га вищевказаної земельної ділянки і цей розмір був зазначений у Земельно-шнуровій книзі Паришківської сілької ради за 1991 рік.

У зв'язку з оформленням спадщини, ОСОБА_2 рішенням сесії Паришківської сільської ради від 26 жовтня 1994 року було передано у власність земельну ділянку, розміром 0,23 га, по АДРЕСА_2, що складає 1/2 частину всієї земельної ділянки за вказаною адресою.

Рішенням №24-08-23 восьмої сесії Паришківської сільської ради 23-го скликання від 28 грудня 1999 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було передано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки, розміром по 0,23 га, кожному.

Факт належності ОСОБА_2 на праві власності земельної ділянки, загальною площею 0,23 га, по АДРЕСА_2 підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, індексний номер: 19389844 від 22 березня 2014 року та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, індексний номер: 19390096 від 22 березня 2014 року.

Однак, протягом тривалого періоду відповідачі по справі - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 створюють конфліктні ситуації, в результаті яких намагаються всіляко перешкоджати ОСОБА_2 у реалізації його прав, як землевласника.

Окрім того, своєю протиправною поведінкою ними заподіюється йому матеріальна та моральна шкода.

Разом з цим, 22 травня 2017 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зустрічним позовом, де, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила,

визнати незаконним та скасувати рішення Паришківської сільської ради Баришівського району Київської області від 26 жовтня 1999 року про передачу ОСОБА_2 у власність земельної ділянки, розміром 0,23 га, по АДРЕСА_1

визнати незаконним та скасувати рішення №24-08-23 восьмої сесії Паришківської сільської ради 23 скликання від 28 грудня 1999 року, яким ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було передано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки, розміром по 0,23 га кожному, що були наділені у користування у 1991 році,

визнати незаконним та скасувати рішення №226-33-06 33-ої сесії Паришківської сільської ради 6 скликання від 09 квітня 2014 року Про уточнення площі земельної ділянки ,

визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно ( земельну ділянку ), індексний номер: 19390096 від 22 березня 2014 року, адреса об'єкта: АДРЕСА_2 площею 0,0625 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що видане на ім'я ОСОБА_2.

визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно ( земельну ділянку ) серія НОМЕР_4 індексний номер: 19389844 від 22 березня 2014, адреса об'єкта: АДРЕСА_2 площею 0,1675 га, кадастровий номер НОМЕР_3, що видане на ім'я ОСОБА_2,

усунути перешкоди в користуванні та володінні належній ОСОБА_3 відповідно до рішення Баришівського районного суду Київської області від 16 листопада 2009 року земельній ділянці, загальною площею 0,3585 га, в АДРЕСА_2, зокрема, зобов'язати ОСОБА_7 не чинити перешкод в користуванні земельною ділянкою, знести незаконно встановлені стовбці, не перешкоджати встановленню межових стовбців відповідно до рішення суду від 11 листопада 2009 року,

зобов'язати відділ у Баришівському районі Головного управління Держгеокадасту у Київськійої області вирішити питання про передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки, загальною площею 0,3585 га, в АДРЕСА_2, відповідно до рішення Баришівського районного суду Київської області від 16 листопада 2009 року,

Свої вимоги позивач мотивував тим, що позовні вимоги ОСОБА_2 є незаконні та не обґрунтовані, порушують її законні права, виникають з одних правовідносин, де задоволення зустрічних позовних вимог може виключити повністю задоволення первісного позову і тому вона вимушена звернутися до суду із зустрічною позовною заявою.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 11 квітня 2018 року в задоволенні первісного позову ОСОБА_2 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено в повному обсязі.

Визнані незаконними та скасовані рішення Паришківської сільської ради Баришівського району Київської області від 26.10.1999 року про передачу ОСОБА_2 у власність у зв'язку з оформленням спадщини у відповідності до ст. 67 ЗК України (1990 року) земельної ділянки розміром 0,23 га по АДРЕСА_2 що складає 1/2 частину земельної ділянки за вказаною адресою, яка незаконно була виділена в натурі із встановленням межових знаків та незаконно передана у приватну власність ОСОБА_2, про що внесено відповідні записи до земельно-шнурової книги Паришківської сільської ради Баришівського району Київської області;

рішення № 24-08-23 восьмої сесії Паришківської сільської ради 23-го скликання від 28.12.1999 року, яким ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було передано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки розміром по 0,23 га кожному, що були наділенні у користування у 1991 році, згідно запису у Книзі обліку землі Паришківської сільської ради за 1991 рік та Земельно-шнурової книги Паришківської сільської ради Баришівського району Київської області за 1991 рік;

рішення № 226-33-06 33-ї сесії Паришківської сільської ради Баришівського району Київської області 6-го скликання від 09.04.2014 року Про уточнення площі земельної ділянки , яким вирішено:

уточнити площу земельної ділянки, передану у приватну власність і користування ОСОБА_3 (рішення Паришківської сільської ради від 28 грудня 1999 р. площа 0,2300 га с. Паришків), після обмірів згідно документації, а саме площею: 0,1875 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, АДРЕСА_2 0,0425 га - для ведення особистого селянського господарства, АДРЕСА_2;

дозволено землевпорядній організації виготовити свідоцтва на право власності на земельну ділянку.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно (земельну ділянку), індексний номер: 19390096 від 22.03.2014 року; адреса об'єкта: АДРЕСА_2 площею 0,0625 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_2, орган державної реєстрації прав - Реєстраційна служба Баришівського районного управління юстиції Київської області.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно (земельну ділянку) серія НОМЕР_4 індексний номер: 19389844 від 22.03.2014; адреса об'єкта: АДРЕСА_2 площею 0,1675 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_1: 15: 001: 0021, орган державної реєстрації прав - Реєстраційна служба Баришівського районного управління юстиції Київської області.

Усунуто перешкоди в користуванні та володінні належній ОСОБА_3 відповідно до рішення Баришівського районного суду Київської області від 16 листопада 2009 року земельної ділянки, загальною площею 0,3585 га, в АДРЕСА_2, яка розташована в межах: від т. А до т. Б - 25,74 м. - межа проходить по середині колодязя, що знаходиться в загальному користуванні; від т. Г до т. Д - 2, 76 м.; від т. Д до т. Л - 8,43 м.; від т. Л до т. Е - 1,4 м.; від т. Е до т. К - межа проходить по лінії розділу житлового будинку; від т. К до т. О - 14,35 м.; від т. О до т. Ф - 31,67 м.; від т. Ф до т. М - 40.31 м.; від т. М до т. С - 49,38 м. + 12.33 м.; від т. С до т. А - 1,20 м. + 69,13 м. + 11,72 м. + 2,61 м, а саме зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкод в користуванні земельною ділянкою, знести незаконно встановлені стовпи; не перешкоджати встановленню межових стовпів відповідно до рішення суду від 16.11.2009 року.

Зобов'язано відділ у Баришівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області вирішити питання про передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки, загальною площею 0,3585 га, в АДРЕСА_2 відповідно до рішення Баришівського районного суду Київської області від 16 листопада 2009 року.

На обґрунтування ухваленого рішення, місцевий суд зазначив, що звертаючись в черговий раз до суду, ОСОБА_2 приховує об'єктивні обставини по справі, не дотримується законності щодо прийнятих раніше судових рішень, порушує їх, звинувачуючи іншу сторону в порушенні, мовляв його прав, та заявляє претензії щодо заподіяння йому матеріальної та моральної шкоди, самочинно встановлює бетонні стовпи, незаконно поділяючи земельну ділянку по 1/2 частині, при цьому, звинувачуючи ОСОБА_3 в порушенні норм ДБН щодо побудованої вбиральні, яка насправді не ущемляє інтереси ОСОБА_2 при умові належності ОСОБА_3 3/4 частин земельної ділянки, не приймаючи законне рішення суду від 16 листопада 2009 року, яким йому була виділена 1/3 частина спірної земельної ділянки в АДРЕСА_2 вимагаючи при цьому не існуючу матеріальну та моральну шкоду.

На час прийняття 16 листопада 2009 року судом рішення, земельна ділянка біля будинку не була приватизована, а тому судом був встановлений порядок конкретного користування земельною ділянкою, з урахуванням земельної ділянки під забудовою частини житлового будинку та надвірних будівель, часток сторін у спірному будинку відповідно до заповіту.

Рішення колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 13 червня 2013 року, яке ОСОБА_2 оскаржувалося до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, касаційна скарга ОСОБА_2 була відхилена 02 жовтня 2013 року.

Суд апеляційної інстанції в своєму рішенні вказує на те, що ...Судом незаперечно встановлено, що ОСОБА_3 є користувачем присадибної земельної ділянки, площею 0.3585 га, по АДРЕСА_2 яка перебуває у користуванні останньої на підставі рішення Баришівського районного суду Київської області від 16 листопада 2009 року, що набрало законної сили, а також встановлено, що право користування позивачки на дану ділянку чи її частину у передбаченому ст. 140 ЗК України порядку не припинялося.

За таких обставин передача Паришківською сільською радою у власність ОСОБА_2 частини присадибної земельної ділянки більшої площі ніж та, що перебуває у його користуванні ( 0.2300 га замість 0.1195 га ) за рахунок виділеної ОСОБА_3 ділянки без її вилучення, порушує право останньої, як співвласника будинку та користувача ділянки, передбачені ст. 149 ЗК України .

Таким чином, як ОСОБА_2 так і Паришківською сільською радою Баришівського районного суду Київської області неправомірно, свідомо, недобросовісно порушуються, вступивші в законну силу рішення зазначених судів: Баришівського районного суду Київської області від 16 листопада 2009 року та Апеляційного суду Київської області від 13 жовтня 2013 року, що є грубим, неприпустимим порушенням вимог чинного Законодавства України, де ОСОБА_2 та Паришківська сільська рада перекроюють на свій лад зазначені рішення, а ОСОБА_2, незаконно, встановивши на свій розсуд бетонні стовпи по земельній ділянці ОСОБА_3, ще вимагає від неї матеріальної та моральної шкоди.

Судами встановлено і це є не оспорюваним фактом, що Паришківська сільська рада своїм рішенням при проведенні приватизації землі, незаконно передала у власність ОСОБА_2 частину присадибної земельної ділянки більшої, ніж та, що знаходиться у його користуванні за рахунок земельної ділянки, виділеної у користування ОСОБА_3 без її вилучення і, відповідно, порушила права ОСОБА_3 на користування земельною ділянкою площею 0,3585 га, виділеної їй на підставі судового рішення та приватизацію останньої.

Підстав про застосування строків позовної давності по цивільній справі, як того вимагає в заяві ОСОБА_2, суд не вбачає.

Апеляційний суд у рішенні від 13 червня 2013 року зазначив, що вимоги прокурора про визнання недійсними рішень Паришківської сільської ради від 26 жовтня 1994 року та 28 грудня 1999 року задоволенню не підлягають з огляду на те, що дані рішення не тягнуть юридичних наслідків і не впливають на права і обов'язки сторін, бо не були реалізовані у встановленому законом порядку.

Однак, на даний час ці рішення суперечать зазначеним вище чинним судовим рішенням та спонукають ОСОБА_2 їх не виконувати, а тому суд вважає, що є законні, нагальні підстави для задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 щодо визнання незаконними та скасування рішень Паришківської сільської ради Баришівського району Київської області.

Суд також вважає, що ОСОБА_2 свідомо та навмисно ухиляється від виконання рішень попередніх судів та перешкоджає їх законному виконанню разом з Паришківською сільською радою Баришівського району Київської області щодо поділу спадкового майна, а тому є законні підстави для усунення перешкод в користуванні та володінні належній ОСОБА_3 відповідно до рішення Баришівського районного суду Київської області від 16 листопада 2009 року земельної ділянки, загальною площею 0,3585 га, в АДРЕСА_2 та усунення перешкод в користуванні власністю.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Головне управління Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_2 подали апеляційні скарги.

При цьому, Головне управління Держгеокадастру у Київській області посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні просить скасувати оскаржуване рішення в частині зобов'язання відділу у Баришівському районі Головного управління Держгеокадасту у Київськійої області вирішити питання про передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки, загальною площею 0,3585 га, в АДРЕСА_2 відповідно до рішення Баришівського районного суду Київської області від 16 листопада 2009 року.

Водночас, ОСОБА_2, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, просить його скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог первісного позову, а до зустрічного позову застосувати строк спливу позовної давності.

Суд, закінчивши з'ясування обставин справи і перевірку їх доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційних скаргах, відзтві на апеляційну скаргу, у межах їх доводів та вимог, вислухавши учасників процесу в судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області задовольнити, а ОСОБА_2 - задовольнити частково, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, рішенням Баришівського районного суду Київської області від 16 листопада 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 08 лютого 2010 року, позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл будинку та земельної ділянки задоволено в повному обсязі. ( а.с. 97-100, 101-103 т. 1 ).

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виділення в натурі частки, що є у спільній частковій власності задоволено частково.

Зокрема, розділено житловий будинок АДРЕСА_2 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, відповідно до часток кожного 3/4 та 1/4, з урахуванням висновку судової будівельно-технічної експертизи.

Оприділено порядок користування земельною ділянкою АДРЕСА_2 та виділено співвласнику№1 з часткою 3/4 частини - ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 3 585 кв.м., яка розташована в межах: Від т. А до т. Б - 25,74 м; Від т. Б до т. Г - 11,23 м, - межа проходить по середині колодязя, що знаходиться загальному користуванні; Від т. Г до т. Д - 2,76 м; Від т. Д до т. Л - 8,43 м; Від Л до т.Е-1,4м; Від т. Е до т. К - межа проходить по лінії розділу житлового будинку; Від т. К до т. О- 14,35 м; Від т. О до т. Ф- 31,67 м; Від т. Ф до т. М - 40,31 м; Від т. М до т. С - 49,38 м +12,33 м; Від т. С до т. А - 1,20 м + 69,13 м +11,72 м +2,61 м.

Співласнику №2 з часткою 1/4 - ОСОБА_2 виділено земельну ділянку, площею 1195 кв.м., розташовану в межах: Від т. Б до т. В - 26,ЗЗ м + 2,0 м.; Від т. Б до т. Г - 11,23 м, межа проходить по середині колодязя, що знаходиться в загальному користуванні; Від т. Г до т. Д - 2,76 м; Від т. Д до т. Л - 8,43 м; Від т. Л до т. Е-1,4 м; Від т. Е до т. К - межа проходить по лінії розподілу житлового будинку; Від т. К до т. О -14,35 м; Від т. О. до т. Ф. - 31,67 м; Від т. Ф. до т. В. (вулиця Польова) - 40,07 м. ( там же ).

При цьому, рішенням Паришківської сільської ради народних депутатів Баришівського району Київської області від 26 жовтня 1994 року ОСОБА_2 було передано у приватну власність земельну ділянку, розміром 0,23 га, по АДРЕСА_2 ( а.с. 8 т. 1 ).

А рішенням тієї ж ради №24-08-23 від 28 грудня 1999 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було передано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки, розміром по 0,23 га., кожному ( а.с. 9, 10 т. 1 ).

На підставі рішень Паришківської сільської Баришівського району Київської області ОСОБА_2 22 березня 2014 року видані свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, площею 0,0625 га, з кадастровим номером НОМЕР_2 та земельну ділянку, площею 0,1675 га, з кадастровим номером НОМЕР_3 ( а.с. 28, 29 т. 1 ), що також визнається сторонами по справі, зокрема їх письмовими поясненнями ( а.с. 1-5, 87-96, 140-148 т. 1 ) та доказуванню у відповідності до положень ст. 82 ЦПК України, не підлягає.

Рішенням Паришківської сільської Баришівського району Київської області №226-33-06 від 09 квітня 2014 року уточнено площу земельної ділянки, переданої у приватну власність і користування ОСОБА_3, після обмірів згідно матеріалів техдокументації, а саме площею: 0,1875 га. - для будівництва, та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, АДРЕСА_2, та 0,0425 га. - для ведення особистого селянського господарства, АДРЕСА_2 ( а.с. 117 т. 1 ).

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 04 квітня 2013 року позов Баришівського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави, в особі позивачів, управління Держземагенства у Баришівському районі Київської області, ОСОБА_3 до Паришківської сільської ради Баришівського району Київської області, ОСОБА_2 про скасування рішення Паришківської сільської ради від 26 жовтня 1994 року, рішення Паришківської сільської ради №24-08-23 від 28 грудня 1999 року, рішення Паришківської сільської ради №79-13-06 від 05 січня 2012 року, рішення Паришківської сільської ради №113-18-06 від 14 серпня 2012 року та про визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки серії НОМЕР_5, плошею 0.0625 га, та серії НОМЕР_6, площею 0.1675 га, - залишено без задоволення ( а.с. 104-107 т. 1 ).

Разом з цим, рішенням Апеляційного суду Київської області від 13 червня 2013 року за апеляційною скаргою Баришівського міжрайонного прокурора Київської області, що залишене без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 жовтня 2013 року, рішення Баришівського районного суду Київської області від 04 квітня 2013 року скасовано і ухвалено нове, яким позов задоволено частково.

Визнано недійсними та скасовано рішення Паришківської сільської ради Баришівського району Київської області від 05 січня 2012 року, в частині надання дозволу ОСОБА_2 на складання технічної документації із землеустрою щодо виготовлення документів на право власності на земельну ділянку, та рішення Паришківської сільської ради Баришівського району Київської області від 14 серпня 2012 року про затвердження технічної документації та передачу ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки.

Визнано недійсними державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,0625 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_2 серія НОМЕР_5 та державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,1675 га, для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 Баришівського району, Київської області серія НОМЕР_7, видані на ім'я ОСОБА_2 ( а.с. 108-112, 114-116 т. 1 ).

ОСОБА_2, незважаючи на ухвалені рішення, в т.ч. і щодо землекористування сторін, претендує на користування половиною земельної ділянки, а не 1/4 частини, як то визначив суд, 22 березня 2017 року звернувся до суду із зазначеними первісними вимогами ( а.с. 1-5 т. 1 ).

22 травня 2017 року до місцевого суду звернулась ОСОБА_3, яка уточнила свої вимоги 04 липня 2017 року ( а.с. 87-96, 140-148 т. 1 ).

В свою чергу, 14 березня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції із заявою про застосування строку позовної давності, в якій просив відмовити у задоволенні зустрічного позову за спливом строку позовної давності ( а.с. 235-237 т. 1 ).

Ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд, з точки зору суду другої інстанції правильно встановив обставини порушення прав та інтересів ОСОБА_3 при ухваленні Паришківською сільською радою Баришівського району Київської області рішень від 26 жовтня 1994 року та 28 грудня 1999 року, оскільки та набула право користування 3/4 частинами земельної ділянки після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 та успадкувала таку ж частину домомолодіння за вказаною адресою.

Відтак, перебіг строку позовної давності для зазначеного позивача за зустрічною заявою, враховуючи встановлені судовими рішеннями від 04 квітня та 13 червня 2013 року обставини відсутності реалізації рішень сільської ради від 26 жовтня 1994 року та 28 грудня 1999 року, почався із дати звернення до суду ОСОБА_2 із позовними вимогами - 22 березня 2017 року.

А тому, висновок місцевого суду про відсутність правових підстав для застосування строків позовної давності до цих вимог, на переконання апеляційного суду, є обгрунтованим.

Що ж до решти позовних вимог ОСОБА_3, то вони подані з додержанням встановленого ст. 257 ЦК України трьохрічного строку.

Оскільки зазначені рішення порушують права та інтереси зазначеного землекористувача, то і ухвалене рішення сільської ради від 09 квітня 2014 року та зазначені свідоцтва про право власності на нерухоме майно ( земельну ділянку ), видані на підставі одного із них, є неправомірними.

Правильним, з точки зору суду другої інстанції, є висновок місцевого суду і про необхідність захисту права землекористування ОСОБА_3 належної їй частини ділянки у визначений ним ( судом ) спосіб, який повністю грунтується на матеріалах справи ( доказах ) та нормах чинного матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, правильним є висновок місцевого суду про необгрунтованість первісного позову.

Таким чином, оскаржуване рішення в частині залишення без задоволення вимог ОСОБА_2, визнання незаконними та скасування рішень сільської ради, визнання недійсними свідоцтв про право власності на нерухоме майно ( земельну ділянку ), усунення перешкод у землекористуванні, на переконання апеляційного суду, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права та не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України.

При цьому, доводи відзиву ОСОБА_3, ОСОБА_4 на апеляційну скаргу ( а.с. 119-126, 135-136, 137-143 т. 2 ), зокрема, про те, що рішенням Баришівскього районного суду Київської області від 16 листопада 2009 року, яке набрало законної сили, вирішені правовідносини між сторонами щодо спадкового житлового будинку та земельної ділянки біля нього, ОСОБА_3 стало відомо, що оскаржувані рішення сільської ради були використані ОСОБА_2 для отримання свідоцтв про право на нерухоме майно тільки після отримання первісного позову ОСОБА_2 - 23 березня 2017 року, з точки зору суду другої інстанції, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи і є, серед іншого, правовою підставою для залишення оскаржуваного рішення в цій частині без змін, а апеляційних вимог - без задоволення.

Що ж до рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання відділу у Баришівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області вирішити питання про передачу у власність ОСОБА_3 Павліни земельної ділянки, загальною площею 0.3585 га, в АДРЕСА_2, відповідно до рішення Баришівського районного суду Київської області від 16 листопада 2009 року, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до положень ст. 12 ЗК України, зокрема, п. б до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин на території сіл належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього кодексу.

Згідно ж ч. 1 ст. 118 ЗК України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відтак, суд першої інстанції, з точки зору апеляційного суду, зобов'язуючи відділ у Баришівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області вирішити питання про передачу у власність ОСОБА_3 Павліні земельної ділянки, наділив зазначений державний орган невластивими йому функціями.

Окрім цього, не врахував, що зазначений відділ не є юридичною особою, а відтак, не може нести цивільно-правову відповідальність за зустрічним позовом у визначений судом спосіб.

За таких обставин, суд першої інстанції на вищенаведені обставини справи уваги не звернув, і, як наслідок, ухвалив незаконне і необґрунтоване рішення в частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відділу у Баришівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області вирішити питання про передачу у власність ОСОБА_9 земельної ділянки, загальною площею 0,3585 га, в АДРЕСА_2, відповідно до рішення Баришівського районного суду Київської області від 16 листопада 2009 року, не дотримавшись положень ст.ст. 12, 118, 122 ЗК України, ст.ст. 10-13, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України.

А тому, доводи апелянтів про незаконність та необґрунтованість рішення у цій частині, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення зазначених норм матеріального права та процесуального права при його ухваленні, знайшли своє підтвердження при розгляді справи, унаслідок чого рішення місцевого суду в названій частині підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову в задоволенні вказаних вимог у відповідності до ст. 376 ЦПК України та ст.ст. 12, 118, 122 ЗК України, ст.ст. 10-13, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України.

Апеляційний суд, окрім іншого зауважує, що невірно зазначені у мотивувальній та резолютивній частинах рішення доля власності ОСОБА_2 у майні та дата одного із рішень сільської ради, на переконання апеляційного суду, не є правовою підставою для його ( рішення ) зміни чи скасування, оскільки суд першої інстанції не позбавлений можливості виправити описки у відповідності до положень ст. 269 ЦПК України.

Згідно положень ст. 4 Закону України Про судовий збір , ст. 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_3 на користь Головного управління Держгеокадастру у Київській області судовий збір у розмірі 960 ( 1 600 х 0,4 х 150 : 100 ) грн.

При цьому, ОСОБА_2 є інвалідом другої групи і, відповідно до положень ст. 8 Закону України Про судовий збір , він звільнений від сплати судового збору, а відтак відсутні правові підстави для покладення на нього обов'язку щодо відшкодування судового збору ОСОБА_4.

У такому разі судові витрати компенсуються їй за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 10-13, 76-82, 141, 263, 264, 265, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області задовольнити, ОСОБА_2 - задовольнити частково. Рішення Баришівського районного суду Київської області від 11 квітня 2018 року у справі за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні приватною земельною ділянкою, відшкодування заподіяної матеріальної і моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Паришківської сільської ради Баришівського району Київської області, третя особа - відділ у Баришівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області про скасування рішень, визнання недійсними свідоцтв про право власності на нерухоме майно, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобов'язання вчинити дії, в частині зобов'язання відділу у Баришівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області вирішити питання про передачу у власність ОСОБА_3 Павліни земельної ділянки, загальною площею 0.3585 га, в АДРЕСА_2, відповідно до рішення Баришівського районного суду Київської області від 16 листопада 2009 року, скасувати і ухвалити по справі нове судове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

У решті рішення залишити без змін.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь Головного управління Держгеокадастру у Київській області судовий збір у розмірі 960 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: С.О. Журба

Л.П. Сушко