Рішення

від 23.07.2018 по справі 907/264/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.07.2018                               м. Ужгород                              Справа № 907/264/18

Господарський суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Ушак І.Г.

за участю секретаря судового засідання Сінкіної Е.В.

у відкритому судовому засіданні розглянув справу

за позовом дочірнього підприємства НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія», м. Чернігів (далі - підприємство)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Буртехнологія», м. Мукачево (далі - товариство)

про стягнення 39741,13 грн., включаючи: 16830,50 грн. - основного боргу, 2841,85 грн. – пені, 1932,18 грн. - 3% річних, 18136,60 грн. - інфляційних втрат

представники сторін:

позивача – не з'явився

відповідача – не з'явився

Позивач звернувся до суду із вказаними вимогами, оскільки відповідач всупереч умов договору підряду не оплатив у повному обсязі вартість виконаних робіт, у зв'язку з чим виникла заборгованість на суму, що становить предмет позову в частині основного боргу. Позивач надісланими на адресу суду заявами від 11.05.18, 29.05.18 просить здійснити розгляд справи без участі його представника.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, участі уповноваженого представника у судовому розгляді справи не забезпечив. До суду повернута без вручення адресату із зазначенням установою зв'язку причини - відсутність адресата - кореспонденція суду (ухвали суду від 18.04.18, 14.05.2018, 31.05.2018, 05.07.18), яка була надіслана за адресою відповідача вказаною в позовній заяві – 89600, м. Мукачево, вул. Ілони Зріні, 96/2 - та яка за відкритими даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є його офіційним місцезнаходженням.

Відповідно до правової позиції наведеної у постанові Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (п. 3.9.1), якщо ухвала у справі надіслана за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною та зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не повернута підприємством зв'язку або повернута з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За наведених обставин, оскільки вважається, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, однак не скористався своїм правом подати суду відзив на позов, прийняти участь у судовому розгляді справи, суд вправі згідно ст. 178 ГПК України вирішити спір за наявними матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.

15.07.2014 підприємством та товариством було укладено договір підряду № 10/07/14-ОР на виконання робіт та надання послуг обладнанням. За умовами договору виконавець - позивач у справі - зобов'язався за завданням замовника в порядку та на умовах визначеним договором виконати роботи із залученням власного обладнання. Початком надання послуг є дата підписання сторонами договору акту приймання-передачі обладнання.

Умовами договору визначено ціну, умови оплати та відповідальність сторін. Так, п.п. 2.1, 2.2 договору визначено, що вартість виконаних робіт складає 28431,00 грн., замовник здійснює оплату на розрахунковий рахунок виконавця протягом двох днів з моменту закінчення дії договору - 22.07.14 (п. 5.1 договору). Відповідно до п. 4.5 договору за недотримання строків оплати замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованності за кожний день прострочення

У ході судового розгляду справи встановлено, що відповідно до акту приймання–передачі підписаного сторонами 16.07.14 виконавець передав, а замовник прийняв обладнання (труба бурильна діаметром 140х11 мм марка Д (ліва) - довжина 243,5 м, марка Л (ліва) - довжина 485,5 м).

Актом приймання-передачі від 21.07.14 сторони засвідчили надання підприємством товариству послуг із залученням власного обладнання на суму 28431,00 грн.

У цей же день 21.07.14 замовник передав, а виконавець прийняв обладнання із залученням якого надавалися послуги за договором, про що складено акт приймання-передачі.

Надані підприємством послуги товариством були оплачені 10.10.14 частково - на суму 11600,50 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість останнього перед позивачем у справі.

Позивач на протязі 2015-2016рр. листами звертався до відповідача з питанням звірки взаєморозрахунків та проханням погасити заборгованість, що відповідачем було залишено без відповіді, що і послугувало підставою звернення до суду.

Наведені обставини не спростовані відповідачем у ході судового розгляду.

Суд, вирішуючи спірні відносини виходить з наступного.

У силу приписів статті 193 ГК України суб'єкти господарювання, якими є сторони даних спірних відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.          

Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За фактичних обставин справи та з огляду на наведені приписи законодавства, суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог в частині основного боргу, як обґрунтованих, підтверджених належними та допустимими доказами.

Позовні вимоги в частині пені, 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню відповідно до умов договору та за приписами ст. 625 ЦК України з урахуванням перевірки судом правильності їх обрахування на суми відповідно 2841,85 грн., 1886,00 грн., 17823,60 грн.

Таким чином, всього до стягнення з відповідача на користь позивача належить сума 39381,95 грн., в іншій частині вимог належить відмовити як заявлених безпідставно.

За змістом ст. 129 ГПК України судові витрати - судовий збір сплачений позивачем при поданні позову на суму 1762,00 грн. - належить відшкодувати за рахунок відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 78, 80, 86, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,                               

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Буртехнологія» (89600, Закарпатська область , м. Мукачеве, вул. Ілони Зріні, буд. 96/2, код ЄДРПОУ 36324283) на користь Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» (14000, м. Чернігів, вул. Шевченко,15 код ЄДРПОУ 01431535) заборгованість на суму 39381,95 грн. (тридцять дев'ять тисяч тристо вісімдесят одна грн. 95 коп.), включаючи основний борг, пеню, 3 5 річних та інфляційні втрати, та у відшкодування судових витрат – суму 1746,07 грн. (одна тисяча сімсот сорок шість грн. 07 коп.).

2. В іншій частині позову - відмовити, поклавши на позивача судові витрати в цій частині.

Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складено 06.08.18

Суддя Ушак І.Г.