Рішення

від 31.07.2018 по справі 910/2956/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2018Справа № 910/2956/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., при секретарі судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури №5 в інтересах

держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс"

про повернення земельної ділянки

Представники:

прокурор: Колодяжна А.В.

від позивача: Закаль О.О.

від відповідача: Лісовий М.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник керівника Київської місцевої прокуратури №5 звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс" про повернення земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Київською місцевою прокуратурою №5 у ході аналізу інформації про стан законності під час здійснення представницької діяльності встановлено факт порушення вимог земельного законодавства під час використання Товариством з обмеженою відповідальністю "Фенікс" земельної ділянки площею 0,63 га, у зв'язку з чим Перший заступник керівника Київської місцевої прокуратури №5 просить суд зобов'язати відповідача повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0,63 га, яка є частиною земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:78:134:0023 по вулиці Сім'ї Шовкоплясів, 9 привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2018 суд ухвалив: позовну заяву Першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури №5 в інтересах держави в особі Київської міської ради залишити без руху; встановити спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом здійснення попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які прокуратура понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи; встановити прокурору строк для усунення недоліків - протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

29.03.2018 до відділу діловодства суду від Київської місцевої прокуратури №5 надійшла заява про усунення недоліків.

Відповідно до ч.3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на категорію та складність справи, суд приходить до висновку про здійснення розгляду даної справи у порядку загального позовного провадження.

Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2018 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 02.05.2018.

У підготовче засідання 02.05.2018 з'явились представник позивача та прокурор. Представник відповідача в підготовче засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

У підготовчому засіданні оголошено перерву до 22.05.2018.

У підготовче засідання 22.05.2018 з'явились представник позивача та прокурор, представник відповідача в підготовче засідання не з'явився.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 22.05.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 05.06.2018.

04.06.2018 через відділ діловодства суду від Київської місцевої прокуратури №5 надійшов супровідний лист з додатками.

У підготовче засідання 05.06.2018 з'явились представник позивача та прокурор, представник відповідача в підготовче засідання не з'явився.

У підготовчому засіданні оголошено перерву до 19.06.2018.

У підготовче засідання 19.06.2018 з'явились представник позивача, представники відповідача та прокурор. Представник відповідача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 19.06.2018 судом були вчинені дії, передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 03.07.2018.

02.07.2018 до відділу діловодства суду від прокуратури надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких прокуратура зазначає, що обстеженням встановлено, що фактично відповідач використовує земельну ділянку, яка за даними міського земельного кадастру обліковується по вул. Сім'ї Шовкоплясів (Павла Дибенка), 9 в Оболонському районі міста Києва, а не вулиці Сім'ї Шовкоплясів, 7-А, крім того, суду не надано доказів про присвоєння земельній ділянці або об'єктам нерухомості, які розміщені на ній, поштової адреси - вул. Сім'ї Шовкоплясів, 7-А.

У судове засідання 03.07.2018 з'явились представник позивача, представник відповідача та прокурор.

У судовому засіданні 03.07.2018 оголошено перерву до 31.07.2018.

У судове засідання 31.07.2018 з'явились представник позивача, представник відповідача та прокурор. Прокурор та представник позивача підтримали позов.

При цьому, суд зазначає, що у встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву прокурора.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У судовому засіданні 31.07.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Київською місцевою прокуратурою № 5 здійснювався аналіз інформації про стан законності під час здійснення представницької діяльності та встановлено факт використання Товариством з обмеженою відповідальністю ФЕНІКС земельної ділянки в Оболонському районі м. Києва площею 0,63 га нормативною грошовою оцінкою 4 945 626 грн.

Судом встановлено, що Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) складено акт обстеження земельної ділянки від 22.02.2018 № 18- 0261-05.

За результатами проведення обстеження земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:78:134:0023 за адресою м. Київ, вул. Сім'ї Шовкоплясів, 7-А, встановлено, що відповідно до рішення Київради від 12.07.2007 № 1149/1810 передано товариству з обмеженою відповідальністю Дніпровська рив'єра в довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 4,44 га для будівництва та експлуатації головного сервісного селекційно-технологічного центру по конярству та кінному спорту на вул. Павла Дибенка (нова назва Сім'ї Шовкоплясів), 9 та вул. Богатирській (біля озера Редькіне) в Оболонському районі м. Києва (договір оренди земельної ділянки від 11.04.2008 № 78-6-00530).

Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.08.2013 № 910/12828/13 розірвано договір оренди земельної ділянки від 11.04.2008 № 78-6-00530 та зобов'язано ТОВ Дніпровська рив'єра повернути Київраді земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:78:134:0023).

Обстеженням встановлено, що частина земельної ділянки комунальної власності територіальної громади в особі Київської міської ради за кадастровим номером 8000000000:78:134:0023 площею 0,63 га, (згідно план-схеми, що додається до акту), огороджена парканом та використовується ТОВ Фенікс . На зазначеній земельній ділянці розташовано тимчасові некапітальні споруди: вагончик для охоронця, господарська споруда, пилорама з навісом, окремий навіс, споруда-цех для обробки деревини з сушкою, а також відходи деревини.

Київська міська рада рішень щодо передачі ТОВ Фенікс земельних ділянок у власність чи користування не приймала. Враховуючи зазначене, в діях ТОВ Фенікс вбачаються ознаки самовільного зайняття земельної ділянки орієнтовною площею 0,63 га.

Додатком до вказаного акту додано витяг з бази даних міського земельного кадастру від 23.02.2018.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначає про те, що Київською місцевою прокуратурою №5 у ході аналізу інформації про стан законності під час здійснення представницької діяльності встановлено факт порушення вимог земельного законодавства під час використання Товариством з обмеженою відповідальністю "Фенікс" земельної ділянки площею 0,63 га, у зв'язку з чим Перший заступник керівника Київської місцевої прокуратури №5 просить суд зобов'язати відповідача повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0,63 га, яка є частиною земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:78:134:0023 по вулиці Сім'ї Шовкоплясів, 9 привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокурора підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Як передбачено ч.3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

З положень ст. 53 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Рішенням Конституційного суду України у справі №1-1/99 від 08.04.1999 визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6,7,13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 78 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

За змістом ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Як встановлено судом, спір у справі виник у зв'язку з виявленням факту використання відповідачем без документів, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою, частини земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:78:134:0023.

Відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України, до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Положеннями ст. 35 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища передбачено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.

Статтею 15 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища передбачено повноваження місцевих рад у галузі охорони навколишнього природного середовища та зазначено, що місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції, в тому числі, здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Аналогічні положення наведені в ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , відповідно до якої до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, делеговані повноваження щодо здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Оскільки вказана земельна ділянка, яка, за твердженням прокурора, використовуються відповідачем без будь-яких правових підстав, знаходяться на території міста Києва, суд дійшов висновку, що Київська міська рада як орган місцевого самоврядування, який здійснює розпорядження землями територіальної громади міста та який уповноважений на здійснення в межах своєї території контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, з огляду на заявлені предмет позову та підстави позову, є належним позивачем у даній справі.

За таких обставин, оскільки в позові прокурором зазначено про порушення інтересів держави у сфері управління та контролю за охороною земель, суд дійшов висновку про наявність підстав для звернення прокурором з даним позовом до суду.

За змістом ст. 2 Закону України Про охорону земель об'єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Статтею 189 Земельного кодексу України та статтею 20 Закону України Про охорону земель передбачено, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюють сільські, селищні, міські, районні та обласні ради.

За змістом Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25 вересня 2003 року N 16/890, самоврядний контроль за використанням і охороною земель полягає у забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства та включає правові, економічні і соціальні заходи, спрямовані на додержання вимог земельного законодавства. Самоврядний контроль повинен здійснюватись систематично, регулярно і своєчасно, що значно підвищує ефективність та результативність контрольної діяльності. Самоврядний контроль за використанням і охороною земель передбачає постійне спостереження за станом земель, отримання від землекористувачів і землевласників відповідної проміжної та підсумкової інформації про використання земель, аналіз цієї інформації та результатів моніторингу. Усі землі в межах міста Києва є об'єктами самоврядного контролю та охорони.

Як встановлено судом, Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) складено акт обстеження земельної ділянки від 22.02.2018 № 18- 0261-05.

За результатами проведення обстеження земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:78:134:0023 за адресою м. Київ, вул. Сім'ї Шовкоплясів, 7-А, встановлено, що відповідно до рішення Київради від 12.07.2007 № 1149/1810 передано товариству з обмеженою відповідальністю Дніпровська рив'єра в довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 4,44 га для будівництва та експлуатації головного сервісного селекційно-технологічного центру по конярству та кінному спорту на вул. Павла Дибенка (нова назва Сім'ї Шовкоплясів), 9 та вул. Богатирській (біля озера Редькіне) в Оболонському районі м. Києва (договір оренди земельної ділянки від 11.04.2008 № 78-6-00530).

Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.08.2013 № 910/12828/13 розірвано договір оренди земельної ділянки від 11.04.2008 № 78-6-00530 та зобов'язано ТОВ Дніпровська рив'єра повернути Київраді земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:78:134:0023).

Обстеженням встановлено, що частина земельної ділянки комунальної власності територіальної громади в особі Київської міської ради за кадастровим номером 8000000000:78:134:0023 площею 0,63 га, (згідно план-схеми, що додається до акту), огороджена парканом та використовується ТОВ Фенікс . На зазначеній земельній ділянці розташовано тимчасові некапітальні споруди: вагончик для охоронця, господарська споруда, пилорама з навісом, окремий навіс, споруда-цех для обробки деревини з сушкою, а також відходи деревини.

Київська міська рада рішень щодо передачі ТОВ Фенікс земельних ділянок у власність чи користування не приймала. Враховуючи зазначене, в діях ТОВ Фенікс вбачаються ознаки самовільного зайняття земельної ділянки орієнтовною площею 0,63 га.

Додатком до вказаного акту додано витяг з бази даних міського земельного кадастру від 23.02.2018.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо (пункт 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011).

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а також передбаченому ст. 6 Земельного кодексу України принципі забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Згідно з ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Частиною 2 ст. 123 Земельного кодексу України встановлено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, згідно з положеннями законодавства України право на землю реалізується шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Визначений законодавством порядок набуття права на землю передбачає, зокрема, отримання заявником дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, рішення компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також про передання у власність чи користування (оренду) визначеної земельної ділянки заявникові, та отримання документів, що посвідчують права заявника на визначену земельну ділянку. Усі перелічені документи можуть свідчити або про вжиття особою заходів до оформлення права на земельну ділянку або про завершення оформлення такого права в установленому законодавством порядку.

Суд зазначає, що будь-які рішення про передачу земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:78:134:0023 відповідачу Київською міською радою не приймались, доказів протилежного суду не надано.

Так, з реєстру земельних ділянок,що доданий до позову, вбачається, що земельна ділянка з обліковим кодом 78:134:0023 (вул. Павла Дибенка, 9 та вул. Богатирська біля озера Редькіне) перебуває в оренді на 15 років (землекористувач - ТОВ Дніпровська рив'єра ).

Разом з тим, судом встановлено, що рішенням Господарського суду м. Києва від 08.08.2013 № 910/12828/13, яке набрало законної сили, розірвано договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:78:134:0023), укладений між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровська Рив'єра, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 11.04.2008 р. за № 78-6-00530; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровська Рив'єра" повернути Київській міській раді у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому воно одержало в оренду в тому числі земельну ділянку площею 4,4400 га (кадастровий номер 8000000000:78:134:0023), привівши її у придатний для використання стан.

Суд зазначає, що представник відповідача зазначав, що відповідач наразі не використовує спірну земельну ділянку, однак не заперечував проти того, що на ній розміщено певне майно відповідача. При цьому, відповідач надав суду копію договору оренди земельної ділянки №29 від 21.09.2006, укладеного з ТОВ НВП Каштан .

Предметом вказаного договору є передача орендодавцем (ТОВ НВП Каштан ) та прийняття орендарем (відповідачем) в тимчасове користування частини виробничої бази площею 396 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Павла Дибенка, 7А, строк дії договору по 01.10.2007. Так, як вбачається зі змісту вказаного договору, його предметом є не оренда землі, як зазначено в назві договору, а оренда об'єкта, що за своїми властивостями має ознаки об'єкта нерухомого майна. В той же час, дослідження вказаних обставин (щодо існування виробничої бази площею 396 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Павла Дибенка, 7А як об'єкта цивільних правовідносин у розумінні норм Цивільного кодексу України, а саме як об'єкта нерухомого майна) не входить до предмету доказування у даній справі. Водночас, поданий відповідачем договір в будь-якому разі не може підтверджувати існування правових підстав розміщення відповідного майна на земельній ділянці.

Так, з листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.02.2018 №057025-4400 вбачається, що Київська міська рада рішень щодо передачі (надання) земельних ділянок ТОВ НВП Каштан не приймала, документи, що посвідчують право власності (користування) земельними ділянками в Департаменті земельних ресурсів не зареєстровані.

Будь-яких інших доказів у підтвердження наявності у відповідача відповідного речового права щодо земельної ділянки останнім не надано.

При цьому, в підготовчих засіданнях судом ставилось питання щодо відмінності адреси земельної ділянки, що є предметом позову, зазначеної прокурором у прохальній частині позову (Сім'ї Шовкоплясів 9), та тієї, що зазначена в акті обстеження земельної ділянки (Сім'ї Шовкоплясів 7А) (колишня назва вулиці - Павла Дибенка).

Так, відповідно до акта обстеження від 22.02.2018 № 18-0261-05 встановлено, що земельна ділянка площею 0,63 га по вул. Сім'ї Шовкоплясів, 7-А, яка використовується ТОВ Фенікс , є частиною земельної ділянки площею 4,44 га (кадастровий номер 8000000000:78:134:0023) по вул. Павла Дибенка (нова назва - Сім'ї Шовкоплясів), 9 та вул. Богатирській (біля озера Редькіне) в Оболонському районі м. Києва, яка перебувала в оренді ТОВ Дніпровська рив'єра на підставі договору земельної ділянки від 11.04.2008 № 78-6-00530, який у подальшому розірваний за рішенням суду.

Таким чином, обстеженням встановлено, що TOB Фенікс фактично використовує саме земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:78:134:0023 (частину вказаної земельної ділянки).

Суд зазначає, що вказана земельна ділянка за даними земельного кадастру обліковується по вул. Сім'ї Шовкоплясів (Павла Дибенка), 9 в Оболонському районі м. Києва, а не вул. Сім'ї Шовкоплясів, 7-А.

Окрім того, відповідно до листа Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.06.2018 №055-8227, у Реєстрі адрес відсутні відомості про присвоєння поштової або будівельної адреси вул. Сім'ї Шовкоплясів, 7-А в Оболонському районі міста Києва.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що розміщуючи відповідне майно, зокрема, тимчасові некапітальні споруди: вагончик для охоронця, господарську споруду, пилораму з навісом, окремий навіс, споруду-цех для обробки деревини з сушкою, а також відходи деревини, відповідач здійснює використання частини земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:78:134:0023, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Сім'ї Шовкоплясів, 9 в Оболонському районі міста Києва.

За наведених обставин, оскільки земельна ділянка за кадастровим номером 8000000000:78:134:0023, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Сім'ї Шовкоплясів, 9 в Оболонському районі міста Києва, використовуються без правовстановлюючих документів відповідачем, таке використання порушує право територіальної громад міста Києва на землю.

За змістом ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

За змістом ч. 2 ст. 212 Земельного кодексу України, приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Так, оскільки земельна ділянка за кадастровим номером 8000000000:78:134:0023, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Сім'ї Шовкоплясів, 9 в Оболонському районі міста Києва, самовільно використовується без правовстановлюючих документів відповідачем, така ділянка підлягають поверненню власнику землі - позивачу із приведенням її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд.

За таких обставин, позовні вимоги Першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури №5 в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс" про повернення земельної ділянки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Фенікс" (04073, м. Київ, вул. Марка Вовчка, 16-В; ідентифікаційний код: 32108091) повернути Київській міській раді (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код: 22883141) земельну ділянку площею 0,63 га, яка є частиною земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:78:134:0023 по вулиці Сім'ї Шовкоплясів, 9 в Оболонському районі міста Києва, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 09.08.2018

Суддя Ю.В. Картавцева