Рішення

від 31.07.2018 по справі 914/647/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2018р. Справа №914/647/18

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі

Головуючого судді Фартушка Т.Б. при секретарі судового засідання Кірі О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Приватного підприємства Амстек , Волинська область, м.Нововолинськ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Львіввікнобуд , Львівська область, Жовківський район, смт.Куликів,

про: стягнення грошових коштів

ціна позову: 686028,33грн.

Представники:

Позивача: ОСОБА_1- представник (ордер від 22.05.2018р. серія ВЛ №000,029716);

Відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Амстек звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Львіввікнобуд про стягнення 404020,87грн. суми основного боргу, 36362,77грн. трьох відсотків річних та 245644,69грн. інфляційних втрат за порушення порядку і строку оплати поставленого за Договором товару; ціна позову 686028,33грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.04.2018р. постановлено позовну заяву прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 22.05.2018р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.05.2018р. відкладено підготовче засідання на 12.06.2018р.

Окрім того, ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.06.2018р. у даній справі суд витребував від Жовківського відділення Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області (адреса: 80300, м.Жовква, вул.Святої Трійці,1) в строк до 20.06.2018р. надати відомості щодо платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю Львіввікнобуд , які були ним задекларовані в Деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.03.2010р. по дату подання позову, 30.03.2018р., по податковому кредиту по контрагенту Приватне підприємство Амстек .

Підготовче засідання відкладено на 04.07.2018р. з причин та підстав, викладених в ухвалі суду від 12.06.2018р. у даній справі.

Окрім того, ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.06.2018р. у даній справі суд повторно витребував від Жовківського відділення Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області (адреса: 80300, м.Жовква, вул.Святої Трійці,1) в строк до 20.06.2018р. надати відомості щодо платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю Львіввікнобуд , які були ним задекларовані в Деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.03.2010р. по дату подання позову, 30.03.2018р., по податковому кредиту по контрагенту Приватне підприємство Амстек , а також письмове пояснення причин невиконання вимог ухвали суду у даній справі від 22.05.2018р.

Личаківська ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області листом від 03.07.2018р. вих. №302 на виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 12.06.2018р. у даній справі надала інформацію щодо сум ПДВ, задекларованих в деклараціях Товариства з обмеженою відповідальністю Львіввікнобуд з ПДВ за період з 01.03.2010р. по 30.03.2018р. по податковому кредиту по контрагенту Приватне підприємство Амстек .

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.07.2018р. суд постановив закінчити підготовче засідання та призначити справу до судового розгляду по суті на 31.07.2018р.

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу Оберіг .

Процесуальні права та обов'язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердив представник Позивача в судовому засіданні, йому відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз'яснення прав та обов'язків до суду не надходили.

Заяв про відвід судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судове засідання з'явилась, подала заяву (вх. №28300/18), у якій просить суд долучити до матеріалів справи письмові докази понесення Позивачем судових витрат у справі, позовні вимоги підтримала, в судовому засіданні надала усні пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав до задоволення позову, надала оригінали документів, належним чином завірені копії яких долучено до позовної заяви для огляду судом, зазначила про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та подання всіх наявних у Позивача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх позовних вимог. Вказану заяву оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив, явка визнавалась обов'язковою, вимог ухвал суду у даній справі не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

21.05.2018р. за вх.№17923/18 Відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду підготовчого засідання у зв'язку з тим, що працівник, що має всі наявні матеріали по цій справі, з 20.05.2018р. знаходиться в лікарні і по наявній інформації лікарів термін перебування біля двох тижнів. Проте, жодних доказів в підтвердження наведеного, в тому числі довіреності на представника, Відповідачем не подано.

11.06.2018р. за №11 (вх.№21271/18) Відповідачем подано повідомлення про неможливість участі у судовому засіданні у зв'язку з поїздкою директора в м.Ужгород.

Крім того, 11.06.2018р. за вх.№21269/18 Відповідачем подано відзив на позовну заяву від 11.06.2018р. №10 (вх.№21269/18), в якому Відповідач позов не визнає та просить суд в позові відмовити з підстав того, що фактично розрахунки було здійснено з відома директора Позивача декількома платежами, що складають в сумі 680тис.грн. Проте, жодних доказів у підтвердження викладених обставин Відповідачем не подано як до відзиву, так і станом на час вирішення спору.

Позиція Позивача:

Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 404020,87грн. суми основного боргу, 36362,77грн. трьох відсотків річних та 245644,69грн. інфляційних втрат за порушення порядку і строку оплати поставленого за Договором товару.

Позиція Відповідача:

Відповідач вважає позов безпідставним та необґрунтованим, просить суд відмовити Позивачу в його задоволенні з підстав того, що Відповідачем фактично було розрахунок з директором Позивача.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідач не скористався своїм правом подання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.9 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання Відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, надання Відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника Відповідача за наявними у справі матеріалами.

За результатами дослідження наданих Позивачем доказів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

17.01.2012р. між Приватним підприємством Амстек (надалі - Позивач, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Львіввікнобуд (надалі - Відповідач, Покупець) укладено Договір купівлі-продажу б/н (далі - Договір від 17.01.2012р.), відповідно до п.1.1 Продавець взяв на себе зобов'язання передавати у власність Покупцю скло марки М0, М1 (надалі - Товар), а Покупець - приймати Товар та оплачувати його в порядку та на умовах, визначених Договором.

Відповідно до пункту 3.1. Договору від 17.01.2012р. Товар повинен бути поставлений транспортом на адресу Покупця протягом десяти календарних днів з моменту оплати згідно рахунку, або в інші терміни і умови погоджені Сторонами.

Пунктом 3.2. Договору від 17.01.2012р. визначено, що датою передачі Товару вважається дата підписання ОСОБА_2 приймання-передачі Товару, або дата, вказана у накладній.

Згідно пункту 4.1. Договору від 17.01.2012р. ціна на Товар, що постачається за Договором, вказується у відповідних додатках до Договору, актах прийому-передачі, або в рахунках - фактурах.

Відповідно до пункту 5.1. Договору від 17.01.2012р. розрахунок за Товар Покупець проводить по попередній оплаті за Товар або після його отримання. Строки розрахунків можуть бути змінені за взаємною згодою Сторін.

Розрахунки проводяться в національній валюті України шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Продавця. За взаємною згодою Сторін може бути визначений інший спосіб розрахунків (п. 5.2. Договору від 17.01.2012р.).

Пунктом 6.1. Договору від 17.01.2012р. Сторонами встановлено, що у випадку порушення умов Договору винна ОСОБА_2 несе відповідальність згідно норм чинного законодавства.

Згідно пункту 10.1. Договору від 17.01.2012р. Договір вступає в силу після його підписання представниками обох Сторін і діє до 31.12.2012р.

Окрім того, 17.01.2013р. між Приватним підприємством Амстек (надалі - Позивач, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Львіввікнобуд (надалі - Відповідач, Покупець) укладено Договір купівлі-продажу б/н (далі - Договір від 17.01.2013р.), відповідно до п.1.1 Продавець взяв на себе зобов'язання передавати у власність Покупцю скло марки М0, М1 (надалі - Товар), а Покупець - приймати Товар та оплачувати його в порядку та на умовах, визначених Договором.

Відповідно до пункту 3.1. Договору від 17.01.2013р. Товар повинен бути поставлений транспортом на адресу Покупця протягом десяти календарних днів з моменту оплати згідно рахунку, або в інші терміни і умови погоджені Сторонами.

Пунктом 3.2. Договору від 17.01.2013р. визначено, що датою передачі Товару вважається дата підписання ОСОБА_2 приймання-передачі Товару, або дата, вказана у накладній.

Згідно пункту 4.1. Договору від 17.01.2013р. ціна на Товар, що постачається за Договором, вказується у відповідних додатках до Договору, актах прийому-передачі, або в рахунках - фактурах.

Відповідно до пункту 5.1. Договору від 17.01.2013р. розрахунок за Товар Покупець проводить по попередній оплаті за Товар або після його отримання. Строки розрахунків можуть бути змінені за взаємною згодою Сторін.

Розрахунки проводяться в національній валюті України шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Продавця. За взаємною згодою Сторін може бути визначений інший спосіб розрахунків (п. 5.2. Договору від 17.01.2013р.).

Пунктом 6.1. Договору від 17.01.2013р. Сторонами встановлено, що у випадку порушення умов Договору винна ОСОБА_2 несе відповідальність згідно норм чинного законодавства.

Згідно пункту 10.1. Договору від 17.01.2013р. Договір вступає в силу після його підписання представниками обох Сторін і діє до 31.12.2014р.

Вказані Договори підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач зазначає, що в період з 01.09.2010р. по 31.03.2014р. ним на підставі ОСОБА_3 накладних від 01.09.2010р. №РН-0000018 на суму 83391грн., від 02.09.2010р. №РН-0000019 на суму 112339,60грн., від 10.09.2010р. №РН-0000021 на суму 88950,31грн., від 10.09.2010р. №РН-0000022 на суму 38987,96грн., від 15.09.2010р. №РН-0000024 на суму 100884,97грн., від 01.102010р. №РН-0000029 на суму 54295,18грн., від 27.10.2010р. №РН-0000042 на суму 107498,57грн., від29.04.2011р. №РН-0000002 на суму 79835,39грн., від 11.05.2011р. №РН-0000005 на суму 48001,87грн., від 31.05.2011р. №РН-0000009 на суму 84847,16грн., від 07.06.2010р. №РН-0000010 на суму 42990,11грн., від 30.06.2011р. №РН-0000015 на суму 40675,93грн., від 27.07.2011р. №РН-0000018 на суму 53829,17грн., від 17.08.2011р. №РН-0000021 на суму 23895,53грн., від 12.04.2012р. №РН-0000004 на суму 93225,28гн., від 24.05.2012р. №РН-0000005 на суму 5977,54грн., від 24.05.2012р. №РН-0000006 на суму 87529,15грн., від 15.06.2012р. №РН-0000007 на суму 1666,69грн., від 16.07.2012р. №РН-0000008 на суму 89195,84грн., від 25.07.2012р. №РН-0000009 на суму 5676,97грн., від 27.08.2012р. №РН-0000010 на суму 1546,63грн., від 19.09.2012р. №РН-0000011 на суму 1992,72грн., від 18.10.2012р. №РН-0000012 на суму 79979,52грн., від 18.10.2012р. №РН-0000013 на суму 8594,64грн., від 24.10.2012р. №РН-0000014 на суму 80601,20грн., від 24.10.2012р. №РН-0000015 на суму 7314грн., від 07.11.2012р. №РН-0000016 на суму 2151,42грн., від 05.12.2012р. №РН-0000017 на суму 2241,82грн., від 19.02.2013р. №РН-0000002 на суму 2241,82грн., від 22.03.2013р. №РН-0000003 на суму 8469,06грн., від 22.05.2013р. №РН-0000005 на суму 92196,34грн., від 27.06.2013р. №РН-0000006 на суму 2241,82грн., від 27.09.2013р. №РН-0000021 на суму 35132,51грн., від 31.10.2013р. №РН-0000026 на суму 12514,87грн., від 29.11.2013р. №РН-0000027 на суму 2241,82грн., від 31.12.2013р. №РН-0000028 на суму 94752,41грн., від 31.01.2014р. №РН-0000001 на суму 99260,52грн. та від 31.03.2014р. №РН-0000004 на суму 2223,53грн. здійснено Відповідачу поставку Товару за Договорами від 17.01.2012р. та 17.01.2013р. на загальну суму 1779390,87грн.

Окрім того, факт здійснення поставок Товару Відповідачу Позивач підтверджує долученими до матеріалів справи копіями Податкових накладних від 24.10.2012р. №6 на суму 80601,20грн., від 24.10.2012р. №7 на суму 7314грн., від 07.11.2012р. №1 на суму 2151,42грн., від 05.12.2012р. №1 на суму 2241,82грн., від 19.02.2013р. №3 на суму 2241,82грн., від 22.03.2013р. №1 на суму 8469,06грн., від 22.05.2013р. №1 на суму 92196,34грн., від 27.06.2013р. №2 на суму 2241,82грн., від 27.09.2013р. №4 на суму 35132,51грн., від 31.10.2013р. №4 на суму 12514,87грн., від 29.11.2013р. №1 на суму 2241,82грн., від 31.12.2013р. №1 на суму 94752,41грн., від 31.01.2014р. №2 на суму 99260,52грн. та від 31.03.2014р. №1 на суму 2223,53грн., а також Податковими деклараціями з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2012р., лютий-березень, травень-червень, вересень 2013р.- січень 2014р., березень 2014р.

Згідно доводів Позивача, Відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань з оплати поставленого товару належним чином не виконано, сплачено на користь Позивача 1375370грн., внаслідок чого утворився борг в розмірі 404020,87грн.

Факт часткового погашення суми боргу Відповідач обґрунтовує долученими до матеріалів справи копіями Банківських виписок з рахунку Позивача за 27.08.2010р., за 31.08.2010р., за 06.09.2010р., за 10.09.2010р., за 14.09.2010р., за 17.09.2010р., за 21.09.2010р., за 22.09.2010р., за 27.09.2010р., за 25.10.2010р., за 26.10.2010р., за 18.11.2010р., за 26.11.2010р., за 17.12.2010р., за 27.04.2011р., за 24.05.2011р., за 25.05.2011р., за 30.05.2011р., за 31.05.2011р., за 07.07.2011р., за 02.08.2011р., за 10.08.2011р., за 12.09.2011р., за 13.09.2011р., за 11.04.2012р., за 16.05.2012р., за 22.05.2012р., за 23.05.2012р., за 24.05.2012р., за 25.05.2012р., за 26.06.2012р., за 27.06.2012р., за 03.07.2012р., за 04.07.2012р., за 20.07.2012р., за 07.08.2012р., за 23.08.2012р., за 17.10.2012р., за 27.06.2013р., за 29.07.2013р., за 23.09.2013р., за 03.01.2014р., за 11.02.2014р.

Окрім того, з підстав прострочення Відповідачем оплати за поставлений Товар за Договорами від 17.01.2012р. та від 17.01.2013р. Позивачем нараховано Відповідачу 36362,77 грн. трьох відсотків річних та 245644,69грн. інфляційних втрат.

10.08.2015р. Відповідачем надано Позивачу ОСОБА_4 б/н, у якому визнає суму боргу перед Позивачем в розмірі 404018,30грн., проте, через скрутне матеріальне становище Відповідач зобов'язувався виконати взяті на себе договірні зобов'язання перед Позивачем до 30.06.2017р.

З метою досудового врегулювання спору Позивач 23.01.2018р. звертався до Відповідача із Вимогою від 23.01.2017р. б/н про сплату 404018,30грн. боргу з оплати поставленого за Договорами від 17.01.2012р. та від 17.01.2013р. Товару. Вказану вимогу Відповідачем отримано 27.01.2017р., що підтверджується відміткою уповноваженої особи на повідомленні про вручення поштового відправлення №4470240113822, проте залишено без відповіді та реагування. Належні, достатні та допустимі докази належного виконання Вимоги від 23.01.2017р. б/н в матеріалах справи відсутні, станом на час розгляду справи по суті Сторонами суду не заявлені та не подані.

Личаківська ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області у своєму листі від 03.07.2018р. вих. №302 на виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 12.06.2018р. у даній справі надало інформацію щодо сум ПДВ, задекларованих в деклараціях Товариства з обмеженою відповідальністю Львіввікнобуд з ПДВ за період з 01.03.2010р. по 30.03.2018р. по податковому кредиту по контрагенту Приватне підприємство Амстек .

Так, за вересень 2010р. Відповідачем задекларовано суму 63792,36грн., жовтень 2010р. - 26965,60грн., квітень 2011р. - 13305,90грн., травень 2011р. - 22141,90грн., червень 2011р. - 13944,34грн., липень 2011р. - 8971,53грн., серпень 2011р. - 3982,59грн., квітень 2012р. 15537,55грн., травень 2012р. 15584,45грн., червень 2012р. - 277,78грн., липень 2012р. - 15812,13грн., серпень 2012р. - 257,77грн., вересень 2012р. - 332,12грн., жовтень 2012р. - 29414,89грн., листопад 2012р. - 358,57грн., грудень 2012р. - 373,64грн., лютий 2013р. - 373,64грн., березень 2013р. - 1411,51грн., травень 2013р. - 15366,06грн., червень 2013р. - 737,64грн., вересень 2013р. - 5855,42грн., листопад 2013р. - 373,64грн., грудень 2013р. - 15792,07грн., січень 2014р. - 16543,42грн., березень 2014р. - 370,59грн.

З підстав наведеного Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 404020,87грн. суми основного боргу, 36362,77грн. трьох відсотків річних та 245644,69грн. інфляційних втрат за порушення порядку і строку оплати поставленого за Договорами від 17.01.2012р. та від 17.01.2013р. Товару.

Відповідач у поданому 11.06.2018р. за вх. №21269/18 Відзиві на позовну заяву вважає позов безпідставним та необґрунтованим, просить суд відмовити Позивачу в його задоволенні з підстав того, що Відповідачем фактично сплачено директору Позивача суму боргу за Договорами від 17.01.2012р. та від 17.01.2013р. в розмірі 680000грн.

Суд критично оцінює доводи Відповідача, покладені ним в основу своїх заперечень проти заявлених позовних вимог, оскільки Відповідачем станом на час розгляду справи по суті не підтверджено вказані доводи жодними належними, достатніми та допустимими доказами у справі.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому суд зазначає, що підписання Відповідачем ОСОБА_3 накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і які відповідають вимогам, зокрема ст.9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факти здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами ч. 1 ст. 692 ЦК України. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012).

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч.7 ст.180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у пункті 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена, зокрема у п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (із змінами та доповненнями), що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж. У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 №62-97р.

Окрім того, суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено у пункті 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

При цьому суд взяв до уваги, що, згідно ч.5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Перевіривши правильність проведених розрахунків суми боргу суд зазначає, що такий Позивачем проведено вірно, а відтак позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 404020,87грн. суми боргу зі оплати поставленого за Договорами від 17.01.2012р. та від 17.01.2013р. є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення повністю.

Перевіривши правильність розрахунку трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд встановив, що такий проведено Позивачем невірно, оскільки не враховано приписів п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , п. 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , а також ч.5 ст. 254 ЦК України. Відтак, сума трьох відсотків річних становить 36328,67грн., інфляційних втрат - 225598,61грн.

Перевірка розрахунку 3% річних та інфляційних втрат здійснена судом за допомогою інструменту "Калькулятори" системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН" (аналогічна правова позиція відображена у Постанові Верховного Суду від 14.02.2018р. у справі № 917/1622/16).

З підстав наведеного позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 36362,77грн. трьох відсотків річних та 245644,69грн. інфляційних втрат підлягають до задоволення частково шляхом стягнення з Відповідача на користь Позивача 36328,67грн трьох відсотків річних та 225598,61грн. інфляційних втрат. В решті позову в цій частині позовних вимог слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, від жодного Учасника справи не надходило клопотання про витребування доказів, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено факт порушення Відповідачем порядку і строку виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого за Договорами від 17.01.2012р. та від 17.01.2013р. товару, беручи до уваги наявність вини Відповідача щодо оплати вартості товару з порушенням встановленого Договорами порядку і строку здійснення платежів, часткове погашення вказаного боргу, перевіривши розрахунок нарахованих сум основного боргу, а також трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновків про те, що позов слід задоволити частково, стягнути з Відповідача на користь Позивача 404020,87грн. суми основного боргу, 36328,67грн трьох відсотків річних та 225598,61грн. інфляційних втрат. В решті позову відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Нормою статті 7 Закону України Про Державний Бюджет України на 2018 рік установлено у 2018 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1762 гривень.

Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 23298,64грн. у вигляді 10298грн. сплаченого за подання до господарського суду позовної заяви судового збору та можливих 13298,64грн. витрат на професійну правову допомогу.

Як доказ сплати судових витрат Позивач подав Платіжне доручення від 30.03.2018р. №1 про сплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в розмірі 10298грн. Оригінал вказаного платіжного доручення є додатком №15 до позовної заяви.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

В підтвердження здійснення витрат на професійну правову допомогу Позивачем надано Договір про надання правової допомоги від 05.01.2018р. б/н, за умовами якого (п.1.1. Договору) Позивач (ОСОБА_5) доручає, а ОСОБА_1 (Адвокат), що надає юридично-правову допомогу, приймає на себе зобов'язання на вчинення дій, передбачених нормами чинного законодавства для стягнення заборгованості з контрагента ОСОБА_5 - Товариства з обмеженою відповідальністю Львіввікнобуд , в тому числі в межах досудового вирішення спору, а також представництво його інтересів у суді у справі щодо стягнення заборгованості з усіма правами Позивача.

Згідно пункту 2.1. Договору про надання правової допомоги від 05.01.2018р. б/н оплата за дані послуги здійснюється ОСОБА_5 на підставі акту виконаних робіт, підписаного сторонами, не пізніше двадцяти календарних днів з дати його підписання.

Актом виконаних робіт/наданих послуг від 30.03.2018р. б/н до Договору про надання правової допомоги від 05.01.2018р. б/н Адвокат надав, ОСОБА_5 прийняв послуги з професійно правничої допомоги на суму 7000грн.

Актом виконаних робіт/наданих послуг від 04.07.2018р. б/н до Договору про надання правової допомоги від 05.01.2018р. б/н Адвокат станом на дату складення ОСОБА_2 надав, а ОСОБА_5 прийняв послуги з професійно правничої допомоги на суму 9000грн.

Окрім того, до Заяви від 31.07.2018р. (вх. №28300/18) Позивачем долучено ОСОБА_2 виконаних робіт/наданих послуг від 31.07.2018р. б/н до Договору про надання правової допомоги від 05.01.2018р. б/н, з якого вбачається, що вартість послуг, які передаються Адвокатом ОСОБА_5 за даним ОСОБА_2 становить 3000грн., загальна вартість послуг по Договору про надання правової допомоги від 05.01.2018р. б/н станом на 31.07.2018р. складає 19000грн.

Пунктом 7. вказаного ОСОБА_2 визначили за необхідне внести зміни до пункту 3 ОСОБА_2 виконаних робіт/наданих послуг від 04.07.2018р. б/н до Договору про надання правової допомоги від 05.01.2018р. б/н, викласти його в наступній редакції: вартість робіт по даному акту становить 9000грн. .

Вказаний Договір та Акти підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток Сторін Договору.

ОСОБА_1 є адвокатом та представником Позивача у справі, що підтверджується Свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю від 27.12.2010р. №487 та Ордером від 22.05.2018р. серія ВЛ №000,029716.

Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5, 6 ст.126 ГПК України).

Станом на час розгляду справи по суті клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката Відповідачем суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи таке клопотання відсутнє.

Окрім того, суд зазначає що Відповідач наданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п.3 ч.4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п.п.3, 4 ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, згідно ч.9 ст.129 ГПК України У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу 1 ГПК України розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору та сплати витрат на професійну правничу допомогу, недоведення Відповідачем розміру понесених у справі судових витрат, беручи до уваги, що спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, враховуючи поведінку Відповідача під час розгляду справи, суд дійшов висновків про стягнення з Відповідача на користь Позивача 9989,22грн. судового збору та 19000грн. витрат на професійну правничу допомогу, в решті судові витрати залишити за Позивачем.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 42, п. 1, 3 ч. 1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76,-79, 80, 81, 86, 129, 165, 205, 216, 222, 235, 236 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 179, 193, 216, 218 Господарського кодексу України, ст.ст.3, 6, 11, 15, 16, 509, 526, 527, 530, 610-612, 627, 629, 632, 714 Цивільного кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Львіввікнобуд (80362, Львівська область, Жовківський район, смт.Куликів, вул.Львівська, буд.2; ідентифікаційний код 33957846) на користь Приватного підприємства Амстек (45400, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 34665208) 404020,87грн. суми основного боргу, 225598,61грн. інфляційних втрат, 36328,67грн. трьох відсотків річних, 9989,22грн. судового збору та 19000грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Повний текст рішення виготовлено та підписано 09.08.2018р.

Головуючий суддя Фартушок Т. Б.