Рішення

від 09.08.2018 по справі 915/350/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2018 року Справа № 915/350/18

м. Миколаїв

За позовом: Керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 Миколаївської області в інтересах держави

в особі: Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області

до відповідача: ОСОБА_1 господарства «Діоніс-2»

про: повернення земельної ділянки вартістю 469598,00 грн.,

Суддя: Смородінова О.Г.

Секретар судового засідання: Ковальжи А.І.

Представники сторін:

від прокуратури: прокурор Григорян Е.Р.- за посвідченням № 035059 від 13.08.2015,

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

Суть спору:

23 квітня 2018 року Керівник Миколаївської місцевої прокуратури № 2 Миколаївської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № (15-32)4072 вих18 від 23.04.2018 до відповідача ОСОБА_1 господарства «Діоніс-2» , в якій просить зобов'язати відповідача повернути у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області земельну ділянку площею 20 га вартістю 469598,00 грн. для ведення селянського (фермерського) господарства в межах території Галицинівської (Прибузької) сільської ради Вітовського району, яка перебувала у постійному користуванні ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії МК 07029, виданого Жовтневою районною радою народних депутатів 28.09.1995.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Державного акту на право постійного користування землею серії МК 07029, виданого Жовтневою районною радою народних депутатів 28.09.1995; відомостей про смерть 02.08.2013 постійного користувача - ОСОБА_2; застосування статей 15-1, 31, 92, 116, 118, 122, 123, 125, 131 Земельного кодексу України, статей 15, 16, 17, 319, 373, 386, 407, 413, 1212, 1225 Цивільного кодексу України, статей 13, 14, 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру» , статей 20, 53 Господарського процесуального кодексу України та мотивовані тим, що земельна ділянка державної власності, загальною площею 20 га в межах території Галицинівської (до об'єднання територіальних громад - Прибузької) сільської ради Вітовського району з 2013 року використовується відповідачем без правовстановлюючих документів, при цьому сплачується лише земельний податок, що суперечить ст. ст. 92, 125, 126 ЗК України.

Ухвалою суду від 14.05.2018, після усунення недоліків позовної заяви, останню було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/350/18, яка розглядається за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 05 червня 2018 року об 11 год. 45 хв.; встановлено відповідачу строк для надання суду відзиву.

До господарського суду від позивача надійшло письмове звернення № 9-14-0.62-3820/2-18від 21.05.2018 щодо підтримання позовних вимог Керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 у повному обсязі, а також щодо здійснення розгляду справи за відсутності представника Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

05 червня 2018 року в судове засідання з'явився лише прокурор, якого суд заслухав.

За результатами проведеного судового засідання 05 червня 2018 року суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 12 липня 2018 року о 09 год. 30 хв.

15.06.2018 до суду від прокуратури надійшло письмове звернення № (15-32)5720вих-18 від 14.06.2018 про долучення до матеріалів справи пакету належним чином засвідчених документів, неналежним чином засвідчені копії яких були додані до позовної заяви № (15-32)4072вих18 від 23.04.2018.

Станом на момент проведення судового засідання будь-яких інших заяв як по суті справи, так і з процесуальних питань від учасників справи до суду не надходило.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, так і не скористався, вимоги суду щодо надання відзиву не виконав, про причини невиконання вимог суду не повідомив.

12 липня 2018 року в судове засідання з'явився лише прокурор, якого суд заслухав.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про отримання 12.06.2018 копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 05.06.2018 у справі № 915/350/18 на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400133383103.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання вважається повідомленим належним чином.

Так, копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 05.06.2018 у справі № 915/350/18, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, повернута до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою причини повернення «за закінченням встановленого строку зберігання» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400133383057).

Судом перевірено відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо адреси місцезнаходження відповідача та встановлено, що процесуальний документ надіслано зазначеній юридичній особі в порядку, визначеному чинним процесуальним законодавством.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом здійснено усі заходи щодо повідомлення належним чином відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду судом даної справи.

За результатами проведеного судового засідання 12.07.2018 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 915/350/18 до судового розгляду по суті на 09 серпня 2018 року о 09 год. 30 хв.

17.07.2018 до суду від прокуратури надійшло клопотання № (15-32)6667вих-18 від 16.07.2018 про приєднання доказів, а саме Акту обстеження земельної ділянки від 12.07.2018 та докази направлення цього клопотання з актом відповідачу.

Станом на момент проведення судового засідання 09.08.2018 будь-яких заяв як по суті справи, так і з процесуальних питань від учасників справи до суду не надходило.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про отримання 18.07.2018 копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 12.07.2018 у справі № 915/350/18 на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400133747083.

Представник відповідача в судове засідання 09.08.2018 не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання вважається повідомленим належним чином.

Так, копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 12.07.2018 у справі № 915/350/18, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, повернута до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою причини повернення «за закінченням встановленого строку зберігання» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400133747091).

Судом перевірено відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо адреси місцезнаходження відповідача та встановлено, що процесуальний документ надіслано зазначеній юридичній особі в порядку, визначеному чинним процесуальним законодавством.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом здійснено усі заходи щодо повідомлення належним чином відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання.

При цьому, відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, так і не скористався, вимоги суду щодо надання відзиву не виконав, про причини невиконання вимог суду не повідомив.

Враховуючи відсутність відзиву по суті позову, згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.

09.08.2018 за наслідками розгляду справи суд, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника прокуратури, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

28.09.1995 ОСОБА_2 Жовтневою районною радою народних депутатів було видано Державний акт за № 805 на право постійного користування земельною ділянкою площею 20 га на території Прибузької сільської ради народних депутатів для ведення селянського /фермерського/ господарства (а.с.120).

28.09.1995 відбулась державна реєстрація ОСОБА_1 господарства «Діоніс-2» , засновником якого виступив ОСОБА_2.

02.08.2013 ОСОБА_2 помер (реєстрація актового запису про смерть за №00106402714) (а.с.23).

Відповідно до інформації, яка міститься в листах: Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 159/109-18 від 09.02.2018, Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області № 23 від 09.02.2018, Головного управління ДФС у Миколаївської області № 2175/9/14-29-12-08-22 від 12.03.2018:

- вказана земельна ділянка відноситься до земель державної власності;

- на даний час спірну земельну ділянку площею 20 га фактично використовує голова ФГ «Діоніс» ОСОБА_3;

- дана земельна ділянка кожен рік обробляється та засівається сільгоспкультурами - зерновими;

- до бюджету сільської ради надходять кошти за користування даною земельною ділянкою у вигляді лише земельного податку;

- інформація щодо переходу права постійного користування на земельну ділянку площею 20 га на підставі судових рішень, свідоцтв про право на спадщину відсутня, аналогічно відсутня інформація щодо розпаювання зазначеної земельної ділянки та передачі її в оренду.

Наведені факти та обставини підтверджуються матеріалами справи та відповідачем не спростовані.

Предметом даного позову виступає немайнова вимога керівника місцевої прокуратури щодо повернення фермерським господарством з незаконного користування у розпорядження державного органу спірної земельної ділянки.

Підставою виступають норми ст. ст. 92, 125, 131 Земельного кодексу України та ст. ст. 1225, 1212 Цивільного кодексу України.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з ч. 1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Зі змісту ч. 2 цієї статті вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена. Водночас, пунктом 6 Перехідних положень ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 ГПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Так, спірна земельна ділянка є землею державної форми власності та, відповідно, належить на праві власності Українському народу, розпорядником від імені якого згідно зі ст. 122 ЗК України та відповідного Положення виступає Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області. За загальними правилами чинного законодавства власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Суд звертає увагу відповідача на те, що по-перше, спірна земельна ділянка є землею сільськогосподарського призначення, яка відводилася у постійне користування саме фізичній особі - ОСОБА_2В, для ведення селянського (фермерського) господарства. По-друге, відповідачем не надано доказів, які вказують на те, що дана земельна ділянка була надана ФГ «Діоніс-2» у користування.

За приписами статті 1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло у особи на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Фактично відповідач тривалий час використовує земельну ділянку з державною формою власності без правовстановлюючих документів на дозвіл такого користування, що безумовно є порушенням закону, а саме ст. 92 Земельного кодексу України.

Згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, заявлені позовні вимоги є законними та обґрунтованими,у зв'язку із чим ФГ «Діоніс-2» зобов'язане повернути спірну земельну ділянку у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

За правилами ст. 129 ГПК України судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 129, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Зобов'язати Фермерське господарство Діоніс-2 повернути у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області земельну ділянку площею 20 га вартістю 469598 грн. для ведення селянського (фермерського) господарства в межах території Галицинівської (Прибузької) сільської ради Вітовського району, яка перебувала у постійному користуванні ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії МК 07029, виданого Жовтневою районною радою народних депутатів 28.09.1995.

3. Стягнути з ОСОБА_1 господарства Діоніс-2 на користь Прокуратури Миколаївської області (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28; ідентифікаційний код 02910048">02910048; р/р 35215058000340, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) судовий збір в розмірі 7043,97 грн.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи :

орган, якому законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб: Миколаївська місцева прокуратура № 2 Миколаївської області (54050, м. Миколаїв, просп. Богоявленський, 314; ідентифікаційний код 2910048);

позивач: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області (54034, м. Миколаїв, просп. Миру, 34; ідентифікаційний код 39825404);

відповідач: Фермерське господарство «Діоніс-2» (57280, Миколаївська область, Вітовський район, с. Прибузьке; ідентифікаційний код 22429991).

Повне рішення складено та підписано 10 серпня 2018 року.

Суддя О.Г. Смородінова