Постанова

від 07.08.2018 по справі 910/7981/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/7981/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук Ю.В.,

учасники справи:

позивач - комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" (далі - Підприємство),

представник позивача - Савченко В.І. - адвокат (свідоцтво від 23.09.1998 НОМЕР_1) ,

відповідач - Міжнародний благодійний фонд "Бойове братерство" (далі - Фонд),

представник відповідача - не з'яв.,

розглянув касаційну скаргу Підприємства

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 (головуючий суддя - Дідиченко М.А., судді Калатай Н.Ф. і Пономаренко Є.Ю.)

зі справи №910/7981/17

за позовом Підприємства

до Фонду

про розірвання договору та виселення з орендованого приміщення.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про розірвання договору оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва від 13.07.2003 №6242/1 (далі - Договір) та виселення відповідача з нежитлового приміщення загальною площею 114,2 кв.м, розташованого у будинку № 19-а по вул. Володимирській у м. Києві (далі - Приміщення).

Позовні вимоги було мотивовано невиконанням відповідачем умови (пункту) Договору щодо страхування відповідачем об'єкту оренди на користь орендодавця на весь термін оренди, а також невиконанням відповідачем вимоги орендодавця про зміну Договору та приведення його у відповідність до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" і Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 №34/6250 (далі - Положення про оренду).

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.06.2017 (суддя Чебикіна С.О.): позов задоволено; Договір розірвано; Фонд вирішено виселити з Приміщення; стягнуто з Фонду на користь Підприємства 3 200 грн. судового збору.

Рішення мотивовано порушенням відповідачем умов Договору та, в зв'язку з цим, і наявністю підстав для його виселення з Приміщення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018: задоволено апеляційну скаргу Фонду; згадане рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено; стягнуто з Підприємства на користь Фонду 4 800 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Згадану постанову мотивовано тим, що на момент подання позову зі справи і "по теперішній час" (тобто на час апеляційного розгляду справи) відповідачем виконано умови Договору щодо страхування об'єкту оренди на користь орендодавця.

У касаційній скарзі до Верховного Суду Підприємство, зазначаючи про відповідність рішення місцевого господарського суду з даної справи обставинам справи та законодавству України, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції від 15.05.2018, а рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2017 залишити без змін і стягнути з Фонду на користь Підприємства понесені судові витрати. Так, згідно з доводами, викладеними в касаційній скарзі:

- не відповідає дійсності твердження апеляційного господарського суду про те, що Фонд не був обізнаний про розгляд даної справи в суді першої інстанції;

- безпідставним є твердження апеляційного господарського суду про те, що суд першої інстанції не зобов'язував Фонд відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; в редакції, чинній до 15.12.2017) подати докази страхування об'єкту оренди згідно з Договором;

- представники Підприємства через форс-мажорні обставини не мали змоги взяти участь у засіданні апеляційного господарського суду 15.05.2018 та надати свої пояснення;

- на даний час строк дії Договору сплинув, що саме по собі є підставою для задоволення позовних вимог у частині виселення з орендованого Приміщення;

- Фондом і апеляційним господарським судом не спростовано висновки місцевого господарського суду про порушення Фондом договірних зобов'язань, пов'язаних з тим, що об'єкт оренди мав бути весь час застрахований (принаймні в межах позовної давності).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим господарським судом у розгляді справи, зокрема, зазначено, що:

- відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов не подав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином відповідно до статті 64 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017);

- згідно з укладеним сторонами Договором орендодавець (Підприємство) на підставі розпорядження райдержадміністрації від 09.02.2003 №904 передає, а орендар (Фонд) приймає в оренду Приміщення; цим договором обумовлено (пункт 2.2), що в день укладання даного договору орендар зобов'язаний застрахувати об'єкт оренди на користь орендодавця на весь термін оренди;

- відповідно до підпункту 10.2 пункту 10 Положення про оренду копія договору страхування та платіжного доручення про перерахування страхового платежу, завірені належним чином, надаються підприємству - балансоутримувачу;

- суду не надано доказів укладання відповідного договору страхування орендованого майна та платіжного доручення.

Судом апеляційної інстанції додатково з'ясовано, зокрема, що:

- суд першої інстанції у порядку підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017) не витребував у відповідача доказів страхування орендованого майна та платіжних доручень на перерахування страхових платежів;

- Фонд разом з апеляційною скаргою надав суду апеляційної інстанції договори страхування орендованого майна від 03.07.2006 № 63185166, від 18.08.2004 № 27063, від 03.07.2016 №131/000048, від 04.03.2017 № 11/1125969/1042/17 та докази сплати страхових платежів;

- відповідачем зазначено, що він був обізнаний про розгляд даної справи місцевим господарським судом і він не був присутній у засіданні цього суду;

- відповідно до договору добровільного страхування майна від 03.07.2016 №131/000048, чинного на момент подання позову, сторонами якого є ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" (страховик) і Фонд (страхувальник) та Підприємство (вигодонабувач), предметом цього договору є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України і пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням Приміщенням під офіс, яке належить страхувальнику на праві користування; строк дії цього договору - з 04.07.2016 по 03.07.2017. Фондом також надано платіжне доручення на підтвердження сплати страхового платежу за зазначеним договором;

- згідно з договором добровільного страхування від 04.03.2017 № 11/1125969/1042/17, сторонами якого є ПрАТ "СК "Провідна" (страховик), Фонд (страхувальник) і Підприємство (вигодонабувач), предметом договору є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України і пов'язані з володінням, користуванням та розпорядження майном - Приміщенням, яке належить страхувальнику на праві користування. Строк дії даного договору - з 04.07.2017 по 03.07.2018.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для розірвання Договору на вимогу позивача та, в зв'язку з цим, для виселення відповідача з орендованого за цим договором приміщення.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України:

- сторона договору, яка вважає за необхідне, зокрема, розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором;

- у разі якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

За змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. В іншому разі буде відсутній предмет спору, яким і виступає у такому разі договір.

Отже, перш ніж розглядати по суті заявлену у справі вимогу про розірвання Договору (і іншу вимогу - про виселення відповідача з орендованого приміщення) господарському суду належало пересвідчитись, шляхом встановлення відповідних обставин та оцінки пов'язаних з цим доказів зі справи, у чинності такого Договору.

Між тим, як вбачається із судових рішень з іншої справи за участю,зокрема, Фонду та Управління з питань комунальної власності майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради (далі - Управління), а саме справи №14/211:

- рішенням господарського суду міста Києва від 22.05.2009 відмовлено повністю в позові Фонду, про, зокрема, зобов'язання Управління укласти з Фондом договір оренди нежитлового приміщення за адресою: м.Київ, вул.Володимирська, 19-А, строком на 10 років на тих самих умовах, що і в Договорі №6424/1 оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району міста Києва від 13.07.2003 з можливістю його приватизації протягом зазначеного строку;

- постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2009, зокрема, визнано укладеним договір оренди нежилого приміщення за адресою: м.Київ, вул.Володимирська, 19-А, площею 114,2 кв.м строком на 10 років між Управлінням та Фондом на умовах, викладених в Договорі №6242/1 оренди нежилих приміщень від 13.07.2003 (тобто в зазначених судових рішеннях йдеться про той же Договір, що і в даній справі №910/7981/17);

- постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2010 згадану постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2009 у справі №14/211 скасовано, а справу передано на новий розгляд до того ж апеляційного господарського суду "для здійснення апеляційного перегляду рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2009 по суті в межах заявлених позовних вимог (предмета позову) в редакції заяви Міжнародного благодійного фонду "Бойове братерство" від 09.02.2009";

- постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2010 (яка в касаційному порядку не переглядалася) залишено без змін згадане рішення місцевого господарського суду зі справи №14/211 від 22.05.2009 (тобто, зокрема, про відмову в позові Фонду щодо укладення з ним договору оренди на умовах Договору №6424/1).

Усе наведене вище стосовно судового розгляду справи №14/211 залишилося поза увагою та дослідженням обох попередніх судових інстанцій у даній справі №910/7981/17, хоча обидві вказані справи стосувалися, як вже зазначено, одного й того самого Договору - №6424/1, і зокрема дії цього договору в часі. Не з'ясовано попередніми судовими інстанціями також наявності або відсутності правонаступництва між Управлінням (стороною у справі №14/211) і Підприємством (стороною в даній справі №910/7981/17).

Не з'ясувавши відповідних обставин, не дослідивши пов'язані з ними докази, попередні судові інстанції припустилися порушення норм процесуального права:

- суд першої інстанції - частини першої статті 4 7 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу (в тій же редакції) стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності;

- суд апеляційної інстанції - частини першої статті 86 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) щодо всебічного, повного, об'єктивного дослідження наявних у справі доказів та частини п'ятої статті 236 названого Кодексу (в тій же редакції) стосовно ухвалення судового рішення на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Водночас суд касаційної інстанції в силу імперативного припису частини другої статті 300 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, відповідно до частини третьої статті 310 ГПК України прийняті по суті справи судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, надати відповідним доказам та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону. За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 308, 310, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 у справі № 910/7981/17 скасувати.

Справу № 910/7981/17 направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов