Рішення

від 10.08.2018 по справі 815/2780/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/2780/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2018 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Катаєвої Е.В.,

за участю: секретаря - Левчук О.В.,

представника позивача - Пономаренко Ю.П.,

представника відповідача - Копиця С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СВІНГ (67661, Одеська область, Біляївський район, Нерубайська сільська рада, комплекс будівель та споруд №1, будівля №22) до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд.5) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю СВІНГ (далі ТОВ СВІНГ ) з адміністративним позовом (а.с.6-13) до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі ГУ ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

№0010361409 від 20.03.2018 року про донарахування земельного податку з юридичних осіб в сумі 88606,54 грн та штрафних санкцій в сумі 22151,64 грн;

№0010381409 від 20.03.2018 року про нарахування штрафних санкцій з земельного податку з юридичних осіб за неподання декларацій в сумі 510,00 грн;

№0010391409 від 20.03.2018 року про донарахування єдиного податку з юридичних осіб в сумі 7898,90 грн та штрафних санкцій в сумі 1974,73 грн;

№0010401409 від 20.03.2018 року про нарахування штрафних санкцій з єдиного податку з юридичних осіб за неподання декларацій в сумі 340,0 грн;

№0010411409 від 20.03.2018 року про нарахування адміністративних штрафів та санкцій за не зберігання документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку в сумі 510,0 грн;

№0144201304 від 22.03.2018 року про донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від відмінне від земельної ділянки, в сумі 150131,80 грн та штрафних санкцій в сумі 37532,95 грн;

№0144241304 від 22.03.2018 року про нарахування штрафних санкцій з податку нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за неподання декларацій в сумі 510,0 грн.

Позивач зазначив, що ТОВ СВІНГ зареєстровано як юридичну особу 16.10.2002 року. У зв'язку зі смертю єдиного засновника - учасника товариства, 22.12.2017 року до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесене запис про припинення діяльності підприємства. З 16.02.2018 року по 22.02.2018 року ГУ ДФС проведена документальна позапланова перевірка ТОВ СВІНГ , за результатами якої складено Акт виїзної документальної позапланової перевірки №163/15-32-14-09/32184785 від 01.03.2018 року (далі Акт перевірки). Згідно з висновками Акту перевірки ТОВ СВІНГ допущено порушення норм ПКУ, що стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що згідно з абзацом першим п. 49.2 ст. 49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується і до платників податків, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності. Враховуючи те, що ТОВ СВІНГ за звітні періоди 2016-2017 рік доходів, що підлягають оподаткуванню єдиним податком, не отримувало, тому на думку позивача ТОВ СВІНГ не зобов'язане було на підставі п.49.2.ст.49 ПКУ подавати податкові декларації з єдиного податку, відповідно порушення норм пп.49.18.2 ст.49 ПКУ відсутні.

Також позивач стверджує, що відсутні порушення ним пп.14.1.72 ст.14, пп.269.1.2 ст.269. п.285.1 ст.285, п.287.1. п.287.6 ст.287, пп.4 п.297.1 ст.297, а також пп.16.1.3 ст.16. п.49.1 ст.49 ПКУ. Згідно пп.269.1.2. ст.269 ПКУ, платниками земельного податку є власники та землекористувачі земельної ділянки. Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, що перебувають у власності або у користуванні. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на правах оренди. Проте ТОВ СВІНГ не є ні власником земельної ділянки, ні землекористувачем (в т.ч. на умовах оренди) в розумінні ПКУ, оскільки не має зареєстрованих прав на земельну ділянку, відповідно донарахування земельного податку на думку позивача відбулось неправомірно. Крім того, позивач зазначає, що враховуючи відсутність підстав для сплати земельного податку, відповідно відсутні підстави для подання податкової звітності з вказаного податку. Поряд з тим позивач зазначає, що навіть у випадку, якщо ТОВ СВІНГ було платником земельного податку, то згідно вимог пп.297.1.ПК України єдиною умовою звільнення юридичної особи - платника єдиного третьої групи від сплати земельного податку є не результати фінансово-господарської діяльності, а безпосереднє використання земельних ділянок для здійснення цієї діяльності. Тобто у разі тимчасового припинення господарської діяльності юридичні особи-платники єдиного податку третьої групи не є платниками земельного податку, якщо під час здійснення діяльності земельні ділянки платником раніше використовувалися. При цьому позивач акцентує увагу, що фактично ТОВ СВІНГ не мало об'єктів оподаткування з 2013 року.

Стосовно виявлених порушень п.п 14.1.129 ст.14, п.п 266.1.1., п п. 266.2.1, п. п 266.3.1, 266.3.3., п п. 266.7.5 ст.266 ПКУ, а також пп. 16.1.3 ст.16, п. 49.1 ст. 49 ПКУ позивач зазначив, що основним видом діяльності ТОВ СВІНГ є діяльність за КВЕД 01.41 - розведення великої рогатої худоби молочних порід. Зі свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі, споруди вбачається, що до складу таких споруд входять ферми великої рогатої худоби, що належать до технологічних приміщень з проведення господарської діяльності за цим кодом КВЕД. Згідно з положеннями ч. ж пп.266.2.2 п.266.2 ст. 262 ПКУ, не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Позивач не погоджується з позицією податкового органу, що основним порушенням ТОВ СВІНГ є не невикористання сільськогосподарських будівель для виробництва сільськогосподарської продукції за період, що перевірявся, з огляду на відсутність у положеннях ст. 262 ПКУ обмежень щодо використання або невикористання таких об'єктів нерухомості. Враховуючи викладене, позивач вважає, що ТОВ СВІНГ не є платником податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, а тому донарахування цього податку у зв'язку з порушеннями положень ПКУ, а так само штрафні санкції за неподання податкової звітності з цього податку є неправомірними.

Також позивач вважає необґрунтованими висновки Акту перевірки про наявність порушень ТОВ СВІНГ пп.292.2. ст.292 ПКУ. Позивач зазначає, що якщо основні засоби продані після їх використання протягом 12 календарних місяців з дня введення в експлуатацію, дохід визначається як різниця між сумою коштів, отриманою від продажу таких основних засобів, та їх залишковою балансовою вартістю, що склалася на день продажу. Оскільки основні засоби - комплекс будівель та споруд сільськогосподарського призначення використовувались ТОВ СВІНГ з 2008 року, тобто більше, ніж 12 місяців з дня введення в експлуатацію, то на думку позивача об'єкт оподаткування єдиним податком визначається, як різниця між продажною вартістю та залишковою, що склалась на день продажу таких засобів. Залишкова вартість визначається, виходячи із норми амортизації (5%) та первісної вартості придбаного основного засобу.

Позивач не згодний із зазначенням наявності порушень ст.44 ПКУ, оскільки згідно з положеннями Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку. Враховуючи ті обставини, що підприємство у періоді, що перевірявся, не здійснювало іншої діяльності, окрім продажу своїх основних засобів у ІV кварталі 2017 року проведеного у зв'язку з і ліквідацією підприємства, то бухгалтерський облік вівся із застосуванням оборотно-сальдової відомості, що є одним з регістрів бухгалтерського обліку та була надана до перевірки. Позивач також зазначає, що всі первинні документи стосовно операцій, проведених підприємством при продажі основних засобів в наявності та були надані до перевірки (зокрема банківські виписки, рух коштів по касі, звіти про використання коштів та інше), що підтверджується Актом перевірки. На підставі цих первинних документів та оборотно-сальдової відомості була сформована фінансова та податкова звітність.

Враховуючи викладене, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20.03.2018 року №0010361409, №0010381409, №0010391409, №0010401409, №0010411409; від 22.03.2018 року №0144201304, №144241304, прийняті за результатами перевірки протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 19.06.2018 року було відкрито провадження по справі за адміністративним позовом ТОВ СВІНГ до ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 2-4).

Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ СВІНГ в повному обсязі (а.с. 98-104), зазначивши, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі Акту перевірки, складеного за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ СВІНГ .

Податкові повідомлення-рішення №0010391409, №0010401409 від 20.03.2018 року про донарахування єдиного податку з юридичних осіб прийняті у зв'язку з встановленням перевіркою наступних обставин. Згідно з свідоцтвом про право власності комплекс будівель та споруд №1 знаходиться за адресою: Одеська область, Біляївський район, сільська рада Нерубайська, комплекс будівель та споруд №1, буд. 22. Комплекс будівель відповідно до свідоцтва про право власності складається з будівлі ізолятору загальною площею 546,1 кв. м, будівлі убойно-санітарного пункту загальною площею 140,8 кв.м, будівлі пологового відділення загальною площею 2841,3 кв.м, будівель навозоприймальників загальною площею 167,2 кв. м., всього загальною площею 3 695,4 кв. м, відображених в технічному паспорті від 20.10.2005 року. До перевірки надано договір купівлі-продажу від 19.12.2017 року, згідно з яким ТОВ СВІНГ продало комплекс нежитлових будівель та споруд №1 буд.22 фізичним особам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рівних частках загальною вартістю 320 000 гривень. Відповідно до п.1 договору купівлі-продажу вартість комплексу нежитлових будівель та споруд склала 315956 гривень. Представник відповідача зазначає, що відповідно до акту по дебіту рахунку 10 по первісній вартості 287 250 грн з нормою амортизації 5% в грудні 2008 р. оприбутковані основні засоби без підтвердження К-ту рахунку, тобто відсутнє підтвердження придбання або створення власного основного засобу. Відповідно до акту об'єкт основних засобів прийнятий в експлуатацію від Нерубайської сільської ради без складання первинного документа на передачу об'єкту оприбуткування та відсутня компенсація вартості об'єкту оприбуткування. У зв'язку з не веденням регістрів бухгалтерського обліку та не зберігання первинних документів перевіркою неможливо встановити чи підтвердити первинну та залишкову балансову вартість основних засобів, попереднього його власника, відсутні дані про наявну дебіторську та кредиторську заборгованість ТОВ СВІНГ . В податковій декларації платника єдиного податку за податковий період рік 2017 по ряд. 1 відображена сума доходу за податковий (звітний) період у сумі 162 022 грн, як доходи від продажу основних засобів з урахування залишкової вартості та по р. 6 сума єдиного податку відображено єдиний податок у сумі 8 101,10 гривень. Перевіркою встановлено заниження суми доходу по р. 1 податкової декларації платника єдиного податку за податковий період рік 2017 у сумі 157 978 грн та заниження єдиного податку у сумі 7 898,9 грн. в зв'язку з відсутністю підтвердження первісної вартості основних засобів, неможливості їх підтвердження у зв'язку з не веденням бухгалтерського обліку та не зберіганням первинних документів на підставі яких зроблені податкові розрахунки. Окрім того, перевіркою було встановлено несвоєчасне подання податкової звітності, а саме податкова декларація платника єдиного податку за 1 квартал 2016 року була надана до податкового органу 23.06.2016 року, з порушенням граничних термінів надання податкової звітності (граничний термін - 10.05.2016 року); податкова декларація платника єдиного податку за 3 квартали 2017 року була надана до податкового органу 10.11.2017 року, з порушенням граничних термінів надання податкової звітності (граничний термін -09.11.2017 року).

Представник відповідача зазначив, що податкове повідомлення-рішення №0010361409 від 20.03.2018 року про нарахування земельного податку у сумі 88 606,54 грн та застосування штрафу у сумі 22 151,64 грн прийнято виходячи з того, що відповідно до відповіді Головного управління Держземагенства в Одеській області управління Держземагенства у Біляївському районі Одеської області від 15.04.2013 року №6-6-10/1813 грошова оцінка земельної ділянки ТОВ СВІНГ загальною площею 3,4755 га складає 1817636,86 грн. У періоді, що перевірявся ТОВ СВІНГ не декларував плату за землю (земельний податок). Представник відповідача зазначив, що перевіркою повноти визначення плати за землю (земельного податку) встановлено її заниження на 88 606,54 грн, в т.ч. по періодам: за 2015 рік на суму 22 702,28 грн, за 2016 рік на суму 32 532,37 грн, за 2017 рік на суму 33 371,89 гривень. Окрім того, ТОВ СВІНГ не декларувало податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Щодо податкових повідомлень-рішень №0144201304 від 22.03.2018 року, №0144241304 від 22.03.2018 року представник відповідача зазначив, що за результатами перевірки встановлено, що ТОВ СВІНГ занижено податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 150131,80 грн, у тому числі за 2015 рік у сумі 45009,98 грн, за 2016 рік у сумі 50922,62 грн., за 2017 рік у сумі 54199,20 грн.

Перевіркою встановлено, що ТОВ СВІНГ було власником нежитлової нерухомості, зокрема комплексу будівель та споруд, що знаходиться за адресою: Одеська обл., Біляївський район, сільська рада, Нерубайська, комплекс будівель та споруд №1, будинок 22, який на думку представника відповідача обкладається податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Підпунктом "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ обумовлено, що не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, що використовуються ними для виробництва сільськогосподарської продукції. Тобто якщо будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників не використовуються або використовуються не за призначенням, вони оподатковуються на загальних підставах. Згідно з Актом перевірки за період з 01.01.2015 року по 15.02.2018 року ТОВ СВІНГ задекларувало єдиний податок у сумі 0 грн. Таким чином, ТОВ СВІНГ не здійснювало фінансово - господарську діяльність. Враховуючи те, що товариство фактично не використовувало будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників за призначенням, норма підпункту "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ на думку представника відповідача не застосовується до об'єкту нерухомості - комплексу будівель та споруд, які перебувають у власності ТОВ СВІНГ . Проте ТОВ СВІНГ будучи власником нежитлової нерухомості податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не нараховувало та не сплачувало. В порушення пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, п.49.1 ст.49, пп.266.7.5 п.266.7 ст.266 ПКУ, ТОВ СВІНГ податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2015 рік, 2016 рік та 2017 рік до Роздільнянської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області не подало.

Податкове повідомлення-рішення №0010411409 від 20.03.2018 року прийняте у зв'язку з встановленням перевіркою, що ТОВ СВІНГ не вело в установленому порядку облік доходів, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, не подало до перевірки документів з обліку доходів, та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів, та не забезпечило зберігання документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених ПК України.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив (а. с. 129-132), в якій зважаючи на невідповідність, на його думку, тверджень і висновків відзиву фактичним обставинам справи, додатково зазначив, Актом перевірки підтверджено, що ним у 2016 році та за три квартали 2017 року господарська діяльність не проводилась, а тому обов'язку щодо подання податкової звітності з єдиного податку у позивача не було, відповідно нарахування штрафних санкцій за несвоєчасні подання податкових декларацій є неправомірним.

Вважаючи неправомірним податкове повідомлення-рішення №0010361409 представник позивача звертає увагу на те, що ТОВ СВІНГ не є ні власником земельної ділянки (немає акту на право власності), ні землекористувачем (в тому числі на умовах оренди) в розумінні ПКУ, а також зазначає, що в Наказі Мінфіну № 602 від 06.07.2018 року викладена узагальнююча податкова консультація щодо сплати земельного податку власником нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, права на яку у такої особи не оформлені, вказуючи що така особа відповідно до ПКУ не повинна сплачувати земельний податок. При цьому також відсутній обов'язок подання податкової звітності з земельного податку, оскільки ТОВ СВІНГ не є платником цього податку.

Стосовно податкових повідомлень-рішень №0144201304, №0144241304 представник позивача звернув увагу на те, що пп. ж пп.266.2.2 п.266.2 ст. 262 ПК України, відповідно до якого не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, не містить обмежень щодо фактичного використання або невикористання таких об'єктів нерухомості, а тому донарахування податку на нерухомість, так само як застосування штрафної санкції за неподання звітності з податку, платником якого позивач не являється, є неправомірним.

Також представник позивача заначив, що за період, що перевірявся господарська діяльність не проводилась, первинні документи не складались та регістри не заповнювались, в 4 кварталі 2017 року було здійснено господарські операції, що відображено як у первинних документах, так і в оборотних відомостях, тому твердження щодо відсутності ведення позивачем в установленому порядку обліку доходів, що стосується обчислених податків та зборів, не подання до перевірки документів з обліку доходів та інших є неправомірним, відповідно неправомірним є податкове повідомлення - рішення №0010411409.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві на адміністративний позов.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, судом було встановлено, що ТОВ СВІНГ зареєстровано як юридичну особу з 16.10.2002 року, номер запису: 1 531 120 0000 000630 від 21.12.2005 року. Позивач перебуває на обліку в Роздільнянській ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області з 29.10.2002 року, номер взяття на облік 403. Основним видом діяльності ТОВ СВІНГ є діяльність за кодом КВЕД 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід.

ТОВ СВІНГ перебуває у стані припинення з 22.12.2017 року, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З 16.02.2018 року по 22.02.2018 року на підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області №611 від 01.02.2018 року, направлень на перевірку №738/14-09, №735/17-09, №737/14-09, №736/14-09 посадовими особами ГУ ДФС проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ СВІНГ з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 15.02.2018 року, за результатами якої складений 01.03.2017 року Акт перевірки (а.с. 23-42).

Згідно з висновком Акту перевіркою встановлені порушення ТОВ СВІНГ :

- п.292.2 ст.292, п. 292.6 ст.292 глави 1 розділу XIV ПК України, а саме заниження суми єдиного податку за 2017 рік у сумі 7898,9 грн.;

- п.п 16.1.2, п.п.16.1.5, п.16.1.7, п 16.1.12 п.16.1 ст.16, ст.44 ПКУ, а саме не забезпечення зберігання документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених Кодексом;

- п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 глави 2 розділу II , пп.296.3 ст.296 глави 1 розділу XIV ПКУ, а саме несвоєчасне подання податкових декларацій платника єдиного податку за 1 квартал 2016 року та за 3 квартали 2017 року;

- п.п. 16.1.3 п.16.1 ст.16, п.49.1, п.п.285.1, п.п.285.2 ст.285, п.286.2 ст.286 ПКУ, а саме неподання податкових декларацій з плати за землю (земельний податок) за 2015-2017 роки;

- п.п.14.1.72 п.14.1 ст.14, п.п.269.1.2 п.269.1 ст.269, п.285.1 ст.285, п.287.1, п. 287.6 ст. 287, пп. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ, а саме заниження ТОВ СВІНГ земельного податку за період з 01.01.2015 року по 19.12.2017 року на суму 88606,54 грн., в т.ч. по періодам: за 2015 рік на суму 22702,28 грн., за 2016 рік на суму 32532,37 грн., за 2017 рік на суму 33371,89 грн.;

- пп.14.1.129 1 п.14.1 ст.14, пп.266.1.1 п.266.1, пп.266.2.1 п.266.2, пп.266.3.1, пп.266.3.3 п. 266.3, пп.266.7.5 п.266.7 ст.266 ПКУ, а саме заниження податкових зобов'язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в періоді, що перевірявся, на загальну суму 150131,80 грн., в тому числі за 2015 рік - 45009,98 грн., за 2016 рік - 50922,62 грн., за 2017 рік - 54199,20 грн.

- пп. 16.1.3 п.16.1 ст.16, п.49.1 ст.49, пп.266.7.5 п.266.7 ст.266 ПКУ, а саме неподання податкових декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015, 2016 та 2017 роки.

На підставі Акту перевірки прийняті податкове повідомлення-рішення від 20.03.2018 року: №0010361409 про донарахування земельного податку з юридичних осіб в сумі 88606,54 грн. та штрафних санкцій в сумі 22151,64 грн. (а.с. 14);

№0010381409 про нарахування штрафних санкцій з земельного податку з юридичних осіб за неподання декларацій в сумі 510,00 грн. (а.с. 15);

№0010391409 про донарахування єдиного податку з юридичних осіб та штрафних санкцій в сумі 7898,90 грн. та штрафних санкцій в сумі 1974,73 грн. (а.с. 16);

№0010401409 про нарахування штрафних санкцій з єдиного податку з юридичних осіб за неподання декларацій в сумі 340,0 грн. (а.с. 17);

№0010411409 про нарахування адміністративних штрафів та санкцій за не зберігання документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку в сумі 510,0 грн. (а.с. 20);

а також від 22.03.2018 року:

№0144201304 про донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 150131,80 грн. та штрафних санкцій в сумі 37532,95 грн. (а.с. 18);

№0144241304 про нарахування штрафних санкцій з податку нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за неподання декларацій в сумі 510,0 грн (а.с. 19).

Позивачем 07.03.2018 року подано до ГУ ДФС в Одеській області заперечення на висновки Акту перевірки (а.с. 43-45).

Листом ГУ ДФС в Одеській області №4109/10/15-32-14-09-03 від 19.03.2018 року від 13.10.2016 року позивача повідомлено, що за результатами розгляду заперечень, висновки акту перевірки складено відповідно до вимог чинного законодавства та залишаються без змін, а заперечення без задоволення (а.с. 46-53).

Позивач звернувся до ДФС України зі скаргою на вищезазначені податкові повідомлення-рішення (а.с.57), проте рішенням ДФС України №18418/6/99-99-11-03-01-25 від 28.05.2018 року скаргу ТОВ СВІНГ було залишено без задоволення, податкові повідомлення- рішення - без змін (а.с 59-64).

Спірні правовідносини виникли між сторонами у сфері справляння податків і зборів.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює ПК України, він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 20.03.2018 року №0010361409 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на суму 110758,18 грн.; №0010381409 нараховано штрафні санкції з земельного податку з юридичних осіб за неподання декларацій в сумі 510,00 грн.

Суд вважає вказані податкові повідомлення -рішення неправомірними та такими, що підлягають скасуванню виходячи з наступного.

Статтею 206 Земельного кодексу України (далі-ЗК України) встановлено, що використання землі є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом підпунктів 14.1.72 та 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПКУ земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПКУ, платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності (пп.270.1 ст. 270 ПКУ).

Положеннями пункту 287.1 статті 287 ПКУ встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з п. 287.6 ст. 287 ПКУ при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

У відповідності до ст.ст.125,126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Пунктом 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Системний аналіз вищевказаних норм дає підстави для висновку, що для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника/землекористувача, набутого в порядку, встановленому ЗК України. Платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Судом встановлено, що ТОВ СВІНГ було оформлено право на нежитлові будівлі, розташовані за адресою: Одеська область, Біляївський район, сільська рада Нерубайська, комплекс будівель та споруд №1, буд. 22 10.12.2008 року.

Земельний податок згідно зі змістом Акте перевірки нараховано відповідачем позивачу за період з 01.01.2015 року по 19.12.2017 року. Проте з 01.01.2015 року п. 287.6 ст. 287 ПКУ діє в редакції, відповідно до якої при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди, сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку. Між тим, перевіряючі в Акту перевірки посилаються на п. 287.6 ст. 287 ПКУ в редакції, яка була чинна до 01.01.2015 року, згідно якої при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди, сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Суд також враховує, що не заперечується відповідачем, що ТОВ СВІНГ зверталось до органів місцевого самоврядування для оформлення та реєстрації права користування земельною ділянкою, проте рішення з вказаного питання наразі прийняте не було.

Виникнення права власності чи користування земельною ділянкою пов'язане виключно із державною реєстрацією відповідного правового акту, на підставі якого таке право надане. За відсутності державної реєстрації земельна ділянка не може вважатися такою, що знаходиться у власності або є орендованою для особи, яка фактично використовує таку земельну ділянку. Фактичне використання земельної ділянки без оформлення права власності або права користування є порушенням земельного законодавства, відповідальність за яке передбачена статтею 144 ЗК України. Разом з тим, не оформлення права власності або права користування на земельну ділянку, на якій розташовані будівлі, споруди на праві власності не є підставою для нарахування земельного податку, оскільки позивач не є власником землі або землекористувачем в розумінні ПКУ, а право власності на земельну ділянку не було зареєстровано у встановленому законом порядку.

Разом з тим, оскільки позивач не є платником податку на землю в розумінні ПК України, відповідно у нього також відсутній обов'язок подання податкових декларацій з такого податку. Відповідно, податкове повідомлення-рішення №0010381409 від 20.03.2018 року про застосування штрафних санкцій за неподання звітності за вказаним податком також є протиправним та підлягає скасуванню.

Протиправними та такими, що підлягають скасуванню суд вважає прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 22.03.2018 року №0144201304 про збільшення суму грошового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 187664,75 грн. та №0144241304 про нарахування штрафних санкцій з цього податку за неподання декларацій в сумі 510,00 грн. При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до пп. 266.1.1, 266.2.1 п. 266.1 ст. 266 ПКУ платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Пунктом ж підпункту 266.2.2 п.266.1 ст. 266 ПК України визначено, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Згідно з п.п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 ПК України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Отже, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, не є об'єктами оподаткування, а тому відсутній обов'язок обчислювати суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та подавати контролюючому органу податкову декларацію.

Згідно з Актом перевірки у власності ТОВ СВІНГ з 10.12.2008 року по 19.12.2017 року знаходились нежитлові будівлі - будівлі ізолятору загальною площею 546,1 кв. м, будівлі убойно-санітарного пункту загальною площею 140,8 кв.м, будівлі пологового відділення загальною площею 2841,3 кв.м, будівель навозоприймальників загальною площею 167,2 кв .м, всього загальною площею 3695,4 кв.м, розташовані за адресою: Одеська область, Біляївський район, сільська рада Нерубайська, комплекс будівель та споруд №1, буд. 22.

Основним видом діяльності ТОВ СВІНГ є діяльність за кодом КВЕД 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід. У відповідності до положень Державного класифікатора будівель та споруд, затвердженого Наказом Держстандарту України № 507 від 17.08.2000 року, до будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства належать будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.

Таким чином, вказане нерухоме майно позивача призначене для безпосереднього використання у діяльності сільськогосподарського виробника, яким є ТОВ СВІНГ .

Суд не приймає доводи представника відповідача, що будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, що не використовуються суб'єктом господарювання, оподатковуються на загальних підставах, оскільки нормами п. ж підпункту 266.2.2 п. 266.1 ст.266 ПКУ звільнюються від оподаткування сільськогосподарські товаровиробники, при цьому об'єктом оподаткування не являються будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, саме призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, тобто є помилковим висновок відповідача щодо незастосування до вказаного об'єкту нерухомості положень пункту ж пп. 266.2.2 п. 266.1 ст. 266 ПКУ у зв'язку з нездійснення позивачем у період з 01.01.2015 року по 15.02.2018 року фінансово-господарської діяльності та фактичне невикористання вказаних будівель і споруд, адже закон не вимагає, щоб призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності будівлі та споруди фактично використовувались для застосування вказаного положення ПК України.

Відповідно підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення №0144241304 від 22.03.2018 року застосування штрафних санкцій за неподання звітності податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки вказане нерухоме майно не є об'єктом оподаткування цим податком.

В той же час дослідивши Акт перевірки, надані сторонами докази в обґрунтування своїх доводів суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення від 20.03.2018 року №0010391409 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем єдиний податок з юридичних осіб на суму 9873,63 грн, №0010401409 про застосування штрафних санкцій з єдиного податку з юридичних осіб за несвоєчасне подання податкової звітності на суму 340,00 грн, №0010411409 про застосування адміністративного штрафу в сумі 510,0 грн за не зберігання документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, відповідачем прийняті на підставі, у межах повноважень, у спосіб встановлений законодавством, є обґрунтованими та правомірними. При цьому суд виходить з наступного.

Позивачем ТОВ СВІНГ 10.12.2008 року оформлено право власності на нежитлові будівлі за адресою: Одеська область, Біляївський район, Нерубайська сільська рада, комплекс будівель та споруд №1, будівля №22, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нежитлові будівлі САВ №302188 від 10.12.2008 року, виданим Виконавчим комітетом Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області відповідно до рішення виконавчого комітету Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області №864 від 18.11.2008 року (а.с. 81-82).

Згідно з договором купівлі-продажу від 19.12.2017 року, ТОВ СВІНГ продано вищезазначений комплекс нежитлових будівель та споруд фізичним особам ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в рівних частках (1/2 частина кожному). Ціна продажу склала 320000 грн (а.с. 121-124).

Пунктом 292.2 ст. 292 ПКУ встановлено, що при продажу основних засобів юридичними особами - платниками єдиного податку дохід визначається як сума коштів, отриманих від продажу таких основних засобів. Якщо основні засоби продані після їх використання протягом 12 календарних місяців з дня введення в експлуатацію, дохід визначається як різниця між сумою коштів, отриманою від продажу таких основних засобів, та їх залишковою балансовою вартістю, що склалася на день продажу.

Згідно з довідкою ТОВ СВІНГ (а.с. 119) первісна вартість нерухомого майна склала 287250,00 грн, щорічна норма амортизації 14362,50 грн (5% в рік), період за який нарахована амортизація - з грудня 2008 року по грудень 2017 року, загальна сума амортизації - 129272,00 грн, залишкова вартість - 157 978 гривень.

Перевіркою відповідачем встановлено заниження ТОВ СВІНГ суми доходу по р. 1 податкової декларації платника єдиного податку за податковий період рік 2017 у сумі 157978,00 грн. та занижено єдиного податку у сумі 7 898,9 грн в зв'язку з відсутністю підтвердження первісної вартості основних засобів, неможливості їх підтвердження у зв'язку з не веденням бухгалтерського обліку та не зберіганням первинних документів на підставі яких зроблені податкові розрахунки.

Позивачем у якості підтвердження первинної вартості нерухомості ТОВ СВІНГ було надано акт приймання-передачі основних засобів від 19.12.2008 року (а.с. 125-126), який на першій сторінці затверджений підписом не встановленої особи та на другій сторінці не підписаний директором ТОВ СВІНГ ОСОБА_3. Регістри бухгалтерського обліку стосовно взяття на баланс нерухомого майна, нарахування амортизації не велись. До суду жодних інших документів на підтвердження первісної вартості 287250,00 грн. не надано, в судовому засіданні 06.08.2018 року представник позивач зазначив, що такі документи відсутні.

Таким чином, враховуючи відсутність документального підтвердження первісної вартості нерухомого майна, яке експлуатується ТОВ СВІНГ з грудня 2008 року, відповідачем правомірно визначений дохід як суми коштів, отриманих від продажу основного засобу, без урахування амортизації, та, відповідно, правомірно збільшена сума грошового зобов'язання за платежем єдиний податок з юридичних осіб згідно з податковим повідомленням-рішенням №0010391409 від 20.03.2018 року.

Відповідно до п.46.1 ст.46 ПКУ податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з п. 49.2 ст. 49 ПКУ платник податків зобов'язаний за кожний встановлений Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Вказана норма законодавства застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлюються главою 1 розділу XIV "Спеціальні податкові режими" ПК України.

Пунктом 291.2 ст. 291 ПКУ визначено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 розділу XIV Кодексу, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал (п. 294.1 ст. 294 ПК України).

Відповідно до п. 295.3 ст. 295, пп. 296.5.4 п. 296.5 ст. 296 ПК України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал. Юридичні платники єдиного податку третьої групи у податковій декларації відображають обсяг доходу, що оподаткований за відповідною ставкою.

В Акті зазначено, що у перевіряємому періоді, встановлено несвоєчасне подання податкової звітності, а саме:

- податкова декларація платника єдиного податку за 1 квартал 2016 року була надана до податкового органу 23.06.2016 року, з порушенням граничних термінів надання податкової звітності (граничний термін - 10.05.2016 року).

- податкова декларація платника єдиного податку за 3 квартали 2017 року була надана до податкового органу 10.11.2017 року, з порушенням граничних термінів надання податкової звітності (граничний термін - 09.11.2017 року).

Вказані обставини не заперечувались позивачем, але він вважав, що вказані порушення відсутні, оскільки у ТОВ СВІНГ взагалі був відсутній обов'язок подання декларацій з єдиного податку у зв'язку з не проведенням господарської діяльності. Суд не приймає до уваги доводи позивача з огляду на встановлені податковим Кодексом строки подання декларація, яких повинен дотримуватися платник податків у разі їх подання.

У відповідності до положень пункту 120.1 статті 120 ПК України, несвоєчасне подання платником податків податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Враховуючи встановлені перевіркою порушення позивачем строків подання декларації прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0010401409 від 20.03.2018 року про нарахування штрафних санкцій з єдиного податку з юридичних осіб за несвоєчасне подання податкової звітності на суму 340,00 грн. є правомірним.

Також суд дійшов висновку про доведеність відповідачем правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення №0010411409 від 20.03.2018 року про нарахування адміністративного штрафу в сумі 510,0 грн за не зберігання документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, тобто порушення позивачем п.п 16.1.2, п.п.16.1.5, п.16.1.7, п 16.1.12 п.16.1 ст.16, ст.44 ПКУ.

Згідно з пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 ПКУ платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Також статтею 44 ПКУ визначено, що платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об'єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Отже, юридичними особами спрощений бухгалтерський облік здійснюється згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та/або іншими нормативно-правовими актами Міністерства фінансів України з питань бухгалтерського обліку.

Згідно до п.44.3. ст..44 ПКУ платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно з п. 85.4 ст. 85 ПКУ при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Судом встановлено, що під час здійснення перевірки позивача його представником Пономаренка Ю.П. 16.02.2018 року надано письмові пояснення про те, що регістри бухгалтерського обліку відсутні, діяльність не здійснювалась за перевіряємий період, податки не сплачувались, найманих працівників не було (а.с. 118).

Суд не приймає до уваги доводи представника позивача в обґрунтування відсутності порушень податкового законодавства та ведення ним бухгалтерського обліку з посиланням на ведення оборотно-сальдової відомості з 01.10.2017 по 01.01.2018 року, оскільки предметом перевірки була діяльність платника податків за період з 01.01.2015 року по 15.02.2018 року, та позивачем за вказані періоди жодних документів бухгалтерського обліку не складалось та до перевірки не надано.

Таким чином, є правомірними та обґрунтованими висновки контролюючого органу щодо відсутності ведення ТОВ СВІНГ в установленому порядку обліку доходів, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, не подання до перевірки документів з обліку доходів, та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів, та не забезпечення зберігання документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, передбачених ПК України, та відповідно правомірним податкове повідомлення-рішення №0010411409 від 20.03.2018 року.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

З урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.03.2018 року №0010361409, №0010381409, від 22.03.2018 року №0144201304, №0144241304.

Частиною 3 ст.139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Згідно з квитанцією №QS209050001 від 07.06.2018 року (а.с. 5), позивачем було сплачено судовий збір в загальному розмірі 4652,50 грн.

Суд вважає, що з Головного управління державної фіскальної служби в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4491,64 грн.

Керуючись статтями 2,3,6,7,8,9,12,139,241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю СВІНГ (67661, Одеська область, Біляївський район, Нерубайська сільська рада, комплекс будівель та споруд №1, будівля №22, код ЄДРПОУ 32184785) до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд.5, код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 20.03.2018 року №0010361409 про донарахування земельного податку з юридичних осіб в сумі 88606,54 грн та штрафних санкцій в сумі 22151,64 грн; №0010381409 про нарахування штрафних санкцій з земельного податку з юридичних осіб за неподання декларацій в сумі 510,00 грн; від 22.03.2018 року №0144201304 про донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 150131,80 грн. та штрафних санкцій в сумі 37532,95 грн; №0144241304 про нарахування штрафних санкцій з податку нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за неподання декларацій в сумі 510,0 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СВІНГ (67661, Одеська область, Біляївський район, Нерубайська сільська рада, комплекс будівель та споруд №1, будівля №22, код ЄДРПОУ 32184785) судовий збір у розмірі 4491,64 грн (чотири тисячі чотириста дев'яносто одна гривня 64 к).

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.