Ухвала

від 09.08.2018 по справі 820/3422/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

09.08.2018 № 820/3422/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

за участю секретаря судового засідання - Кікояна Г.О.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши в загальному порядку у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю "Бланес" про закриття провадження у справі № 820/3422/18 за позовом ОСОБА_4 до державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "Бланес" про скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просить суд: скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень стосовно реєстрації права оренди прийняті державним реєстратором - приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_5, а саме: індексний номер: 39436773 від 31.01.2018 року; індексний номер: 39436127 від 31.01.2018 року; індексний номер: 39434281 від 31.01.2018 року; індексний номер: 39433906 від 31.01.2018 року; індексний номер: 39433587 від 31.01.2018 року; індексний номер: 39433245 від 31.01.2018 року; індексний номер: 39433017 від 31.01.2018 року; індексний номер: 39432817 від 31.01.2018 року; індексний номер: 39432693 від 31.01.2018 року; індексний номер: 39432621 від 31.01.2018 року; індексний номер: 39432606 від 31.01.2018 року; індексний номер: 39432593 від 31.01.2018 року; індексний номер: 39432585 від 31.01.2018 року; індексний номер: 39432580 від 31.01.2018 року; індексний номер: 39432578 від 31.01.2018 року; індексний номер: 39432576 від 31.01.2018 року; індексний номер: 39432574 від 31.01.2018 року; індексний номер: 39432566 від 31.01.2018 року; індексний номер: 39432564 від 31.01.2018 року; індексний номер: 39432562 від 31.01.2018 року; індексний номер: 39432559 від 30.01.2018 року; індексний номер: 39432556 від 30.01.2018 року; індексний номер: 39432550 від 30.01.2018 року; індексний номер: 39432548 від 30.01.2018 року; індексний номер: 39432546 від 30.01.2018 року; індексний номер: 39432543 від 31.01.2018 року; індексний номер: 39432541 від 30.01.2018 року; індексний номер: 39432539 від 30.01.2018 року; індексний номер: 39432534 від 30.01.2018 року; індексний номер: 39432513 від 30.01.2018 року; індексний номер: 39432476 від 30.01.2018 року; індексний номер: 39432436 від 30.01.2018 року; індексний номер: 39432401 від 30.01.2018 року; індексний номер: 39432355 від 30.01.2018 року; індексний номер: 39432297 від 30.01.2018 року; індексний номер: 39432214 від 30.01.2018 року; індексний номер: 39432160 від року; індексний номер: 39432476 від 30.01.2018 року; індексний номер: 39432008 від 30.01.2018 року; індексний номер: 39431828 від 30.01.2018 року.

Представником товариства з обмеженою відповідальністю "Бланес" 19.07.2018 через канцелярію суду надано заяву про закриття провадження у справі № 820/3422/18 на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтування вказаної заяви представник третьої соби, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача зазначив, що наявні підстави для закриття провадження у даній справі, оскільки спір у справі № 820/3422/18 не є пубічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, а має розглядатись в порядку цивільного судочинства.

Представник позивача в судове засідання прибув, проти вказаної заяви заперечував та зазначив, що справа № 820/3422/за позовом ОСОБА_4 до державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Бланес" про скасування рішень має розглядатись саме в порядку адміністративного судочинства.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти закриття провадження у справі не заперечував.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи та вказану заяву, суд встановив наступне.

Як зазначає представник позивача, 29.12.2012 між Близнюківською районною державною адміністрацією Харківської області та ОСОБА_4 укладено договори оренди земельних ділянок із земель не витребуваних паїв, загальною площею 157,2438 га., які розташовані на території Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області за межами населеного пункту для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що першим заступником голови Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області 22.12.2016 прийнято розпорядження "Про передачу в оренду нерозподілених (не витребуваних) земельних ділянок, яким встановлено передати в оренду ТОВ "Бланес" земельні ділянки № 1-108 відповідно до проекту організації території земельних часток (паїв) СВК "Харківська овочева фабрика" (в кількості 108 штук) загальною площею 76,7489 га (угіддя-рілля), які знаходяться на території Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області на землях колишнього СВЕ "Харківська овочева фабрика" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, терміном на 49 рокків, або до моменту отримання власниками документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та укласти з ТОВ "Бланес".

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у судову засіданні вказав на те, що на підставі вказаного розпорядження між Близнюківською районною державною адміністрацією Харківської області та ТОВ "Бланес" 26.12.2016 укладено договори оренди землі та враховуючи зазначені договори оренди землі, приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_5 винесено спірні рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень стосовно реєстрації права оренди за ТОВ "Бланес".

Позивач, вважаючи, що незаконними діями відповідача порушені права його, як орендаря зазначених земельних ділянок, звернувся до суду з даним позовом.

Положеннями пункту 1 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно пунктом 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, іншим суб'єктом при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV) у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: 1) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як передбачено частиною першою статті 6 Закону № 1952-IV, організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб'єкти; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

Згідно із пунктом 2 частини першої статті10 Закону № 1952-IV державним реєстратором є нотаріус.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону № 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Згідно із частиною першої статті 37 Закону № 1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

З наведеного слідує, що адміністративні суди правомочні розглядати спори щодо правомірності прийняття суб'єктами владних повноважень або їх посадовими особами рішень про державну реєстрацію права власності, однак, за відсутності спору про право власності на об'єкт нерухомого майна.

Так, в межах адміністративної юрисдикції суд надає оцінку правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій, зокрема, перевіряє дотримання державним реєстратором законодавства при здійсненні реєстраційної дії, однак, не може вирішувати спір про наявність або відсутність у особи права на об'єкт нерухомого майна, правомірність набуття якого не визнається та оспорюється іншими особами.

Натомість, вирішення даного спору потребує вирішення судом спірного питання стосовно правомірності підстав та законності набуття права користування на землю.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, аналогічна позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №802/1792/17-а (провадження №11-109апп18) (http://reyestr.court.gov.ua/Review/73054799) за позовом ОСОБА_3 до державного реєстратора приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання протиправним та скасування рішення за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року (суддя Воробйова І.А.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року (у складі колегії суддів: Смілянця Е.С., Сушка О.О., Залімського І.Г.), в якій зазначено, зокрема, що неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов'язані із реєстрацією майнових прав, невиконанням умов цивільно-правової угоди, що випливають із договірних відносин, то за таких обставин спір у цій справі не є публічно-правовим і не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. &?и;…&?о; фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, тоді як визначальним принципом цивільного судочинства є змагальність сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Разом з тим, суди повинні дотримуватися встановлених процесуальними законами правил підсудності та підвідомчості спорів, враховувати, що тільки права, свободи та законні інтереси учасників правовідносин, які виникають із визначених законом підстав та інших юридичних фактів, підлягають судовому захисту в передбачений законом та/або договором спосіб.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що між позивачем та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача виник спір про право користування на землю, а тому, спірні правовідносини носять не публічний, а приватно - правовий характер та вирішення даного спору не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Таким чином, виходячи із суб'єктного складу сторін та предмету спору, суд приходить до висновку, що даний спір має розглядатись загальним судом в порядку цивільного судочинства згідно правил підсудності, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з частиною 1 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі.

Відповідно до частини 2 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Судом зазначає, що позивачем сплачений судовий збір у розмірі 28192,00 грн, що підтверджується квитанціями: № 0.0.1022070577.1 від 25.04.2018, № 84 від 21.05.2018, № 4 від 22.05.2018.

Відповідно до норм частини 2 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Тобто, вказаною нормою чітко передбачено, що у разі закриття провадження у справі, судові витрати повертаються з бюджету.

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про закриття провадження у справі, суд вважає за необхідне повернути сплачений судовий збір позивачу з бюджету України.

Керуючись ст. 47, 189, 194, 238, 241, 246, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В :

Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1 "А", с. Нова Іванівка, Лозівський район, Харківська область, 64670, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) до державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_5 (місцезнаходження: вул. Орешкова, буд. 49, смт. Васищеве, Харківський район, Харківська область, 62495), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "Бланес" (місцезнаходження: пров. Низовий, буд. 1, с. Домаха, м. Лозова, Харківська область, 64603, ідентифікаційний код: 41020353) про скасування рішень.

Роз'яснити позивачу, що він має право звернутись із зазначеним позовом до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства згідно правил підсудності, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.

Повернути ОСОБА_4 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1 "А", с. Нова Іванівка, Лозівський район, Харківська область, 64670, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) з Державного бюджету України (УДКСУ у Основ'янському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, рахунок 31217206784011) судовий збір в розмірі 28192 (двадцять вісім тисяч сто дев'яносто дві) грн 00 коп., сплачений згідно квитанцій: № 0.0.1022070577.1 від 25.04.2018, № 84 від 21.05.2018, № 4 від 22.05.2018.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали виготовлено 10 серпня 2018 року.

Суддя А.С. Мороко