Рішення

від 02.08.2018 по справі 822/1789/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/1789/18

РІШЕННЯ

іменем України

02 серпня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Ковальчук О.К.

за участю:секретаря судового засідання Свинобой О.В. позивача та представника відповідача Федючка В.М. розглянувши адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0054080/1302-2222 від 15.03.2018 року та №1204-13 від 10.04.2017 року про визначення розміру грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, за приміщення по вул. Привокзальна, 6, в місті Кам'янець-Подільському, Хмельницької області.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначає, що як фізична особа - підприємець здійснює виробництво інших виробів із пластмас у власних нежитлових виробничих приміщеннях за адресою: АДРЕСА_2, 32300, що підтверджуються Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 14.02.2011, Витягом про державну реєстрацію прав № 28990173 від 14.02.2011 року та Технічним паспортом на нежитлові виробничі приміщення, що є промисловими будівлями. Відповідно до пункту "є" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств. Тому, зазначені нежитлові приміщення не є базою оподаткування податком на нерухомість. На підтвердження своєї позиції надав класифікатор будівель та споруд, свідоцтво про право власності, технічний паспорт. Крім того, зазначає, що раніше подавав адміністративний позов про скасування аналогічного податкового повідомлення-рішення, який був задоволений в повному обсязі постановою Хмельницького окружного адміністративного суду у справі № 822/871/17 від 06 квітня 2017 року.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник Головного управління ДФС у Хмельницькій області подав до суду відзив на позов, у якому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Вказує, що згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територіальних громад, залежно від місця розташування (зональної) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановлено законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. бази оподаткування.

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів нежитлової нерухомості був встановлений Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII, який набрав чинності 01.01.2015.

З огляду на неможливість збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом (у якому планується встановити місцевий податок) відповідно до норми підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), прийняте 14.01.2015 Кам'янець-Подільською міською радою рішення № 8/75, яким затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та, відповідно, встановлено в м. Кам'янець-Подільський новий податок на майно податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не могло бути застосовано в 2015 році, оскільки плановим періодом для застосування цього рішення є 2016 рік.

Відповідно до пункту 4 Закону України від 24.12.2015 року №909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" встановлено що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 пункту 12 Податкового кодексу та закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Згідно з пунктом 4 закону України від 20.12.2016 року N1791-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" встановлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Вказав, що рішення на яке посилається позивач у позовній заяві, змінене постановою Верховного Суду від 24.04.2018 року, при цьому, підставою для зміни рішень судів слугувало неправомірне визначення відповідачем податкового періоду відповідно до рішення місцевої ради про встановлення податків, а не відсутність у позивача об'єктів оподаткування. Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області прийняті правомірно, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

14.06.2018 року позивач надіслав до суду відповідь на відзив, у якій зазначає, що рішенням Кам'янець-Подільської міської ради VI скликання 86 сесії від 30 червня 2015 року затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з яким, не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості (а саме: виробничі корпуси, цехи, промислові складські приміщення). Будь які застереження щодо обов'язкової належності відповідних будівель промисловості промисловим підприємствам, іншим юридичним чи фізичним особам як умова звільнення таких об'єктів від оподаткування у наведеному положенні відсутні. Вказує, що виключення будівель промисловості, що належать на праві власності фізичній особі-підприємцю, з числа об'єктів нерухомості, які за законом не є об'єктами оподаткування, негативно впливає на конкурентноздатність такого підприємця порівняно з юридичними особами та явно суперечить, визначеним Податковим кодексом України принципам рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу тощо (підпункт 4.1.2. пункту 4.1. статті 4 ПК України). Норма підпункту "є" пункту 266.2.2. статті 266 Податкового кодексу України в розрізі основоположного принципу єдиного підходу до встановлення податків і зборів, передбаченого підпунктом 4.1.11 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, і принципу нейтральності оподаткування, встановленого у підпункті 4.1.11 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України не містить жодних виключень, обмежень чи застережень щодо включення будівель промисловості, що належать на праві приватної власності фізичним особам - підприємцям, до об'єктів, які не оподатковуються в силу закону. Таким чином, належна позивачу нежитлова будівля як будівля промисловості не є об'єктом оподаткування і податок на нерухоме майно на неї не повинен нараховуватись. Тому, на його думку оскаржувані рішення відповідача є протиправним та підлягають скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_2 15.04.2002 року зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14.02.2011 року позивач є власником нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_2, 32300.

Керуючись підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України Головне управління ДФС у Хмельницькій області прийняло податкові повідомлення-рішення №0054080/1302-2222 від 15.03.2018 року та №1204-13 від 10.04.2017 року, якими визначило суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 6848,00 грн за 2017 рік та 11795,68 грн за 2016 відповідно.

Зазначені податкові повідомлення-рішення позивач оскаржив до суду.

Досліджуючи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, суд враховує зазначене нижче.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року N 71-VIII, набрав чинності з 01 січня 2015 року, (далі - Закон № 71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, зокрема податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункт 266.1 статті 261 Податкового кодексу України).

Відповідно до положень підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Отже, база оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки визначається на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або оригінали документів платника податків, які підтверджують право власності на об'єкт нерухомого майна.

Суд встановив, що підставою для визначення відповідачем бази оподаткування слугували дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого у власності ОСОБА_2 перебуває нежитлове приміщення по АДРЕСА_2, Хмельницька обл., загальною площею 428 кв.м. Аналогічна інформація міститься також у Свідоцтві про право власності на нерухоме майно від 14.02.2011 на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2.

Таким чином, інформація щодо нежитлового приміщення по вул. Привокзальна, 6, м. Кам'янець-Подільському, Хмельницька обл., що належить на праві власності ОСОБА_2, у реєстрі речових прав на нерухоме майно і Свідоцтві про право власності є ідентичною. Тому, нежитлове приміщення по АДРЕСА_2, Хмельницької обл. є об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно.

Пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Рішенням 86 сесії Кам'янець-Подільської міської ради VI скликання від 30.06.2015 року № 2/86 "Про затвердження Положень про місцеві податки і збори у м. Кам'янець-Подільському", затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі - Положення), із змінами внесеними рішеннями 3 сесії від 16.12.2015 року №2/3, 6 сесії від 26.01.2016 року №108/6, 24 сесії від 23.12.2016 року № 2/24, 25 сесії від 31.01.2017 року №10/25.

Згідно з підпунктом 6.1 Положення ставки податку встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до підпункту 6.4 пункту 6 Положення ставки податку на об'єкти нерухомості встановлюються в таких розмірах:

а) 2 відсотка (1 відсоток з 01.01.2017 року) - для готельних, офісних, торгівельних будівель, будівель для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

б) 0,2 відсотка (0,1 відсоток з 01.01.2017 року) - для гаражів та критих автомобільних стоянок;

в) 0,1 відсотка (0,05 відсотка з 01.01.2017 року) - для будівель промисловості (промислових будівель та складів з 01.01.2017 року) (крім зазначених у підпункті "є" пункту 3.2 цього Положення) та складів (крім промислових), господарських (присадибних) будівель (сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, транспортні підстанції тощо);

г) 2 відсотки (1 відсоток з 01.01.2017 року) - для інших будівель (не передбачених підпунктами "а"-"в" цього пункту), та з 01.01.2017 року доповнено, у т.ч. комплексів, якщо будівлі комплексу мають різні цільові призначення.

Відповідно до наданих розрахунків до податкових повідомлень-рішень ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік складає 2% розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, у 2018 році 0,5 % відповідно.

Таким чином, відповідач правомірно визначив базу оподаткування нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_2, та нарахував грошове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 6848,00 грн за 2017 рік та 11795,68 грн за 2016 відповідно.

Суд вважає безпідставним посилання позивача на пункт 266.2.2 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України та пункту 3.2. Положення, як на підставу для визнання податкових повідомлень-рішень протиправними у зв'язку з зазначеним.

Підпункт "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлює, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Відповідно до абзацу "є" підпункту 3.2 пункту 3 Положення не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості (а саме: виробничі корпуси, цехи, промислові складські приміщення).

Відповідно до Витягу про державну реєстрацію прав №28990173 від 14.02.2011 року та Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14.02.2011 року спірні нежилі приміщення не належать до будівель промисловості.

Технічний паспорт на нежитлові виробничі приміщення за адресою: АДРЕСА_2, не є підставою для визначення бази оподаткування, оскільки не вказаний у переліку визначеному в підпункті 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України.

Відтак, об'єкт нерухомості, який на праві власності належить позивачу, відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14.02.2011 року на нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_2, не підпадає під дію пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Безпідставним також є посилання позивача на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі № 822/871/17 від 06 квітня 2017 року, оскільки Верховний Суд постановою від 24.04.2018 року змінив в мотивувальній частині постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.04.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017. При цьому, підставою для зміни рішень судів слугувало неправильне застосування норм матеріального права, а саме неправомірне застосування відповідачем рішення місцевої ради про встановлення податків в частині визначення податкового періоду, а не відсутність у позивача об'єктів оподаткування.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В процесі судового розгляду відповідач довів правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень №0054080/1302-2222 від 15.03.2018 року та №1204-13 від 10.04.2017 року Натомість позивач не довів існування порушень свого права, яке підлягає судовому захисту.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0054080/1302-2222 від 15.03.2018 року та №1204-13 від 10.04.2017 року відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його проголошення, а у випадку, якщо в судовому засіданні були проголошені вступна та резолютивна частини рішення суду, - з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 07 серпня 2018 року

Позивач:Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (АДРЕСА_1,Кам''Янець-Подільський,Хмельницька область,32300 Відповідач:Головне управління ДФС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 39492190)

Головуючий суддя О.К. Ковальчук