Постанова

від 09.11.2018 по справі 822/1789/18

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1789/18

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач: Кузьменко Л.В.

09 листопада 2018 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьменко Л.В.

суддів: Іваненко Т.В. Шидловського В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2018 року (рішення ухвалене суддею Ковальчук О.К. в м.Хмельницький, повний текст судового рішення складено 07 серпня 2018 року) у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0054080/1302-2222 від 15.03.2018 року та №1204-13 від 10.04.2017 року про визначення розміру грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, за приміщення по АДРЕСА_1.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він як фізична особа - підприємець здійснює виробництво інших виробів із пластмаси у належних йому на праві власності нежитлових виробничих приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1. Той факт, що вказані будівлі є промисловими та належать позивачу підтверджуються Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 14.02.2011, Витягом про державну реєстрацію прав № 28990173 від 14.02.2011 року та Технічним паспортом на нежитлові виробничі приміщення. Позивач зазначає, що відповідно до пункту "є" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств. Тому, зазначені нежитлові приміщення не є базою оподаткування податком на нерухомість. На підтвердження своєї позиції надав класифікатор будівель та споруд, свідоцтво про право власності, технічний паспорт. Крім того, зазначає, що раніше подавав адміністративний позов про скасування аналогічного податкового повідомлення-рішення, який був задоволений в повному обсязі постановою Хмельницького окружного адміністративного суду у справі № 822/871/17 від 06 квітня 2017 року.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2018 року в задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0054080/1302-2222 від 15.03.2018 року та №1204-13 від 10.04.2017 року відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом норм матеріального права та неправильного застосування приписів процесуального права просить скасувати судове рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вказує, що податковий орган правильно застосував до позивача підпункт 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України щодо визначення ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб з урахуванням рішення Кам'янець-Подільською міської ради № 8/75, яким затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та, відповідно, встановлено в м. Кам'янець-Подільський новий податок на майно податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

В судове засідання сторони не прибули, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_2 15.04.2002 року зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14.02.2011 року позивач є власником нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

Головне управління ДФС у Хмельницькій області на підставі п.п.54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України виніс податкові повідомлення-рішення №0054080/1302-2222 від 15.03.2018 року та №1204-13 від 10.04.2017 року, якими позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 6848,00 грн. за 2017 рік та 11795,68 грн. за 2016 відповідно.

Зазначені податкові повідомлення-рішення позивач оскаржив до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач обґрунтовано визначив позивачу грошове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки застосування пункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України у спірних правовідносинах можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов: наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств. Разом з тим, суд першої інстанції межах спірних відносин встановив наявність лише однієї з обов'язкових умов - нежитлове приміщення приміщення належить позивачу на праві власності.

Відтак, висновки суду першої інстанції базуються на тому, що об'єкт нерухомості (нежитлове приміщення по АДРЕСА_1), який на праві власності належить позивачу, навіть за наявності у ОСОБА_2 статусу фізичної особи-підприємця, не підпадає під дію пункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, оскільки цим пунктом не охоплюється нерухомість, яка використовується фізичною особою-підприємцем у власній господарській діяльності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2015 року, (далі - Закон №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Пунктом 12.3. статті 12 Податкового кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням 86 сесії Кам'янець-Подільської міської ради VI скликання від 30.06.2015 року № 2/86 "Про затвердження Положень про місцеві податки і збори у м. Кам'янець-Подільському", затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ((далі - Положення), зі змінами внесеними рішеннями 3 сесії від 16.12.2015 року №2/3, 6 сесії від 26.01.2016 року №108/6, 24 сесії від 23.12.2016 року № 2/24, 25 сесії від 31.01.2017 року №10/25)).

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункт 266.1 статті 261 Податкового кодексу України).

В силу приписів підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Отже, база оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки визначається на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або оригінали документів платника податків, які підтверджують право власності на об'єкт нерухомого майна.

Суд першої інстанції встановив, а матеріалами справи підтверджено, що підставою для визначення відповідачем бази оподаткування слугували дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого у власності ОСОБА_2 перебуває нежитлове приміщення по АДРЕСА_1., загальною площею 428 кв.м. Аналогічна інформація міститься також у Свідоцтві про право власності на нерухоме майно від 14.02.2011 на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином, інформація щодо нежитлового приміщення по АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, у реєстрі речових прав на нерухоме майно і Свідоцтві про право власності є ідентичною. Тому, нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 є об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно.

За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).

Спірним питанням у межах цих правовідносин є встановлення чи є нерухоме майно, що належить позивачу об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Підпункт є підпункту 266.2.2. пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлює, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Суд першої інстанції дійшов висновку, ототожнюючи будівлі, що належні позивачу (фізична особа-підприємець) на праві власності будівлі, які ОСОБА_2 використовує їх у власній господарській діяльності не є будівлями промисловості, і тому відсутні умови для застосування пільги з оподаткування відповідно до підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що системне тлумачення підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України свідчить про те, що законодавець у кожному буквеному пункті (від а до л ) передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню. Прикладом цього є зокрема те, що така умова як зв'язок об'єкту нерухомості з фактом її використання у своїй діяльності передбачений пунктами е та і , на відміну від пункту є . Більш того, кожен з визначених підпунктом 266.2.2 буквених пунктів має прив'язку або до статусу суб'єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування ( д ), суб'єкти господарювання малого та середнього бізнесу ( е ), сільськогосподарський товаровиробник ( ж ), громадські організації інвалідів та їх підприємства ( з ), релігійні організації ( и )), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання ( ґ ), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів ( і ), будівлі промисловості ( є ) тощо).

Буквальний аналіз пункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України свідчить про те, що нерухомість має бути класифікована як будівлі промисловості промислових підприємств . При цьому законодавець використав прислівник зокрема , який уживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, та який відноситься в даному випадку до виду будівель промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення), а не до суб'єкта власності.

За положеннями підпункту 14.1.1291. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт ґ ).

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".

До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Говорячи про промислове підприємство, необхідно зауважити, що в законодавстві України не існує правової норми, яка б чітко визначала дане поняття.

Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29 листопада 2010 року № 530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B Добувна промисловість та розроблення кар'єрів , C Переробна промисловість , D Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря , E Водопостачання; каналізація, поводження з відходами та F Будівництво .

Промисловість в розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об'єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.

Положеннями статті 62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство, це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

Наведені положення дають підстави дійти висновку, що застосування пункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

В межах спірних відносин наявна лише одна з обов'язкових умов - нежитлове приміщення (виробничі приміщення).

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 року у справі №806/2461/17.

Згідно з підпунктом 6.1 Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затвердженого рішенням 86 сесії Кам'янець-Подільської міської ради VI скликання від 30.06.2015 року № 2/86 (з подальшими змінами), ставки такого податку встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до підпункту 6.4 пункту 6 Положення ставки податку на об'єкти нерухомості встановлено у відповідних розмірах:

а) 2 відсотка (1 відсоток з 01.01.2017 року) - для готельних, офісних, торгівельних будівель, будівель для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

б) 0,2 відсотка (0,1 відсоток з 01.01.2017 року) - для гаражів та критих автомобільних стоянок;

в) 0,1 відсотка (0,05 відсотка з 01.01.2017 року) - для будівель промисловості (промислових будівель та складів з 01.01.2017 року) (крім зазначених у підпункті "є" пункту 3.2 цього Положення) та складів (крім промислових), господарських (присадибних) будівель (сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, транспортні підстанції тощо);

г) 2 відсотки (1 відсоток з 01.01.2017 року) - для інших будівель (не передбачених підпунктами "а"-"в" цього пункту), та з 01.01.2017 року доповнено, у т.ч. комплексів, якщо будівлі комплексу мають різні цільові призначення.

Відповідно до наданих розрахунків до податкових повідомлень-рішень ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік складає 2% розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, у 2018 році 0,5 % відповідно.

Таким чином, відповідач правомірно визначив базу оподаткування нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1, та нарахував грошове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 6848,00 грн. за 2017 рік та 11795,68 грн. за 2016 відповідно.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарг без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 15 листопада 2018 року.

Головуючий Кузьменко Л.В. Судді Іваненко Т.В. Шидловський В.Б.