Ухвала

від 07.08.2018 по справі 755/15458/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

з участю секретаря ОСОБА_4

представника власника майна ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «ГЛОБАЛ АГРОСНАБ» - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 26.09.2017 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_6 про арешт майна та накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 ), який відкритий ТОВ "ГЛОБАЛ АГРОСНАБ" (код за ЄДРПОУ 40097027) в АТ "КІБ" (МФО 322540), за адресою: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 6.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник власника майна подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 26 вересня 2017 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що подані прокурором документи не мають жодного доказу причетності ТОВ "ГЛОБАЛ АГРОСНАБ" до кримінального правопорушення внесеного до ЄРДР за № 32016100090000038 від 18.03.2016 року. Відповідно до витягу з вказаного кримінального провадження в ньому не вказано жодного підприємства з яким співпрацює товариство та само ТОВ "ГЛОБАЛ АГРОСНАБ" не внесено до ЄРДР. Окрім цього апелянт зазначає, що слідчий суддя не дотримався вимог ч.3 ст. 170 КПК України, оскільки повідомлення про підозру будь-кому із посадових осіб ТОВ "ГЛОБАЛ АГРОСНАБ" не вручено, а тому не було правових підстав для накладення арешту на майно товариства.

Щодо пропущення строку на апеляційне оскарження, то як зазначає апелянт розгляд клопотання проводився без повідомлення представника власника майна, а апеляційна скарга подана в 5-й строк після отримання копії судового рішення.

Заслухавши доповідь судді,думку представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив ї задовольнити, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що апелянт в судовому засіданні суду першої інстанції участі не приймали, а апеляційна скарга подана в межах строку визначеного ч. 3 ст. 395 КПК України, тому строк на апеляційне оскарження не підлягає поновленню.

Як вбачається з наданих матеріалів судового провадження, СВ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32016100090000038 від 18.03.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України.

26.09.2017 року прокурор Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме на грошові кошти, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 ), який відкритий ТОВ "ГЛОБАЛ АГРОСНАБ" (код за ЄДРПОУ 40097027) в АТ "КІБ" (МФО 322540), за адресою: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 6, посилаючись на наявність правової підстави, передбаченої ч. 2, 3 ст. 170 КПК України.

26.09.2017 року ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва клопотання задоволено.

Задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, слідчий суддя, дослідивши матеріали додані до клопотання, прийшов до висновку, що існують достатні правові підстави для накладення арешту на майно зазначене в клопотанні, оскільки це майно у відкритому кримінальному провадженні є речовим доказом.

З таким рішенням слідчого судді погодитись неможливо з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та сторона обвинувачення не дотрималися.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Однак, як вбачається з оскаржуваного рішення місцевого суду слідчим суддею наведені вимоги закону належним чином не дотримано.

Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Разом з тим як вважає колегія суддів, посилання слідчого судді на ту обставину, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, а відтак наявність правової підстави для арешту майна, передбаченої ч. 3 ст. 170 КПК України, на думку колегії суддів, не містить під собою правового підґрунтя, оскільки дане твердження належним чином необґрунтовано та немотивоване, а є тільки звичайним посиланням на відповідну норму закону, належного процесуального рішення про визнання вказаного майна речовим доказом у кримінальному провадженні №32016100090000038 від 18.03.2016 надані матеріали справи не містять, а тому, як вважає колегія суддів, слідчим суддею не дано належну оцінку тому, що клопотання прокурора про арешт майна не відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

Відповідно ч. 1 ст. 173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КПК України.

На підставі викладених обставин, які свідчать про істотне порушення вимог КПК України, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційні скарги задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора, як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «ГЛОБАЛ АГРОСНАБ» - адвоката ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 26.09.2017 року, якою задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_6 про арешт майна та накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_2 (980-UAH), який відкритий ТОВ "ГЛОБАЛ АГРОСНАБ" (код за ЄДРПОУ 40097027) в АТ "КІБ" (МФО 322540), за адресою: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 6, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_6 про арешт майна, а саме грошових коштів, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_2 (980-UAH), який відкритий ТОВ "ГЛОБАЛ АГРОСНАБ" (код за ЄДРПОУ 40097027) в АТ "КІБ" (МФО 322540), за адресою: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 6, - відмовити.

Ухвала Апеляційного суду м. Києва оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/796/3162 /2018 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_7

Доповідач: ОСОБА_1