Постанова

від 09.08.2018 по справі 826/16990/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/16990/16 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Бояринцева М.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Троян Н.М., Шелест С.Б.;

за участю секретаря: Горяінової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2018 року (розглянута у відкритому судовому засіданні, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - 05 лютого 2018 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю авіаційно-транспортне агентство КРУНК до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2016 року, Товариство з обмеженою відповідальністю авіаційно - транспортне агентство КРУНК (далі - позивач, ТОВ АТА КРУНК ) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 18 серпня 2016 року № 0018241205 та № 0001881205.

В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Податковий кодекс України, Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727, та зазначає, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві протиправно застосовано до ТОВ АТА КРУНК штрафні санкції, оскільки датою сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання слід рахувати первісне звернення позивача до контролюючого органу про зарахування переплати авансових внесків з податку на прибуток, а не дата оформлення висновку відповідачем про зарахування.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2018 року позов задоволено повністю.

Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 18.08.2016 № 0018241205.

Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 18.08.2016 № 0001881205.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві за результатами проведеної камеральної перевірки з питання своєчасності сплати податків до бюджету складено акт від 29 липня 2016 року № 188/26-55-12-05, яким встановлено порушення ТОВ АТА КРУНК термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України в розмірі 853 896 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивач подав заперечення від 8 серпня 2016 року № 184 до акту про результати камеральної перевірки, про результати розгляду яких контролюючий орган повідомив листом від 12 серпня 2016 року № 27854/10/26-55-12-05.

На підставі складеного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 18 серпня 2016 року № 0001881205, яким за затримку на 34 календарні дні сплати грошового зобов'язання в розмірі 773 106 грн. зобов'язано ТОВ АТА КРУНК сплатити штраф у розмірі 20 %, що складає 154 621,20 грн. за платежем: податок на прибуток, код платежу 11021000;

- від 18 серпня 2016 року № 0018241205, яким за затримку на 1 та 6 календарних днів сплати грошового зобов'язання в розмірі 80 790 грн. зобов'язано ТОВ АТА КРУНК сплатити штраф у розмірі 10 %, що складає 8 079 грн. за платежем: податок на прибуток, код платежу 11021000.

Не погоджуюсь з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 21 жовтня 2016 року № 22619/10/26-15-10-01-35 залишено без змін податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 18 серпня 2016 року № 0018241205 та № 0001881205, а первинну скаргу ТОВ АТА КРУНК від 26 серпня 2016 року № 196 (вх. від 26 серпня 2016 року № 35051/10) без задоволення.

Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо правового обґрунтування проведення камеральної перевірки відповідачем, колегія суддів зазначає наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального (підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Згідно із ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів звертає увагу на те, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку в межах своїх повноважень.

Щодо правового обґрунтування подання позивачем податкової декларації та сплати суму податкового зобов'язання, колегія суддів зазначаєз наступне.

У відповідності до пунктів 49.1, 49.2 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Відповідно до пункту 57.1. статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 49.18.3 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Пунктом 294.2 статті 294 ПК України встановлено, що податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.

На підстав вище зазначеного, колегія суддів погоджується із позицією позивача, що строк подачі декларації з податку на прибуток за 2014 рік закінчується 2 березня 2015 року.

Згідно податкової декларації з податку на прибуток підприємства від 26 лютого 2015 року № 9081070762 за 2014 рік, ТОВ АТА КРУНК самостійно визначило податкове зобов'язання в розмірі 861 927 грн. та авансовий внесок, що підлягає сплаті щомісячно в розмірі 71 827 грн.

Колегія суддів звертає увагу на те, що податкові зобов'язання з податку на прибуток сплачувалися наступним чином: 11 березня 2015 року позивачем сплачено 8 031,01 грн., згідно платіжних доручень № 3319, № 3320, № 3416; 12 березня 2015 року позивачем сплачено 8 000 грн., згідно з платіжним дорученням № 101 від 12 березня 2015 року.

Щодо посилання відповідача на те, що позивачем порушено терміни сплати грошового зобов'язання в частині сплачених 8 000 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Так, колегія суддів не погоджується із зазначеним вище, оскільки термін сплати грошових зобов'язань, згідно декларації з податку на прибуток за 2014 рік, закінчується 12 березня 2015 року.

Та зазначає про необґрунтованість висновків відповідача щодо порушення терміну сплати грошового зобов'язання в частині сплачених 8 000 грн.,

В акті перевірки та в рішенні про результати розгляду первинної скарги вказано, що грошове зобов'язання в розмірі 72 790 грн. сплачено 17 березня 2015 року, згідно з податковою декларацією з податку на прибуток підприємства (річна) № 9081642344 від 17 березня 2015 року (з затримкою 6 днів). При цьому, доказів на підтвердження своєї позиції відповідачем не надано.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 11 березня 2015 року позивач звернувся до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві з проханням зарахувати переплату авансових внесків з податку на прибуток у сумі 854 510 грн. в рахунок податку на прибуток.

Згідно з актом звіряння розрахунків платника від 17 березня 2015 року № 2872-20, від 19 березня 2015 року № 3142-20 на картці позивача 11021000 Податок на прибуток приватних підприємств обліковується заборгованість в сумі 845 895,99 грн.; на картці позивача з податку 11024000 Авансові внески з податку на прибуток підприємств обліковується переплата в сумі 854 510,72 грн.

Згідно з актом звіряння розрахунків платника від 31 березня 2015 року № 4064-20 на картці позивача 11021000 Податок на прибуток приватних підприємств обліковується заборгованість в сумі 773 105,99 грн. та пеня в розмірі 358,96 грн.

2 квітня 2015 року терміну сплати грошового зобов'язання в частині сплачених 8 000 грн. звернулося до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві з проханням надати відповідний висновок.

Листом від 17 квітня 2015 року за № 24577/10/26-55-20-04 Державна податкова інспекція у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві повідомила позивача, що кошти в сумі 854 510 грн. 14 квітня 2015 року перераховано на рахунок податку на прибуток приватних підприємств, згідно з висновком № 4725-20 від 9 квітня 20015 року.

Згідно з актом звіряння розрахунків платника від 17 квітня 2015 року терміну сплати грошового зобов'язання в частині сплачених 8 000 грн. погашено податковий борг в розмірі 789 137 грн., сплачено пеню в розмірі 25 521,97 грн. та за платником податку обліковується переплата в розмірі 65 882,04 грн.

Пунктом 137.3. статті 137 ПК України визначено, що відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку, зазначеного в пункті 57.1 1 статті 57 та 141.4 статті 141 цього Кодексу, покладається на платників податку, які здійснюють відповідні виплати.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).

Відповідно до пункту 87.1. статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також:

а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника);

б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів;

в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України.

Згідно з пунктом 43.4 ПК України платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Окрім вище зазначеного, колегія суддів звертає увагу на те, що платник податків не може нести відповідальність за порушення строків сплати самостійно визначених грошових зобов'язань, враховуючи необхідність часу для проведення певної процедури щодо перерахування грошових коштів з одного рахунку на інший.

Враховуючи, що із проханням зарахувати переплату авансових внесків з податку на прибуток у сумі 854 510 грн. в рахунок податку на прибуток позивач звернувся до контролюючого органу до закінчення граничного строку сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання, згідно з податковою декларацією за 2014 рік, суд приходить до висновку про виконання позивачем свого обов'язку по сплаті податку на прибуток та відсутність підстав щодо застосування до позивача штрафних санкцій.

Колегія суддів звертає увагу на те, що висновок щодо зарахування суми авансових внесків з податку на прибуток в рахунок погашення податкового зобов'язання з податку на прибуток поданий відповідачем до органу казначейської служби з порушенням строку, визначеного пунктом 43.4 статті 43 ПК України.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 10 серпня 2018 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.М. Троян,

С.Б. Шелест