Постанова

від 06.08.2018 по справі 803/1947/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/5113/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В.,

Судової-Хомюк Н.М.,

секретаря судового засідання Гром І.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Валюх В.М.), ухвалене в порядку письмового провадження в м.Луцьку 26 лютого 2018 року у справі №803/1947/17 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправними та скасування рішення та розпорядження, -

В С Т А Н О В И В:

21.12.2017 фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області, просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №00000422-40 від 23.11.2017 про застосування відносно ФОП ОСОБА_3 фінансових санкцій відповідно до ст.17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів , у вигляді штрафу в розмірі 6800 гривень, визнати протиправним та скасувати розпорядження відповідача №90 від 23.11.2017 про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними та тютюновими виробами відносно ФОП ОСОБА_3

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26.02.2018 позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, який є фізичною особою-підприємцем та має у наявності ліцензію на роздрібну торгівлю тютюновими виробами серії НОМЕР_1 (термін дії ліцензії - з 01.02.2017 до 01.02.2018), особисто продаж особі, яка не досягла 18 років, тютюнових виробів не здійснював. Крім того, ОСОБА_4, яка є дружиною позивача, не перебуває у трудових відносинах з ним, зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності, є платником єдиного податку та провадить господарську діяльність у тому ж магазині, що й позивач, при цьому, не була уповноважена реалізовувати товар, який належить позивачу, що підтверджується поясненнями ОСОБА_3, показаннями свідка ОСОБА_4, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 14.03.2013, свідоцтвом платника єдиного податку серії НОМЕР_2. Також суд першої інстанції врахував, що факт продажу 24.05.2017 ОСОБА_4 в магазині ІНФОРМАЦІЯ_4 по АДРЕСА_1 цигарок марки BOND неповнолітньому ОСОБА_5 при розгляді цієї справи не доведено. За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку, що під час розгляду справи відповідач належними та допустимими доказами не довів порушення саме позивачем вимог статті 15-3 Закону №481/95-ВР, оскаржувані рішення та розпорядження прийняті незаконно, у зв'язку із чим позовні вимоги про визнання їх протиправними та скасування підлягають до задоволення.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Волинській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26.02.2018 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при винесені рішення неналежно оцінено як доказ у справі пояснення малолітнього (неповнолітнього) ОСОБА_5, а також свідчення старшого інспектора ювенальної превенції Луцького районного відділення поліції ЛВП ГУНП у Волинській області Ярошук М.В. Скаржник вказує, що хоч з ОСОБА_4 трудовий договір не укладався, однак ОСОБА_4 здійснено продаж товару, який належить позивачу, відповідно вона була допущена до виконання обов'язків продавця. Зазначає, що рішення про застосування фінансових санкцій від 23.11.2017 та розпорядження про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними та тютюновими виробами від 23.11.2017 прийняті у відповідності до норм чинного законодавства.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно з ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам ст.242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 31.08.2017 Головне управління ДФС у Волинській області отримало від Головного управління Національної поліції у Волинській області супровідним листом від 30.08.2017 №3010/04/20-4-2017 матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності гр.ОСОБА_4 за фактом продажу 24.05.2017 о 08 год. 00 хв. тютюнових виробів неповнолітньому ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: копії протоколів про адміністративне правопорушення від 07.06.2017 серії АА №749608, від 24.05.2017 серії АА749613, копії пояснень ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, копія протоколу засідання адміністративної комісії виконавчого комітету Боратинської сільської ради №11 від 25.07.2017, копія постанови виконавчого комітету Боратинської сільської ради про накладення адміністративного стягнення №11 від 25.07.2017, копія свідоцтва про народження ОСОБА_5, копія паспорта ОСОБА_4, копія картки платника податків ОСОБА_4, копія ліцензії на здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами серії НОМЕР_1 від 19.01.2017, копія свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_3 від 22.03.2013 для вжиття відповідних заходів реагування (а.с.49-61).

На підставі зазначених матеріалів ГУНП у Волинській області 23.11.2017 Головне управління ДФС у Волинській області прийняло рішення про застосування фінансових санкцій №00000422-40, яким відповідно до абзацу 10 частини 2 статті 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до підприємця ОСОБА_3 застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 6800,00 грн. за продаж тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років.

Також 23.11.2017 Головне управління ДФС у Волинській області прийняло розпорядження про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами №90, відповідно до якого на підставі статті 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та за порушення вимог статті 15-3 вказаного Закону анульована ліцензія ОСОБА_3 на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами НОМЕР_4 (місце здійснення роздрібної торгівлі: АДРЕСА_1, магазин, термін дії: з 01.02.2017 до 01.02.2018) (а.с.63).

Вважаючи, що вказані рішення прийняті безпідставно, необґрунтовано та передчасно, ОСОБА_3 звернувся із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Закон України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР) визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі, зокрема, тютюновими виробами.

Відповідно до положень ст.15-3 Закону №481/95-ВР в редакції чинній на час прийняття оскаржуваних рішень, забороняється продаж тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років. Продавець тютюнових виробів зобов'язаний отримати у покупця, який купує тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку. У разі відмови покупця надати такий документ продаж тютюнових виробів такій особі забороняється.

Частиною 14 статті 15 Закону №481/95-ВР встановлено, що роздрібна торгівля тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Згідно з абз.8 ч.31 ст.15 Закону №481/95-ВР ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, яки видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставі порушення вимог статті 15-3 цього Закону щодо продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років або у не визначених для цього місцях.

Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб'єктом господарювання письмового розпорядження про її анулювання.

Статтею 18 Закону №481/95-ВР встановлено, зокрема, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 6800 гривень.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вимоги статті 15-3 Закону №481/95-ВР передбачають дотримання суб'єктом господарювання відповідного рівня обачності, який би унеможливлював порушення чітко визначеної заборони продавати неповнолітній особі, зокрема, тютюнові вироби. Правовою підставою для застосування відповідних фінансових санкцій та анулювання ліцензії на право продажу тютюнових виробів є встановлення факту порушення суб'єктом господарювання вимог ст.15-3 Закону №481/95-ВР, за наявності доказів, які підтверджують сам факт продажу неповнолітньому цигарок безпосередньо самим суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою. При цьому, приписи статті 15 та 17 Закону №481/95-ВР визначають осіб, які безпосередньо несуть відповідальність за вказане правопорушення - суб'єкти господарювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону №481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Механізм застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів встановлений Порядком застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів , затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2003 року №790 (далі - Порядок №790).

Згідно з п.5 Порядку №790 підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є, зокрема, матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами господарювання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 07.06.2017 серії АА №749608, складеним старшим інспектором Луцького РВП ЛВП ГУНП у Волинській області старшим лейтенантом поліції Ярощук М.В., ОСОБА_4, місце роботи (навчання), посада - фізична особа-підприємець, 24.05.2017 близько 08 год., перебуваючи на робочому місці у магазині ІНФОРМАЦІЯ_4 , що по АДРЕСА_1, продала неповнолітньому ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, пачку цигарок марки BOND , чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.156 КУпАП. Також зазначено, що розгляд адміністративної справи відбудеться у Боратинській сільській раді, огляд не проводився.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи пояснень ОСОБА_10 від 24.05.2017 він разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 24.05.2017 на перерві між другим та третім уроком близько 11 год. Біля приміщення їдальні ЗОШ с.Боратин Луцького району курили цигарки марки BOND , які ОСОБА_5 придбав 24.05.2017 близько 08 год. 40 хв. у магазині ІНФОРМАЦІЯ_4 , що за адресою АДРЕСА_1, продала тютюнові вироби продавець на ім'я ОСОБА_4, прізвище не відоме (а.с.50).

Згідно з поясненнями, наданими 07.06.2017 ОСОБА_4 вона 24.05.2017 знаходилась на робочому місці з 08 год по 22 год, ОСОБА_10 не знає, а тому підтвердити факт продажу 24.05.2017 цигарок марки BOND не може (а.с.55).

Відповідно до протоколу №11 засідання адміністративної комісії Боратинської сільської ради від 25.07.2017 адміністративна комісія оглянула матеріали адміністративної справи, зібрані відносно гр. ОСОБА_4, місце роботи, посада - підприємець, магазин ІНФОРМАЦІЯ_4 , встановила, що 24.05.2017 вона продала цигарки неповнолітньому ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, в магазині ІНФОРМАЦІЯ_4 що в АДРЕСА_1, факт продажу цигарок ОСОБА_4 підтвердити не може. Враховуючи вказане, комісія Боратинської сільської ради вирішила притягнути ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за порушення вимог ст.15 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 510 грн (а.с.58).

Згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення від 25.07.2017 №11 адміністративна комісія Боратинської сільської ради, розглянувши матеріали адміністративної справи, зібрані відносно гр. ОСОБА_4, місце роботи, посада - підприємець магазин ІНФОРМАЦІЯ_4 , встановила, що ОСОБА_4 24.05.2017 о 08 год 40 хв. продала цигарки марки BOND неповнолітньому ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3, вирішено притягнути гр.ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст.156 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510 грн (а.с.57).

З матеріалів справи встановлено, що вказана постанова адміністративної комісії Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області від 25.07.2017 оскаржена ОСОБА_4 до суду та постановою Луцького міськрайонного суду від 28.11.2017 у справі №161/14373/17, яка набрала законної сили 19.12.2017, визнана протиправною та скасована.

При цьому, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази та таких не встановлено, що ОСОБА_12, мова про якого йде в оскаржуваній постанові, ОСОБА_5, який згадується в протоколі №11 засідання адміністративної комісії та ОСОБА_10, який зазначений в поясненні, наданому працівнику поліції як особа, якій було здійснено продаж цигарок, є однією і тією ж особою, а тому обставини, які були зазначені виконавчим комітетом Боратинської сільської ради при притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності та викладені в оскаржуваній постанові, не можна вважати встановленими та доведеними. Крім того, в матеріалах справи відсутній розрахунковий документ і такий не представлено суду в ході розгляду справи, що знову таки ставить під сумнів, що взагалі мало місце вчинення адміністративного правопорушення (а.с.16-17).

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також, з матеріалів справи та на підставі наданих пояснень ОСОБА_3, ОСОБА_4 судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4, яка є дружиною позивача, зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності, є платником єдиного податку та провадить господарську діяльність у тому ж магазині, що й позивач, основний вид економічної діяльності: 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. При цьому, ОСОБА_4 не перебуває у трудових відносинах з позивачем, не була уповноважена реалізовувати товар, який належить позивачу.

Вказане підтверджено й поясненнями представника позивача, наданими в суду апеляційної інстанції.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що суд першої інстанції двічі викликав для допиту як свідка ОСОБА_5 шляхом направлення рекомендованим листом повісток про виклик до суду, які були вручені свідку (а.с.72, 86), але свідок з невідомих причин до суду не прибув. Разом з тим, враховуючи, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.56) є неповнолітнім, тому в силу приписів КАС України до нього не міг бути застосований привід.

Водночас, допитана судом першої інстанції як свідок ОСОБА_4 категорично заперечила факт продажу 24.05.2017 цигарок неповнолітньому ОСОБА_5, вказуючи при цьому, що не могла цього зробити, оскільки має неповнолітнього сина та раніше працювала у школі, де навчається ОСОБА_5

Разом з тим, відповідач жодних інших доказів (зокрема, фіскальний чек, протокол вилучення цигарок чи коштів тощо) порушення саме ФОП ОСОБА_3 вимог статті 15-3 Закону №481/95-ВР суду першої інстанції не надав.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача зазначила, що оскаржуване рішення №00000422-40 від 23.11.2017 про застосування відносно ФОП ОСОБА_3 фінансових санкцій та розпорядження №90 від 23.11.2017 приймалось виключно на підставі матеріалів отриманих від ГУНП у Волинській області, наявність самого факту вчинення адміністративного правопорушення відповідачем додатково не досліджувалась.

При цьому, в матеріалах справи відсутні відомості про вилучення в ОСОБА_5 цигарок марки BOND , відомості щодо акцизної марки, штрих-коду цигарок марки BOND , розрахунковий документ (чек), які б дозволили ідентифікувати вказаний товар як такий, продаж якого здійснювався саме ФОП ОСОБА_3, а не ОСОБА_4 як суб'єктом підприємницької діяльності.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За таких обставин, на підставі системного аналізу вказаних законодавчих положень, враховуючи, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що відповідачем належними та допустимими доказами не підтверджено факту порушення позивачем вимог ст.15-3 Закону №481/95-ВР у частині продажу тютюнових виробів особі, що не досягла 18 років, оскаржувані рішення №00000422-40 від 23.11.2017 та розпорядження №90 від 23.11.2017 приймались на підставі матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності гр.ОСОБА_4, отриманих від ГУНП у Волинській області, які містять неточності, будь-яких інших обставин справи, які б могли підтвердити правомірність прийнятих ГУ ДФС в Волинській області рішення №00000422-40 від 23.11.2017 та розпорядження №90 від 23.11.2017 відповідачем не зазначено, судом як першої так і апеляційної інстанції не встановлено, а відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо підставності позовних вимог та їх задоволення.

Згідно з ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Так, у п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви прийняття відповідачем до позивача розпорядження та рішення з порушенням чинного законодавства та на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 229, 241, 250, 308, 310, 316, 321, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року у справі №803/1947/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Н. В. Ільчишин Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 09.08.2018