Постанова

від 01.08.2018 по справі 816/1074/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/1074/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Бенедик А.П.

суддів: Донець Л.О. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий-суддя І інстанції: Костенко Г.В.) від 12.06.2018р. (повний текст рішення складено 15.06.2018 р.) по справі №816/1074/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області

про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у задоволенні клопотань про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності площами 80,2000 га (кадастровий НОМЕР_1), 9,2000 га (кадастровий НОМЕР_2) та 28,1791 га (кадастровий НОМЕР_3) для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів на території Горошинської сільської ради Семенівського району Полтавської області та надання даних земельних ділянок у користування (оренду), викладену у листі №2420/0/26-18 від 14.03.2018;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області прийняти рішення про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду позивачу для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Горошинської сільської ради Семенівського району Полтавської області (кадастровий НОМЕР_1, площа 80,2000 га);

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області прийняти рішення про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду позивачу для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Горошинської сільської ради Семенівського району Полтавської області (кадастровий НОМЕР_2, площа 9,2000 га);

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області прийняти рішення про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду позивачу для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Горошинської сільської ради Семенівського району Полтавської області (кадастровий НОМЕР_3, площа 28,1791 га).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що неодноразово звертався до відповідача з клопотаннями про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності площами 80,2000 га (кадастровий НОМЕР_1), 9,2000 га (кадастровий НОМЕР_2) та 28,1791 га (кадастровий НОМЕР_3) для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів на території Горошинської сільської ради Семенівського району Полтавської області та надання даних земельних ділянок у користування (оренду). Однак, відповідачем в задоволенні вказаних клопотань було відмовлено у зв'язку з тим, що: в землевпорядній документації мають місце розбіжності щодо обмежень; документація має подаватися в оригіналах або у посвідчених у встановленому порядку копіях; за інформацією, наданою відділом Держгеокадастру у Семенівському районі Полтавської області земельні ділянки площами 9,2000 га та 28,1791 га належать до земель колективної власності; земельна ділянка площею 80,2000 га належить до земель природоохоронного призначення; розпоряджатися землями, що включені до земель, переданих у колективну власність, можуть виключно загальні збори колишніх колгоспників, включених до списку - додатку до державного акту на колективну власність. Разом з тим, такі твердження відповідача не відповідають дійсним обставинам справи. Як наслідок, Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області безпідставно відмовлено у затверджені технічної документації.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 року адміністративний позов задавлено частково.

Визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у задоволені клопотань про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності площами 80,2000 га (кадастровий НОМЕР_1), 9,2000 га (кадастровий НОМЕР_2) та 28,1791 га (кадастровий НОМЕР_3) для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів на території Горошинської сільської ради Семенівського району Полтавської області та надання даних земельних ділянок у користування (оренду), викладену у листі №2420/0/26-18 від 14.03.2018.

Зобов'язано повторно Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області розглянути клопотання позивача про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності площами 80,2000 га (кадастровий НОМЕР_1), 9,2000 га (кадастровий НОМЕР_2) та 28,1791 га (кадастровий НОМЕР_3) для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів на території Горошинської сільської ради Семенівського району Полтавської області та надання даних земельних ділянок у користування (оренду).

В інший частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на користь позивача витрати зі сплати судового збору в сумі 704,80 грн.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області прийняти рішення про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду позивачу для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Горошинської сільської ради Семенівського району Полтавської області (кадастровий НОМЕР_1, площа 80,2000 га); зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області прийняти рішення про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду позивачу для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Горошинської сільської ради Семенівського району Полтавської області (кадастровий НОМЕР_2, площа 9,2000 га); зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області прийняти рішення про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду позивачу для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Горошинської сільської ради Семенівського району Полтавської області (кадастровий НОМЕР_3, площа 28,1791 га), та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити вказані позовні вимоги. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на помилкове застосування судом першої інстанції норма матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зазначив, що висновки суду першої інстанції про необґрунтованість заявлених позовних вимог про зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області прийняти рішення про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду позивачу для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності є помилковим, оскільки в даній справі відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема прийняти технічну документацію, або ні.

Відповідач правом надання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, перевіривши рішення суду та доводи апеляційною скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що 26.02.2018 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з клопотаннями про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності площами 80,2000 га (кадастровий НОМЕР_1), 9,2000 га (кадастровий НОМЕР_2) та 28,1791 га (кадастровий НОМЕР_3) для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів на території Горошинської сільської ради Семенівського району Полтавської області та надання даних земельних ділянок у користування (оренду) (т. 1 а.с. 61-63).

Листом від 14.03.2018 №2420/0/26-18 Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повідомило ОСОБА_1, що за результатами розгляду клопотань останнього встановлено, що ним не в повній мірі враховані зауваження до проектної документації, викладені в листі від 01.12.2017 №15704/6-17. Потребують уточнення дані щодо віднесення (не віднесення) земельних ділянок до земель водного фонду. В представленій на розгляд землевпорядній документації мають місце розбіжності щодо обмежень. Відповідно до вимог частини 4 статті 186 1 Земельного кодексу України документація із землеустрою має подаватися в оригіналі або у посвідчених, у встановленому порядку, копіях. Крім того, за інформацією, наданою відділом Держгеокадастру у Семенівському районі Полтавської області земельні ділянки площами: - 9,2000 га, кадастровий номер НОМЕР_2, - 28,1791 га, кадастровий номер НОМЕР_3, відповідно до розробленого і в установленому законодавством порядку затвердженого "Проекту роздержавлення і приватизації земель колективного сільськогосподарського підприємства "Горошинське" Семенівського району Полтавської області 1996" належать до земель колективної власності. Земельна ділянка площею 80,2000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, відповідно до розробленого і в установленому законодавством порядку затвердженого "Проекту роздержавлення і приватизації земель колективного сільськогосподарського підприємства "Горошинське" Семенівського району Полтавської області 1996" належить до земель природоохоронного призначення. Якщо ж земельна ділянка була включена до земель, переданих у колективну власність, то розпоряджатися цими землями можуть виключно загальні збори колишніх колгоспників, включених до списку - додатку до державного акту на колективну власність. Враховуючи вищевикладене, клопотання ОСОБА_1 про затвердження землевпорядної документації залишені без задоволення.

Не погодившись з рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи рішення, викладене в листі від 14.03.2018 року №2420/0/26-18, про відмову у затвердженні проектів землеустрою Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області діяло не на підставі та не у спосіб, визначені чинним законодавством, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування вказаної відмови є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В свою чергу, оскільки адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань по суті, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади, відсутні підстави для задоволення вимог позивача про зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області прийняти рішення про затвердження документації із землеустрою та надання у користування (оренду) позивачу земельних ділянок площами 80,2000 га, кадастровий НОМЕР_1, 9,2000 га, кадастровий НОМЕР_2 та 28,1791 га, кадастровий НОМЕР_3, за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Горошинської сільської ради Семенівського району Полтавської області.

В даному випадку, враховуючи встановлену під час розгляду справи протиправність відмови відповідача, суд дійшов висновку, з метою повного захисту прав позивача у даних спірних правовідносинах, вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності площами 80,2000 га (кадастровий НОМЕР_1), 9,2000 га (кадастровий НОМЕР_2) та 28,1791 га (кадастровий НОМЕР_3) для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів на території Горошинської сільської ради Семенівського району Полтавської області та надання даних земельних ділянок у користування (оренду), з урахуванням висновків суду.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 3 ст. 308 КАС України).

Оскільки рішення суду в частині визнання протиправною та скасування відмови Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у задоволені клопотань про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності площами для ведення фермерського господарства та надання даних земельних ділянок у користування (оренду), яка викладена у листі №2420/0/26-18 від 14.03.2018, жодною із сторін не оскаржується, на підставі положень ч. 1 ст. 308 КАС України не підлягає апеляційному перегляду.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11.03.1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, під дискреційним повноваженням колегія розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Колегія суддів зауважує, що суд є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.

В постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року за № 13 викладено позицію щодо неможливості суду підміняти собою органи владних повноважень, згідно якої суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Згідно ч.2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Статтею 46 Конвенції передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Згідно із рішеннями Європейського суду з прав людини по справах: "Класс та інші проти Німеччини" від 6 вересня 1978 року, "Фадєєва проти Росії" (Заява № 55723/00), Страсбург, від 9 червня 2005 року, "Кумпене і Мазере проти Румунії" (Заява N 33348/96), Страсбург, від 17 грудня 2004 року - завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Також, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, серед іншого, розкрито елементи змісту принципу доброго врядування .

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (див. рішення у справах Beyeler v. Italy № 33202/96, Oneryildiz v. Turkey №48939/99, Moskal v. Poland № 10373/05).

Частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що питання щодо прийняття рішення про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у користування є саме дискреційними повноваженнями відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушених прав особи буде зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача з урахуванням висновків суду.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.06.2018р. по справі №816/1074/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя (підпис)А.П. Бенедик Судді (підпис) (підпис) Л.О. Донець Л.В. Мельнікова Повний текст постанови складено 10.08.2018 року.