Постанова

від 01.08.2018 по справі 818/1895/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/1895/17 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Бенедик А.П.

суддів: Донець Л.О. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

представника позивача Солдаткіна О.С.

представника відповідача Савченко С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду (головуючий-суддя І інстанції: Опімах Л.М.) від 23.01.2018р. (повний текст рішення складено 02.02.2018 р.) по справі №818/1895/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробниче підприємство Зодіак

до Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Зодіак", звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Сумській області, в якому просив визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення:

- від 07.09.2017 року № 0003301401 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 786526 грн. 00 коп.;

- від 07.09.2017 року № 0003291401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 185408 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23.01.2018 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Сумській області від 07.09.2017 року № 0003301401 про збільшення ТОВ "Торгово-виробниче підприємство "Зодіак" грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 786526 грн. 00 коп., та № 0003291401 про збільшення ТОВ "Торгово-виробниче підприємство "Зодіак" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 185408 грн. 00 коп.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Сумській області на користь ТОВ "Торгово-виробниче підприємство "Зодіак" 14579,01 грн. в рахунок відшкодування судових витрат.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.01.2018 року та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про їх обґрунтованість. Зазначив, що за наслідком проведеної перевірки встановлена відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ "Силіконова долина" та ТОВ "Прайд Трейд Груп", заниження фінансового результату до оподаткування на суму 867892 грн. на суму списаної дебіторської заборгованості по контрагентах ТОВ "Гофропак Україна" та ТОВ "Ренесанс Інвест Капітал", а також занижено базу оподаткування з продажу обрізної прокладки за цінами нижчими за ціну придбання сировини, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 576914 грн. Оскільки встановлені за наслідками перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства є обґрунтованими, то спірні податкові повідомлення-рішення є законними.

Позивач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що співробітниками ГУ ДФСу Сумській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Торгово-виробниче підприємство "Зодіак" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.03.2017 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2017 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.03.2017 року, за наслідками якої складено Акт № 1584/18-28-14-01/21124657/59 від 14.08.2017 року.

Під час перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, зокрема:

- п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.139.2.1 п.139.2 ст.139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), п.6 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999 р. , ст.ст. 1, 4, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.1, п.п.2.1, п.п.2.4, п.п2.15, п.п.2.16 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р., що призвело до заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 170897,00 грн.;

- п.44.1 ст.44, п.188.1 ст.188, пп. "а" п.198.1, п.198.3, п. 198.5, п.198.6 ст.198 ПК України, ст.1, п. 2 ст. 3, п. 1 та п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.п.2.15, п.п.2.16 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, що призвело до заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 629221 грн.

За наслідками вказаної перевірки податковим органом 07.09.2017 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0003301401 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 786526 грн. 00 коп.;

- № 0003291401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 185408 грн. 00 коп.

Позивач, не погоджуючись із правомірністю вказаних податкових повідомлень-рішень, звернувся до суду із даним позовом.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, слугували встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки податкового органу про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та контрагентами - ТОВ "Силіконова долина", ТОВ "Прайд Трейд Груп", заниження підприємством фінансового результату до оподаткування на суму 867892 грн. в сумі списаної дебіторської заборгованості по контрагентах ТОВ "Гофропак Україна" та ТОВ "Ренесанс Інвест Капітал", а також заниження бази оподаткування з продажу обрізної прокладки за цінами нижчими за ціну придбання сировини, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 576914 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства є необґрунтованими, а тому нарахування на їх підставі грошового зобов'язання є протиправним.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Перевіряючи правомірність встановлених за наслідком проведеної перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та контрагентами - ТОВ "Силіконова долина", ТОВ "Прайд Трейд Груп", колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до положень п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку (п. 22.1 ст. 22 ПК України).

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом п.198.6 ст.198 ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше:

ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних;

для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Як встановлено під час судового розгляду справи, позивач у перевіряємий період мав господарські відносини із контрагентами - ТОВ "Силіконова долина", ТОВ "Прайд Трейд Груп".

Перевіряючи правомірність висновків податкового органу щодо відсутності реального характеру вищевказаних господарських операцій, які були покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2 ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704 (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.09.2015 року між позивачем та ТОВ "Силіконова Долина" укладений договір купівлі-продажу крохмалю, кількість, ціна і вартість якого визначається у видаткових накладних (том 1 а.с.117).

На виконання умов договору 28.09.2015 року позивач придбав у ТОВ "Силіконова Долина" 10000 кг крохмалю на загальну суму 100500 грн., ПДВ 16750 грн.

На підтвердження факту отримання підприємством товарно-матеріальних цінностей позивачем надано та долучено до матеріалів справи копії рахунку на оплату товару, видаткової накладної, податкової накладної, платіжного доручення та товарно-транспортної накладної (том 1 а.с 118-121).

Як вказував під час розгляду справи представник податкового органу, за наслідком проведеної перевірки встановлено, що ТОВ "Силіконова Долина" у 4 кварталі 2015 року не подавало податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, із сум утриманого з них податку (форма 1.ДФ) та взагалі не звітує, щодо найманих працівників; відсутні необхідні ресурси (основні засоби, наймані працівники або інші ресурси) для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, директор та бухгалтер підприємства представлені однією особою; згідно бази даних архіву електронної звітності, ТОВ "Силіконова Долина" придбання кукурудзяного крохмалю не здійснювало, виробником даного товару не перебувало.

Крім того, згідно бази даних архіву електронної звітності єдиним контрагентом-постачальником ТОВ "Силіконова Долина" було ТОВ "Агро-КС" (код ЄДРПОУ 38102535).

ТОВ "Агро-КС" зареєстроване платником ПДВ спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства (реєстрацію платника ПДВ анульовано 09.12.2015).

За результатами проведеного аналізу встановлено, що ТОВ "Агро-КС" виписано на адресу ТОВ "Силіконова Долина" (код 39869829) податкові накладні на суму ПДВ 14,9 млн.грн., щодо реалізації лише зерна. В свою чергу ТОВ "Силіконова Долина" у вересні місяці виписало на адресу ТОВ "ТВП "Зодіак" податкову накладну від 28.09.2015 року на суму ПДВ 16750 грн, щодо реалізації крохмалю кукурудзяного вагою 10000 кг, яка включена останнім до податкового кредиту по декларації з ПДВ за звітний період жовтень 2015 року.

Згідно даних ЄРПН ТОВ "Силіконова Долина" у вересні місяці здійснювало придбання продукції від 3 СГ на загальну суму ПДВ 14,9 млн.грн., з них 99,9999% від ТОВ "Агро-КС", крохмаль кукурудзяний не придбавався. ТОВ "Силіконова Долина" подано звітність за вересень-жовтень 2015 року, в подальшому звітність відсутня.

Відповідно до інформації ДФС України, слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Житомирській області відносно ТОВ "АГРО-КС" в АІС "Податковий блок" сформовано картку суб'єкта фіктивного підприємництва від 19.06.2015 №416/7/06-30-07-04. Відповідно до даних облікової картки було порушено кримінальну справу за фактом скоєння злочину ОСОБА_6, яка у період з 24.01.2012 по 01.04.2014 створила ряд суб'єктів господарської діяльності з метою прикриття незаконної діяльності за КП №32015060000000044 від 19.06.2015, за ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України.

До оперативного управління ГУ ДФС у Сумській області надійшов лист від слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Житомирській області від 14.07.2016 №4179/7/06-30-23-01-10, з копією вироку Малинського районного суду Житомирської області від 09.11.2015 року по справі №283/1849/15-к провадження №1-кп/283/140/2015, відповідно до якого ОСОБА_6 було визнано у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст. 205, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212, ч.3,4 ст. 358 Кримінального кодексу України. Вирок суду набрав законної сили.

На думку контролюючого органу, оскільки ТОВ "Силіконова Долина" не є виробником крохмалю, та не надало документ, який підтверджує походження товару, відсутність факту реального одержання (купівлі) ТОВ "Силіконова Долина" крохмалю від інших СГ у досліджуваному та попередніх звітних періодах засвідчує недійсність (неможливість) формування ним відповідного активу та доказує фіктивність введення в обіг ідентифікованого товару.

Також, як встановлено під час розгляду справи, 16.11.2015 року між позивачем та ТОВ "Прайд Трейд Груп" укладений договір купівлі-продажу картонно-паперової продукції, кількість, асортимент, ціна кожної партії товару визначалась у видаткових накладних (том 1 а.с.123-124).

На виконання умов договору 16.11.2015 року позивач придбав 21,42 т паперу Б-0 125, ф.1150 на загальну суму 213343,20 грн., в тому числі ПДВ 35557,20 грн.

На підтвердження факту отримання підприємством товарно-матеріальних цінностей позивачем надано та долучено до матеріалів справи копії рахунку на оплату товару, видаткової накладної, податкової накладної, платіжного доручення та товарно-транспортної накладної (том 1 а.с. 125-128).

Як вказував під час розгляду справи представник податкового органу, за наслідком проведеної перевірки встановлено, що ТОВ "Прайд Трейд Груп" у 4 кварталі 2015 року не подавав податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, із сум утриманого з них податку (ф. 1ДФ) та взагалі не звітує, щодо найманих працівників; відсутні необхідні ресурси (основних засобів, найманих працівників або інших ресурсів) для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, директор та бухгалтер підприємства представлені однією особою; згідно бази даних архіву електронної звітності, ТОВ "Прайд Трейд Груп" придбання паперу Б-0 125, ф.1150 не здійснювало.

Проведеним аналізом зареєстрованих в єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ "Прайд Трейд Груп" закуповувало у своїх постачальників: зерно, автошини, меблі, борошно, ікру, крабові палички, ламіновану підлогу. Основними постачальниками ТОВ "Прайд Трейд Груп" були: ТОВ "Квітневе" (код ЄДРПОУ 36426717), TOB "СК Шина" (код ЄДРПОУ 39338482).

Згідно інформації ДФС України, слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Хмельницькій області відносно ТОВ "Квітневе" в АІС "Податковий блок" сформовано картку суб'єкта фіктивного підприємництва від 04.12.2015 №11110/8/22-01-07-04. 04.12.2015 року та внесено запис до ЄРДР кримінальне провадження №32015240000000061 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 205 Кримінально кодексу України.

Вироком Деражнянського районного суду Хмельницької області від 10.06.2016 по справі №673/736/16-к, провадження №1-кп/673/58/16, посадову особу, а саме директора, головного бухгалтера та засновника ТОВ "Квітневе" ОСОБА_7 визнано винною за ч.2 ст.28, ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України та призначено покарання у виді штрафу.

ПДВ у листопаді 2015 року у сумі 35557,20 грн. по вищезазначеній податковій накладній ТОВ "ТВП Зодіак" включило до податкового кредиту та відобразило по рядку 35 додатку 5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" №9273265637 від 18.01.2016 року, втім ТОВ "Прайд Трейд Груп" за листопад 2015 року декларацію з податку на додану вартість не подав.

На думку контролюючого органу, оскільки перевіркою не підтверджено факту постачання кукурудзяного крохмалю, придбаного у ТОВ "Силіконова Долина", та паперу, придбаного у ТОВ "Прайд Трейд Груп", що не спричиняє реального настання правових наслідків.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Колегія суддів зазначає, що господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість. Визначальною підставою для віднесення сум по господарській операції до складу витрат та формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

З метою дотримання справедливого балансу між державними та приватними інтересами в сфері боротьби з ухиленням від сплати податків, відповідно до доктрини належної обачності й обережності, платник податків не повинен нести відповідальність тільки у випадку, якщо він проявив належну обачність і обережність і йому не було відомо про зловживання своїх контрагентів.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України у справі від 12.02.2008р. (справа №08/28), факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти.

Вказане узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справі "Булвес" АД проти Болгарії (п. 71 рішення, датованого 22 січня 2009 року), де Європейський суд з прав людини висловив позицію, яка в принципі узгоджується з доктриною належної обачності й обережності: платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, скоєні його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

В статті 13 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) зазначено, що при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватись моральних засад суспільства. Не допускається зловживання правом.

За змістом частини першої статті 228 ЦК України правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною другою цієї статті є нікчемним. Як установлено частиною другою статті 215 того ж Кодексу, визнання судом нікчемного правочину недійсним не вимагається. Відповідно до частини першої статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Застосування угод та вчинення дій, які не мають іншої економічної мети крім мінімізації сплати податків - є зловживання правом на свободу підприємницької діяльності. Зазначене зловживання виражається в укладання удаваних угод, що має на меті приховати реальну угоду, яка суперечить моральним засадам суспільства (спроба ухилитись від конституційного обов'язку сплати податків).

Колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Дана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 26.06.2018 року по справі №826/2556/14.

З урахуванням встановлених доказів, приймаючи до уваги недотримання позивачем засад розумності та добросовісності, колегія суддів вважає необґрунтованими його твердження, з якими погодився суд першої інстанції, щодо реальності проведених між позивачем та контрагентами ТОВ "Силіконова долина", ТОВ "Прайд Трейд Груп", господарських операцій.

Колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про наявність реального характеру укладених між позивачем та контрагентами господарських операцій у зв'язку з наявністю оформлених документів бухгалтерського та податкового обліку, оскільки недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.07.2018 року по справі №810/2775/17.

На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час апеляційного розгляду справи обставини, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість встановлених за наслідком проведених перевірок порушень позивачем вимог діючого законодавства по взаємовідносинам із контрагентами ТОВ "Силіконова долина", ТОВ "Прайд Трейд Груп", та як наслідок, правомірності нарахування позивачу суми грошового зобов'язання за вказані порушення.

Перевіряючи правомірність встановлених за наслідком проведеної перевірки висновків податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства в частині заниження фінансового результату, що підлягає оподаткуванню, через невключення списаної дебіторської заборгованості по ТОВ "Гофропак" та ТОВ "Ренесанс Кепітал Інвест", колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Під час розгляду справи встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2011 р. у справі № 50/71 на користь позивача стягнуто з ТОВ "Гофропак Україна" 767762 грн. 01 коп. основного боргу, 32671 грн. 33 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання судовим рішенням законної сили, позивач 09.08.2011 року подав заяву до Державної виконавчої служби у Солом'янському районі м. Києва про прийняття до виконання виконавчого документа, відкриття провадження та застосування заходів примусового виконання вказаного судового рішення (том 1 а.с.96).

Постановою державного виконавця відділу ДВС Солом'янського РУ юстиції від 11.08.2011 року відкрито виконавче провадження № 28076316 (том 1 а.с.97), в ході якого частково стягнуто з боржника кошти. 27.07.2012 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Як зазначено у вказаній постанові, з рахунку боржника частково стягнуті кошти в сумі 139 790 грн. 09 коп. та виконавчий збір у сумі 13979 грн. 01 коп. крім того, у постанові вказано, що за адресою м. Київ, вул. Борщагівська,182В ТОВ "Гофропак Україна" та його майно не знаходиться, фактична адреса боржника м. Київ, вул. Бориспільська, 9, оф. 405 (том 1 а.с 99).

Позивач повторно подав до виконання судовий наказ за місцем фактичного знаходження ТОВ "Гофропак Україна" (м.Київ, вул.Бориспільська, 9, оф.405), вже до відділу ДВС Дарницького РУ юстиції у м.Києві. 10.09.2012р. державним виконавцем відділу ДВС Дарницького РУ юстиції у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (том 1 а.с.100), а 29.12.2012 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві (том 1 а.с.102). Вказана постанова державного виконавця ТОВ "ТВП "Зодіак" отримана у квітні 2013 р.

Також 12.04.2013 року позивачем подано заяву до ВДВС Дарницького РУ юстиції м.Києва про прийняття до виконання виконавчого документа, відкриття виконавчого провадження та застосування заходів примусового виконання рішення Господарського суду. У вказаній заяві також ставилося питання про внесення подання про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон керівника ТОВ "Гофропак Україна" (том 1 а.с.103).

16.05.2013 року державним виконавцем відділу ДВС Дарницького РУ юстиції у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (том 1 а.с. 105), а 12.12.2014 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві з тих підстав, що майно боржника, на яке може бути звернуто стягнення в рахунок погашення боргу, не розшукано, кошти на рахунках боржника відсутні, транспортні засоби за боржником не зареєстровані, інше майно також відсутнє (том 1 а.с.107).

Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2013 р. стягнуто на користь позивача з ТОВ "Ренесанс Кепітал Інвест" заборгованість у сумі 60920 грн. 10 коп. основного боргу, 4332 грн. 84 коп. пені, 1246 грн. 78 коп. 3% річних та 1684 грн. 77 коп. витрат по сплаті судового збору, про що виданий наказ про примусове виконання рішення (том 1 а.с.107 зворот).

13.01.2014 року позивач звернувся до ВДВС Печерського районного управління юстиції у м.Києві з заявою про прийняття до виконання виконавчого документа, відкриття виконавчого провадження та застосування заходів примусового виконання рішення Господарського суду м.Києва (том 1 а.с.109).

27.01.2014 року державним виконавцем відділу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (том 1 а.с.110 зворот).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2014 р. у справі № 910/7891/14 ТОВ "ТВП "Зодіак" визнано конкурсним кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" на суму 69 408 грн. 49 коп., а 23.09.2015 р. Господарським судом міста Києва товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" визнано банкрутом (том 1 а.с.112-116).

У бухгалтерському обліку дебіторська заборгованість по ТОВ Гофропак Україна та ТОВ Ренесанс Кепітал Інвест у сумі 687892 грн. обліковувалась на бухгалтерському рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками .

Списання дебіторської заборгованості по ТОВ Гофропак Україна на суму 626971,92 грн. було здійснено на підставі бухгалтерської довідки б/н від 30.06.2015 року, по ТОВ Ренесанс Кепітал Інвест на суму 60920,10грн. було здійснено на підставі бухгалтерської довідки б/н від 01.11.2016 року.

Списання дебіторської заборгованості у бухгалтерському обліку здійснено наступними проводками: Дт 94 Інші операційні витрати , 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями у сумі 687892,02 грн., Дт 79 Фінансовий результат , Кт 94 Інші операційні витрати у сумі 687892,02грн.

Відповідно до наказу №1§12 від 04.01.2011 року Про облікову політику ТОВ ТВП Зодіак у 2011 р. (м.Шостка): Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод і її можливо достовірно визначити. В балансі дебіторська заборгованість за товари, роботи, визнається по чистій вартості, що дорівнює сумі дебіторської заборгованості за вирахуванням резерву сумнівних боргів. Підприємство має право на нарахування резерву сумнівних боргів ЩС1БУ 10. Нарахування проводиться за методом абсолютної суми та відображається у звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат .

Згідно даних рахунку 38 Резерв сумнівних боргів встановлено, що ТОВ ТВП Зодіак створювало резерв сумнівних боргів, але дебіторську заборгованість по ТОВ Гофропак Україна та ТОВ Ренесанс Кепітал Інвест на даний рахунок не відносило.

Відповідно дохід за вирахуванням непрямих податків у ТОВ ТВП Зодіак за 2015 рік склав 48,4 млн. грн, у 2016 рік склав 61,4 млн. грн., що є більше 20 млн. грн. У податковому обліку підприємством прийнято рішення про застосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці, про що було здійснено відмітку у деклараціях: за 2015 рік від 10.02.2016 року №9275624967, за 2016 рік від 08.02.2017 року №9269561077.

Списану в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість ТОВ ТВП Зодіак ніяким чином не відображало у податковому обліку у додатку РІ до рядка 03 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств.

Колегія суддів зазначає, що згідно п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України (в редакції, яка діяла на спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з п.7 П(С)БО 10 Дебіторська заборгованість , поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.

Згідно пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 ПК України (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, понад суму резерву сумнівних боргів.

Відповідно до пп. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 ПК України (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно з пп. 2 п. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 року №606-ХІУ, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 22 Закону України Про виконавче провадження , про що також зазначено у наданих товариством постановах про повернення виконавчого документа.

Отже, постановою про повернення виконавчого документа встановлено термін повторного пред'явлення для виконання виконавчого документа, тобто відсутні підстави для визнання такого боргу безнадійним, згідно пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України, адже виконавче провадження по справі не закрито, тобто дії щодо примусового стягнення майна боржника тривають.

Крім того, ТОВ ТВП Зодіак посилається на підпункт є) підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості , в редакції, яка діє з 01.09.2015 року.

При цьому списання дебіторської заборгованості по ТОВ Гофропак Україна на суму 626971,92 грн. було здійснено в червні 2015 року, проте редакція п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України на цей час мала наступну редакцію: безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: є) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності .

Крім того, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилається на положення на пп. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 ПК України (в редакції, з 01.01.2017 року), в той час, як списання дебіторської заборгованості позивачем було проведено по ТОВ Гофропак Україна в 2015 році, по ТОВ Ренесанс Кепітал Інвест в 2016 році.

На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час апеляційного розгляду справи обставини, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість встановлених за наслідком проведених перевірок порушень позивачем вимог діючого законодавства в частині заниження фінансового результату, що підлягає оподаткуванню, через невключення списаної дебіторської заборгованості по ТОВ "Гофропак" та ТОВ "Ренесанс Кепітал Інвест", та як наслідок, правомірності нарахування позивачу суми грошового зобов'язання за вказані порушення.

Перевіряючи правомірність встановлених за наслідком проведеної перевірки висновків податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства в частині визначення бази оподаткування від реалізації супутньої продукції (обрізної прокладки) по цінам, які є нижчими за виробничу собівартість виготовленої продукції, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно пп. 14.1.231 п. 14.1 ст.14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності

Згідно п.п.188.1 ст. 188 ПК України (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

Відповідно до п. 6 розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 року №966, з урахуванням змін та доповнень, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Пунктом 2 статті 3 Закону України №996-XIV, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до положень п. 9 П(С)БО 9 Запаси затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246, первісною вартістю запасів є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству/установі; транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів) та інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства/установи на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

Відповідно до п. 20 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 року №957, у разі якщо база оподаткування визначається виходячи з ціни придбання товарів/послуг, собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг, і перевищує суму постачання таких товарів/послуг, постачальник (продавець) складає дві податкові накладні: одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання; другу - на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання (причина 15) / собівартості над фактичною ціною (причина 17).

У верхній лівій частині податкової накладної, складеної на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання експортованого товару відповідно до п. 9 Порядку №957 робиться відповідна помітка X та зазначається тип причини 15 - складена на суму перевищення ціни придбання товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання; 17 - складена на суму перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання. Така податкова накладна підлягає обов'язковій реєстрації в ЄРПН.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що база оподаткування по реалізації обрізної прокладки повинна визначатися на рівні собівартості, яка включає понесені загальновиробничі витрати та інші витрати.

Під час перевірки встановлено, що у розрахунках виробничої собівартості основної продукції (гофротара) вартість супутньої продукції (обрізна прокладка) виключається із загальної виробничої собівартості готової продукції. На перевірку розрахунки фактичних калькуляцій, бухгалтерських відомостей або довідок, щодо розрахунку понесених витрат на утворення зворотніх відходів надані не були, а тому встановити скільки було витрачено на 1 тону обрізної прокладки: сировини, амортизації основних засобів, витрат на заробітну плату та нарахувань на соціальні внески, загальновиробничі витрати встановити неможливо.

Матеріалами справи підтверджено, що реалізація обрізної прокладки на адресу ТОВ Житомирський картонний комбінат здійснювалось на підставі договору поставки №16/П від 02.01.2014 року.

Підприємство протягом січня-грудня 2015 року здійснювало реалізацію обрізної прокладки за цінами, які нижче собівартості придбаної сировини та матеріалів на загальну суму 2884571,56 грн., в результаті чого занижено податкові зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 576914,31 грн.

Отже, обрізну прокладку ТОВ ТВП Зодіак не оцінює як макулатуру, а як супутня продукція, яка у бухгалтерському обліку відображається за можливою вартістю їх реалізації.

У податковому обліку у 2015 році база оподаткування з податку на додану вартість з постачання супутньої продукції не може бути нижче собівартості придбаної сировини, незалежно від того за якою відпускною ціною ТОВ ТВП Зодіак було відпущено обрізну прокладку ТОВ Житомирський картонний комбінат (код ЄДРПОУ 33644098).

За період з 01.01.2015 по 31.12.2015 самостійне коригування (нарахування) податкових зобов'язань з податку на додану вартість, внаслідок реалізації супутньої продукції за цінами, нижчими їх фактичної собівартості, підприємством не здійснювалось.

На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час апеляційного розгляду справи обставини, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість встановлених за наслідком проведених перевірок порушень позивачем вимог діючого законодавства в частині визначення бази оподаткування від реалізації супутньої продукції (обрізної прокладки) по цінам, які є нижчими за виробничу собівартість виготовленої продукції, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість за січень - грудень 2015 року на загальну суму 576914 грн., та як наслідок, правомірності нарахування позивачу суми грошового зобов'язання за вказані порушення.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 77 та ч. 1 ст. 90 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Колегія суддів зазначає, що позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час її апеляційного перегляду, не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Натомість, відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність виявлених під час проведених перевірок порушень позивачем вимог діючого законодавства та обґрунтованість винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, які є предметом оскарження позивачем.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Висновки суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є помилковими.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області задовольнити.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.01.2018р. по справі №818/1895/17 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробниче підприємство Зодіак до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя (підпис)А.П. Бенедик Судді (підпис) (підпис) Л.О. Донець Л.В. Мельнікова Повний текст постанови складено 10.08.2018.