Постанова

від 07.08.2018 по справі 805/1740/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 серпня 2018 року

Київ

справа №805/1740/16-а

адміністративне провадження №К/9901/29019/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

при секретарі судового засідання: Лисенко О.М.,

за участю:

представників позивача: Смишляєвої Н.В., Шевченко С.А.,

представника відповідача: Морозова П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.10.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017

у справі № 805/1740/16-а за позовом Акціонерного товариства СЕМБОЛ УЛУСЛАРАРАСИ ЯТИРИМ ТАРИМ ПЕЙЗАЖ ІНШААТ ТУРИЗМ САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШИРКЕТІ

до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

Акціонерне товариство СЕМБОЛ УЛУСЛАРАРАСИ ЯТИРИМ ТАРИМ ПЕЙЗАЖ ІНШААТ ТУРИЗМ САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШИРКЕТІ (далі - Товариство) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - Маріупольска ОДПІ) від 02.06.2016 №0003071201, від 02.06.2016 №0003061201, зобов'язати вчинити певні дії.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24.10.2016, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Маріупольської ОДПІ від 02.06.2016 №0003071201, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 21676519 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 5419129,75 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Маріупольської ОДПІ від 02.06.2016 №0003061201 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 15285205,75 грн., та нарахування штрафних санкцій в розмірі 1226712,77 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій Маріупольська ОДПІ звернулась із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 186.2 статті 186, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 7, 8, 9, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях) та зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано всі обставини справи та не надано їм повну оцінку, що має значення для належного вирішення справи.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, позивач - Акціонерне Товариство Сембол Улусларараси Ятирим Тарим Пейзаж Іншаат Турізм Санайі Ве Тіджарет Анонім Ширкеті за ідентифікаційним кодом 631225 від 28.06.2007, зареєстровано в якості юридичної особи в Турецькій Республіці, м. Стамбул, Бешікташ/Етілер, Бізнес - центр Акмеркез , Е3 блок, поверх 11. На підставі Рішення Правління Товариства від 22.08.2011 позивачем було створено представництво Сембол Улусларараси Ятирим Тарим Пейзаж Іншаат Турізм Санайі Ве Тіджарет Анонім Ширкеті (ЄДРПОУ 26503626, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Апатова, буд.121, прим.2). Представництво є платником податку на додану вартість.

Маріупольською ОДПІ було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Представництва з питань правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2016 року, про що складено акт від 13.05.2016 №715/05-81-12-01/26503626.

За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем:

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 186.2 статті 186, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, а саме: заниження податкових зобов`язань Представництва за квітень 2015 року на суму ПДВ 395501 грн та завищення податкових зобов'язань на загальну суму ПДВ 7846197 грн., у т.ч. за періоди: вересень 2014 року на суму ПДВ 833 грн., жовтень 2014 року на суму ПДВ 1500833 грн., листопад 2014 року на суму ПДВ 2723725 грн., грудень 2014 року на суму ПДВ 3620806 грн.;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 194.1 статті 194, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, а саме: завищення податкового кредиту на суму 18966601 грн., в т.ч. квітень 2014 року - 16708889 грн., червень 2014 року - 583333 грн., липень 2014 року - 1083333 грн., серпень 2014 року - 254961 грн., вересень 2014 року -1273429 грн., жовтень 2014 року -1950648 грн., листопад 2014 року - 2330248 грн., грудень 2014 року - 4359061 грн., січень 2015 року - 364521 грн., лютий 2015 року - 54070 грн., березень 2015 року - 4674 грн., квітень 2015 року -178038 грн.,травень 2015 року - 94221 грн.;

- пункту 200.4 б статті 200 Податкового кодексу України у зв'язку з завищенням суми, яка підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок у банку по декларації за січень 2016 року , з урахуванням уточнюючого розрахунку, у сумі 21676519 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 186.2 статті 186, пункту 200.1 статті 200, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 , пункту 201.10 статті 201, пункту 194.1 статті 194, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України - завищення реєстраційної суми податку визначену пунктом 200 - 1. 3 статті 200 - 1 Податкового кодексу України, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на 15680707 грн.

- підпункту 3 пункту 34 підрозділу 2 розділу XX , пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України - Підприємством завищено реєстраційну суму, визначену пунктом 200 - 1.3 статті 200 - 1 Податкового кодексу УКраїни, та на яку було збільшено від'ємного значення ПДВ, сформовану за результатами звітного (податкового) періоду за липень 2015 року та неправомірного задекларована платником на суму 1146724 грн.

Підставою для висновку порушення зазначених законодавчих норм була встановлена, на думку податкового органу, відсутність підтвердження господарських операцій позивача з ТОВ СЕРТЕК , код ЄДРПОУ 38258768 за період 01.04.2014 по 30.04.2014 на суму 250000 грн., ТОВ Сінержі Інжиніринг Енд Констракшн , код за ЄДРПОУ 38040521 за період 01.06.2014 - 30.06.2014 на 583333грн, з 01.07.2014 - 31.07.2014 - на 1083333 грн., ТОВ Компанія Арстек (код за ЄДРПОУ 39178008) за період 01.09.2014 - 30.09.2014 - на 166667 грн., з 01.10.2014 по 31.10.2014 - на 333333 грн. первинними документами; включення до складу податкового кредиту згідно наданих уточнюючих розрахунків податкових накладних з періодом виписки понад 365 днів; завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 12853616 грн. за період з 27.09.2014 при будівництві санаторного комплексу Мрія (Автономна Республіка Крим, м.Ялта, с.Оползневе); неправомірність заявленого бюджетного відшкодування платником згідно уточнюючого розрахунку за січень 2016 року (вх.№9028489388 від 03.03.2016) на суму 21676519 грн.; заниження податкових зобов'язань на суму 395501 грн. (реалізація залишків товарно-матеріальних активів у квітні 2015 року фізичній особі - не платнику ПДВ ОСОБА_1, на загальну суму 2373007,41 грн., у т.ч. ПДВ 395501,25 грн.).

На підставі названого акту перевірки Маріупольською ОДПІ 06.02.2016 були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0003071201, згідно з яким зменшено суму, яка підлягала бюджетному відшкодування на рахунок у банку по декларації за січень 2016 року, з урахуванням уточнюючого розрахунку, у сумі 21676519 грн., та застосування штрафних санкцій у сумі 5419129,75 грн.;

№ 0003061201, згідно з яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 15680707 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 1266262,90 грн.

Надаючи оцінку обставинам у справі, Верховний Суд виходить з неповного з'ясування судами попередніх інстанції усіх обставин справи з огляду на наступне.

Частиною третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Вказані вимоги законодавства зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин, з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту. При цьому, суди повинні перевірити відповідність рішення контролюючого органу вимогам, зокрема, принципу обґрунтованості, справедливості та співрозмірності заподіяної платником шкоди державним інтересам та настання відповідальності останнього за такі дії.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до статті 1 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації (частина 1 статті 8 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

За змістом частин 1 та 2 статті 9 наведеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язане з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 201 Податкового кодексу України Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для висновку контролюючого органу про зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість у період, що був предметом перевірки, зокрема, стали господарські операції з придбання підрядних робіт у ТОВ СЕРТЕК , ТОВ Сінержі Інжиніринг Енд Констракшн , ТОВ Компанія Арстек з будівництва Санаторно-курортного комплексу Мрія , яке знаходиться в Автономній Республіці Крим, м. Ялта, с. Оползневе.

Вирішуючи даний спір у цій частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що факт виконання робіт та використання їх результатів у господарській діяльності позивача підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які зазвичай складаються за наслідками виконання договірних зобов'язань, у зв'язку з чим нарахування зобов'язань за наслідками цих господарських операцій є неправомірними. Крім того, зазначили, що не є підставою для збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

У зв'язку з цим, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у даній справі дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті; взаємозв'язок між отриманими товарами (послугами) та використанням їх у господарській діяльності, а також реальність усіх даних, наведених у документах, складеними за наслідками господарських відносин та які підтверджують факт руху активів платника податків та руху його капіталу.

Крім того, за наслідками проведеної перевірки Маріупольська ОДПІ дійшла висновку про завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 12853616 грн. при будівництві санаторного комплексу Мрія (Автономна Республіка Крим, м.Ялта, с.Оползневе) та завищення податкових зобов'язань на загальну суму 7846197грн. за період з вересня 2014 року по січень 2015 року.

Відповідно до Закону України від 12.08.2014 № 1636-VII Про створення вільної економічної зони Крим та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України (далі - Закон №1636) запроваджена вільна економічна зона Крим , функціонування якої на період тимчасової окупації здійснюється з урахуванням особливостей, визначених розділом II Перехідні положення Закону N 1636.

Закон N 1636-VII опублікований 26.09.2014 у виданні Голос України № 184 (5934) та згідно з пунктом 1 розділу III Прикінцеві положення цього Закону набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування - з 27.09.2014.

Відповідно до пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України на період дії Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України норми Кодексу мають застосовуватися з урахуванням особливостей, визначених Законом України від 12.08.2014 № 1636-VII Про створення вільної економічної зони Крим та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України .

У межах вільної економічної зони створюється вільна митна зона (пункт 3.2 статті 3 Закону №1636.

Відповідно до пункту 186.1 статті 186 Податкового кодексу України місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах б і в цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Згідно з пунктом 186.2 статті 186 Податкового кодексу України місцем постачання товарів є фактичне місцезнаходження нерухомого майна, у тому числі що будується, для тих послуг, які пов'язані з нерухомим майном: а) послуг агентств нерухомості; б) послуг з підготовки та проведення будівельних робіт; в) інших послуг за місцезнаходженням нерухомого майна, у тому числі що будується.

Підпунктом 1 пункту 12.3 статті 12 Закону № 1636 Про створення вільної економічної зони Крим та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України визначено, що під час тимчасової окупації загальнодержавні податки і збори, визначені статтею 9 Податкового кодексу України, статтею 271 Митного кодексу України, єдиний внесок, встановлений Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, справляння якого здійснюється відповідно до Закону України Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування , не справляються з доходів, отриманих юридичними особами (їх відокремленими підрозділами) та фізичними особами на тимчасово окупованій території, операцій та/або з інших об'єктів оподаткування (в тому числі об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням) на тимчасово окупованій території.

Враховуючи вказані норми, в обґрунтування вимог касаційної скарги, про що також наголошувалось в апеляційній скарзі, відповідач посилається на те, що підприємством неправомірно визначено податкові зобов'язання за період з 27.09.2014 по грудень 2014 року на загальну суму ПДВ 6344531 грн., при здійсненні ним операцій з постачання товарів, робот, послуг на території вільної економічної зони Крим та неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по отриманим від постачальників податковим накладним на придбання товарів/послуг для виконання будівельно-монтажних робіт з будівництва санаторно-курортного комплексу Мрія , розташованого в с. Оползневе, м. Ялта, Автономна Республіка Крим на загальну суму податку на додану вартість 6509085 грн., а також по послугам отриманим від нерезидента, місце постачання яких визначено на митній території України за період з 27.08.2014 по грудень 2014 року на суму податку на додану вартість 6344531 грн., оскільки на момент отримання таких послуг місцем їх постачання є вільна економічна зона Крим.

Вирішуючи даний спір в цій частині суди попередніх інстанцій дійшли висновку про неправомірність зменшення контролюючим органом від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 12853646 грн., та зазначили, що позивачем за першою з подій, авансовими платежами, в тому числі до набрання чинності Закону України Про створення вільної економічної зони Крим та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України були сформовані та сплачені до Державного бюджету податкові зобов'язання у повному обсязі у сумі 74416 тис. грн. Норма, згідно з якою платники податку за такими операціями не визначають ні податкових зобов'язань, ні податкового кредиту не може бути застосована, у зв'язку з тим, що податкові зобов'язання були вже визначені та сплачені в повному обсязі. Аналогічна ситуація, щодо операцій з ТОВ АГФТ Строй , якому у лютому 2014року Представництво надавало в оренду модульний будинок офісного приміщення (с. Оползневе, м. Ялта, Автономна Республіка Крим).

У той же час суди не з'ясували, в який період та які саме товари (роботи, послуги) були одержані позивачем, що стали підставою для виникнення права на податковий кредит; не перевірили добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті; взаємозв'язок між отриманими товарами (послугами) та використанням їх у господарській діяльності, а також реальність усіх даних, наведених у документах, складеними за наслідками господарських відносин, а відтак і про правомірність заявленої Товариством суми бюджетного відшкодування.

Отже, вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Верховним Судом правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

В світлі висновку, викладеному у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України , суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення Бендерський проти України , відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Вказані вимоги зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з'ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.

В свою чергу, вимоги частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (чинного з 15.12.2017), зобов'язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Виходячи з положень частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017) дійшла висновку про неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для повного, достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Керуючись статтями 250, 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Касаційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області - задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.10.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017 - скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду