Постанова

від 09.08.2018 по справі 320/375/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №320/375/16 Головуючий у 1 інстанції: Урупа І.В.

Провадження № 22-ц/778/2874/18 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

Гончар М.С.,

секретар: Бєлова А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія КРЕДО до ОСОБА_3, за участю третьої особи ОСОБА_4, про стягнення витрат зі сплати страхового відшкодування в порядку регресу ,

за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія КРЕДО на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 червня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2016 року ТДВ СК КРЕДО звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення витрат по сплаті страхового відшкодування в порядку регресу. В позові зазначено, що 22.05.2015 року між ТДВ СК КРЕДО та ОСОБА_4 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/8103307, за умовами якого, позивач зобов'язався в разі настання страхового випадку відшкодувати збитки в межах страхової суми. 20 червня 2015 року о 12 год. 00 хв. в м. Мелітополі по вул. Гризодубової, 10 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого автомобілю Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та автомобілю BMW 5301, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілю ОСОБА_5 заподіяно майнову шкоду на суму 6 743, 51 грн. Сума страхового відшкодування до виплати потерпілій особі з урахування визначеної договором страхування франшизи на підставі Страхового акту № ОСГПО-826 від 08.07.2015 року складає 6743,51 грн. Зазначене страхове відшкодування виплачено в повному розмірі. Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25.06.2015 року окрім вини відповідачки у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди, також встановлено що в момент ДТП саме відповідачка керувала забезпеченим транспортним засобом, що суперечить умовам договору страхування №АІ/8103307, який було укладено між ТДВ СК КРЕДО (далі - ТДВ) та ОСОБА_4 із застосуванням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , у зв'язку з чим позивач має право на 50% виплаченого страхового відшкодування в розмірі 3371,76 грн. Посилаючись на викладене, ТДВ просило суд стягнути з ОСОБА_3 суму витрат зі сплати страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 3371,76 грн.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 червня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ТДВ СК КРЕДО звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Судові витрати покласти на ОСОБА_3

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 16 листопада 2016 року апеляційну скаргу задоволено. Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 червня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Постановою Верховного суду від 02 травня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Запорізької області від 16 листопада 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В засідання апеляційного суду належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи сторони не з'явилися. Страхова компанія, яка отримала повістку про виклик до суду 20 липня 2018 року (том2, а.с.95) причини неявки суду не повідомила. Відповідач ОСОБА_3 і третя особа ОСОБА_4 направили суду електронне повідомлення про перенесення слухання справи у зв'язку з неможливістю прибути у судове засідання через поломку автомобіля. Суд визнав причини неявки сторін і третьої особи у судове засідання неповажними і такими, що не перешкоджають розгляду справи по суті.

Відповідно до ст.367 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведений факт виплати потерпілій особі ОСОБА_5 страхового відшкодування. Посилання позивача на те, що ним була сплачена сума страхового відшкодування потерпілій особі ОСОБА_5 в розмірі 6743,51 грн. шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Закритого акціонерного товариства АВТ Баварія-Дніпропетровськ (далі СТО) на підставі страхового акту № ОСГПО-826 від 08 липня 2015 року, були спростовані. Докази здійснення позивачем відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна безпосередньо на рахунок потерпілої особи суду не надано. Будь - яких інших доказів того, що ТДВ СК Кредо відшкодовано шкоду, завдану ОСОБА_5 відповідачем, у зв'язку з чим у позивача виникло право зворотної вимоги (регресу) до ОСОБА_3 у розмірі 50% виплаченого відшкодування, суду надано не було.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають зібраним у справі доказам.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ст. 16 ЦК України, зокрема, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права шляхом відшкодування суми заподіяних збитків (майнової шкоди) в порядку регресу.

Відповідно до вимог п.13.2 ст. 13 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків, за умови, що страхувальником є громадянин України - учасник війни, інвалід II групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до I або II категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об'єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності. Зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.

Згідно до ст. 38-1.1 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , яка передбачає відповідальність за порушення умов страхування, у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

У відповідності зі ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Встановлено, 22.05.2015 року між ОСОБА_4 та ТДВ СК КРЕДО було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/8103307, відповідно якого було забезпечено цивільно-правову відповідальність ОСОБА_4 щодо транспортного засобу Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1. Строк дії полісу з 25.05.2015 року до 24.05.2016 року включно.

20 червня 2015 року о 12 год. 00 хв. в м. Мелітополі по вул. Гризодубової, 10, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Volkswagen Passat, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, та автомобіля BMW державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5 Відповідно до постанови Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25.06.2015 року дана дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення правил дорожнього руху водієм Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3

В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль BMW, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, отримав механічні пошкодження та його власнику заподіяно матеріальну шкоду, що підтверджено протоколом огляду транспортного засобу від 26.06.2015 року.

Відповідно до постанови Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25.06.2015 року дана дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення правил дорожнього руху водієм Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3

Відповідно до звіту про оцінку вартості майнової шкоди, заподіяної ушкодженням транспортного засобу, № 16958 від 30.06.2015 року, складеного ПП ОСОБА_6, вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу BMW, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 з урахуванням ПДВ становить 6743,51 грн.

Зазначена вище дорожньо-транспортна пригода була визнана страховою.

08.07.2015 року позивачем було складено страховий акт щодо виплати страхового відшкодування ОСОБА_5 в розмірі 6743,51 грн. шляхом перерахування коштів на рахунок СТО АВТ БАВАРІЯ-ДНІПРОПЕТРОВСЬК .

На підтвердження виплати страхового відшкодування ОСОБА_5 позивачем надано копію платіжного доручення № 2364 від 09.07.2015 року про перерахування грошових коштів в сумі 6743 грн.51 коп. на адресу ЗАТ АВТ БАВАРІЯ-ДНІПРОПЕТРОВСЬК .

Проте, із повідомлення генерального директора ПрАТ АВТ БАВАРІЯ-ДНІПРОПЕТРОВСЬК наданого на запит суду першої інстанції вбачається, що 09.07.2015 року на розрахунковий рахунок ПрАТ АВТ БАВАРІЯ-ДНІПРОПЕТРОВСЬК № 2600439206054 в ПАТ Діамантбанк від Страхової компанії КРЕДО надійшли кошти в сумі 6 743, 51 грн. з призначенням платежу - виплата страхового відшкодування ОСОБА_5, ін НОМЕР_3, (акт ОСГПО-826 від 08.07.2015, поліс АІ/8103307 від 25.05.2015) за рахунком фактури N187370 від 01.07.15, НДС-1123,91 грн., та у зв'язку з відсутністю договірних відносин зі Страховою компанією КРЕДО зазначена грошова сума того ж дня була повернута платнику платіжним дорученням № 9141 від 09.07.2015 року з призначення платежу Повернення помилково перерахованого страхового відшкодування (ОСОБА_5) зг.акт ОМГГІО-826 від 08.07.2015, без ПДВ .

На підтвердження факту повернення коштів ПрАТ АВТ БАВАРІЯ-ДНІПРОПЕТРОВСЬК СК Кредо надано належним чином завірену копію виписки з банківського рахунку ПрАТ АВТ БАВАРІЯ-ДНІПРОПЕТРОВСЬК №2600439206054 в ПАТ Діамантбанк .

Інших належних і допустимих доказів на підтвердження факту виплати страхового відшкодування потерпілій особі позивач суду першої інстанції не надавав.

За положенням ст.10 ЦПК України 2004 року сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (частина друга статті 10 ЦПК України 2004).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України 2004 (частина 3 статті 10 ЦПК України 2004).

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір (частина третя статті 60 ЦПК України 2004).

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша статті 179 ЦПК України 2004).

Особи, які беруть участь у справі, мають, зокрема, право знайомитися з матеріалами справи, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, оскаржувати рішення і ухвали суду, користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом (частина перша статті 27 ЦПК України 2004).

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України 2004 (частина перша статті 10 ЦПК України 2004).

Особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті (частина друга статті 27 ЦПК України 2004). Дана вимога кореспондує положенню частини першої статті 131 ЦПК України 2004. Докази, подані з порушенням цієї вимоги, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин (частина друга статті 131 ЦПК України 2004).

Розгляд справи по суті розпочинається доповіддю головуючого про зміст заявлених вимог та про визнання сторонами певних обставин під час попереднього судового засідання, після чого з'ясовується, чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач вимоги позивача та чи не бажають сторони укласти мирову угоду або звернутися для вирішення спору до третейського суду (частина перша статті 173 ЦПК України 2004).

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (частини перша та друга статті 57 ЦПК України 2004).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (стаття 58 ЦПК України 2004).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті (стаття 212 ЦПК України 2004).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК України 2004).

Як слідує з матеріалів справи та аудіо-записів судового засідання суду першої інстанції, засідання відбувалось з перервами 23 березня 2016 року, 18 квітня 2016 року, 19 травня 2016 року та 14 червня 2016 року. Протягом всього цього часу представник позивача обґрунтовував право регресу позивача фактом здійснення позивачем виплати страхового відшкодування постраждалій особі шляхом перерахування відповідної суми СТО. На підтвердження цього факту представник позивача надав копію платіжного доручення №2364 від 09 липня 2015 року.

Відповідач висловив свої сумніви в достовірності та належності запропонованого доказу. На прохання судді надати більш однозначні та переконливі докази, що підтверджують факт здійснення виплати суми страхового відшкодування позивачем СТО, представник заявив, що інші докази відсутні.

За клопотанням відповідача та з метою більш ґрунтовного дослідження даного питання суд першої інстанції звернувся до СТО з запитом стосовно інформації про отримання ним відповідних коштів (а.с. 60). СТО письмово повідомило, що кошти перераховувались на його рахунок, але були повернуті позивачу у той самий день (а.с. 64). Дана інформація була оприлюднена в судовому засіданні 14 червня 2016 року. Після оголошення цієї інформації представник позивача усно заявив, що страхове відшкодування перераховувалось позивачем безпосередньо постраждалій особі, а не СТО. На питання судді чи є в представника на руках письмові докази на підтвердження цього факту представник позивача відповів негативно. На питання судді чи відомо представнику позивача про наявність реальних доказів, що підтверджують зазначений ним новий факт, представник позивача відповісти не зміг. Інших клопотань від представника позивача з цього питання не висловлювалось.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що факт здійснення позивачем виплати страхового відшкодування постраждалій особі не був належним чином доведений позивачем.

Наявними у справі письмовими доказами було спростовано посилання позивача на те, що ним була сплачена сума страхового відшкодування потерпілій ОСОБА_5 в розмірі 6743,51 грн. шляхом перерахування грошових коштів на рахунок СТО на підставі страхового акту № ОСГПО-826 від 08.07.2015 року.

Наданий позивачем суду апеляційної інстанції новий доказ на під твердження факту переказу позивачем страхових коштів потерпілій особі суд апеляційної інстанції не приймає з огляду на такі обставини.

За положенням ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та або відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Як було встановлено вище, відсутня неправомірна відмова у дослідженні доказів судом першої інстанції.

Копія платіжного доручення №2446 від 16 липня 2015 року та дублікат меморіального ордеру №F0716XTSKG від 16 липня 2015 року суду першої інстанції позивачем не надавались.

Позивач у апеляційній скарзі не наводить поважних причин неподання нових доказів до суду першої інстанції.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом (частина перша статті 78 ЦПК України).

Це є одним з критеріїв визначення допустимості доказів.

Враховуючи вищезазначене та розкритий зміст частини другої статті 131 ЦПК України 2004, не вбачається процесуальних підстав для апеляційного суду для прийняття та дослідження нових доказів позивача по справі.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина друга статті 59 ЦПК України 2004). В контексті даного припису вищезазначена заява ОСОБА_5 не може розглядатись самостійно як належний доказ факту здійснення позивачем безпосередньої сплати ОСОБА_5 відповідного страхового відшкодування. З матеріалів справи зрозуміло, що перерахування даних коштів мала здійснювати банківська установа, а це означає, що основними належними доказами повинні бути банківські документи, що підтверджують такий факт.

В копії платіжного доручення №2446 від 16 липня 2015 року в графі Платник зазначено: СТРАХОВА КОМПАНІЯ КРЕДО , а в графі Отримувач зазначено: СТРАХОВЫЕ ВОЗМЕЩЕНИЯ СК КРЕДО . В дублікаті меморіального ордеру №F0716XTSKG від 16 липня 2015 року в графі Платник зазначено: СТРАХОВЫЕ ВОЗМЕЩЕНИЯ СК КРЕДО , а в графі Отримувач зазначено: Карта для виплат_S_181_ _ .

Враховуючи вищезазначене та названий зміст статті 58, частини першої статті 59, частини четвертої статті 60, частини першої статті 179 ЦПК України 2004, вказані документи викликають обґрунтований сумнів як належні докази з точки зору однозначного встановлення на їх підставі факту здійснення позивачем безпосередньої сплати потерпілому відповідного страхового відшкодування.

Будь-яких інших доказів того, що ТДВ СК Кредо відшкодовано шкоду, завдану ОСОБА_5 ОСОБА_3, у зв'язку з чим у позивача виникло право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, суду надано не було.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно статті 375 ЦП К України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

За вказаних обставин доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду першої інстанції вимогам закону є безпідставними.

Отже, апеляційний суд вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляції, не вбачається.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст. ст. 367, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія КРЕДО залишити без задоволення.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 червня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови складено 10 серпня 2018 року.

Головуючий

Судді: