Постанова

від 08.08.2018 по справі 761/18513/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2018 року м. Київ

Справа № 761/18513/17

№ апеляційного провадження: № 22-ц/796/6896/2018

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.

суддів Гаращенка Д.Р., Борисової О.В.

за участю секретаря Тімуш Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 22 березня 2018 року, постановлену під головуванням судді Савицького О.А., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства Укрветсанзавод про визнання незаконним формулювання причин звільнення, зобов'язання вчинити дії, стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку, страхових виплат у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю,

в с т а н о в и в:

У травні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства Укрветсанзавод ( далі по тексту - ДР &q?од;Укрветсанзавод&q? -;) про визнання незаконним формулювання причин звільнення, викладених у наказі від 20.03.2017 року № 63-К/17 про припинення трудового договору(контракту), зобов'язання їх змінити шляхом внесення змін до даного наказу, стягнення вихідної допомоги в сумі 22 920,03 грн., середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 12 733,18 грн., компенсації за невикористану відпустку в сумі 9 047,52 грн., страхових виплат у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю в сумі 4 169,08 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 22 березня 2018 року провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ДП Укрветсанзавод про визнання незаконним формулювання причин звільнення, зобов'язання вчинити дії, стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку, страхових виплат у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю закрито.

Не погодившись із такою ухвалою суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 направив апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, зокрема, що даний спір має розглядатись в порядку цивільного судочинства, а тому суд при постановленні оскаржуваної ухвали неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та дійшов невірного висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Відповідно до п. 8, ч. 1 Розділу ХІІІ (Прикінцеві та перехідні положення) ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У відповідності до частини 3 статті 3 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 24 липня 2018 року відкрито апеляційне провадження у справі (а.с.187-188).

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у ній.

Представник ДП Укрветсанзавод в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином.

У відзиві, зокрема, зазначено, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для її скасування, оскільки позовна заява ОСОБА_2 містить майнові вимоги, а тому такий спір відповідно до вимог п.8 ч.1 ст.20 ГПК України, ч.4 ст.10 Закону України &q?ід;Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом&quві;, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Зважаючи на належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, відповідно до вимог частини 2 статті 372 ЦПК України, суд розглянув справу у відсутності представника відповідача.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив, зокрема, із того, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 15 червня 2016 року в справі №910/6968/16 за заявою ПАТ НАК Нафтогаз України порушено провадження у справі про банкрутство ДП Укрветсанзавод , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном. Оскільки стосовно відповідача порушено справу про банкрутство, даний позов підвідомчий господарському суду, у зв 'язку з чим наявні підстави для закриття провадження у справі.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному.

Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач звернулась до суду за захистом своїх порушених трудових прав та просила суд визнати незаконним формулювання причин звільнення, зобов'язати вчинити дії, стягнути вихідну допомогу, середній заробіток за час вимушеного прогулу, компенсацію за невикористану відпустку, а також страхові виплати у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Закриваючи провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 15 червня 2016 року в справі №910/6968/16 за заявою ПАТ НАК Нафтогаз України порушено провадження у справі про банкрутство ДП Укрветсанзавод , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном, що свідчить про те, що даний позов підвідомчий господарському суду.

Разом з тим, відповідно до п.8 ч.1 ст. 20 ГПК України, визначено, що до юрисдикціі господарських судів відносяться справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України. Аналогічна норма міститься і в Закону України &q?их;Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом&q?и ;

Заявлені ОСОБА_2 позовні вимоги не відносяться до переліку справ, визначеного п.8 ч.1 ст.20 ГПК України, а тому підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Крім того, як встановлено в ході апеляційного розгляду справи, ОСОБА_2 зверталась до Господарського суду міста Києва за захистом своїх порушених трудових прав, ухвалою Господарського районного суду міста Києва від 25 червня 2018 року провадження у справі за позовом останньої закрито, оскільки даний спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Таким чином, районний суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи викладене, оскаржувану ухвалу не можна вважати законною та обґрунтованою, а тому, вона підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 367 , 368, 374, 379, 381-382,384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 22 березня 2018 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складене 10 серпня 2018 року.

Головуючий Т.О. Невідома

Судді Д.Р. Гаращенко

О.В.Борисова