Рішення

від 03.08.2018 по справі 907/258/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.08.2018 м. Ужгород Справа № 907/258/18

Господарський суд Закарпатської області у складі

головуючого судді Васьковського О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Дергачової Ю.А.,

розглянувши матеріали справи

за позовом фізичної особи-підприємця Олашин Дмитра Сергійовича, м.Ужгород

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Сінкмобайлс" , м.Ужгород

про розірвання договору про нерозголошення конфіденційної інформації від

30.08.17, у відповідності до ст.ст.188,206 Господарського кодексу України

Представники:

від позивача - Колотуха О.М.. адвокат, ордер серія ЗР № 49106;

від відповідача - Боренко О.В., предст. за дов. від 06.11.2017;

Ухвалою суду від 16.04.2018 року позовну заяву фізичної особи-підприємця Олашина Дмитра Сергійовича про розірвання контракту від 10.08.2017 р. та договору про нерозголошення конфіденційної інформації від 30.08.17 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

В ході проведення підготовчого провадження сторони подали суду докази про врегулювання спору в частині вимоги щодо розірвання контракту від 10.02.2017 ( Угода про розірвання контракту від 10 серпня 2017 року, датована 26.02.2018) і в цій частині позову провадження судом закрито. Саме тому предметом спору у справі є: розірвання договору про нерозголошення конфіденційної інформації, укладеного між сторонами у спорі 30.08.2017. Підтримуючи позовну вимогу, представник позивача посилається на те, що договір про нерозголошення конфіденційної інформації був укладений у зв'язку та для забезпечення виконання укладеного між ними ж 10 серпня 2017 року Контракту, тобто по своїй суті є похідним від останнього. Оскільки означений Контракт в подальшому було розірвано, господарські відносини між сторонами, відповідно, було припинено, укладений на його виконання спірний договір вважає таким, що підлягає розірванню. Наголосив, що інших договорів / контрактів , укладених між підприємцем та ТОВ Сінкмобайлс не існує, що свідчить про повну відсутність доступу Олашина Д.С. до будь-якої інформації товариства.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог. У відзиві на позов пояснив, що між позивачем та відповідачем наявний укладений договір про надання послуг №10072017_ОДС від 10.07.2017, предметом якого є надання позивачем послуг з розроблення та тестування програмного забезпечення (в тому числі Додатків), послуги з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформаційних технологій (ІТ). Укладений же 30.08.2017 договір про нерозголошення конфіденційної інформації, спрямований на захист відповідача від недобросовісної конкуренції, для запобігання незаконному поширенню, розголошенню та використанню інформації, яка стала відома позивачу внаслідок взаємовідносин із відповідачем. Наголосив, що спірний договір є строковий та діє до 27.04.2020; одностороння відмова від договору та/або його дострокове розірвання (припинення) сторонами не допускаються (п. п. 8.1, 8.2 Договору). Оскільки у пункті 9.3 сторони обумовили, що такий договір є цивільно-правовим, вважає посилання позивача на ст. 188 та ст. 206 ГК України помилковим, натомість, нормами, які підлягають застосуванню, на його думку, є : ст. 651, 652 Цивільного кодексу України. До того ж, позивачем не наведено обставин, які б свідчили про порушення його прав та завдання йому цим збитків; не наведено істотних змін обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору та не додано доказів відсутності досягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами.

Окрім того, відповідач подав суду копію направленого позивачу проекту Договору про внесення змін до Договору про нерозголошення конфіденційної інформації від 30 серпня 2017 року, яким запропонував оспорюваний Договір вважати таким, що укладений на виконання Договору про надання послуг №10072017_ОДС від 10.07.2017 та є похідним від нього, при цьому, визначивши, що такий Договір до Контракту, укладеного 10.08.2017 року, відношення не має.

Позивач у відповіді на відзив повністю не погоджується з викладеними відповідачем запереченнями. Пунктом 12.1 Контракту від 10.08.2017 сторони обумовили, що після його підписання всі попередні переговори за ним, листування, попередні угоди та протоколи про наміри з питань, що так чи інакше стосуються даного контракту, втрачають юридичну силу. Саме тому, з дня підписання згаданого Контракту, предмет якого є повністю тотожний з предметом укладеного раніше Договору про надання послуг від 10.07.2017, вважає, що останній втратив свою юридичну силу. Наголосив, що на момент вирішення спору діючими і взаємопов'язаними були Контракт від 10.08.2017 і Договір про нерозголошення конфіденційної інформації від 30.08.2017. Оскільки Контракт в подальшому було розірвано, інших договорів, виконання яких може забезпечуватися Договором про нерозголошення конфіденційної інформації від 30.08.2017 немає, останній підлягає розірванню. Окрім того, звертає увагу суду, що запропонованим Договором про внесення змін до спірного договору відповідач намагається штучно пов'язати між собою Договір про надання послуг №10072017_ОДС від 10.07.2017 і Договір про нерозголошення конфіденційної інформації від 30.08.2017. На спростування твердження відповідача про відсутність збитків, позивач вказує, що протягом 10 місяців був позбавлений змоги працевлаштуватися або виконувати роботу інших замовників, так як був пов'язаний договірними відносинами з відповідачем, при цьому, самим відповідачем завдань надано не було. За таких обставин, своє залежне від відповідача становище вважає порушенням своїх прав і свобод.

Представником відповідача подано суду клопотання про повернення позивачу з Державного бюджету судового збору, сплаченого за одну немайнову вимогу, а саме: про розірвання Контракту від 10.08.2017.

У судовому засіданні по розгляді справи по суті 31.07.18 відповідно до ч. 2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 03.08.2018.

Розглянувши, вивчивши та оцінивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд встановив:

Між товариством з обмеженою відповідальністю Сінкмобайлс (замовник) та фізичною особою-підприємцем Олашиним Дмитром Сергійовичем (Виконавець) 10 серпня 2017 року укладено контракт, предметом якого є послуги з розроблення та тестування програмного забезпечення (в тому числі Додатків), послуги з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та іншій послуги у сфері інформаційних технологій (ІТ), які протягом строку дії цього Контракту доручає Замовник, а Виконавець - зобов'язується надати.

Відповідно до п.п. 2.2., 2.3 Контракту послуги надаються Виконавцем Замовнику відповідно до технічних завдань (Замовлень) Замовника та / або Клієнта Замовника, яке повинно містити: об'єм та зміст послуг, термін виконання замовлення (терміни виконання окремих етапів замовлення).

Сторони обумовили, що розмір винагороди Виконавця складає суму в гривнях, еквівалентну 350 доларів США за кожен календарний місяць надання послуг. При цьому оплата проводиться виключно за умови отримання Замовником від Виконавця звіту про надані послуги за відповідний місяць, погодження такого звіту Замовником та підписання сторонами акту приймання-передавання наданих послуг за відповідний місяць (пункт 3.1 Контракту з наступними змінами, внесеними відповідно до Додатку до Контракту від 01.09.2017).

Посилаючись на відсутність замовлень та технічних завдань від Замовника, та, відповідно, винагороди, позивач звернувся до товариства- відповідача з пропозицією розірвати укладений 10.08.2017 Контракт. Оскільки у встановлений законом строк відповіді ним отримано не було, це послужило підставою для передання спору на вирішення до суду.

Поряд з цим, положення згаданого Контракту також містять визначення поняття Конфіденційна інформація , яке тлумачиться у правовідносинах сторін як - всі відомості (дані, інформація), визначені Замовником у Договорі про нерозголошення конфіденційної інформації, які мають для Замовника особливу цінність.

Станом на день підписання Контракту між сторонами у спорі діяв Договір про нерозголошення конфіденційної інформації від 27.04.2017, який був розірваний в зв'язку з підписанням нового аналогічного Договору 30 серпня 2017 року відповідно до його пункту 9.13.

Договір про нерозголошення конфіденційної інформації від 30.07.2017 підписаний зі строком дії: 30.08.2017 - 27.04.2020. Одностороння відмова від Договору та/або його дострокове розірвання (припинення) сторонами не допускаються (Розділ 8 Договору).

При цьому, сторони погодили порядок вирішення спорів у випадку недосягнення ними угоди шляхом переговорів, яким усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають за цим Договором або в зв'язку з ним, у тому числі ті, що стосуються його тлумачення, виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають вирішенню в судах України.

За таких обставин, зважаючи, що договір про нерозголошення конфіденційної інформації прямо пов'язаний із Контрактом від 10.08.2017 і є похідним від нього, так як без укладення контракту не було б необхідності укладати такий договір, позивачем заявлено вимогу про розірвання також і Договору про нерозголошення конфіденційної інформації від 30.08.2017.

В ході підготовчого провадження відповідно до Угоди про розірвання Контракту від 10 серпня 2017 року, датованої 26.02.2018, спір між сторонами в цій частині було врегульовано - Контракт розірвано за згодою сторін.

Таким чином, в межах судового провадження господарської справи суд вирішив спір щодо вимоги про розірвання Договору про нерозголошення конфіденційної інформації від 30.08.2017 та дійшов наступного висновку.

Статтею 175 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ст. 202 ГК України).

Господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу.

Вказаною статтею регламентовано, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Поряд з цим, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. N 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Тобто, недотримання вимоги щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору.

Статтею 651 Цивільного кодексу України визначено підстави для зміни або розірвання договору. Так, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Судом встановлено, що у період з 10.08.2017 до 26.02.2018 господарські відносини між сторонами у спорі щодо надання та отримання послуг з розроблення та тестування програмного забезпечення (в тому числі Додатків), оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформаційних технологій, врегульовувалися укладеним 10.08.2017 Контрактом.. При цьому, положення вказаного Контракту містить визначення поняття Конфіденційна інформація , яке тлумачиться у правовідносинах сторін як - всі відомості (дані, інформація), визначені Замовником у Договорі про нерозголошення конфіденційної інформації, які мають для Замовника особливу цінність.

Преамбула спірного Договору голосить, що однією з причин, які послужили передумовою для його укладення, є необхідність двостороннього врегулювання питання забезпечення нерозголошення та уникнення іншого незаконного поширення і використання інформації, яка стала чи в майбутньому стане відома сторонам договору в процесі здійснення ними співпраці.

Наведене дає підстави зробити висновок, що спірний договір укладений у зв'язку та для забезпечення саме виконання Контракту, тобто прямо пов'язаний з Контрактом та є похідним від нього, оскільки покликаний врегульовувати відносини пов'язані з нерозголошенням конфіденційної інформації, яка стала відома сторонами в процесі співпраці, а така співпраця (господарські відносини) регулюється в першу чергу Контрактом.

На час вирішення спору відповідно до Угоди від 26.02.2018 Контракт між сторонами розірвано за згодою сторін, тобто господарські відносини між сторонами припинено. Таким чином, правочину, на виконання якого має вплив чи умови якого може забезпечити договір про нерозголошення конфіденційної інформації від 30.08.2017, на час вирішення спору не існує.

Оскільки оспорюваний Договір був укладений на забезпечення виконання контракту, який в подальшому розірвано, продовжує діяти, і відповідач відмовляється від його розірвання за згодою сторін, такий договір підлягає розірванню за рішенням суду на підставі ст. ст. 188, 201 ГК України. При прийнятті такого рішення судом взято до уваги твердження позивача про те, що за час дії Контракту від 10.08.2017 відповідачем не було замовлено жодних технічних завдань (замовлень), тобто сторони не співпрацювали, що свідчить про відсутність доступу до будь-яких відомостей, даних, інформації тощо, які є предметом регулювання спірного договору, а саме: інформації, що стосується фінансових, технічних, комерційних чи інших аспектів діяльності конфідента (відповідача), і яка є його власністю або знаходиться у його володінні та вважається конфіденційною. Доказів, які б спростовували наведене, відповідачем подано не було.

Доводи відповідача про існування між сторонами договірних відносин, які регулює Договір про надання послуг №10072017_ОДС від 10 липня 2017 року, та у зв'язку з цим необхідність існування Договору про нерозголошення конфіденційної інформації, судом відхилено. Зважаючи, що предмет Договору про надання послуг №10072017_ОДС від 10 липня 2017 року є повністю тотожний з предметом Контракту, укладеного 10 серпня 2017 року, беручи до уваги положення п. 12.1, згідно з яким сторони погодили, що після підписання даного контракту всі попередні переговори за ним, листування, попередні угоди та протоколи про наміри з питань, що так чи інакше стосуються даного контракту, втрачають юридичну силу, суд констатує, що з моменту підписання сторонами Контракту 10.08.2017 попередній договір від 10.07.2017 втратив чинність. Відтак, твердження позивача про наявність договірних відносин, які повинні забезпечуватись Договором про нерозголошення конфіденційної інформації, є помилковим.

Інші доводи відповідача щодо неправильного застосування норм матеріального права спростовуються наведеним вище.

Таким чином, позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають до задоволення у повному обсязі.

Отже, позов належить задовольнити повністю.

Судові витрати у розмірі 1762,00 грн. судового збору належить покласти на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно клопотання відповідача від 24.05.2018 про повернення судового збору, сплаченого за немайнову вимогу, провадження по якій було закрито на підставі ухвали суду від 06 липня 2018 року.

Згідно з п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки законодавцем надано право заявляти клопотання про повернення судового збору лише особі, яка його сплатила, в даному випадку такою особою є позивач, а не заявник, в задоволенні клопотання належить відмовити. При цьому, у випадку звернення позивача до суду з аналогічним клопотанням судовий збір у розмірі 1762 грн. підлягає поверненню йому з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 4, 13, 74, 80, 129, 233, 236-238, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити повністю.

Розірвати Договір про нерозголошення конфіденційної інформації від 30.08.2017, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю Сінкмобайлс (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород. пл. Петефі, 47, оф. 401, код 39364549) та фізичною особою-підприємцем Олашиним Дмитром Сергійовичем (88000, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Сінкмобайлс (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород. пл. Петефі, 47, оф. 401, код 39364549) на користь та фізичної особи-підприємця Олашина Дмитра Сергійовича (88000, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) суму 1762,00 грн. (Одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Судовий збір у сумі 1762грн. повернути позивачу (за клопотанням) з Державного бюджету України.

Рішення набирає законної сили і підлягає обов'язковому виконанню на території України в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 13.08.18

Суддя О. В. Васьковський