Рішення

від 31.07.2018 по справі 910/4534/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.07.2018Справа № 910/4534/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В. розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСПЕКТ-32"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЕКС БУД"

третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача -

ОСОБА_1

про стягнення 312 173,40 грн.

за участю представників:

від позивача: Дзюба Я.С.

від відповідача: Мартинов К.В.

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АСПЕКТ-32" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЕКС БУД" про стягнення 312 173,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди №9/9 від 09.09.2016 в частині здійснення орендної плати, у зв'язку із чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 312 173,40 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/4534/18, залучено до участі у справі ОСОБА_1 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача та призначено підготовче засідання у справі на 15.05.2018.

15.05.2018 через відділ діловодства суду відповідач подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії акту приймання-передавання №2 до договору та акту про відмову підписати акт приймання-передавання №2 від 03.12.2016, клопотання про виклик свідка та відзив на позовну заяву.

У відзиві на позов відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що 03.12.2016 відповідачем було повернуто все орендоване майно, однак позивач відмовився підписувати акт приймання-передавання орендованого майна.

В судовому засіданні 15.05.2018, на підставі 183, 233 ГПК України, відкладено підготовче засідання на 11.06.2018, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання та направлено відповідачу та третій особі ухвалу про виклик в судове засідання 11.06.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2018, у зв'язку із перебуванням 11 червня 2018 року судді Гулевець О.В. у відрядженні, підготовче засідання у справі №910/4534/18 призначено на 14.06.2018.

В судовому засіданні, розглянувши клопотання відповідача про вирішення питання щодо виклику до судового засідання в якості свідка, ОСОБА_4, суд відмовив в його задоволенні, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 88 Господарського процесуального кодексу України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка.

До відзиву на позов відповідачем додано копію письмових показань свідка ОСОБА_4 - представника відповідача за дорученням, який у своїх поясненнях повідомив про те, що 03.12.2016 позивачем було отримано орендоване майно, проте позивач відмовився підписувати акт приймання-передавання №2 до договору.

У заяві свідка зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень (ч. 1 ст. 88 ГПК України).

Частина 3 статті 88 Господарського процесуального кодексу України визначає, що підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом.

Однак, зазначені вище письмові пояснення ОСОБА_4 надані відповідачем в копії, заявою свідка не оформлені, зміст наданих пояснень не відповідає вимогам ч. 2 ст. 88 ГПК України, а підпис свідка нотаріусом не посвідчений.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Господарського процесуального кодексу України, свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Оскільки заява свідка, у розумінні статті 88 Господарського процесуального кодексу України, в матеріалах справи відсутня, то у суду не має підстав для виклику свідка та відповідно для задоволення клопотання про виклик свідка.

В судовому засіданні 14.06.2018 продовжено строк підготовчого провадження у справі №910/4534/18 та відкладено підготовче засідання на 10.07.2018, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання. Відповідачу та третій особі направлено ухвалу про виклик в судове засідання 10.07.2018.

27.06.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

В судовому засіданні 10.07.2018 суд оголосив про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 31.07.2018, про що постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу судового засідання та направлено відповідачу та третій особі ухвалу про виклик у судове засідання 31.07.2018.

В судове засідання 31.07.2018 з'явились представники позивача та відповідача. Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про розгляд справи третя особа повідомлена ухвалою суду від 10.07.2018.

Представник позивача у судовому засіданні 31.07.2018 надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні 31.07.2018 надав пояснення по суті своїх заперечень, надав суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

Враховуючи пояснення представника відповідача про відсутність можливості надати документи до розгляду справи по суті, з метою повного та об'єктивного розгляду справи, суд прийшов до висновку про необхідність залучення до матеріалів справи документів, наданих представником відповідача у судовому засіданні 31.07.2018.

Представник позивача просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні 31.07.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

09.09.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АСПЕКТ-32" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНЕКС БУД" (орендар) укладений договір оренди №9/9 (далі - договір), відповідно до умов якого, орендодавець передає орендареві за плату на певний строк у користування індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ) (надалі - об'єкт оренди) для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п. 1.2. договору об'єкт оренди передається орендареві для використання у власній господарській діяльності виключно за цільовим призначенням без права передачі в суборенду.

У відповідності до п. 2.1. договору. орендар вступає в строкове платне користування об'єктом оренди з дати підписання сторонами акта приймання-передачі об'єкта оренди, за яким об'єкт оренди передається у користування орендарю (надалі - акт прийняття в оренду).

Згідно із п. 5.1. договору, за користування об'єктом оренди орендар зобов'язаний сплачувати орендодавцю орендну плату з моменту передачі майна в оренду до моменту його повернення орендодавцеві. Розрахунки здійснюються наступним чином: перший платіж - на умовах 100% передплати суми оренди за розрахунковий період, наступні платежі - на умовах 100% передплати суми оренди за розрахунковий період, що здійснюються не пізніше, як за 5 днів до початку розрахункового періоду. Розрахунковий період дорівнює одному місяцю (30 днів).

12.09.2016 на виконання умов договору, між сторонами підписано акт приймання-передавання №1 до договору оренди №9/9 від 09.09.2016, згідно із яким позивач передав відповідачу в оренду майно, всього на суму 24325,20 грн.

В акті приймання-передавання №1 до договору оренди №9/9 від 09.09.2016 сторони погодили момент закінчення строку оренди - за заявою орендаря.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що відповідач свої зобов'язання не виконує, в результаті чого у останнього станом на 01.11.2017 виникла заборгованість перед позивачем на суму 312173,40 грн.

Розрахунок заборгованості здійснений позивачем наступним чином:

24325,20 (сума оренди за 30 днів ) /30 = 810,84 грн. (сума оренди за 1 день); з 12.09.2016 по 01.11.2017 - 415 днів. Всього: 810,84 х 415 = 336498,60 грн.

Відповідач частково сплатив позивачу орендну плату в розмірі 24 325,20 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою.

Таким чином, за розрахунком позивача заборгованості відповідача за договором оренди становить 312173,40 грн. (336498,60 грн. - 24325,20 грн.).

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Як підтверджено матеріалами справи, 12.09.2016 на виконання умов договору між сторонами підписано акт приймання-передавання №1 до договору оренди №9/9 від 09.09.2016, згідно із яким позивач передав, а відповідач прийняв в оренду майно на суму 24325,20 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В пункті 5.1. договору сторони погодили, що за користування об'єктом оренди відповідач зобов'язаний сплачувати позивачу орендну плату з моменту передачі майна в оренду до моменту його повернення орендодавцеві. Розрахунки здійснюються наступним чином: перший платіж - на умовах 100% передплати суми оренди за розрахунковий період, наступні платежі - на умовах 100% передплати суми оренди за розрахунковий період, що здійснюються не пізніше, як за 5 днів до початку розрахункового періоду. Розрахунковий період дорівнює одному місяцю (30 днів).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Як підтверджено наявною в матеріалах справи банківською випискою та копією платіжного доручення №88 від 09.09.2016, відповідач, частково сплатив позивачу орендну плату в розмірі 24 325,20 грн.

Розрахунок заборгованості відповідача по орендній платі по договору оренди №9/9 від 09.09.2016 за період з 12.09.2016 по 01.11.2017 у сумі 312173,40 грн. є арифметично вірним.

Відповідач заперечуючи позові вимоги стверджує, що 03.12.2016 від здійснив повернення позивачу орендованого майна, проте позивач відмовився підписувати акт приймання-передавання №2 від 03.12.2016 до договору оренди №9/9 від 09.09.2016. В підтвердження чого відповідачем надано в матеріали справи акт приймання-передавання №2 від 03.12.2016 до договору оренди №9/9 від 09.09.2016 підписаний з боку відповідача, акт про відмову підписати акт приймання-передавання №2 від 03.12.2016 підписаний представником відповідача ОСОБА_4, товарно-транспортні накладні від 02.12.2016 та від 03.12.2016.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Оцінивши надані відповідачем докази в сукупності, судом встановлено наступне.

Так, наданий відповідачем акт приймання-передавання №2 від 03.12.2016 до договору оренди №9/9 від 09.09.2016 підписаний лише з боку відповідача. Доказів надсилання вказаного акту на адресу позивача матеріали справи не містять.

Акт про відмову підписати акт приймання-передавання №2 від 03.12.2016 підписаний також в односторонньому порядку представником відповідача ОСОБА_4 При цьому, довіреність на надання ОСОБА_4 право діяти від імені відповідача у відносинах з повернення орендованого майна по договору оренди №9/9 від 09.09.2016 в матеріалах справи відсутня.

Надані відповідачем товарно-транспортні накладні від 02.12.2016 та від 03.12.2016 не містять підписів позивача про отримання вантажу, а також не містять жодних посилань на договір оренди №9/9 від 09.09.2016 та найменування орендованого за даним договором майна.

Податкові накладні від 09.09.2019, від 31.10..2016, від 30.11.2016, від 31.12.2016 є податковими документами та не відносяться до первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарської діяльності.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що орендар зобов'язаний повернути об'єкт оренди орендодавцю на склад не пізніше останнього робочого дня строку, на який він передавався, а у разі передання об'єкту оренди на невизначений строк - у день підписання акту приймання-передачі (повернення) об'єкта оренди.

Орендар зобов'язаний повернути об'єкт оренди орендодавцю в тому ж стані, в якому його було передано в користування за цим договором, з урахуванням нормального зносу, а також у стані, придатному для подальшого використання об'єкта оренди за цільовим призначенням без будь-якого ремонту або заміни складових об'єкта оренди (п. 3.2.).

В акті приймання-передавання №1 до договору оренди №9/9 від 09.09.2016 сторони погодили момент закінчення строку оренди - за заявою орендаря.

В пункті 3.5. договору сторони погодили, що в день повернення об'єкта оренди на склад орендодавця, сторони підписують акт приймання-передачі (повернення) об'єкту оренди (надалі - акт повернення), у якому можуть бути зазначені недоліки майна, що повертається з оренди.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач не звертався до відповідача із заявою про повернення орендованого майна.

Підписаний між сторонами акт приймання-передачі (повернення) об'єкту оренди в матеріалах справи відсутній.

Більш того, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження направлення відповідачем позивачу вимог про прийняття орендованого майна за договором оренди №9/9 від 09.09.2016.

Належних та достатніх доказів в підтвердження повернення позивачу орендованого майна відповідач суду не надав.

З огляду на встановлені судом обставини, суд прийшов до висновку про необґрунтованість та недоведеність доводів відповідача про повернення позивачу об'єкту оренди 03 грудня 2016 року.

Також як вбачається із матеріалів справи, на забезпечення виконання умов договору оренди № 9/9 від 09.09.2016, між позивачем та гр. ОСОБА_5 було укладено договір поруки від 09.09.2016.

Реалізовуючи своє право визначене ст. 543 ЦК України щодо вибору до кого пред'являти позов, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЕКС БУД" заборгованості по договору оренди №9/9 від 09.09.2016 у розмірі 312 173,40 грн.

Заявлений позивачем позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості був залишений без розгляду ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2017 року по справі № 357/8416/17.

Також судом враховано, що в лютому 2018 року позивач звертався до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом про стягнення солідарно із Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЕКС БУД" та ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 312 173,40 грн., проте оскільки позивачем було об'єднано в одне провадження вимоги, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, позовну заяву повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "АСПЕКТ-32" (ухвала Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28.02.2018 у справі № 357/2043/18).

З урахуванням наведеного суд вважає безпідставними посилання відповідача на протиправність дій позивача щодо ініціювання судових процесів з метою приховати акт повернення орендованого майна.

Судом також враховано, що у відповідності до пунктів 6.1. - 6.3 договору сторонами погоджено підписання між сторонами актів надання послуг. Відповідні акти надання послуг в матеріалах справи відсутні. Однак, як встановлено у пункті 6.4. договору, відсутність акту надання послуг не свідчить про відсутність наданих послуг з оренди майна. За таких обставин відсутність актів надання послуг не спростовує факту користування відповідачем орендованим майном у спірний період.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки матеріалами справи підтверджено факт користування відповідачем орендованим майном у спірний період, доказів в спростування обставин викладених у позові відповідачем не надано, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 312173,40 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АСПЕКТ-32" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЕКС БУД" про стягнення 312173,40 грн. за договором оренди №9/9 від 09.09.2016.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЕКС БУД" (04050, м. Київ, вулиця СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 77, ідентифікаційний код 39173612) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АСПЕКТ-32" (04074, м. Київ, вул. НОВОЗАБАРСЬКА, будинок 21-А, ідентифікаційний код 33937746) заборгованість у розмірі 312173,40 грн. та судовий збір у розмірі 4683,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повний текст рішення складено та підписано: 10.08.2018 .

Суддя О.В. Гулевець