Рішення

від 09.08.2018 по справі 910/1751/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.08.2018Справа № 910/1751/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Якименко М.М. , розглянувши матеріали господарської справи

позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Медіа" (04050, м. Київ, ВУЛИЦЯ МЕЛЬНИКОВА, будинок 12; код ЄДРПОУ 40323060)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬМОНДО ФЕШН" (01014, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЗВІРИНЕЦЬКА, будинок 63; код ЄДРПОУ 40082780)

про стягнення 96 050,56 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Техно-Медіа звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Альмондо Фешн про стягнення заборгованості в сумі 96 050,56 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилаєтсья на неналежне виконання відповідачем зобов'язань згідно Договору поставки № 12/04-2016-1 від 12.04.2016 року в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару та наданих послуг з інсталяції останнього, внаслідко чого у відповідача утворилась заборгованість в сумі 84 700,69 грн., за наявності якої позивачем нараховані пеня та проценти річних.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов та стягнути з відповідача на свою користь: 84 700,69 грн. - суми основного боргу, 10 096,77 грн. - пені, 1 253,10 грн. - 3% річних, 1 762,00 грн. - судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2018 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Медіа" залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

Через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання).

Крім того, ухвалою Господарського суд міста Києва від 17.05.2018 року встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Докази направлення відзиву та заперечень позивачу надати суду.

02.07.2018 року через канцелярію Господарського суду міста Києва представник відповідача подав відзив на позовну заяву.

За таких обставин, оскільки відповідач скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в зв'язку з чим справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до статті 165 ГПК України.

При цьому, зважаючи на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.04.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Техно-Медіа (далі по тексту - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Альмондо Фешн (далі по тексту - відповідач, покупець) укладено Договір поставки №12/04-2016-1 (далі по тексту - Договір), відповідно до якого (п.1.1.) постачальник, здійснюючи оптову торгівлю непродовольчими товарами зобов'язується поставляти та передавати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар (далі по тексту Товар ), згідно з умовами цього Договору, загальна кількість та асортимент якого вказуються у Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору. Найменування, ціна за одиницю товару та кількість товару, що поставляється за цим Договором, визначаються у накладних на Товар, що додаються та є невід'ємними частинами цього Договору, прирівнюються Сторонами до специфікації та мають її силу.

Постачальник зобов'язується встановити (інсталювати) поставлений за цим договором Товар в приміщенні Покупця власними силами або залучаючи третіх осіб без попереднього їх погодження з Покупцем (п.1.2. Договору).

Відповідно до п.3.1. Договору ціна Товару. Ціна Товару вказується у прайс-листку Постачальника, який доводиться до відома Покупця в електронній формі. Ціна Товару, вказана у прайс-листку Постачальника, який є чинним на дату укладання цього Договору, є попередньою і може змінюватися Постачальником в залежності від показників, які обумовлюють ціну Товару. Ціна Товару, який поставляється згідно з цим Договором, остаточно узгоджується Сторонами та вказуються у видаткових накладних на Товар. Ціна Товару, який входить у партію поставки, зазначається у рахунку-фактурі, наданому Постачальником Покупцю, і дійсному на дату оплати такого рахунку Покупцем. Зміна остаточно узгодженої Сторонами ціни Товару після його поставки Покупцю не допускається.

Згідно з п.3.2. Договору сума Договору. Орієнтовна загальна сума цього Договору (ціна Договору) на момент його укладення становить 1 757 073,50 (Один мільйон сімсот п'ятдесят сім тисяч сімдесят три гривні 50 копійок) гривень, в т.ч. ПДВ. Вказана сума враховує вартість робіт (послуг) по встановленню (інсталяції) Товару Постачальником в приміщенні Покупця. Вказана сума є приблизною та може змінюватися за згодою Сторін, або може бути перерахована по курсу НБУ + (плюс) 4% на момент зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника. Остаточна загальна сума цього Договору (ціна Договору) дорівнює сумі вартості партій Товару та виконаних робіт (послуг), поставленого/виконаних Постачальником Покупцеві на протязі дії цього Договору, та складається з вартості партій поставленого Товару та виконаних робіт, зазначеній в усіх видаткових накладних та актах приймання-передання виконаних робіт (послуг), що додаються та є невід'ємною частиною цього Договору. Видаткові накладні та товарно-матеріальні цінності на підставі яких Постачальник передавав Покупцеві відповідні партії Товару та акти приймання-передання виконаних робіт (послуг), є невід'ємною частиною цього Договору.

У відповідності до п.3.3. Договору оплата Товару. Оплата Товару та робіт (послуг), що поставляється за цим Договором, здійснюється на таких умовах:

- 3.3.1. Покупець зобов'язаний оплатити кожну партію Товару, що поставляється йому за цим Договором, на умовах оплати в три етапи:

1) Попередній авансовий платіж - 30% (тридцять %) від загальної суми договору;

2) 65% (шістдесят п'ять) від загальної суми договору, яка включає вартість Товару та робіт (послуг) по встановленню (інсталяції) Товару, що сплачується в день прибуття Товару на склад Постачальника в м. Київ.

2). 5% (п'ять %) від загальної суми договору, яка включає вартість Товару та робіт (послуг) по встановленню (інсталяції) Товару, що сплачується в день прибуття Товару на склад Покупця. У разі, якщо покупець відмовляється від товару на протязі ЗО(тридцать) календарних днів після повідомлення Постачальником про прибуття товару на склад в м. Київ, даний договір підлягає анулюванню та передоплата згідно п. 3.3.1 залишається у Постачальника. Попередня оплата здійснюється на підставі рахунку-фактури протягом З (трьох) банківських днів з дня виставлення рахунку в порядку передбаченому цим Договором. Решта сум сплачується Покупцем на підставі Договору на рахунок зазначений в ст. 10 цього Договору.

Відповідно до п. 3.3.2. Договору покупець зобов'язаний своєчасно здійснювати розрахунок за Товар. Оплата виконується шляхом безготівкового перерахунку сум, вказаних у рахунках-фактурах, за відповідну партію Товару, на рахунок Постачальника, зазначений у тексті цього Договору, або в інший спосіб, окремо узгоджений Сторонами, та не заборонений чинним законодавством України.

12.04.2016 року між сторонами підписано даток №1 до Договору Специфікація №1 .

12.05.2016 року між сторонами підписано додаток №2 до Договору (далі по тексту - Додаток №2) згідно якого змінено ціну договору до 1 712 899,69 грн., так зокрема постачальник поставляє покупцю наступне обладнання:

№ТоварОд.КількістьЦіна без ПДВСума без ПДВСума з ПДВ 1Професійна панель LG 43SE3BШт 1,000 18294,58 18294,58 21953,500 2Професійна панель LG 55SE3BШт 7,000 37470,83 262295,83 314754,996 3Професійна панель LG 55VH7BШт 9,000 102811,92 925307,28 1110368,736 4Медіаплеєр LG МР700Шт 1,000 42981,25 42981,25 51577,500 5Професійна панель LG 49SH7DBШт 2,000 49593,75 99187,50 119025,000 6Інсталяція панелейШт 10,000 1763,33 17633,30 21159,960 7Інсталяція відеостіни 3x3Шт 1,000 61716,67 61716,67 74060,000 Разом: 1427416,41 1712899,69

Також, умовами Додатку №2 передбачено порядок оплати, а саме:

1) Попередній авансовий платіж - 30% (тридцять %) від загальної суми договору;

2) 65% (шістдесят п'ять) від загальної суми договору, яка включає вартість Товару та робіт (послуг) по встановленню (інсталяції) Товару, що сплачується в день прибуття Товару на склад Постачальника в м. Київ.

3) 5% (п'ять %) від загальної суми договору, яка включає вартість Товару та робіт (послуг) по встановленню (інсталяції) Товару, що сплачується в день прибуття Товару на склад Покупця. У разі, якщо покупець не забирає товар на протязі 2(двох) календарних днів після повідомлення Постачальником про прибуття товару на склад в м. Київ, даний договір підлягає анулюванню та передоплата згідно п. 3.3.1 залишається у Постачальника.

Строк поставки товару: Поставка партії Товару здійснюється у строк не пізніше 25 травня 2016 року у разі часткової передоплати 15 квітня 2016 року на поточний рахунок Постачальника, коштів зазначених в пп.1) пункту 3.3.1 цього Договору. У випадку не виконання Покупцем зобов'язань, передбачених п. 3.3.1 цього Договору строк виконання зобов'язань Постачальника по передачі (поставці) Товару Покупцеві вважається відстроченим на строк прострочення Покупцем оплати за Товар. При умові не поставки товару до 25 травня 2016 року передоплата повертається покупцю Строк виконання робіт (послуг) по встановленню (інсталяції) Товару: 10 календарних днів з дня поставки Товару Покупцю.

На виконання умов Договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 1 617 679,73 грн., що підтверджується підписаною між сторонами видатковою накладною №ТМ-0000001 від 23.05.2016 року, з боку відповідача видаткову накладну підписано Ходаківським Дмитром, повноваження якого підтверджуються Довіреністю серія ЯТЖ №917642 від 23.05.2016 року.

Суд звертає увагу, що вищевказаний товар прийнято відповідачем без жодних зауважень, щодо кількості, якості та ціни, а тому сум дійшов до висновку, що позивачем виконано в повному обсязі зобов'язання з поставки товару вартістю 1 617 679,73 грн.

Також, за умовами Договору та Додатку №2 позивач зобов'язаний виконати роботи вартістю 95 219,96 грн. з ПДВ, а саме: Інсталяція панелей (вартість робіт з ПДВ 21 159,96 грн.) та Інсталяція відеостіни 3x3 (вартість робіт з ПДВ 74 060,00 грн.).

В якості доказу виконання робіт вартістю 95 219,96 грн. з ПДВ позивач надав суду Акт №ТМ-0000001 від 24.06.2016 року, який підписано зі сторони позивача та направлена для підпису на адресу відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи описом вкладення в лист та фіскальним чеком від 25.08.2018 року №0410804843241.

Однак, станом на момент розгляду справи вищевказаний акт залишився не підписаним з боку відвідача, а відповідачем в свою чергу не надано жодної відповіді позивачу з приводу не підписання Акту.

Суд зазначає, що якщо акти виконаних робіт надіслані замовнику, але ним не підписані, не оскаржені та не повернуті, а тому вважаються таким, що прийняті замовником та підлягають оплаті в повному обсязі.

Враховуючи викладене, відповідач фактично отримав послуги на підставі Акту №ТМ-0000001 від 24.06.2016 року на суму 95 219,96 грн. з ПДВ.

На виконання умов Договору відповідачем оплачено позивачу 1 628 199,00 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

- №46 від 15.04.2016 року на суму 527 122,00 грн.;

- №71 від 12.05.2016 року на суму 780 000,00 грн.;

- №72 від 13.05.2016 року на суму 321 077,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо повної оплати вартості отриманого товару та послуг з встановити (інсталювати) поставленого за договором товару, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 84 700,69 грн. (сума договору 1 712 899,69 грн. - оплата відповідача 1 628 199,00 грн. = 84 700,69 грн.).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, передав відповідачу товар на суму 1 617 679,73 грн. та виконав роботи вартістю 95 219,96 грн. з встановлення (інсталювання) поставленого за договором товару, а відповідач в порушення умов Договору сплатив позивача частину вартості отриманого товару та виконаних робіт, в зв'язку з чим має перед позивачем заборгованість з оплати повної вартості отриманого товару та виконаних робіт в розмірі 84 700,69 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі Гарсія Руїз проти Іспанії , від 22 лютого 2007 року в справі Красуля проти Росії , від 5 травня 2011 року в справі Ільяді проти Росії , від 28 жовтня 2010 року в справі Трофимчук проти України , від 9 грудня 1994 року в справі Хіро Балані проти Іспанії , від 1 липня 2003 року в справі Суомінен проти Фінляндії , від 7 червня 2008 року в справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії ) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст. 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 року Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 84 700,69 грн. (суми основної заборгованості), нормативно та документарно доведені, а тому підлягають задоволенню.

В відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що договір є недійсним в зв'язку з тим, що його підписано директором з порушенням процедури погодження даного договору Загальними зборами.

Однак, суд не погоджується з твердженням відповідача з огляду на те, що з боку відповідача вчинено дії з виконання договору, зокрема прийняття товару та оплату його, а також те що договір не визнано недійним в судовому поряду, а предметом розгляду даної справи є стягнення заборгованості за договором, який станом на момент розгляду справи є виконаним в повному обсязі.

Відповідач як на підставу недійсності договору також посилається на п.13.6. Статуту ТОВ "АЛЬМОНДО ФЕШН" затвердженого рішенням загальних зборів учасників ТОВ "АЛЬМОНДО ФЕШН" протоколом №27/03/2017 від 27.03.2017р., згідно якого: підписання директором Товариства контрактів (договорів) поставки, підряду та інших цивільно-правових (господарсько-правових) контрактів (договорів) на суму, що становить 20 000,00 (двадцять тисяч) гривень і більше по кожному конкретному контракту (договору), здійснюється лише у випадку прийняття відповідного рішення Загальними зборами Учасників Товариства, прийнятого у формі протоколу .

Однак, даний пункт Статуту ТОВ "АЛЬМОНДО ФЕШН" не застосовується до спірних відносин, з огляду на те, що Договір поставки №12/04-2016-1 укладено 12.04.2016 року, а статут який надано відповідачем має редакцію від 27.03.2017р., тобто на той момент коли договір фактично виконаний.

Відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Також, ч. 3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (в редакції від 01.01.2016 року, дана редакція діяла на час укладання договору) передбачено, що якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відповідачем не надано суду жодних доказів обізнаності позивача про обмеження (якщо такі були наявні) з боку директора в частині підписання Договору поставки № 12/04-2016-1 від 12.04.2016 року.

Відповідач припустився прострочення оплати поставленого товару та виконаних робіт, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 30.04.2017р. по 26.10.2017р., яка за розрахунками позивача становить 10 096,77 грн.

Відповідно до п. 5.3. Договору у випадку здійснення фактичної поставки товару Постачальником та не оплати/часткової не оплати його вартості та/або робіт (послуг) Покупцем відповідно до підпункту 3.3.1. пункту 3.3. цього Договору, Покупець зобов'язаний відшкодувати Постачальнику збитки, завдані несплатою/частковою не оплатою поставленого Товару, виконання робіт (послуг) та сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення оплати Товару/виконання робіт (послуг).

Покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання за фактично поставлений йому Товар/виконані роботи (послуги), на вимогу Постачальника зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України (п. 5.4. Договору).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань ).

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань пеня , за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивач в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 10 096,77 грн. нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Окрім того позивач, керуючись статтями 693, 536, 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 253,10 грн. (3% річних) за період з 23.05.2016р. по 14.09.2016р.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Отже вказаною статтею передбачена можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. М 01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних с способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64). За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців.

Враховуючи що обов'язок з повернення гарантійного внеску та додаткової винагороди організатору виник у відповідача з 06.12.2017 року, тому й розрахунок 3% річних та інфляційних втрат повинен бути не раніше вказаної дати.

Враховуючи вищевикладене та здійснивши власний розрахунок заявлених до стягнення 3% річних, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню та за уточненим розрахунком суду становлять 800,60 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 84700.69 23.05.2016 - 14.09.2016 115 3 % 800.60

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233-238, 240, 241, 255, 256 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬМОНДО ФЕШН" (01014, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЗВІРИНЕЦЬКА, будинок 63; код ЄДРПОУ 40082780) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Медіа" (04050, м. Київ, ВУЛИЦЯ МЕЛЬНИКОВА, будинок 12; код ЄДРПОУ 40323060) 84 700 (вісімдесят чотири тисячі сімсот) грн. 69 коп. - суми основного боргу, 10 096 (десять тисяч дев'яносто шість) грн. 77 коп. - пені, 800 (сімсот) грн. 60 коп. - 3% річних, 1 753 (одну тисячу сімсот п'ятдесят три) грн. 70 коп. - судового збору.

3. В решті задоволення позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 Господарського процесуального кодексу України)

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (абзац 2 ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 року №147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя М.М. Якименко