Постанова

від 11.12.2018 по справі 910/1751/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2018 р. Справа№ 910/1751/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Власова Ю.Л.

Мартюк А.І.

за участю представників: не викликались

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Альмондо Фешн

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2018

у справі № 910/1751/18 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Техно-Медіа

до Товариства з обмеженою відповідальністю Альмондо Фешн

про стягнення 96 050,56 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 84 700,69 грн. за поставлений товар та виконані роботи за договором поставки №12/04-2016-1 від 12.04.2016, а також пені в сумі 10 096,77 грн. та 3 % річних в сумі 1 253,10 грн., нарахованих за прострочення виконання вказаного зобов'язання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.08.2018 у справі №910/1751/18 позовні вимоги задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 84 700,69 грн. основного боргу, 10 096,77 грн. пені та 800,60 грн. 3% річних, в решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду ґрунтується на тому, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем свого обов'язку по оплаті отриманого спірним договором товару та виконаних робіт на заявлену до стягнення суму.

Водночас, частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення 3 % річних за період з 23.05.2016 по 14.09.2016, суд першої інстанції зазначив про те, що: Враховуючи що обов'язок з повернення гарантійного внеску та додаткової винагороди організатору виник у відповідача з 06.12.2017 року, тому й розрахунок 3% річних та інфляційних втрат повинен бути не раніше вказаної дати. Враховуючи вищевикладене та здійснивши власний розрахунок заявлених до стягнення 3% річних, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню, та за уточненим розрахунком суду становлять 800,60 грн. .

Водночас при вирішення спору сторін по суті суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання відповідача на недійсність спірного договору як такого, який з боку відповідача підписаний особою з перевищенням повноважень, зазначивши про те, що:

- відповідач як на підставу недійсності договору також посилається на п.13.6. Статуту, затвердженого рішенням загальних зборів учасників відповідача протоколом №27/03/2017 від 27.03.2017, згідно якого: підписання директором Товариства контрактів (договорів) поставки, підряду та інших цивільно-правових (господарсько-правових) контрактів (договорів) на суму, що становить 20 000,00 (двадцять тисяч) гривень і більше по кожному конкретному контракту (договору), здійснюється лише у випадку прийняття відповідного рішення Загальними зборами Учасників Товариства, прийнятого у формі протоколу , проте даний пункт Статуту відповідача не застосовується до спірних відносин, з огляду на те, що договір поставки №12/04-2016-1 укладено 12.04.2016, а статут, який надано відповідачем має редакцію від 27.03.2017, тобто на той момент, коли договір фактично виконаний;

- з боку відповідача вчинено дії з виконання договору, зокрема прийняття товару та оплату його;

- договір не визнано недійсним в судовому поряду, а предметом розгляду даної справи є стягнення заборгованості за договором, який станом на момент розгляду справи є виконаним в повному обсязі.

- відповідачем не надано суду жодних доказів обізнаності позивача про обмеження (якщо такі були наявні) з боку директора в частині підписання договору поставки № 12/04-2016-1 від 12.04.2016.

Не погоджуючись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Альмондо Фешн звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2018 по справі № 910/1751/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ Техно-Медіа у всіх позовних вимогах повністю.

В апеляційній скарзі заявник зазначає про те, що спірне рішення є протиправним, необґрунтованим, недоведеним, а також прийнятим без належного посилання на чинні норми матеріального права та неповного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи в частині відмови в задоволенні зустрічного позову (у цій справі зустрічного позову подано не було - примітка суду).

В обгрунтування вказаної позиції апелянт посилається на те, що:

- судом першої інстанції проігноровано ту обставину, що позивач порушив термін виконання робіт зі свого боку, а тому не можна вважати, що він виконав свої зобов'язання належно, і тому акт здачі-приймання виконаних робіт зі сторони відповідача був не підписаний.

- правочин, який укладено між позивачем та відповідачем, є нікчемним, оскільки рішення Загальних зборів учасників Товариства (відповідача) щодо підписання Директором товариства договору поставки не приймалось, як то передбачено п.13.6 Статуту відповідача, а відтак, підстави для сплати коштів відсутні.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2018 справа № 910/1751/18 передана на розгляд колегії суддів у складі: Ткаченко Б.О. (головуючий), судді Зеленін В.О., Зубець Л.П.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 поновлено ТОВ Альмондо Фешн пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження, відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Альмондо Фешн на рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2018р. у справі №910/1751/18, апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу.

25.06.2018 на виконання Указу Президента України № 454/2017 від 29.12.2017 Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах , яким ліквідовано Київський апеляційний господарський суд, утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів , у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті Голос України № 185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене, Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Частиною 5 ст. 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

На виконання п. 4 розділу ІІІ Плану заходів з ліквідації апеляційних судів, затвердженого наказом Державної судової адміністрації від 20.09.2018 № 475, за актом прийняття-передачі судових справ від 02.10.2018 справу № 910/1751/18 передано до Північного апеляційного господарського суду.

04.10.2018 від позивача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшли письмові заперечення, в яких позивач просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2018 у справі № 910/1751/18 без змін з посиланням на те, що він не отримував ні листів, ні вимог від відповідача, в свою чергу, позивач неодноразово звертався з вимогою до позивача стосовно усунення порушень умов договору, які та були проігноровані, що призвело до подання позову, та на те, що статут відповідача, на якій він посилається в обґрунтування вимог щодо недійсності спірного договору, був прийнятий після укладення такого договору, а про ймовірні обмеження повноважень щодо представництва позивача не було повідомлено.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2018 справа № 910/1751/18 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Власов Ю.Л., Мартюк А.І.

Ухвалою від 23.10.2018 колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Власов Ю.Л., Мартюк А.І.:

- прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Альмондор Фешн на рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2018 у справі № 910/1751/18;

- встановлено строк для пояснень, клопотань, заперечень - до 06.11.2018;

- учасникам процесу роз'яснено, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2).

Станом на 11.12.2018 інших відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у цьому випадку 176 200 грн. (1 762 грн.*100).

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим суду).

Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762*100=176 200 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді справи № 910/1751/18 колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 176 200 грн., тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

За правилом ч. 2 ст. 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Частиною 1 статті 273 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Враховуючи, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Альмондо Фешн на рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2018 у справі № 910/1751/18 прийнято до свого провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду 23.10.2018, розгляд справи в суді апеляційної інстанції розпочався з 08.11.2018, апеляційна скарга має бути розглянута, з урахуванням вихідних днів, 22.12.2018 включно.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

12.04.2016 позивач як постачальник та відповідач як покупець уклали договір поставки №12/04-2016-1 (а.с. 12-18) (далі Договір), в п.1.1 якого погодили, що позивач зобов'язується поставляти та передавати у власність відповідача, а відповідач зобов'язується приймати та оплачувати товар , згідно з умовами цього договору, загальна кількість та асортимент якого вказуються у Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору. Найменування, ціна за одиницю товару та кількість товару, що поставляється за цим договором, визначаються у накладних на товар, що додаються та є невід'ємними частинами цього договору, прирівнюються сторонами до специфікації та мають її силу.

У п. 1.2 Договору сторони погодили, що позивач зобов'язується встановити (інсталювати) поставлений за цим договором товар в приміщенні відповідача власними силами або залучаючи третіх осіб без попереднього їх погодження відповідачем.

Відповідно до п. 3.2 Договору орієнтовна загальна сума Договору на момент його укладення становить 1 757 073,50 грн., в т.ч. ПДВ. Вказана сума враховує вартість робіт (послуг) по встановленню (інсталяції) товару позивачем в приміщенні відповідача. Вказана сума є приблизною та може змінюватись за згодою сторін, або може бути перерахована по курсу НБУ + (плюс) 4% на момент зарахування коштів на поточний рахунок позивача. Остаточна загальна сума Договору (ціна договору) дорівнює сумі вартості партій товару та виконаних робіт (послуг), поставленого/виконаних позивачем відповідачеві на протязі дії Договору, та складається з вартості партій поставленого товару та виконаних робіт, зазначеній в усіх видаткових накладних та актах приймання-передання виконаних робіт (послуг), що додаються та є невід'ємною частиною Договору. Видаткові накладні та товарно-матеріальні цінності, на підставі яких позивач передавав відповідачеві відповідні партії товару та акти приймання-передання виконаних робіт (послуг), є невід'ємною частиною цього договору.

У п. 3.3 Договору сторони погодили, що оплата товару та робіт (послуг), що поставляється за Договором, здійснюється на таких умовах:

- відповідач зобов'язаний оплатити кожну партію товару, що поставляється йому за Договором, на умовах оплати в три етапи:

1) Попередній авансовий платіж - 30% (тридцять %) від загальної суми Договору;

2) 65% (шістдесят п'ять) від загальної суми Договору, яка включає вартість товару та робіт (послуг) по встановленню (інсталяції) товару, що сплачується в день прибуття товару на склад позивача в м. Київ.

3) 5% (п'ять %) від загальної суми Договору, яка включає вартість товару та робіт (послуг) по встановленню (інсталяції) товару, що сплачується в день прибуття товару на склад відповідача. У разі, якщо відповідач відмовляється від товару на протязі 30 (тридцять) календарних днів після повідомлення позивачем про прибуття товару на склад в м. Київ, Договір підлягає анулюванню та передоплата згідно п. 3.3.1 залишається у позивача. Попередня оплата здійснюється на підставі рахунку-фактури протягом 3 (трьох) банківських днів з дня виставлення рахунку в порядку, передбаченому цим договором. Решта сум сплачується відповідачем на підставі Договору на рахунок зазначений в ст. 10 цього договору.

12.04.2016 сторонами підписано додаток № 1 до Договору Специфікація № 1 (а.с. 19), а 12.05.2016 - додаток № 2 Специфікація № 1, в яких сторони визначили кількість та найменування товару, що постачається та перелік робіт, які позивач має виконати, а також погодили, що:

- у зв'язку із зміною ціни товару, повну вартість договору вважати наступною: товар на суму з ПДВ: 1 172 899,16 грн., з яких 1 617 679,73 грн. становить вартість товару, а 95 219,96 грн. - вартість робіт з інсталяції;

- порядок оплати, а саме:

1) Попередній авансовий платіж - 30% (тридцять %) від загальної суми Договору;

2) 65% (шістдесят п'ять) від загальної суми Договору, яка включає вартість товару та робіт (послуг) по встановленню (інсталяції) товару, що сплачується в день прибуття товару на склад позивача в м. Київ;

3) 5% (п'ять %) від загальної суми Договору, яка включає вартість товару та робіт (послуг) по встановленню (інсталяції) товару, що сплачується в день прибуття товару на склад відповідача. У разі, якщо відповідач не забирає товар на протязі 2 (двох) календарних днів після повідомлення позивачем про прибуття товару на склад в м. Київ, Договір підлягає анулюванню та передоплата згідно п. 3.3.1 залишається у позивача;

- строк поставки товару: поставка партії товару здійснюється у строк не пізніше 25.05.2016, у разі часткової передоплати 15.04.2016 на поточний рахунок позивача, коштів зазначених в пп.1) пункту 3.3.1 Договору. У випадку не виконання відповідачем зобов'язань, передбачених п. 3.3.1 Договору строк виконання зобов'язань позивача по передачі (поставці) товару відповідачу вважається відстроченим на строк прострочення відповідачем оплати за товар. При умові не поставки товару до 25.05.2016 передоплата повертається відповідачу;

- строк виконання робіт (послуг) по встановленню (інсталяції) товару: 10 календарних днів з дня поставки товару відповідачу.

Відповідно до п. 3.3.2 Договору відповідач зобов'язаний своєчасно здійснювати розрахунок за товар. Оплата виконується шляхом безготівкового перерахунку сум, вказаних у рахунках-фактурах, за відповідну партію товару, на рахунок позивача, зазначений у тексті цього договору, або в інший спосіб, окремо узгоджений сторонами, та не заборонений чинним законодавством України.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов Договору відповідач перерахував позивачу 1 628 199,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 46 від 15.04.2016 на суму 527 122,00 грн., № 71 від 12.05.2016 на суму 780 000,00 грн. та № 72 від 13.05.2016 на суму 321 077,00 грн. (а.с. 47-49), а також довідкою банку позивача (а.с. 40)

На виконання умов Договору позивач поставив товар на загальну суму 1 617 679,73 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткової накладної №ТМ-0000001 від 23.05.2016 та довіреності серія ЯТЖ №917642 від 23.05.2016 (а.с. 34-35) та відповідачем не заперечується.

За погодженими сторонами в Додатку № 2 умовами, позивач зобов'язаний виконати роботи з інсталяції панелей (вартістю 21 159,96 грн.) та інсталяції відеостіни 3х3 (вартістю 74 060,00 грн.), всього вартість робіт складає 95 219,96 грн.

В матеріалах справи наявний акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ТМ-0000001 від 24.06.2016 на загальну суму 95 219,96 грн. (а.с. 22), який позивач разом з претензією № 2 (а.с. 30-31) 25.08.2016 направляв відповідачу для підписання за обома вказаними у Договорі адресами (а.с. 25-29), проте вказаний акт відповідачем підписаний не був.

При цьому, посилання відповідача на те, що оскільки позивач порушив терміни виконання робіт (інсталяції) зі свого боку, не можна вважати, що позивач виконав свої зобов'язання належно, а тому акт №ТМ-0000001 від 24.06.2016 зі сторони відповідачем не підписано, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки позивачем зобов'язання з поставки товару та його інсталяції виконано, згідно з умовами договору передача робіт (послуг) по встановленню (інсталяції) здійснюється відповідно до актів приймання-передачі робіт (послуг) (п.2.2.4), вищевказаний акт залишився не підписаним з боку відвідача, ним не оскаржений та не повернутий, а тому вважаються таким, що прийнятий відповідачем та підлягає оплаті в повному обсязі.

Колегія суддів зауважує відповідачу на тому, що ймовірне порушення позивачем строків виконання робіт не позбавляє відповідача від обов'язку їх оплатити.

За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що роботи на суму 95 219,96 грн. з ПДВ прийняті відповідачем без зауважень.

Отже, загальна вартість постановленого за Договором товару та виконаних робіт становить 1 712 899,69 грн., в той час як відповідач в рахунок оплати вказаного товару та робіт перерахував позивачу 1 628 199,00 грн., а відтак, неоплаченими залишились роботи на загальну суму 84 700,69 грн. (1 712 899,69- 1 628 199,00).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Спірний Договір за своєю правовою природою має ознаки як договору поставки, так і договору підряду.

Згідно з ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки, до яких відноситься спірний Договір, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт наявності у відповідача станом на дату винесення рішення у справі заборгованості перед позивачем за виконані за умовами Договору роботи в сумі 84 700,69 грн. грн. належним чином доведений і відповідачем не спростований.

З огляду на викладені вище обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 84 700,69 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо посилань відповідача на недійсність Договору з тих підстав, що його з боку відповідача підписано неуповноваженою особою, адже п.13.6. Статуту відповідача, затвердженого рішенням загальних зборів учасників відповідача протоколом №27/03/2017 від 27.03.2017, встановлює, що: підписання директором Товариства контрактів (договорів) поставки, підряду та інших цивільно-правових (господарсько-правових) контрактів (договорів) на суму, що становить 20 000,00 (двадцять тисяч) гривень і більше по кожному конкретному контракту (договору), здійснюється лише у випадку прийняття відповідного рішення Загальними зборами Учасників Товариства, прийнятого у формі протоколу , колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що:

- даний пункт Статуту відповідача не застосовується до спірних відносин з огляду на те, що Договір укладено 12.04.2016, а статут, який надано відповідачем, має редакцію від 27.03.2017, тобто на той момент, коли договір фактично виконаний;

- з боку відповідача вчинено дії з виконання Договору, зокрема прийняття товару та оплату його;

- Договір не визнано недійсним в судовому поряду, а предметом розгляду даної справи є стягнення заборгованості за договором, який станом на момент розгляду справи є виконаним в повному обсязі.

- відповідачем не надано суду жодних доказів обізнаності позивача про обмеження (якщо такі були наявні) з боку директора в частині підписання Договору.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 10 096,77 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем обов'язку з оплати наданих послуг у встановлений договором строк, є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

Відповідно до п. 5.5 Договору, у випадку здійснення фактичної поставки товару позивачем та не оплати/часткової не оплати його вартості та/або робіт (послуг) відповідачем відповідно до підпункту 3.3.1. пункту 3.3. цього Договору, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки, завдані несплатою/частковою не оплатою поставленого товару, виконання робіт (послуг), та сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення оплати Товару/виконання робіт (послуг).

Водночас щодо періоду нарахування пені колегія суддів зазначає таке.

Як слідує з матеріалів справи, позивач при зверненні до суду нараховує пеню за період з 30.04.2017 по 26.10.2017.

За приписами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Водночас за умовами, погодженими сторонами у Додатку № 2 Специфікація № 1 від 12.05.2016, остаточний розрахунок за Договором (5% (п'ять %) від загальної суми Договору, яка включає вартість товару та робіт (послуг) по встановленню (інсталяції) товару), сплачується в день прибуття товару на склад відповідача.

Отже, заявлена до стягнення у цій справі сума мала бути сплачена відповідачем 23.05.2016 (в день підписання видаткової накладної № ТМ-0000001 від 23.05.2016), а пеню позивач має право стягнути за період з 24.05.2016 по 23.11.2016, а відтак, вимоги про стягнення пені за заявлений позивачем період (з 30.04.2017 по 14.09.2017) є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

За таких обставин у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 10 096,77 грн. нарахованої за період з 30.04.2017 по 26.10.2017 колегією суддів відмовляється. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення цих вимог підлягає скасуванню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 1 253,10 грн. колегія суддів зазначає таке.

Частина 2 ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як слідує з розрахунку позивача (а.с. 10), вказані вимоги він розраховує за період з 23.05.2016 по 14.09.2016, визначаючи загальну кількість днів у вказаному періоді 180 днів.

Колегія суддів зазначає про те, що позивачем допущено помилку в кількості днів в періоді з 23.05.2016 по 14.09.2016, адже у вказаному періоді загалом 115 днів, в той час як позивач визначає їх кількість на рівні 180.

Водночас нарахування 3 % річних за 23.05.2016 не ґрунтується на приписах закону, адже прострочення виконання грошового зобов'язання настає в день, наступний за днем, у який таке зобов'язання мало бути виконано, в той час як спірне зобов'язання мало бути виконано саме 23.05.2016, а відтак нарахування 3 % річних має розпочатися з 24.05.2016.

Вказані обставини не враховані судом першої інстанції при винесенні оспорюваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних підлягають задоволенню за уточненим розрахунком колегії суддів в сумі 791,47 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

84 700,69/100*3/365*114=791,47 грн.

Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 277 ГПК України).

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мало місце неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, тому рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2018 у справі № 910/1751/18 підлягає зміні, позов задовольняється частково, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає основний борг в сумі 84 700,69 грн. та 3 % річних 791,47 грн., в решті вимог в позові відмовляється.

Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, а також підстави зміни судового рішення, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Альмондо Фешн задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по справі за подачу позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а судові витрати відповідача за звернення з апеляційною скаргою, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Альмондо Фешн на рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2018 у справі № 910/1751/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2018 у справі № 910/1751/18 змінити.

3. Викласти п. 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2018 у справі № 910/1751/18 в такій редакції:

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Альмондо Фешн (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, будинок 63, ідентифікаційний код 40082780) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Техно-Медіа (04050, м. Київ, вул. Мельникова 12, ідентифікаційний код 40323060) основний борг в сумі 84 700 (вісімдесят чотири тисячі сімсот) грн. 69 коп., 3 % річних в сумі 791 (сімсот дев'яності одна) грн. 47 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 568 (одна тисяча п'ятсот шістдесят вісім) грн. 31 коп.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/1751/18.

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Ю.Л. Власов

А.І. Мартюк