Рішення

від 13.08.2018 по справі 910/7448/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.08.2018Справа № 910/7448/18

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/7448/18

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДМАРКЕТ ПЛЮС"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ФУДТРЕЙДІНГ"

про стягнення 51 821,08 грн.

Без виклику учасників справи .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Продмаркет Плюс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фудтрейдінг" про стягнення 51 821,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору поставки № ПМS-419 від 21.03.2017р., внаслідок чого виникла заборгованість за отриманий товар у сумі 47 110,08 грн., за порушення строків сплати якої додатково нарахований штраф у сумі 4 111,00 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2018р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов'язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини в строк до 13.07.2018р.

25.06.2018р. на адресу господарського суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 47 110,08 грн. боргу та 4711,00 грн. штрафу.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.06.2018р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02660, м. Київ, вулиця Попудренка, будинок 52, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі від 13.06.2018р. був повернутий до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 13.06.2018р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України , кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Станом на 13.08.2018р. від позивача не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також не отримано від відповідача відзиву на позовну заяву.

10.08.2018р. через загальний відділ господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких відповідач просить суд відмовити в позові.

Проте, вказані пояснення не відповідають вимогам ст.ст. 165, 178 ГПК України, а відтак не приймаються судом в якості відзиву на позовну заяву.

Крім того, вказані письмові пояснення подані з пропуском строку встановленого судом для подачі відзиву на позовну заяву без клопотання про відновлення проущеного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.03.2017р. між позивачем (далі - постачальник) та відповідачем (далі - покупець) було укладено договір поставки № ПМS-419 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передавати у власність, а покупець приймати та оплачувати вартість продукції (в подальшому - "товар") на умовах, викладених в цьому договорі (п.1.1),

Згідно п. 1.2. договору, асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару визначається в накладних, які оформлюються постачальником відповідно до поданого покупцем замовлення.

Відповідно до п. 1.3. договору загальна сума договору відповідає загальній сумі всіх накладних, на підставі яких здійснюється передача товару згідно цього договору.

У п. 1.4. договору зазначено, що ціна товару встановлюється постачальником на момент поставки.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що товар передається покупцю партіями на підставі накладної, яка оформлюється згідно замовлення. Замовлення на товар передається покупцем та приймається постачальником по телефону, або через представника.

Згідно п. 4.1. договору оплата проводиться після передачі партії товару покупцю. При цьому, на покупця поширюється дія п.4.2 та відповідальність за порушення строків оплати передбачена розділом 6 даного договору.

У п. 4.2. договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється за згодою сторін, але не пізніше 14 календарних днів з моменту передачі товару. Кінцевою датою оплати товару вважається останній день строку від моменту отримання відповідної партії товару згідно відповідних накладних.

У п. 4.3. договору сторони встановили вид розрахунків: готівковий, безготівковий.

Відповідно до п. 6.2. договору, при порушенні строку оплати товару на термін, що перевищує 15 календарних днів, покупець, крім пені, сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 (десяти) % від несвоєчасно сплаченої суми заборгованості, але не менше 2000 (двох тисяч) грн.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2017р. в частині передачі товару покупцю, а в частині здійснення розрахунків - до моменту повного виконання покупцем своїх зобов'язань. Якщо за двадцять календарних днів до закінчення строку дії договору будь-яка із сторін письмово не попередить іншу сторону про припинення дії даного договору або між сторонами не буде укладений інший договір, даний договір вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах (п.9.1. договору).

На виконання договору позивач поставив відповідачу товар за на загальну суму 48 610,08 грн., що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств накладними: № S0124090 від 24.01.2018р. на суму 6 664,92 грн.; № S0124090 від 24.01.2018р. на суму 6 664,92 грн.; № S0126051 від 26.01.2018р. на суму 6 911,94 грн.; № S0126083 від 26.01.2018р. на суму 815,48 грн.; № S0126060 від 26.01.2018р. на суму 10 399,20 грн.; № S0207185 від 07.02.2018р. на суму 3 104,94 грн.; № S0210023 від 10.02.2018р. на суму 3 473,28 грн.; № S0213143 від 13.02.2018р. на суму 1 476,41 грн.; № S0214170 від 14.02.2018р. на суму 2 454,13 грн.; №0117157 від 18.01.2018р. на суму 8 152,16 грн.; № 0123287 від 24.01.2018р. на суму 1 978,82 грн.;№ S0207081 від 24.01.2018р. на суму 3 178,80 грн.

Сума заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар в розмірі 48 610,08 грн. зафіксована в акті звірки взаєморозрахунків сторін за період з січня 2018 року по квітень 2018 року.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №61 від 07.05.2018р. про сплату 8 610,08 грн. боргу.

Позивач зазначає, що 30.05.2018р. відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару в сумі 1 500,00 грн., у зв'язку із у нього утворилась заборгованість в розмірі 47 110,08 грн.

Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов'язань за договором поставки № ПМS-419 від 21.03.2017р. щодо своєчасної та повної оплати товару, у зв'язку із чим просить стягнути з останнього заборгованість за отриманий товар у сумі 47 110,08 грн., за порушення строків сплати якої нарахований штраф у сумі 4 711,00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання своїх зобов'язань за договором здійснив поставку товару, який прийнятий відповідачем, на суму 47 110,08 грн., що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печатками накладними: № S0124090 від 24.01.2018р. на суму 6 664,92 грн.; № S0124090 від 24.01.2018р. на суму 6 664,92 грн.; № S0126051 від 26.01.2018р. на суму 6 911,94 грн.; № S0126083 від 26.01.2018р. на суму 815,48 грн.; № S0126060 від 26.01.2018р. на суму 10 399,20 грн.; № S0207185 від 07.02.2018р. на суму 3 104,94 грн.; № S0210023 від 10.02.2018р. на суму 3 473,28 грн.; № S0213143 від 13.02.2018р. на суму 1 476,41 грн.; № S0214170 від 14.02.2018р. на суму 2 454,13 грн.; №0117157 від 18.01.2018р. на суму 8 152,16 грн.; № 0123287 від 24.01.2018р. на суму 1 978,82 грн.;№ S0207081 від 24.01.2018р. на суму 3 178,80 грн.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, виходячи з умов договору поставки № ПМS-419 від 21.03.2017р., строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару є таким, що настав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи, відповідач всупереч п. 4.2. договору своє зобов'язання зі своєчасної оплати поставленого товару в повному обсязі не виконав, здійснивши часткову оплату з порушенням строку на суму 1 500,00 грн., що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами.

У зв'язку із викладеним у відповідача виникла заборгованість у розмірі 47 110,08 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що строк оплати вартості поставленого товару за договором, відповідно до п. 4.2. останнього, настав, приймаючи до уваги, те що доказів оплати товару в повному обсязі станом на день розгляду справи відповідачем не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з останнього на користь позивача заборгованості за договором поставки № ПМS-419 від 21.03.2017р. в розмірі 47 110,08 грн.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач також просить стягнути з відповідача 4 711, 00 грн. штрафу.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, при порушенні строку оплати товару на термін, що перевищує 15 календарних днів, покупець, сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від несвоєчасно сплаченої суми заборгованості, але не менше 2000 (двох тисяч) гривень 00 коп.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування позивачем штрафу задовольняє його повністю в сумі 4711,00 грн.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором поставки № ПМS-419 від 21.03.2017р. щодо оплати товару належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фудтрейдінг" (02660, м. Київ, вулиця Попудренка, будинок 52, офіс 901 А; ідентифікаційний код 40305229) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Продмаркет Плюс" (04073, м.Київ, вул. Куренівська, будинок 14-Б, ідентифікаційний код 39896873) заборгованість в сумі 47 110 грн. 08 коп., штраф в сумі 4 711 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 762 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано: 13.08.2018р.

СуддяА.І. Привалов