Постанова

від 04.12.2018 по справі 910/7448/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2018 р. Справа№ 910/7448/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Мальченко А.О.

Жук Г.А.

без виклику представників сторін

розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фудтрейдінг

на рішення Господарського суду міста Києва

від 13.08.2018 (повний текст рішення складено 13.08.2018)

у справі № 910/7448/18 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Продмаркет Плюс

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фудтрейдінг

про стягнення 51 821, 08 грн

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Продмаркет Плюс (далі - ТОВ Продмаркет Плюс , позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фудтрейдінг (далі - ТОВ Фудтрейдінг , відповідача) про стягнення 51 821,08 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки № ПМS-419 від 21.03.2017 в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар, відтак просило стягнути з відповідача 47 110,08 грн заборгованості та 4 711,00 грн штрафу за порушення строків оплати (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.08.2018 у справі № 910/7448/18 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ Фудтрейдінг на користь ТОВ Продмаркет Плюс заборгованість в сумі 47 110, 08 грн, штраф в сумі 4 711, 00 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 762 грн. В обґрунтування свої вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. За твердженням апелянта, перед зверненням до суду з вимогою про стягнення коштів, позивач повинен був вимагати в достроковому порядку повернення частини позики, що залишилась. Проте відповідачу відповідних вимог позивачем не надсилалось, відтак строк виконання обов'язку щодо дострокового повернення кредиту не настав. Разом з цим, скаржник звертався до позивача з проханням узгодити в досудовому порядку всі непорозуміння між сторонами, однак позивач проігнорував його вимоги та звернувся до суду. На думку апелянта, в оскаржуваному рішенні не вказано за який період нараховується пеня за несвоєчасний розрахунок, як і не наведено будь-якого її розрахунку.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач подав відзив, в якому стверджував про безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, відтак оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін. Зокрема, зазначив, що відповідачем проведено часткові оплати за товар, що в свою чергу додатково підтверджує наявність його зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем товару. Крім цього, безпідставними, на думку позивача, є посилання апелянта на ст. 5-6 щодо досудового врегулювання спору, адже в чинному ГПК України наведені норми містять інший зміст.

Враховуючи ціну позову у даній справі (51 821, 08 грн), яка становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також відсутність клопотань учасників справи про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні з їх повідомленням (викликом), апеляційний суд дійшов висновку, що дана апеляційна скарга підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, 21.03.2017 між ТОВ Продмаркет Плюс (позивачем, постачальником за договором) та ТОВ Фудтрейдінг (відповідачем, покупцем за договором) укладено Договір поставки № ПМS-419 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язався передавати у власність, а покупець - приймати та оплачувати вартість продукції (в подальшому - товар ) на умовах, встановлених Договором.

Асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару визначається в накладних, які оформлюються постачальником відповідно до поданого покупцем замовлення (п. 1.. Договору).

Відповідно до п. 1.3 Договору загальна сума договору відповідає загальній сумі всіх накладних, на підставі яких здійснюється передача товару згідно Договору.

За умовами п. 1.4 Договору ціна товару встановлюється постачальником на момент поставки.

Положеннями п. 2.1 Договору сторони погодили, що товар передається покупцю партіями на підставі накладної, яка оформлюється згідно замовлення. Замовлення на товар передається покупцем та приймається постачальником по телефону або через представника.

За змістом п. 4.1 Договору оплата проводиться після передачі партії товару покупцю, при цьому, на покупця поширюється дія п.4.2 Договору та передбачена розділом 6 Договору відповідальність за порушення строків оплати.

Відповідно до п. 4.2 Договору оплата товару здійснюється за згодою сторін, але не пізніше 14 календарних днів з моменту передачі товару. Кінцевою датою оплати товару вважається останній день строку від моменту отримання відповідної партії товару згідно відповідних накладних.

Договором (п. 4.3) сторони погодили вид розрахунків: готівковий, безготівковий.

При порушенні строку оплати товару на термін, що перевищує 15 календарних днів, покупець, крім пені, сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 (десяти) % від несвоєчасно сплаченої суми заборгованості, але не менше 2000 (двох тисяч) грн ( п. 6.2 Договору).

Цей договірна підставі п. 9.1 набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2017 в частині передачі товару покупцю, а в частині здійснення розрахунків - до моменту повного виконання покупцем своїх зобов'язань. Якщо за двадцять календарних днів до закінчення строку дії Договору будь-яка із сторін письмово не попередить іншу сторону про припинення його дії або між сторонами не буде укладений інший договір, Договір вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу приписів ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 655 ЦК України) одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем на виконання умов Договору поставлено відповідачу товар на загальну 48 610,08 грн, що підтверджується накладними № S0124090 від 24.01.2018 на суму 6 664,92 грн; № S0124090 від 24.01.2018 на суму 6 664,92 грн, № S0126051 від 26.01.2018 на суму 6 911,94 грн, № S0126083 від 26.01.2018 на суму 815,48 грн, № S0126060 від 26.01.2018 на суму 10 399,20 грн, № S0207185 від 07.02.2018 на суму 3 104,94 грн, № S0210023 від 10.02.2018 на суму 3 473,28 грн, № S0213143 від 13.02.2018 на суму 1 476,41 грн, № S0214170 від 14.02.2018 на суму 2 454,13 грн, №0117157 від 18.01.2018 на суму 8 152,16 грн, № 0123287 від 24.01.2018 на суму 1 978,82 грн та № S0207081 від 24.01.2018 на суму 3 178,80 грн, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками товариств.

Складені в ході поставки товару за Договором накладні в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та положень ЦК України, є первинними (товаророзпорядчими) документами, які фіксують факт здійснення господарських операцій.

Дослідивши матеріали справи й насамперед умови Договору, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за Договором, про що свідчить й відсутність претензій та повідомлень відповідача про порушення продавцем його умов.

За приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом п. 4.1 Договору оплата проводиться після передачі партії товару покупцю. Як вище згадувалось, на покупця поширюється дія п.4.2 Договору та відповідальність за порушення строків оплати згідно розділу 6 Договору.

Оплата товару здійснюється за згодою сторін, але не пізніше 14 календарних днів з моменту передачі товару. Кінцевою датою оплати товару вважається останній день строку від моменту отримання відповідної партії товару згідно відповідних накладних.

Оскільки товар за Договором повністю та належним чином поставлений позивачем й прийнятий відповідачем, що підтверджується сукупністю наявних в матеріалах справи документів, строк виконання зобов'язання відповідача щодо здійснення розрахунку на момент звернення позивача до суду настав, тому відповідач в силу ст. 692 ЦК України зобов'язаний оплатити поставлену позивачем продукцію. Відповідно доводи відповідача в цій частині як безпідставні та необґрунтовані не заслуговують на увагу.

Проте всупереч умовам Договору, відповідач остаточний розрахунок за поставлений товар не провів й у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 48 610,08 грн, яка також зафіксована в акті звірки взаєморозрахунків сторін за період з січня 2018 по квітень 2018, який підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками товариств.

За матеріалами справи, 07.05.2018 позивач звертався до відповідача з претензією №61 від про сплату 48 610,08 грн боргу, а 31.05.2018 відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару в розмірі 1 500,00 грн, відтак його заборгованість перед позивачем становить 47 110,08 грн.

Твердження відповідача (апелянта) про те, що в силу приписів ст. ст. 530, 1048, 1050 ЦК України позивач перед зверненням до суду з вимогою про стягнення коштів повинен був вимагати в достроковому порядку повернути частину позики, яка залишилась, відхиляються судом апеляційної інстанції як безпідставні та необґрунтовані, адже предметом даного спору є стягнення заборгованості за Договором, правовідносини за яким регулюються, зокрема, ст. ст. 655, 692 та 712 ЦК України.

Посилання апелянта на ст.ст. 5, 6 ГПК України щодо досудового врегулювання спору не заслуговують, адже в чинному ГПК України наведені норми містять інший зміст.

З огляду на наведене, апеляційний суд вважає правомірними висновки місцевого суду про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 47 110,08 грн (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду), які доведено позивачем належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовано, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім цього, в зв'язку із простроченням сплати заборгованості за поставлений згідно Договору товар, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 4 711,00 грн штрафу за порушення строків оплати (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду).

За змістом п. 6.2 Договору при порушенні строку оплати товару на термін, що перевищує 15 календарних днів, покупець, сплачує постачальнику штраф в розмірі 10% від несвоєчасно сплаченої суми заборгованості, але не менше 2 000 (двох тисяч) гривень 00 коп.

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

В силу положень ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі (ч.1 ст. 230 ГК України) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку штрафу, апеляційний суд визнав висновки місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 4 711,00 грн штрафу за порушення строків оплати (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду) доведеними належними та допустимими доказами, відповідачем не спростованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Доводи відповідача (апелянта) з проводу неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом вимог матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 240, 269-270, 271, 273, 275, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фудтрейдінг залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2018 у справі № 910/7448/18 - без змін.

Матеріали справи № 910/7448/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.12.2018

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді А.О. Мальченко

Г.А. Жук