Ухвала

від 27.04.2018 по справі 810/2077/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

27 квітня 2018 року № 810/2077/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши в місті Києві позовну заяву Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до товариства з обмеженою відповідальністю А.П.К. - Сервіс про стягнення податкової заборгованості,

в с т а н о в и в:

до суду звернулось ГУ ДФС у Київській області з позовом про стягнення з ТОВ А.П.К. - Сервіс податкової заборгованості в сумі 80642, 34 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАСУ суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 160, 161, 172 цього Кодексу; подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 2 ч. 5 ст. 160 КАСУ встановлено, що в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти; власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

В порушення цих вимог, у позові не зазначено засобів зв'язку та адреси електронної пошти представника позивача, а також адреси електронної пошти відповідача.

Крім того, як слідує із поданого позову у якості місця перебування (проживання) представника ОСОБА_1 зазначена юридична адреса ГУ ДФС у Київській області, у зв'язку з чим, суд звертає увагу на таке:

правилами реєстрації місця проживання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 207, які розроблені на виконання Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" передбачено механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також форми необхідних для цього документів.

Статтею 3 Закону № 1382-IV розтлумачено поняття "місце перебування особи", - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої вона проживає строком менше шести місяців на рік. Факт проживання/перебування фізичної особи у певному місці повинен підтверджуватися відповідними документами. Згідно п. 4 Правил № 207 громадяни України, а також іноземці чи особи без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання/ перебування.

Реєстрація місця перебування осіб, що звернулися за захистом в Україні із заявою за формою згідно з додатком 8, здійснюється на визначений законом строк на підставі документів, перелічених пунктом 18 цих Правил. Відомості про реєстрацію місця перебування вносяться до довідки про звернення за захистом в Україні, зразок якої затверджується наказом МВС, - п. 27 Правил.

На переконання суду, представником позивача ОСОБА_1 у поданій позовній заяві навмисно та свідомо зазначені недостовірні відомості щодо його місця перебування за адресою: АДРЕСА_1

Нововведенням КАСУ є те, що під час вирішення справи суд повинен оцінювати не лише належність та допустимість доказів, але й їхню достатність та достовірність . Положення статей 75-76 передбачають, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Встановити обставину місця перебування представника позивача відповідно до наданих їм недостовірних відомостей неможливо, що є неприпустимим порушення КАСУ.

Крім того, за загальним правилом ч. 2 ст. 55 КАСУ юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від його імені відповідно до закону, статуту, положення або через представника. При цьому, право на здійснення представницьких функцій повинно підтверджуватись відповідними документами і цим документом є довіреність (доручення).

На підставі ч. 3 ст. 59 КАСУ довіреність від імені юридичної особи видається за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом чи установчими документами. Оригінали документів, зазначених у ст. 59 КАСУ, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них засвідчені у визначеному законом порядку , приєднується до матеріалів справи.

Щодо порядку посвідчення довіреностей, суд звертає увагу на таке: постановою КМУ від 15 червня 1994 р. № 419 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 2006 р. № 940) було затверджено Порядок посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених.

Пунктом 1 Порядку вказано осіб, яким надано право посвідчувати заповіти і довіреності, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, відповідно до статей 245 і 1252 Цивільного кодексу України та статті 40 Закону України "Про нотаріат".

Таке право мають: посадові, службові особи уповноважені посадові особи органів місцевого самоврядування - довіреності осіб, які проживають у населених пунктах, де немає нотаріусів, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреностей на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування і розпорядження транспортними засобами; начальники госпіталів, санаторіїв, інших військово-лікувальних закладів, їх заступники з медичної частини, старші або чергові лікарі - довіреності військовослужбовців або інших осіб, що перебувають на лікуванні в таких закладах; командири (начальники) військових частин, з'єднань, установ, військово-навчальних закладів - заповіти і довіреності військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи посадової особи органу місцевого самоврядування, що вчиняють нотаріальні дії, - заповіти і довіреності працівників, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців; головні лікарі, їх заступники з медичної частини або чергові лікарі лікарень, госпіталів, інших стаціонарних закладів охорони здоров'я, начальники госпіталів - заповіти осіб, що перебувають на лікуванні в таких закладах; директори або головні лікарі будинків для осіб похилого віку та інвалідів - заповіти осіб, що проживають у таких будинках; начальники установ виконання покарань та слідчих ізоляторів - заповіти і довіреності осіб, що тримаються в таких установах; капітани морських або річкових суден, що плавають під прапором України, - заповіти осіб, що перебувають під час плавання на таких суднах; начальники пошукових або інших експедицій - заповіти осіб, що перебувають у таких експедиціях. Начальники слідчих ізоляторів посвідчують заповіти і довіреності осіб, узятих під варту, та засуджених, стосовно яких вирок суду не набрав законної сили, за погодженням з посадовою, службою особою чи органом, у провадженні яких перебуває справа. В іншому випадку всі довіреності підлягають нотаріальному посвідченню.

Представництво є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню (частина 1, 2 статті 245 Кодексу). Довіреності, посвідчені визначеними законом або іншими правовими актами посадовими особами, прирівнюються до нотаріально посвідчених. У тексті довіреності мають бути зазначені місце і дата її складання (підписання), прізвища, імена, по батькові (повне найменування для юридичної особи), місце проживання (місцезнаходження - для юридичної особи) представника і особи, яку представляють, а в необхідних випадках і посади, які вони займають. У довіреностях, виданих на ім'я адвокатів, можуть зазначатися їх статус та членство в адвокатському об'єднанні (якщо адвокат є членом адвокатського об'єднання).

При посвідченні довіреності на ведення справи в суді нотаріус роз'яснює довірителю, що уповноважена особа (представник) вправі вчиняти від його імені як позивача всі процесуальні дії, передбачені статтями 27, 31 Цивільним процесуальним кодексом України. Обмеження повноважень представника щодо вчинення конкретних процесуальних дій мають бути обумовлені в довіреності.

Позовна заява ГУ ДФС у Київській області підписана представником ОСОБА_1, до позовної заяви додано не засвідчену в належний спосіб ксерокопію довіреності від 23.02.2018 р. № 1962/9/10-36-10-03.

Виходячи з того, що у додатках до позовної заяви наявна тільки ксерокопія довіреності, позивач не виконав вимог вищезгаданого положення Кодексу.

Копії долучених до позову документів не засвідчені згідно Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації . За умовами п. 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації", затвердженого Наказом Держспоживстандарту України № 55 від 07.04.2003 р., відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту "підпис". Така відмітка проставляється на кожному аркуші копії документа.

Відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 160 КАСУ у позовній заяві зазначаються докази, якими підтверджується кожна обставина справи.

Згідно з ч. 2 ст. 161 КАСУ, суб'єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси, копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Частиною 1 ст. 73 КАСУ визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Слід зазначити, що у абз. 27 п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 (далі - Правила № 270), зазначено, що розрахунковим документом є документ встановленої відповідно до Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.

Згідно Правил № 270, реєстроване поштове відправлення (рекомендований лист) - це поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку.

Із доданих до позовної заяви документів вбачається, що у якості доказів направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками надано ксерокопію фіскального чеку від 13.03.2018 р. Оскільки законодавець вимагає у якості доказу відправлення копії позовної заяви з додатками надання рекомендованого листа з повідомленням про вручення, доказуванню підлягає не факт відправлення певних документів відповідачу, а факт їх вручення. Фіскальний чек не дає можливості встановити вміст поштового відправлення та не містить повної адреси одержувача. Тому, суддя вважає, що ксерокопія фіскального чеку не є належним доказом у розумінні положень ч. 2 ст. 161 КАСУ.

З огляду на те, що матеріали позовної заяви оформлені не належним чином, чого вимагає Кодекс адміністративного судочинства України, суддя визнав за необхідне залишити позовну заяву без руху. Відповідно до ст. 169 КАСУ, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом подання до суду: належним чином оформленої позовної заяви, яка відповідає вимогам, встановленим ст. 160 КАСУ, зокрема, із зазначенням адреси місця проживання та засобів зв'язку і адреси електронної пошти представника позивача, а також адреси електронної пошти відповідача; оригіналу документа на підтвердження повноважень представника ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_1, яким підписаний позов; копії доданих до позовної заяви документів, завірених у відповідності до Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації"; доказу направлення відповідачу копії позовної заяви із додатками з урахуванням усунутих недоліків ; доказів, якими підтверджується кожна обставина справи.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Позовну заяву залишити без руху.

2. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви у спосіб, визначений ухвалою .

3. Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду .

Суддя Брагіна О.Є.