Ухвала

від 08.08.2018 по справі 826/17502/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

08 серпня 2018 року м. Київ№ 826/17502/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., за участі секретаря судового засідання Яцеленко Ю.О., представника позивача Білоусова А.Ю. (довіреність від 19.12.2017 року №б/н), представника ТОВ "Юніверсал Консалтінг Плюс" Агафонова А.В. (довіреність від 18.10.2017 року №1), представника ПАТ "Таскомбанк" Долгополої І.С. (довіреність від 25.10.2017 року №201); представника ПАТ "Діамантбанк" Тімоніна О.О. (довіреність від 14.06.2018 року №38), розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про закриття провадження в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурні Макетні Майстерні" до треті особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Публічне акціонерне товариство "Діамантбанк", Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Консалтінг Плюс", Публічне акціонерне товариство "Таскомбанк" провизнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурні Макетні Майстерні" (далі також - позивач, ТОВ "Архітектурні Макетні Майстерні" ) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - відповідач, Фонд, ФГВФО), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Публічне акціонерне товариство "Діамантбанк" (далі також - третя особа 1), Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Консалтінг Плюс" (далі також - третя особа 2), Публічне акціонерне товариство "Таскомбанк" (далі також - третя особа 3), в якій просить суд визнати протиправними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016, адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17) щодо укладення Договору (договорів) про передачу частини активів та зобов'язань неплатоспроможного Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" (код ЄДРПОУ 23362711, адреса: 04070, м. Київ, вул. Контрактова площа, 10-А) на користь приймаючого банку - Публічного акціонерного товариства "Таскомбанк" (код ЄДРПОУ 09806443, адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30) від 23.06.2017 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 січня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Через канцелярію суду 01 червня 2018 року представником третьої особи ТОВ "Юніверсал Консалтінг Плюс" подано клопотання про закриття провадження у справі, яке обґрунтовано тим, що на думку третьої особи 2, спір у справі №826/17502/17 не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивачем оскаржуються дії щодо укладення господарських, а не адміністративних, договорів.

Наголошено також на тому, що в рамках спору у даній справі між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" склались господарські відносини, а сам позивач є кредитором Банку, вимоги якого акцептовані та віднесені до сьомої черги задоволення вимог кредиторів.

Предметом позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурні Макетні Майстерні" становлять вимоги щодо визнання протиправними дій Фонду гарантування вкладів гарантування вкладів фізичних осіб щодо укладення Договору (договорів) про передачу частини активів та зобов'язань неплатоспроможного Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" на користь приймаючого банку - Публічного акціонерного товариства "Таскомбанк", тобто, Договори укладені між двома юридичними особами, а Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не є підписантом цих договорів.

Також, представником третьої особи зазначено, що дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" щодо укладення та підписання Договору (договорів) є діями, вчиненими як органом управління банком та не є діями суб'єкта владних повноважень, так само, як і підготовка до укладення договорів, проведення оцінки майна тощо.

Більш того, представником третьої особи повідомлено, що в рамках господарського судочинства вже розглянуто дві справи №910/18745/17 та №910/17270/17 за позовами іншого кредитора Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" - Приватного акціонерного товариства "Домобудівний комбінат №4" щодо визнання недійсними цих саме Договорів про передачу активів і зобов'язань від Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" на користь Публічного акціонерного товариства "Таскомбанк", якими у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2018 року з метою вирішення клопотання представника ТОВ "Юніверсал Консалтінг Плюс" про закриття провадження у справі постановлено про перехід до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на 08 серпня 2018 року.

У судове засідання 08 серпня 2018 року з'явилися представники позивача та третіх осіб. Належним чином повідомленим, відповідно до матеріалів справи, відповідачем явку уповноваженого представника не забезпечено, заяв, клопотань не подано.

Судом поставлено на обговорення клопотання третьої особи ТОВ "Юніверсал Консалтінг Плюс" про закриття провадження у справі, яке підтримано заявником в повному обсязі.

Представник позивача проти задоволення клопотання заперечував, оскільки вважає, що Фонд діяв як суб'єкт владних повноважень виходячи з наступного.

На думку позивача, в результаті укладення оскаржуваного договору, він та інші кредитори ПАТ "Діамантбанк" включені до сьомої черги вимог кредиторів Банку, вклади та кредиторські вимоги яких не забезпечено гарантованими сумами, будуть позбавлені можливості повернути в повному обсязі або частково належні їм кошти.

Крім того, позивачем зазначено, що внаслідок укладення оскаржуваного договору ПАТ "Діамантбанк", втрачено активи, які були продані за заниженою вартістю, з порушенням вимог законодавства, в результаті чого фактично порушено черговість задоволення вимог кредиторів згідно із статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Позивачем наголошено на тому, що перед початком виведення банку з ринку Фонд зобов'язаний здійснити низку дій, пов'язаних, зокрема, з затвердженням оцінки майна або проведенням його оцінки та проведенням конкурсу щодо визначення приймаючого банку.

Обов'язки Фонду, визначено у статтях та пунктах Закону і Положення та виконуються Фондом з метою збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку при проведенні процедури виведення з ринку неплатоспроможного банку під час тимчасової адміністрації. У таких правовідносинах Фонд діє як суб'єкт владних повноважень, адже реалізація даної функції Фонду має публічний (за сферою реалізації) та владний характер (за методом впливу). Отже, при виконанні своїх функцій, завдань (ст.ст. З, 4 Закону) та обов'язків (ст.ст. 38, 40 Закону) Фонд діє як суб'єкт владних повноважень.

Пунктом 17 частини першої статті 2 Закону встановлено, що уповноваженою особою Фонду є працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Абзацом 2 частини третьої статті 34 Закону передбачено, що усі або частина повноважень Фонду, визначені цим Законом, можуть бути делеговані одній або кільком уповноваженим особам Фонду. У разі делегування повноважень кільком уповноваженим особам Фонд зазначає обсяг повноважень кожної з них. Здійснення повноважень органів управління банку може бути делеговано тільки одній уповноваженій особі.

Тобто, делегування повноважень Фонду є правом, а не обов'язком Фонду та обсяг делегованих повноважень у кожному конкретному випадку може бути різним. Той факт, що Фонд делегує частину повноважень уповноваженій особі Фонду не змінює владний та управлінський характер таких функцій, а також не змінює їх суті та змісту.

Таким чином, спір, предметом якого є перевірка законності дій чи рішень Фонду в особі Уповноваженої особи Фонду щодо виконання покладених на нього владно-управлінських функцій у сфері реалізації публічних інтересів держави на відповідність законам України та іншим нормативно-правовим актам, підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства.

Представники третіх осіб ПАТ "Таксомбанк" та ПАТ "Діамантбанк" клопотання про закриття провадження у справі підтримали, погоджуючись із позицією, викладеною представником третьої особи ТОВ "Юніверсал Консалтінг Плюс".

У судовому засіданні 08 серпня 2018 року відповідно до частини третьої статті 243 КАС України проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Заслухавши пояснення сторін щодо клопотання про закриття провадження у справі, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Так, у відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Абзацом другим пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у цьому Кодексі термін публічно - правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Під суб'єктом владних повноважень розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Крім того, частиною першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено справи у публічно - правових спорах, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Так, згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно - правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Тобто, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Тобто, адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про визнання протиправними дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, проте, лише у випадку, якщо Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснює у даних правовідносинах публічно - владні управлінські функції і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

При цьому, Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (із змінами і доповненнями) встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (із змінами і доповненнями) Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, установлених цим Законом. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, зокрема, здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку (пункт 8 частини 2 статті 4 цього Закону).

Наведене в сукупності свідчить про те, що основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і такі, що не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі, шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків.

При цьому, суд звертає увагу, що у розумінні Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (із змінами і доповненнями) неплатоспроможним є банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення його до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України "Про банки та банківську діяльність" від 07 грудня 2000 року № 2121-III. Ліквідацією банку є процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до законодавства (пункти 6, 8 частини першої статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року № 4452-VI).

Згідно частин першої, третьої статті 34 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (із змінами і доповненнями) Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, а виконавча дирекція Фонду у цей же строк призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання (частина п'ята статті 34 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (із змінами і доповненнями)).

Відповідно до частин першої, другої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Протягом 15 днів, але не пізніше строків, установлених Фондом, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів бухгалтерської та іншої документації банку. На період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності Фонду та уповноваженій особі Фонду в межах повноважень, установлених цим Законом та делегованих Фондом, і діють у визначених Фондом/уповноваженою особою Фонду межах та порядку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з моменту запровадження у банку тимчасової адміністрації Фонд набуває повноваження органів управління та контролю банку з метою реалізації покладених на нього чинним законодавством функцій. При цьому банк зберігає свою правосуб'єктність юридичної особи та відповідного самостійного суб'єкта господарювання до завершення процедури його ліквідації та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Такий правовий статус Фонду, визначений Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (із змінами і доповненнями), дає підстави для висновку про те, що Фонд як юридична особа публічного права може бути суб'єктом як публічно-правових, так і приватноправових правовідносин. При цьому в приватноправових відносинах, якими є здійснення функцій органу управління банку, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, чи банку, який ліквідується, Фонд не здійснює функцій суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

Більш того, суд звертає увагу на те, що визначений статтею 3 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (із змінами і доповненнями) правовий статус Фонду, відповідно до якої він є, зокрема, юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні, - не впливає на правовий статус банку, в якому запроваджено тимчасову адміністрацію або щодо якого розпочато процедуру ліквідації, оскільки Фонд розпоряджається майном такого банку від імені останнього й у межах виконання покладених на нього законодавством функцій щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та не здійснює в цій частині жодних владних управлінських функцій.

Аналогічну позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року №910/8132/17.

Більш того, статтею 1 Господарського кодексу України визначено, що саме Господарський кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Суд вважає за необхідне зазначити, що обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач фактично не погоджується з вартістю переданих активів приймаючому банку - Публічному акціонерному товариству "Таскомбанк", тобто, з умовами укладеного договору, наголошуючи при цьому, що активи Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" продано за ціною, що майже в 5 разів нижче за їх балансову вартість, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Архітектурні Макетні Майстерні" є кредитором Публічного акціонерного банку "Діамантбанк", якого віднесено до сьомої черги погашення акцептованих вимог кредиторів Банку на суму 133723, 61 грн., тому, на думку позивача, укладенням оспорюваного Договору про передачу частини активів та зобов'язань неплатоспроможного Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" на користь приймаючого банку - АТ "Таскомбанк" від 23 червня 2017 року, Банком втрачено активи, які продані за заниженою вартістю з порушенням вимог законодавства, а позивача, в свою чергу, позбавлено реальної можливості реалізувати своє право на повернення грошових коштів з рахунків Банку.

Отже, слід дійти висновку, що позивачем оскаржуються дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не як суб'єкта владних повноважень, а як органу управління банком, який здійснює заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та грошових коштів, тобто спір між юридичною особою та суб'єктом владних повноважень виник не у зв'язку із виконанням або невиконанням відповідачем публічно - владних управлінських функцій, а у зв'язку з незгодою позивача з вчиненими діями по укладенню господарського договору між суб'єктами господарювання, в зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що спір не є публічно - правовим у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а відноситься до юрисдикції господарського суду.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у справі "Занд проти Австрії" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

З аналізу наведених вище норм слідує, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від основного принципу господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 вищезгаданої Конвенції.

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких підстав та з урахуванням того, що спір між сторонами у справі виник не у зв'язку з виконанням або невиконанням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб публічно - владних управлінських функцій та не віднесений до юрисдикції Окружного адміністративного суду міста Києва, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.

Крім того, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачеві, що останній має право звернутися з вказаним позовом до відповідного суду господарської юрисдикції.

Частиною другою статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З огляду на наявність в матеріалах справи платіжного доручення №69 від 21 грудня 2017 року на суму 1600,00 грн., що є підтвердженням сплати судового збору за подання позову, суд дійшов висновку про повернення зазначеної суми позивачу.

Керуючись статтями 6, 8, 238, 239, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Консалтінг Плюс" про закриття провадження у справі - задовольнити.

2. Закрити провадження в адміністративній справі № 826/17502/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурні Макетні Майстерні" до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Публічне акціонерне товариство "Діамантбанк", Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Консалтінг Плюс", Публічне акціонерне товариство "Таскомбанк" про визнання дій протиправними.

3. Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Архітектурні Макетні Майстерні" його право на звернення з вказаними позовними вимогами до відповідного суду господарської юрисдикції.

4. Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Архітектурні Макетні Майстерні", що повторне звернення до Окружного адміністративного суду міста Києва зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Архітектурні Макетні Майстерні" (01601, місто Київ, вулиця Б. Грінченка, будинок 7, код ЄДРПОУ 32984784) через відповідний орган Державної казначейської служби України судовий збір в сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок, який сплачено на наступні платіжні реквізити: отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код ЄДРПОУ) - 38004897, рахунок отримувача - 31218206784007, код банку отримувача (МФО) - 820019 відповідно до платіжного доручення №69 від 21 грудня 2017 року.

Ухвала набирає законної сили згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Архітектурні Макетні Майстерні" (01601, місто Київ, вулиця Б. Грінченка, будинок 7, код ЄДРПОУ 32984784).

Відповідач: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул.. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016).

Третя особа: Публічне акціонерне товариство "Діамантбанк" (04070, м. Київ, Контрактова площа, 10-А, код ЄДРПОУ 23362711).

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Консалтінг Плюс" (03142, м. Київ, вул.. В.Стуса, 35-37, код ЄДРПОУ 41318968).

Третя особа: Публічне акціонерне товариство "Таскомбанк" (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 09806443).

Суддя Л.О. Маруліна