Рішення

від 12.07.2018 по справі 813/7149/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/7149/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судових засідань Козак О.М.

з участю представників:

від позивача - Вошик В.Б., Гук Т.В.,

від відповідача - Стецьків Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства (надалі ПП) Застава до Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС (надалі Червоноградська ОДПІ ГУ ДФС) у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

ПП Застава звернулося в суд з позовом до ДПІ у м.Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області про, з урахуванням зменшених позовних вимог та ухвали суду від 23.11.2015 року, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.05.2014 року за №00002741702, від 06.08.2014 року за №0001572200, за №0008371702.

У відповідності до ст.52 КАС України, судом допущено заміну відповідача на його правонаступника Червоноградську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області.

Позивач свої вимоги аргументує тим, що висновки контролюючого органу про завищення суми витрат операційної діяльності, в тому числі собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) всього на суму 4814962 грн. 00 коп. по причині відсутності на підприємстві документообігу первинних документів на внутрішнє переміщення (склад-склад готової продукції, склад-магазин) та карток складського обліку матеріалів є протиправними та не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки факт понесення витрат на отримання від контрагентів товарно-матеріальних цінностей, які в подальшому використовуються з метою отримання доходу, підтверджуються зовнішніми документами, які отримані від постачальників та є в наявності. Окрім того, зазначає позивач, підприємством встановлено середні відстані до населених пунктів, куди доставляється продукція. Пояснюється це просто. Основним товаром є бетонний, вапняний або інший будівельний розчин. Період від виготовлення до практичного використання обмежений часом збереження рухливості бетонної або розчинової суміші в часі. Цей проміжок коливається від 2 до 3 годин в залежності від пори року і температури, вологості навколишнього середовища. Збільшення цього проміжку можливе лише при добавленні спеціальних добавок. На балансі підприємства знаходиться 5 авто бетоновозів та 2 автомобілі з маніпуляторами. Згідно наявних документів за період з 1.07.2012 року по 31.12. 2013 року при доставці власних виробів замовниками пройдено в більш як п'ятдесят тисяч кілометрів. Ця цифра знайшла своє підтвердження в подорожніх листах та накладних. Також, в наявності є товарно-транспортні накладні. Посилання в акті перевірки за № 365/2200/20788668 на складання акту про ненадання копій документів не відповідає дійсності. Посадовим особам підприємства жодного акту про ненадання копій документів перевіряючими не надавалось. Також, перевіряючі на стор. 32 акта перевірки вказують - виплати утримано, проте до бюджету не перераховано. По даному питанню позивач відзначає, що відповідно до ст. 14 ЦК України рішення суду є обов'язковим до виконання. Ним була отримана усна інформація про порядок оподаткування моральної шкоди та вказано рахунок, куди необхідно сплачувати ці платежі. Дана інформація отримана в Червоноградській податковій в ОСОБА_5, відділ доходів і зборів з фізичних осіб Червоноградської ДПІ ГУ ДФС у Львівській області. Перевіряючі вже ході перевірки отримали підтвердження цього, однак жодним чином не відмітили це в актах перевірок. Окрім того, позивач зазначає, що в рішенні Червоноградської міської ради від 05.03.2009 року вказано ці ж вихідні дані, що й у Методиці визначення мінімальної суми орендного платежу за нерухоме майно фізичних осіб, для визначення орендної плати за оренду нерухомого майна. Цим рішенням Червоноградською міською радою при укладенні договорів оренди частини об'єкту комунальної власності жодним чином не обумовлюється оренда земельної ділянки, береться тільки площа самого орендованого приміщення. Встановлена в акті за № 365/2200/20788668 орендна плата квадратного метра земельної ділянки в розмірі 12,5 грн. в місяць взагалі є незрозумілою. Адже згідно рішення Червоноградської міської ради від 24.02.2010 року за №506 - розмір орендної плати за земельні ділянки береться у відсотках до нормативної грошової оцінки. Підприємство орендує земельну ділянку в Червоноградської міської ради, розміщену поряд, сплачуючи лише - 0,26 грн. в місяць за 1 кв.м. Встановлення однакової орендної плати за оренду 1 кв. м об'єктів з п'ятдесяти кратною різницею вартості на нашу думку є економічно необгрунтованим. Згідно наданих документів, видно, що нормативно грошова оцінка даної земельної ділянки складає 80,02 грн., що ще раз підтверджує економічну необґрунтованість, якщо не сказати більш категорично вимог відповідача.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з викладених міркувань, просять позов задовольнити.

Відповідач свої заперечення аргументує тим, що перевіркою встановлено факт завищення задекларованої суми витрат на операційну діяльність, в тому числі собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих (робіт, послуг) всього на суму 4814962 грн. 00 коп. Також, зазначає відповідач, з представлених подорожніх листів неможливо визначити скільки фактично використано паливно-мастильних матеріалів підприємством, відповідно неможливо визначити вартість використано пального у періоді, що перевіряється. Окрім того, податковим агентом ПП Застава не перераховано податок на доходи фізичних осіб в розмірі 17000 грн., а також не утримано та не перераховано податок на доходи фізичних осіб при нарахуванні доходу за оренду приміщення та земельної ділянки фізичній особі громадянину ОСОБА_6 в сумі 30014 грн. 40 грн.

Представник відповідача дала аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити повністю.

На підставі наявних в матеріалах доказів судом встановлені такі обставини.

Головним управління ДФС у Львівській області за результатами позапланової виїзної перевірки ПП Застава з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року складено акт від 18.04.2014 року за №365/2200/20788668, а за результатами позапланової виїзної перевірки з питань, що стали предметом оскарження, викладених у скарзі позивача від 03.06.2014 року за №2642/10, складено акт від 21.07.2014 року за №716/2200/20788668.

Перевіркою встановлено порушення:

- п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 1137784 грн. 00 коп.;

- п.54.2 ст.54, п.57.1 ст.57, підп.168.1.2, підп.168.1.5 п.168.1 ст.168 та абз. а п.176.2 ст.176 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, із змінами та доповненнями, податковим агентом ПП Застава не перераховано податок на доходи фізичних осіб станом на 31.12.2013 року в розмірі 17000 грн.;

- п.167.1 ст.167, підп.168.1.5 п.168.1 ст.168, підп.170.1.2 п.170.1 ст.170 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, із змінами та доповненнями, податковим агентом ПП Застава не утримано та не перераховано податок на доходи фізичних осіб при нарахуванні доходу за оренду приміщення та земельної ділянки фізичній особі громадянину ОСОБА_6 за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року в сумі 30014 грн. 40 грн.

Як наслідок та з урахуванням процедури адміністративного оскарження податкових-повідомлень-рішень контролюючим органом прийнято такі податкові повідомлення-рішення:

- від 06.08.2014 року за № 0001572200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1643073 грн. 48 коп., в тому числі 1095382 грн. 00 коп. за податковими зобов'язаннями та 547691 грн. 00 коп. штрафних санкцій;

- від 06.08.2014 року за №0008371702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 11753 грн. 00 коп., в тому числі 11753 грн. 00 коп. штрафних санкцій;

- від 14.05.2014 року за № 0002741702, яким збільшено суму грошового з податку на доходи фізичних осіб на 71031 грн. 60 коп., в тому числі 47014 грн. 40 коп. за податковими зобов'язаннями та 24017 грн. 20 коп. штрафних санкцій.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Що стосується податку на додану вартість.

Як вбачається зі змісту актів перевірки, перевіряючі дійшли до висновку, що завищення податкового кредиту на 962992 грн. 40 коп. за період 01.07.2012 року-31.12.2013 року в результаті ненадання під час перевірки документів складського обліку (внутрішнє переміщення: склад-склад готової продукції, склад-магазин), що унеможливило підтвердити задекларовані показники в складі витрат. Податок на додану вартість в розмірі 20% від суми матеріальної частини у складі готової продукції було віднесено до складу податкового кредиту. А відтак, на думку перевіряючих платником податку завищено податковий кредит в на загальну суму 962993 грн. 15 коп.

Також, в акті перевірки зазначається про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на 132389 грн. 20 коп. за період 01.07.2012 року - 31.12.2013 року в результаті того, що для перевірки правильності списання палива підприємством були представлені подорожні листи (типової форми Подорожній лист вантажного автомобіля, ф.№2), оформлені з порушенням встановленого порядку. З представлених подорожніх листів неможливо визначити скільки фактично використано паливно-мастильних матеріалів підприємством, відповідно неможливо визначити вартість використано пального у періоді, що перевіряється. Під час проведення перевірки посадовими особами ПП Застава не було надано належним чином завірені копії подорожніх листів. Крім цього, перевіркою встановлено завищення податкового кредиту на 7484 грн. 00 коп. за серпень 2012 року, вересень 2012 року, жовтень 2012 року та за грудень 2012 року при визначенні податкового кредиту з податку на доданку вартість не враховано розрахунки коригувань кількісних і вартісних показників до податкових накладних.

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В матеріалах справи наявний Висновок судово-економічної експертизи №4197 від 27.02.2015 року, складеного судовим експертом Львівського науково-дослідного інститут судових експертиз, зі змісту якого вбачається, що експертом документально не підтверджується, встановлене в акті перевірки за №365/2200/20788668 від 18.04.2014 року заниження ПП Застава податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму за основним платежем 1095382 грн. 00 коп.

Також, в матеріалах справи наявний Висновок судово-економічної експертизи №6296 від 28.03.2018 року, складеного судовими експертами Львівського науково-дослідного інститут судових експертиз, відповідно до якого сума податкового кредиту по операціях ПП Застава з придбання матеріалів та сировини для виробництва готової продукції та паливної продукції, які відображені в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року підтверджується податковими накладними (первинними документами податкового обліку).

Вищенаведені обставини відсутності заниження позивачем податку на додану вартість підтверджуються також наявними в матеріалах справи документами первинної бухгалтерської звітності (накладними, товарного-транспортними накладними, податковими накладними, подорожніми листами, товарно-транспортними накладними, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних).

З огляду на викладене, суд вважає, що висновки відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість на суму 1095382 грн. 00 коп. є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи, а тому податкове повідомлення-рішення від 06.08.2014 року за № 0001572200 є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, то суд зазначає наступне.

Так, перевіркою встановлено, що позивачем податок на доходи фізичних осіб в розмірі 17000 грн. 00 коп. з виплат про відшкодування моральної шкоди згідно рішення суду утримано, проте до бюджету не перераховано. ПП Застава помилково перераховано кошти у сумі 1700 грн. 00 коп. на рахунок інші надходження код бюджетної класифікації 24060300, а не на рахунок податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку інших ніж заробітна плата , код бюджетної класифікації 11010400.

Відповідно до підп.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Як передбачено абзац.2 п.57.1 ст.57 ПК України, податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Підпунктом а п.176.2 ст.176 ПК України встановлено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Зі змісту податкового повідомлення рішення від 06.08.2014 року за №0008371702 вбачається, що до позивача було застосовано штраф на підставі п.119.2 ст.119 ПК України та п.127.1 ст.127 ПК України.

З наведених норм випливає, що відповідальність платника податків настає у зв'язку з неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також за ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для притягнення позивача до фінансової відповідальності у вигляді штрафу.

Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення рахунку у квитанціях під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про порушення строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання та для застосування штрафних санкцій.

Застосування правових норм у зазначений спосіб відповідає висновку Верховного суду України від 16.06.2015 року (справа №21-377а15), а тому такий, у відповідності до вимог ч.5 ст.242 КАС України, враховується судом при розгляді справи.

В даному ж випадку, як вбачається з акта перевірки та не заперечується сторонами, позивачем податок на доходи фізичних осіб в розмірі 17000 грн. 00 коп. утримано, сплачено до бюджету, однак помилкового на інший рахунок. Про дані обставини, позивач повідомляв відповідача під час перевірки.

А відтак, стверджувати, що позивачем порушено порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків не має підстав, оскільки податок фактично був сплачений до бюджету у встановлений строк хоч і на помилковий рахунок.

За таких обставин, накладення штрафу на останнього є неправомірним. Як наслідок, є протиправним та підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення від 06.08.2014 року за №0008371702.

Що стосується висновків відповідача, що податковим агентом ПП Застава не утримано та не перераховано податок на доходи фізичних осіб при нарахуванні доходу за оренду приміщення та земельної ділянки фізичній особі громадянину ОСОБА_6 за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року в сумі 30014 грн. 40 грн., то такі не відповідають фактичним обставинам справи з огляду на таке.

В акті перевірки відповідач зазначає, що орендна плата за нерухоме майно (приміщення складу площею 50 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 838 кв.м.) за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року становить 199800 грн. 00 коп. ((50кв.м.+838 кв.м.)х12,50 грн.х18 міс.). Таким чином, на думку перевіряючих, підприємством занижено суму оподатковуваного доходу платника податків ОСОБА_6 у сумі 199800 грн. 00 коп., з якої не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб у сумі 30014 грн. 40 коп.

Відповідно до підп.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Як передбачено підп.170.1.2 п.170.1 ст.170 ПК України, податковим агентом платника податку - орендодавця під час нарахування доходу від надання в оренду об'єктів нерухомості, інших, ніж зазначені в підпункті 170.1.1 цього пункту (включаючи земельну ділянку, що знаходиться під такою нерухомістю, чи присадибну ділянку), є орендар.

Між ПП Застава (орендар) та ОСОБА_6 (орендодавець) 01.01.2012 року та 01.01.2013 року були укладені договори оренди об'єкту нерухомості відповідно до умов яких орендодавцем передано орендареві у строкове платне користування частину приміщення складу площею 50,0 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 з правом користування земельною ділянкою площею 838,0 кв.м.

Як вбачається з акта перевірки, визначаючи суму орендної плати за нерухоме майно ( приміщення складу та земельну ділянку) у розмірі 199800 грн. 00 коп., контролюючий орган виходив з розміру 1 кв.м. об'єкта нерухомого майна в сумі 12 грн. 50 коп., затвердженого рішеннями сесії Червоноградської міської ради від 05.03.2009 року за №385 та від 26.07.2012 року за №314 Про затвердження мінімальної вартості місячної оренди одного квадратного метра загальної площі нерухомого майна фізичних осіб, що надаються в оренду .

Проте, відповідачем не було взято до уваги рішення сесії Червоноградської міської ради від 24.02.2010 року за №506 Про затвердження ставок орендної плати за земельні ділянки державної власності на території Червоноградської міської ради згідно з п.1 якого ставки орендної плати за земельні ділянки у м.Червонограді встановлюються у відсотках від їх нормативної грошової оцінки.

Судом встановлено, що перевіряючими при визначенні суми орендної плати за нерухоме майно (приміщення складу та земельну ділянку), з якої позивач повинен був перерахувати до бюджету суму податку з доходів фізичних осіб, не було враховано нормативної оцінки земельної ділянки та не застосовувались ставки орендної плати за земельну ділянку відповідно до рішення сесії Червоноградської міської ради від 24.02.2010 року за №506. Дані обставини, на думку суду, призвело до необґрунтованого розрахунку суми орендної плати, з якої необхідно сплатити податок з доходів фізичних осіб.

За таких обставин, висновок відповідача про неперерахування податку на доходи фізичних осіб при нарахуванні доходу за оренду приміщення та земельної ділянки в сумі 30014 грн. 40 грн. не відповідає, передбаченому п.3 ч.2 ст.2 КАС України, критерію обґрунтованості.

Як наслідок, підлягає визнанню протиправним та скасуванню податкове повідомлення-рішення від 14.05.2014 року за № 0002741702.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обгрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат у формі судового збору та витрат на проведення експертизи, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати, прийняті Державною податковою інспекцією у м.Червонограді Головного управлінням Міндоходів у Львівській області, податкові повідомлення-рішення від 14.05.2014 року за №00002741702, від 06.08.2014 року за №0001572200 та за №0008371702.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (код ЄДРПОУ 39852024), що знаходиться за адресою Львівська область, м.Червоноград, пл.Соборна, 3 на користь Приватного підприємства Застава (код ЄДРПОУ 20788668 ), що знаходиться за адресою Львівська область, м.Червоноград, пл.Соборна, 1/7, 262 (двісті шістдесят дві) грн. 12 коп. сплаченого судового збору та 47616 (сорок сім тисяч шістсот шістнадцять) грн. 00 коп. витрат на проведення судової експертизи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 13 липня 2018 року.

Суддя (підпис) Мартинюк В.Я.

Помічник судді Кукса В.А.