Постанова

від 10.12.2018 по справі 813/7149/14

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 рокуЛьвів№ 857/685/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Іщук Л.П., Кухтея Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Ігнатищ Л.М.,

за участю представника позивача Вошика В.Б.,

за участю представника відповідача Гурняк О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року, прийняте суддею Мартинюком В.Я., о 14 годині 45 хвилині у місті Львові у справі за позовом приватного підприємства Застава до Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство Застава (надалі - ПП Застава , позивач) звернулося з адміністративним позовом до Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (надалі - Червоноградська ОДПІ, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 14.05.2014 року за №00002741702, від 06.08.2014 року №0001572200, №0008371702.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно акта перевірки ПП Застава завищено податковий кредит за 01.07.2012 року по 31.12.2013 року в результаті ненадання документів складського обліку. Також, представлені подорожні листи оформлені з порушенням встановленого порядку. Не враховано розрахунки коригувань кількісних і вартісних показників та податкових накладних.

Разом з тим, зазначене спростовано висновком судово - економічної експертизи №4197 від 27.02.2015 року та №6296 від 28.03.2018 року, та наявними документами первинної бухгалтерської звітності (накладними, товарно - транспортними накладними, подорожніми листами, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних).

Отже, висновки податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість є протиправним, а тому податкове повідомлення рішення від 06.08.2014 року №0001572200 підлягає скасуванню.

З приводу податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, то, на думку відповідача, позивачем вказаний податок в розмірі 17000 грн. з виплат про відшкодування моральної шкоди згідно з рішенням суду утримано, проте, до бюджету не перераховано.

Проте, як вбачається з акта перевірки та не заперечується сторонами, позивачем податок на доходи фізичних осіб в розмірі 17000 грн. утримано, сплачено до бюджету, однак, помилково на інший рахунок, а зазначене не є порушенням в світлі позиції Верховного Суду України від 16.06.2015 року у справі №21-377а15.

Отже, підлягає скасуванню податкове повідомлення - рішення від 06.08.2014 року №0008371702.

Щодо податку на доходи фізичних осіб при нарахуванні доходу за оренду приміщення та земельної ділянки фізичній особі ОСОБА_3, то відповідачем не було взято до уваги рішення сесії Червоноградської міської ради від 24.02.2010 року №506 Про затвердження ставок орендної плати за земельні ділянки державної власності на території Червоноградської міської ради , згідно з п.1 якого ставки орендної плати за земельні ділянки в місті встановлюються у відсотках від їх нормативної грошової оцінки, а взято до уваги рішення ради від 05.03.2009 року №388 та від 26.07.2012 року №314.

Таким чином, підлягає скасуванню податкове повідомлення - рішення від 14.05.2014 року за №00002741702.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Червоноградська ОДПІ подала апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та із порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що порушення норм процесуального права полягає в тому, що судом не враховано як доказ акт перевірки і, зокрема, що позивачем не додано документів складського обліку, карток складського обліку матеріалів, журналу обліку вантажів, накладних - вимог на відпуск продукції.

Слід врахувати висновки Верховного Суду в постанові від 06.06.2018 року №К/9901/7235/18, ухвалу Вищого адміністративного суду від 14.06.2012 року №К-34482/10.

Щодо порушення норм матеріального права зазначає, що як при проведенні перевірки, так і з висновку №4197 від 27.02.2015 року судово - економічної експертизи вбачається, що відсутні документи складського обліку ПП Застава , картки складського обліку, журнал обліку вантажів, накладні вимоги на відпуск продукції за 01.07.2012 року по 31.12.2013 року.

Також, з представлених подорожніх листів неможливо визначити скільки фактично було використано паливно - мастильних матеріалів та неможливо визначити вартість втраченого пального у періоді , що перевірявся.

Слід зазначити, що типові подорожні листи не заборонені законодавством. Однак, такі надані без належного завірення копій, про що складений акт.

Крім того, на усну вимогу, підприємством не було надано журналу реєстрації довіреностей, наявність яких регламентовано Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей.

Порушення щодо завищення податкового кредиту виникло на підставі порушень, описаних в п.3.1.2. акта.

Також встановлено, що підприємством помилково перераховано кошти на рахунок іншої бюджетної класифікації з податку на доходи фізичних осіб, отже, податок не перераховано.

Щодо договірних зобов'язань по оренді, то не вказано про укладення договору з ОСОБА_3

Разом з тим, податковим агентом ПП Застава не утримано та не перераховано податок з доходів фізичних осіб при нарахуванні доходу за оренду приміщення та земельної ділянки фізичній особі ОСОБА_3

Слід зауважити, що вказана земельна ділянка не є державною чи комунальною власністю.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

ПП Застава подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що висновок в акті перевірки №365/2200/20788668 від 18.04.2014 року є передчасним, виходячи з рішення про результати розгляду скарги №18555/10/13-01-10-08-05/1167 від 01.08.2014 року.

Стосовно податкового повідомлення - рішення від 06.08.2014 року №0001572200, то мається покликання на позицію Верховного Суду України від 20.01.2016 року .

Слід зазначити, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричинити реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідачем не надано жодного доказу можливості здійснення позивачем та його контрагентом зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу.

Жодного разу не піддавалось сумніву фактичне здійснення господарських операцій.

Стосовно податкового повідомлення - рішення від 14.05.2014 року за №00002741702 зазначає, що згідно із ст.21 Закону України Про оренду землі містяться: розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідачем не врахована позиція Верховного Суду України від 03.12.2013 року, у відповідності до якої нормативна грошова оцінка земель є основною для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

З приводу помилки при сплаті на інший рахунок податку з доходів фізичних осіб з виплат про відшкодування моральної шкоди за рішенням суду, то слід виходити з правової позиції Верховного Суду України від 16.06.2015 року (справа №21-377а15).

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

В судовому засіданні представник апелянта підтримала апеляційну скаргу з підстав, що у ній зазначені.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ГУ ДФС у Львівській області за результатами позапланової виїзної перевірки ПП Застава з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року складено акт від 18.04.2014 року №365/2200/20788668, а за результатами позапланової виїзної перевірки з питань, що стали предметом оскарження, викладених у скарзі позивача від 03.06.2014 року №2642/10, складено акт від 21.07.2014 року №716/2200/20788668.

Перевіркою встановлено порушення:

- п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 1137784 грн. 00 коп.;

- п.54.2 ст.54, п.57.1 ст.57, підп.168.1.2, підп.168.1.5 п.168.1 ст.168 та абз. а п.176.2 ст.176 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями, податковим агентом ПП Застава не перераховано податок на доходи фізичних осіб станом на 31.12.2013 року в розмірі 17000 грн.;

- п.167.1 ст.167, підп.168.1.5 п.168.1 ст.168, підп.170.1.2 п.170.1 ст.170 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями, податковим агентом ПП Застава не утримано та не перераховано податок на доходи фізичних осіб при нарахуванні доходу за оренду приміщення та земельної ділянки фізичній особі громадянину ОСОБА_3 за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року в сумі 30014 грн. 40 грн.

Як наслідок та з урахуванням процедури адміністративного оскарження податкових-повідомлень-рішень контролюючим органом прийнято такі податкові повідомлення-рішення:

- від 06.08.2014 року № 0001572200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1643073 грн. 48 коп., в тому числі 1095382 грн. 00 коп. за податковими зобов'язаннями та 547691 грн. 00 коп. штрафних санкцій;

- від 06.08.2014 року №0008371702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 11753 грн. 00 коп., в тому числі 11753 грн. 00 коп. штрафних санкцій;

- від 14.05.2014 року № 0002741702, яким збільшено суму грошового з податку на доходи фізичних осіб на 71031 грн. 60 коп., в тому числі 47014 грн. 40 коп. за податковими зобов'язаннями та 24017 грн. 20 коп. штрафних санкцій.

З приводу вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.08.2014 року за № 0001572200, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В матеріалах справи наявний Висновок судово-економічної експертизи №4197 від 27.02.2015 року, складеного судовим експертом Львівського науково-дослідного інститут судових експертиз, зі змісту якого вбачається, що експертом документально не підтверджується, встановлене в акті перевірки за №365/2200/20788668 від 18.04.2014 року заниження ПП Застава податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму за основним платежем 1095382 грн. 00 коп.

Також, в матеріалах справи наявний Висновок судово-економічної експертизи №6296 від 28.03.2018 року, складеного судовими експертами Львівського науково-дослідного інститут судових експертиз, відповідно до якого сума податкового кредиту по операціях ПП Застава з придбання матеріалів та сировини для виробництва готової продукції та паливної продукції, які відображені в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року підтверджується податковими накладними (первинними документами податкового обліку).

Вищенаведені обставини відсутності заниження позивачем податку на додану вартість підтверджуються також наявними в матеріалах справи документами первинної бухгалтерської звітності (накладними, товарного-транспортними накладними, податковими накладними, подорожніми листами, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних).

Крім того, апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч.6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено, що 14.04.2015 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №32014140000000120 від 22.05.2014 року закрито у зв'язку із відсутністю у діяннях службових осіб ПП Застава складу кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст.212 Кримінального кодексу України, в частині заниження ПП Застава податку на додану вартість.

Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість на суму 1095382 грн. 00 коп. є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи, а тому податкове повідомлення-рішення від 06.08.2014 року за № 0001572200 є протиправним та підлягає скасуванню.

З приводу позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.08.2014 року №0008371702, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до підп.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Як передбачено абзац.2 п.57.1 ст.57 ПК України, податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Підпунктом а п.176.2 ст.176 ПК України встановлено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Зі змісту податкового повідомлення рішення від 06.08.2014 року за №0008371702 вбачається, що до позивача було застосовано штраф на підставі п.119.2 ст.119 ПК України та п.127.1 ст.127 ПК України.

З наведених норм випливає, що відповідальність платника податків настає у зв'язку з неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також за ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для притягнення позивача до фінансової відповідальності у вигляді штрафу.

Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення рахунку у квитанціях під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про порушення строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання та для застосування штрафних санкцій.

Зазначений висновок відповідає позиції Верховного Суду України від 16.06.2015 року у справі №21-377а15.

З акта перевірки вбачається та не заперечується сторонами, що позивачем податок на доходи фізичних осіб в розмірі 17000 грн. 00 коп. утримано, сплачено до бюджету, однак помилкового на інший рахунок. Відтак, стверджувати, що позивачем порушено порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків не має підстав, оскільки податок фактично був сплачений до бюджету у встановлений строк хоч і на помилковий рахунок.

Апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що за таких обставин, накладення штрафу на останнього є неправомірним, тому податкове повідомлення-рішення від 06.08.2014 року №0008371702 підлягає скасуванню.

Що стосується покликань апелянта на те, що податковим агентом ПП Застава не утримано та не перераховано податок на доходи фізичних осіб при нарахуванні доходу за оренду приміщення та земельної ділянки фізичній особі громадянину ОСОБА_3 за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року в сумі 30014 грн. 40 грн., то такі не відповідають фактичним обставинам справи з огляду на таке.

В акті перевірки відповідач зазначає, що орендна плата за нерухоме майно (приміщення складу площею 50 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 838 кв.м.) за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року становить 199800 грн. 00 коп. ((50кв.м.+838 кв.м.)х12,50 грн.х18 міс.). Таким чином, на думку перевіряючих, підприємством занижено суму оподатковуваного доходу платника податків ОСОБА_3 у сумі 199800 грн. 00 коп., з якої не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб у сумі 30014 грн. 40 коп.

Відповідно до підп.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Як передбачено підп.170.1.2 п.170.1 ст.170 ПК України, податковим агентом платника податку - орендодавця під час нарахування доходу від надання в оренду об'єктів нерухомості, інших, ніж зазначені в підпункті 170.1.1 цього пункту (включаючи земельну ділянку, що знаходиться під такою нерухомістю, чи присадибну ділянку), є орендар.

Між ПП Застава (орендар) та ОСОБА_3 (орендодавець) 01.01.2012 року та 01.01.2013 року були укладені договори оренди об'єкту нерухомості, відповідно до умов яких орендодавцем передано орендареві у строкове платне користування частину приміщення складу площею 50,0 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 з правом користування земельною ділянкою площею 838,0 кв.м.

Податковим органо не взято до уваги рішення сесії Червоноградської міської ради від 24.02.2010 року за №506 Про затвердження ставок орендної плати за земельні ділянки державної власності на території Червоноградської міської ради згідно з п.1 якого ставки орендної плати за земельні ділянки у м.Червонограді встановлюються у відсотках від їх нормативної грошової оцінки.

Судом встановлено, що перевіряючими при визначенні суми орендної плати за нерухоме майно (приміщення складу та земельну ділянку), з якої позивач повинен був перерахувати до бюджету суму податку з доходів фізичних осіб, не було враховано нормативної оцінки земельної ділянки та не застосовувались ставки орендної плати за земельну ділянку відповідно до рішення сесії Червоноградської міської ради від 24.02.2010 року за №506. Дані обставини, на думку суду, призвело до необґрунтованого розрахунку суми орендної плати, з якої необхідно сплатити податок з доходів фізичних осіб.

За таких обставин, висновок відповідача про неперерахування податку на доходи фізичних осіб при нарахуванні доходу за оренду приміщення та земельної ділянки в сумі 30014 грн. 40 грн. не відповідає, передбаченому п.3 ч.2 ст.2 КАС України, критерію обґрунтованості.

Також апеляційний суд наголошує, що з урахуванням завдань та принципів адміністративного судочинства, обов'язку доказування, принципу правової визначеності слід трактувати будь-які сумніви не інакше, як неспроможність суб'єкта владних повноважень переконливо довести обґрунтованість та правомірність власних рішень у спірних правовідносинах, що є невиконанням ним його процесуального обов'язку.

Нездатність державного органу довести обґрунтованість та законність власних рішень є підставою судового захисту порушених прав позивача. Будь-який інший висновок, фактично, зводить нанівець всю систему завдань адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав вважати неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року у справі № 813/7149/14 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Р. В. Кухтей Повний текст судового рішення виготовлено 18.12.2018 року.