Рішення

від 30.07.2018 по справі 826/7490/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

30 липня 2018 року №826/7490/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Огнивому Д.П., здійснюючи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін відкритий судовий розгляд в режимі відеоконференції адміністративної справи

за позовомтовариства з обмеженою "С-Трейд Компані" доГоловного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.03.2018 №0062191221 та від 07.03.2018 №0062181221 за участю:

представника позивача - Кравцова І.В.,

представника відповідача - Ткачука Т.А.,

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 30 липня 2018 року проголошено скорочену (вступну та резолютивну) частини рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "С-Трейд Компані" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.03.2018 №0062191221 та від 07.03.2018 №0062181221.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем помилково було направлено на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних пакет податкових накладних, проте реалізація товару за такими накладними не здійснювалась, а отже і відсутній факт виникнення податкових зобов'язань, чого контролюючим органам не було враховано під час проведення камеральної перевірки. Крім того, таку перевірку було проведено з перевищенням повноважень, оскільки за відсутності документальної перевірки, контролюючим органом зроблено висновок про заниження грошового зобов'язання із податку на додану вартість.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акта перевірки від 20.12.2017 №125/13-01-12-31/41449406 та відповідно, податкових повідомлень-рішень від 07.03.2018 №0062191221 та №0062181221.

Позивач надав суду відповідь на відзив, в якій наголосив, що помилкове складання податкових накладних не є підставою для включення цих накладних до складу податкових зобов'язань декларації з податку на додану вартість. Контролюючим органом не надано доказів на підтвердження того, що за помилково складеними податковими деклараціями здійснювалась господарська діяльність. Також, позивач посилався на рішення адміністративних судів України в аналогічних правовідносинах.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням Державної фіскальної служби у Львівській області проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю "С-Трейд Компані".

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю "С-Трейд Компані" вимог пункт 187.1 статті 187 та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: заниження грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 347 084, 00 грн.

За наслідками перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у Львівській області складено акт від 20.12.2017 №125/13-01-12-31/41449406 (далі - Акт перевірки).

На підставі висновків Акта перевірки, контролюючим органом було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 07.03.2018 №0062191221, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 427 820, 00 грн., у тому числі: 342 256, 00 грн. - основний платіж, 85 564 грн. штрафні (фінансові) санкції;

- від 07.03.2018 №0062181221, щодо застосування до позивача штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 1 207, 00 грн..

Товариство з обмеженою відповідальністю "С-Трейд Компані", не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, звернулось до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий Кодекс України.

Згідно статтею 62 Податкового кодексу України (в редакції на момент проведення перевірки) одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Порядок проведення камеральної перевірки встановлено статтею 76 Податкового кодексу України, пунктами 76.1 та 76.2 якої передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Таким чином, предметом камеральної перевірки є правильність відображення (з методологічної та арифметичної точок зору) показників, необхідних для обчислення бази оподаткування, проте достовірність цих показників, перевіряється шляхом комплексного дослідження в ході документальної перевірки: податкових декларацій, фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку та первинних документів.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу державної податкової служби (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

Таким чином, з огляду на зміст вищенаведених норм, під час проведення камеральної перевірки не можуть перевірятися інші питання, ніж визначенні статтею 75 Податкового кодексу України. Документами, що мають відношення до такої перевірки, є саме: податкові декларації (розрахунки), дані системи електронного адміністрування податку на додану вартість, дані Єдиного реєстру податкових накладних, акцизних накладних та дані системи електронного адміністрування реалізації пального і ніякі інші. Якщо ж під час проведення камеральної перевірки буде виявлено порушення податкового законодавства, податковий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків.

Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 31.01.2018 №804/5957/16 (ЄДРСРУ № 72065330).

Разом з тим, як вбачається з Акта перевірки товариства з обмеженою відповідальністю С-Трейд Компані , контролюючим органом встановлено розбіжності між сумами податкових зобов'язань задекларованих позивачем та сумами податкових зобов'язань по виписаним податковим накладним, які були направлені до Єдиного реєстру податкових накладних, але не зареєстровані, тобто відповідачем зроблено висновок щодо дотримання вимог правильності нарахування та сплати податку на додану вартість, що відповідно до підпункту 75.1.2 Податкового кодексу України, є предметом документальної перевірки, а не камеральної.

Натомість, відповідно до вимог підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Системний аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи дає підстави для висновку про те, що у межах камеральної перевірки відповідачем досліджувались документи, факти та обставини, які повинні встановлюватись при проведенні документальної перевірки. А тому, відповідачем порушено порядок проведення податкової перевірки, визначений чинним законодавством України.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що під час проведення камеральної перевірки податкової звітності позивача не встановлено наявність арифметичної або методологічної помилки в поданій платником податків податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2017 року.

В свою чергу, що стосується суті виявлених порушень, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість є господарські операції з постачання товарів/послуг, які мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій.

Статтею 1 розділу 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складеш під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Процедура заповнення та подання декларацій з податку на додану вартість регламентується Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (далі Порядку) затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21.

Так відповідно пункту 1 розділу 3 Порядку до податкової декларації з податку на додану вартість платником податку вносяться дані податкового обліку за кожний звітний період.

Згідно із пунктом 6 розділу III Порядку дані наведені в звітності повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника податків.

Як вбачається з Акту перевірки, контролюючим органом було встановлено, що товариством з обмеженою "С-Трейд Компані" було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2017 року та додаток 5 Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів в яких відображено податкові зобов'язання на загальну суму податку на додану вартість 98 391, грн., проте згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних товариством з обмеженою "С-Трейд Компані" у жовті 2017 року було виписано 58 податкових накладних на суму податку на додану вартість 445 474, 56 грн. Так, з огляду на встановлені обставини, контролюючий орган дійшов висновку, щодо порушення позивачем приписів статті 187 та 201 Податкового кодексу України.

Проте, позивач стверджує, що через технічні помилки у роботі з електронними сервісами, при реєстрації ряду податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у жовтні 2017 року, товариством з обмеженою відповідальністю С-Трейд Коммпані було помилково зазначено реквізити інших покупців, з якими не здійснювались господарські операції, в подальшому такі накладні помилково було направлено на реєстрацію єдиним пакетом. Таким чином, помилкове складення підприємством податкових накладних не є підставою для включення цих податкових накладних до складу податкових зобов'язань декларації з податку на додану вартість.

Так, суд звертає увагу, що у статті 187 Податкового кодексу України чітко вказано, що податкові зобов'язання виникають лише у випадку фактичного здійснення операції, тобто у даному випадку повинно відбутися відвантаження товарів.

При цьому, згідно доводів позивача, що не спростовано відповідачем, відповідні накладні не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Разом з тим, пунктом 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України визначено, що виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом запит щодо надання інформації на адресу позивача не надсилався, документальна перевірка позивача не проводилась, первинна документація, яка б свідчила про реальність господарських операцій по яким було зареєстровано пакет податкових накладних не перевірялась, факт реалізації товару за відправленими на реєстрацію податковими накладними не встановлено.

Позивач також посилається на той факт, що зупинення реєстрації пакету помилково направлених накладних не оскаржувалось контрагентом-покупцем, який був зазначений в податкових накладних, оскільки насправді реалізація товару не відбувалась, відсутній об'єкт оподаткування та обставини, які б спричинили виникнення податкового зобов'язання, а накладні були складені помилково.

Відповідач під час проведення судового засідання в режимі відеоконференція не зміг надати відповідей на запитання суду. Так, спочатку відповідач не міг пояснити яке рішення було прийнято за направленими позивачем податковими накладними, адже позивач стверджував, що їх реєстрацію було зупинено. Згодом, відповідач зазначив, що податкові накладні не було зареєстровано. При цьому, сум податкових накладних відповідач також не зміг озвучити, як і не зміг пояснити - в чому саме полягало порушення Податкового законодавства з боку позивача.

Так, контролюючим органом в процесі розгляду адміністративної справи не обґрунтовано правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, при цьому, суд наголошує, що в разі виникнення певних невідповідностей задекларованих даних відповідач мав право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків, чого останнім зроблено не було.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Також, суд бере до уваги постанову Верховного Суду від 20.02.2018 №К/9901/4570/17, згідно з якою, суд дійшов висновку, що Акт перевірки, отриманий в результаті перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками незаконної перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

З огляду на встановлені обставини справи та норми чинного податкового законодавства, дії Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області по проведенню перевірки позивача, оформленої актом від 20.12.2017 №125/13-01-12-31/41449406 є протиправними, в зв'язку з чим, прийняті на підставі вказаного Акта перевірки оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 07.03.2018 №0062191221 та №0062181221 також є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 07.03.2018 №0062191221 та від 07.03.2018 №0062181221.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 39462700) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "С-Трейд Компані" (03062, м. Київ, вул. Кулібіна, 4/2, оф. 7, код ЄДРПОУ 41449406) понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 507, 82 грн. (шість тисяч п'ятсот сім гривень вісімдесят дві копійки).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 31.07.2018.

Суддя Літвінова А.В.