Постанова

від 06.08.2018 по справі 922/491/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2018 р. Справа №922/491/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.,

при секретарі Довбиш А.Ю.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, зо довіреністю від 01.03.2018 року, свідоцтво серія ПТ№1704 від 27.06.2017 року;

першого відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю від 05.03.2018 року, свідоцтво №1255 від 06.07.2012 року;

другого відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Правова група Альбіон , м.Харків, (вх.№1072Х/1-40) на рішення Господарського суду Харківської області від 03.05.2018 року по справі №922/491/18,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Правова група Альбіон , м.Харків,

до 1. Приватного акціонерного товариства Український страховий капітал , в особі Харківської філії, м.Харків,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Страхова компанія Енергія , м.Світловодськ,

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Правова група Альбіон звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом, в якому просило суд стягнути з Приватного акціонерного товариства Український страховий капітал в особі Харківської філії приватного акціонерного товариства Український страховий капітал та Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Енергія на свою користь заборгованість в розмірі 96500,00 грн. та судовий збір 1762,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог заявник посилається на ст. 1212 Цивільного кодексу України щодо не повернення грошових коштів, перерахованих першому відповідачу в розмірі 96500,00 грн., в якості страхового платежу. Підставою для утворення боргу став договір №28/03-2017-В добровільного страхування відповідальності перед третіми особами від 28.03.2017 року укладений між ПАТ Український страховий капітал , що виступає від імені та в інтересах товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Енергія та ТОВ ОСОБА_3 Екшн не набув чинності. Підставою для стягнення боргу стало не внесення позивачем повної суми страхового платежу в розмірі 107528,05 грн., як того передбачає п. 2.3 договору №28/03-2017-В від 28.03.2017 року.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.05.2018 року по справі №922/491/18 (повний текст складено 04.05.2018 року, суддя Лаврова Л.С.) у задоволені позовних вимог відмовлено.

Позивач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 03.05.2018 року та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт наполягає на тому, що з боку страхувальника не було здійснено страховий платіж в строк обумовлений п. 2.3. договору, а отже він не набув чинності і кошти, що були сплачені за ним, підлягають поверненню.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та надано строк для надання відзиву на апеляційну скаргу. У вказаній ухвалі зазначено, що апеляційна скарга буде розглядатися за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи - за відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом).

14.06.2018 року від першого відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№4517), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Крім того, 14.06.2018 року до суду надійшло клопотання позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Правова група Альбіон (вх.№4532) про здійснення розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Ухвалою суду від 18.06.2018 року задоволено клопотання позивача та призначено справу до розгляду в судове засідання з повідомленням (викликом) представників сторін.

Ухвали суду, які направлялись на адресу другого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Страхова компанія Енергія на адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулись до суду з позначкою поштового відділення - за закінченням терміну зберігання .

Відповідно до частин 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною або яка міститься у відповідному реєстрі, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Таким чином, колегія суддів вважає, що другий відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, а не отримання кореспонденції зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Відповідно до ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за відсутності представника другого відповідача.

У судовому засіданні 02.08.2018 року протокольно оголошено про перерву.

03.08.2018 року представник позивача надав відповідь на відзив першого відповідача (вх.№6092), який колегією суддів досліджено та долучено до матеріалів справи.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.08.2018 року, у зв'язку із відпусткою судді Гетьмана Р.А. для розгляду справи №922/491/18 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.

У судовому засіданні 06.08.2018 року представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні.

Представник першого відповідача проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 13 та ч.1 ст. 14 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 626, ч.1 ст. 627 та ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать, що 01.07.2016 року між ТОВ Страхова компанія Енергія (другий відповідач у справі) та Приватним акціонерним товариством Український страховий капітал (перший відповідач у справі) був укладений договір доручення №01/07-02 (а.с.64-66).

У відповідності до предмету договору доручення ТОВ Страхова Компанія Енергія доручає ПАТ Український страховий капітал , представлене Харківською філією ПрАТ УСК з моменту підписання договору діяти від імені довірителя, а саме: проводити роботи з рекламування та консультування, пропонувати потенційним страхувальникам страхові послуги та виконувати дії, які безпосередньо пов'язані з укладанням та супроводом договорів страхування. За виконані роботи довіритель виплачує повіреному винагороду згідно акту виконаних робіт. Інші витрати компенсації не підлягають.

У відповідності до п. 2.3.1 договору повірений (перший відповідач) має право укладати від імені довірителя (другий відповідач) договори страхування та одержувати від страхувальника страхові платежі тільки за видами страхування, на здійснення яких довіритель має ліцензію.

У ч.7 ст. 15 Закону України Про страхування визначено поняття страхових агентів, які є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком. Тобто, діяльність страхових агентів є виключним видом діяльності у сфері страхування у формі посередницької діяльності та між сторонами укладено договір доручення.

Відповідно до приписів статей 1000 - 1004 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного. У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними. Повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит.

Як встановлено місцевим господарським судом, між Приватним акціонерним товариством Український страховий капітал (повірений, перший відповідач), Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія Енергія , (страховик, другий відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_3 Екшн (страхувальник) було укладено договір №28/03-2017-В добровільного страхування відповідальності перед третіми особами від 28.03.2017 року (а.с. 12-15).

У розділі 1 договору №28/03-2017-В добровільного страхування відповідальності перед третіми особами - Предмет договору страхування погоджено, що предметом договору страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним прямої шкоди користувачу послуг виконавця, згідно договору на надання послуг №1 від 28.03.2017 року. За цим договором страхується відповідальність страхувальника перед третіми особами, які є споживачами послуг виконавця, що зазнали збитків внаслідок неналежної якості виконання послуг, що наведені у п. 1.2. вищезгаданого договору.

Договір добровільного страхування відповідальності перед третіми особами від 28.03.2017 року підписано уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Поняття договір страхування закріплено в Цивільному кодексі України (ст. 979), Господарському кодексі України (ст. 354) та в Законі України Про страхування .

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 980 Цивільного кодексу України, предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Так, згідно зі ст. 16 Закону України Про страхування договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якої страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Отже, договір страхування є двостороннім, оплатним, строковим, консенсуальним. Його також можна віднести до договорів про надання послуг та на користь третьої особи. Договір відповідно до Закону України Про страхування є публічним, на користь третьої особи.

Істотними умовами договору страхування відповідно до ст. 982 Цивільного кодексу України є:

1) предмет договору;

2) страховий випадок;

3) розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума);

4) розмір страхового платежу і строки його сплати;

5) строк договору;

6) інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору. Якщо ж сторонами не досягнуто згоди щодо тих чи інших істотних умов, то договір вважається неукладеним, тобто таким, що не відбувся (не набув юридичної сили). Так, для окремих різновидів договорів закон окремо називає передумови набуття саме ними чинності.

Зокрема, статтею 18 Закону визначено порядок укладення та початок дії договору страхування.

Таким чином, вказаними приписами розмежоване поняття укладення договору і набрання ним чинності .

Так, за приписами ч. 3 вказаної статті, договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Положеннями ст. 983 Цивільного кодексу України визначено, що для набрання чинності договором страхування необхідно здійснення страхувальником першого (або всього) страхового платежу, якщо інше не встановлено договором, що також кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 18 Закону Про страхування та означає, що сам факт підписання договору страхування не породжує жодних прав та обов'язків для сторін.

Отже, вищевказаними правовими нормами обумовлено, що момент укладення договору може не збігатися з моментом набранням ним чинності.

Частиною 1 статті 631 Цивільного кодексу України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Отже початок дії договору співпадає з початком строку, узгодженого сторонами для його дії.

При цьому, загальними положеннями Цивільного кодексу України про договір, зокрема, частиною 2 статті 631 передбачено, що договір набирає чинності з моменту його укладення, тоді як спеціальна норма статті 983 Цивільного кодексу України пов'язує момент набрання чинності договором страхування з моментом внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно розділу 4 договору добровільного страхування відповідальності перед третіми особами він укладається на строк з 28 березня 2017 року до 27 вересня 2017 року. При цьому, погоджено те, що договір набуває чинності ні раніше 00:00 годин дати, наступної за датою надходження страхового платежу на поточний рахунок повіреного.

Пунктом 4.2. договору добровільного страхування відповідальності перед третіми особами передбачено, що розмір страхового платежу, який страхувальник зобов'язаний сплатити повіреному, до 30 квітня 2017 року складає 107528,05 грн.

Проаналізувавши умови договору добровільного страхування відповідальності перед третіми особами, колегія суддів дійшла висновку, що сторони чітко визначили розмір страхового платежу, який є одноразовим, тобто відсутній графік та періодичність його сплати і граничний строк до якого кошти - увесь страховий платіж повинен бути сплачений.

Разом з тим, у п. 5.3.3 договору сторони передбачили, що дія договору припиняється та він втрачає чинність у разі несплати страхувальником страхового платежу у встановлені договором строки.

Тобто з огляду на приписи п. 4.2. договору та 5.3.3 договору можна стверджувати, що у випадку сплати страхового платежу, який становить 107528,05 грн. до граничного строку договір набуває чинності з дати наступної після надходження коштів, а у випадку несплати коштів - страхового платежу у розмірі 107528,05 грн. до граничного строку, то він не набуває чинності, а за приписами п. 5.3.3 договору припиняється і втрачає чинність.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача, що договором добровільного страхування відповідальності перед третіми особами не передбачено здійснення оплати страхового платежу частинами, як то сплата першого платежу, другого та інших за ним, а насамперед чітко визначено суму страхового платежу в розмірі 107528,05 грн. і саме від сплати якої залежить набрання договором чинності.

Наразі колегія суддів вважає, що договір добровільного страхування відповідальності перед третіми особами №25/03-2017-В від 28.03.2017 року не набув чинності, оскільки страхувальником не дотримано передумов щодо набрання ним чинності, адже страхувальником повіреному була перерахована частина страхового платежу на загальну суму 96500,00 грн. а саме: 11.04.2017 року - 29000,00 грн. а 18.04.2017 року - 67500,00 грн., всього 96500,00 грн., що менше визначеного сторонами розміру страхового платежу, який повинен був бути сплачений до граничного строку.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зі змісту вищевказаної норми вбачається, що для з'ясування чи набула особа відповідного зобов'язання, визначеного ст. 1212 Цивільного кодексу України, необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов'язання:

1) факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи;

2) відсутність для цього підстав.

Аналіз указаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Так, правовою підставою для перерахування на користь повіреного грошових коштів в розмірі 96500,00 грн. є договір добровільного страхування відповідальності перед третіми особами від 28.03.2017 року №28/03-2017-В. Станом на момент перерахування коштів у розмірі 96500,00 грн. існувала відповідна правова підстава, але у подальшому у зв'язку з не набуттям чинності вказаного договору та закінченням строку (до 30.04.2017 року) для здійснення страхового платежу, правова підстава для їх перерахування і збереження відпала, що в свою чергу згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України покладає обов'язок повернути сплачені за не чинним договором кошти платнику.

На початку серпня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю ОСОБА_3 Екшн (страхувальник) змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю Айті Дев .

11.08.2017 року ТОВ Айті Дев звернулося до ПАТ Український страховий капітал , Харківська філія ПАТ Український страховий капітал та Товариства з додатковою відповідальністю Енергія з листом-вимогою щодо повернення грошових коштів в розмірі 96500,00 грн. на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України у зв'язку з не набранням чинності договору №28/03-2017-В добровільного страхування відповідальності перед третіми особами від 28.03.2017 року на підставі того, що страховий платіж не був перерахований у повному обсязі та в обумовлений строк, як того передбачає п. 2.3 договору ( а.с.17-20). Вказана вимога залишена без відповіді.

Перший відповідач заперечуючи проти позовних вимог зазначає, що відповідно до п. 9.6 договору №28/03-2017-В від 28.03.2017 року сторони зобов'язані вчасно повідомляти одна одну про зміну адреси, банківських реквізитів та про всі інші зміни, які здатні вплинути на виконання зобов'язань за договором.

Однак, станом на момент направлення листа-вимоги відповідний договір не набув чинності.

При цьому, слід відмітити, що у вказаному пункті не зазначено, яким чином слід повідомляти про відповідні обставини. Так, у листі-повідомлені, яке було направлено ТОВ Айті Дев повідомлено про зміну найменування. У свою чергу, перший відповідач у випадку наявності в нього сумнівів не позбавлений права отримати інформацію з офіційних джерел, доступ до яких є вільним.

18.08.2017 року між ТОВ Правова група Альбіон (позивач по справі) та ТОВ Айті Дев укладено договір №18/08-2 про відступлення права вимоги (а.с.21- 23).

Загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов'язанні унормовані статтею 512 Цивільного кодексу України, за приписами якої кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого первісний кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити.

Так, у відповідності до договору про відступлення права вимоги, ТОВ Правова група Альбіон (позивач по справі, новий кредитор) отримало від ТОВ Айті Дев (первісного кредитора) право вимоги, в межах повернення грошових коштів в розмірі 96500,00 грн. сплачених первісним кредитором в якості страхового платежу за договором №28/03-2017-В добровільного страхування відповідальності перед третіми особами від 28.03.2017 року.

Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

ТОВ Правова група Альбіон 21.11.2017 року спрямувало до ПАТ Український страховий капітал , Харківської філії ПАТ Український страховий капітал та Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Енергія повідомлення, в яких повідомило останніх про відступлення на його користь права вимоги щодо повернення грошових коштів в розмірі 96500,00 грн. Вказане підтверджується поштовими квитанціями та описами вкладення до поштових конвертів, які містяться в матеріалах справи.

Проте, вимоги викладені у повідомленнях відповідачами виконані не були.

Позивач, звертаючись до суду з позовною заявою просив стягнути солідарно з першого відповідача - Приватного акціонерного товариства Український страховий капітал та другого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Страхова компанія Енергія кошти у розмірі 96500,00 грн.

Як вже було встановлено вище, кошти у розмірі 96500,00 грн. підлягають поверненню платнику у зв'язку з тим, що правова підстава їх збереження відпала, наразі позивачу - ТОВ Правова група Альбіон у зв'язку з укладенням договору уступки права вимоги.

Проте, слід відмітити, що Приватне акціонерне товариство Український страховий капітал діяло від імені другого відповідача на підставі договору доручення №01/07-02, тобто було повіреним.

Згідно ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Частина 1 ст. 1000 Цивільного кодексу України визначає, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Матеріали справи свідчать, що ПАТ Український страховий капітал (повірений за договором страхування), виконуючи свої зобов'язання за договором доручення №01/07-02 від 01.07.2016 року, було в повному обсязі 20.04.2017 року перераховано на поточний рахунок довірителя - ТОВ Страхова компанія Енергія отримані від ТОВ ОСОБА_3 Екшн кошти страхового платежу у розмірі 96500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №721.

Враховуючи викладене та положення діючого законодавства України, колегія суддів вважає, що перший відповідач - ПАТ Український страховий капітал не може нести відповідальність у вигляді стягнення з нього грошових сум визначених у позовній заяві.

Таким чином, саме другий відповідач - ТОВ Страхова компанія Енергія є тією особою, у якої наявний обов'язок повернути позивачу кошти у розмірі 96500,00 грн., а отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення вказав, що при укладанні договору сторони погодили, що ТОВ Страхова компанія Енергія діє на підставі ліцензії Нацкомфінпослуг та Правил добровільного страхування відповідальності перед третіми особами, у відповідності до яких розділ 6 п.6.7 передбачено, що якщо страховий платіж сплачується одним платежем, та в установлений договором страхування строк страховий платіж сплачений не в повному розмірі, то страхове відшкодування визначається пропорційно до фактично одержаного від страхувальника страхового платежу.

У наданих Верховним судом України роз'ясненнях щодо Судової практики розгляду цивільних справ що виникають з договорів страхування зазначено, що правила страхування за своєю правовою природою є локальним нормативним актом для страховика і не будучи правовим актом, не мають юридичної сили, не є обов'язковими для страхувальника. Для того, щоб ці правила стали джерелом регулювання страхового правовідношення та обов'язковими для обох сторін, вони мають бути вписані у договір страхування.

У договорі страхування відповідальності перед третіми особами вказано, що ТОВ Страхова компанія Енергія діє у тому числі на підставі Правил добровільного страхування відповідальності перед третіми особами, однак це не може беззаперечно свідчити, що такі Правила підлягають до застосування і є обов'язковими для страхувальника.

Також у вказаних роз'ясненнях вказано, що за наявності колізії положень правил страхування з положеннями договору страхування пріоритет слід надавати положенням договору, на які погодився страхувальник, підписуючи його.

Так, пункт 6.7 Правил добровільного страхування відповідальності суперечить умовам договору страхування, зокрема, п. 5.3.3.

Колегія суддів вважає, що твердження позивача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, доведені та обґрунтовані належними доказами, тоді як господарським судом при прийнятті рішення неправильно застосовані норми права і у зв'язку з чим, не в повній мірі з'ясовані та оцінені обставини у справі, а тому прийняте ним рішення підлягає частковому скасуванню, з прийняттям у відповідній частині нового судового рішення про задоволенні позовних вимог.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, часткове скасування рішення суду першої інстанції і прийняття нового у відповідній частині про задоволення позовних вимог, необхідно здійснити перерозподіл судових витрат у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, п.2, ч.1 ст.275, п.1, 3, 4 ст. 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, ч.6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів , колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Правова група Альбіон задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 03.05.2018 року по справі №922/491/18 скасувати в частині відмови в позові до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Енергія .

Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Енергія (27501, Кіровоградська область, м.Світловодськ, вул. Приморська, буд. 18, офіс 2, код ЄДРПОУ 40367375) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Правова група Альбіон (61177, м.Харків, вул. Залютинська, 4, код ЄДРПОУ 40464135) 96500,00 грн., 1762 грн. судового збору за подання позовної заяви, 2643,00 грн. за подання апеляційної скарги.

В решті рішення Господарського суду Харківської області від 03.05.2018 року по справі №922/491/18 залишити без змін.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 13 серпня 2018 року.

Головуючий суддя Хачатрян В.С.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.