Ухвала

від 08.08.2018 по справі 2/153-50

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

"08" серпня 2018 р. Справа № 2/153-50 Суддя Кравчук А.М., розглянувши скаргу

публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

по справі №2/153-50

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Кредитпромбанк", м. Київ

до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Волиньрибгосп", смт. Рокині

про стягнення 16690 281,61 грн.

за участю представників сторін:

від заявника: н/з

від боржника: н/з

від Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України: н/з

Суть спору: 30.07.2018 року публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до господарського суду Волинської області із скаргою № 02.2.3-512 від 25.07.2018 року на бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції щодо невиконання ч.1 ст. 19 "Про виконавче провадження", а саме: не ознайомлення сторони виконавчого провадження з матеріалами виконавчого провадження та не надання за її запитом копій матеріалів виконавчого провадження, зобов'язання відділу надати відповідь на запит № 02.2.3-428 від 20.06.2018 року.

Скарга обґрунтована наступним:

На примусовому виконанні Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі - ВПВР ДДВС МЮУ) перебуває виконавче провадження про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Волиньрибгосп" на користь публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" 16 690 281 грн. 61 коп. з яких: 14 353 920 грн. 00 коп. заборгованості за кредитним договором, 1 234 760 грн. 72 коп. заборгованості по відсотках, 128 557 грн. 46 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів та 973 043 грн. 43 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 18.05.2015 року № 2/153-50 замінено стягувача у виконавчому провадженні № 22259181 з Публічного акціонерного товариство "Кредитпромбанк" його правонаступником Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк". 01.10.2010 року державним виконавцем ВПВР ДДВС МЮУ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 22259181. 21.06.2011 року, 22.06.2011 року та 24.06.2011 року державними виконавцями складено акти опису й арешту майна боржника та в подальшому було реалізовано частину майнового комплексу підприємства-боржника в межах Волинської області. В результаті тривалого надходження (протягом 2016року початку 2017 року) на рахунок ВПВР ДДВС МЮУ за продане ДП СЕТАМ майно боржника коштів, виникли труднощі з належністю отримуваних стягувачем коштів за кожен проданий об'єкт. Рішення суду станом на 25.07.2018 року не виконане. Представниками АТ Дельта Банк неодноразово здійснювалося ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, однак, не виявилось за можливе встановити, чи дійсно грошові кошти від продажу майна в сумі 30 079 грн. 70 коп. та 6 290 грн. 06 коп. надійшли на рахунок стягувачу. 21.06.2018 року до ВПВР ДДВС МЮУ через Міністерство юстиції України на підставі ст. 19 Закону України Про виконавче провадження подано запит № 02.2.3- 428 від 20.06.201 8 року про надання письмової відповіді стосовно перерахування (надходження) суми коштів від реалізації частини предмета іпотеки (майна боржника) на рахунок АТ Дельта Банк (справа № 2/153-1 ), з підтвердженням такого перерахування, а також надання документального підтвердження отриманої 19.10.2016 року ВПВР ДДВС МЮУ від ДП СЕТАМ суми коштів в розмірі 6290 грн. 66 коп., яку в подальшому згідно розпорядження державного виконавця № 22259181/15 від 21.11.2016 року було перераховано на рахунок АТ Дельта Банк . Однак, у встановлений законодавством строк відповідь головного державного виконавця Іванюти І.М. на запит № 02.2.3-428 від 20.06.2018 року на адресу АТ Дельта Банк так і не надійшла.

Ухвалою суду від 31.07.2018 року призначено розгляд скарги на 08.08.2018 року о 15 год. 00 хв.

Представники сторін у судове засідання 08.08.2018 року не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується витягами із веб-сайту Укрпошти щодо відстежень пересилань за штрихкодовим ідентифікатором та реєстром відправки службової кореспонденції господарського суду Волинської області.

ВАТ "Волиньрибгосп" у судове засідання не з'явився, ухвала суду повернута органами поштового зв'язку із відміткою "за зазначеною адресою відсутній".

Відповідно до витягу з ЄДР адреса реєстрації ВАТ "Волиньрибгосп": 45626, Волинська обл., Луцький р-н., смт. Рокині, вул. Степова, 1, куди і направлялась ухвала суду. Така ж адреса зазначена у скарзі.

З метою повідомлення боржника про призначення судового засідання, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду від 31.07.2018 року направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на юридичну адресу боржника.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року роз'яснено, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи належне повідомлення учасників скарги про час та місце розгляду скарги, передбачені ГПК України строки розгляду, попередження ухвалою суду від 31.07.2018 року про наслідки неявки в судове зсідання, можливість ознайомлення з інформацією по справі на сторінці суду в мережі інтернет, право на розгляд справи впродовж розумного строку в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, додаткове повідомлення скаржника засобами електронного зв'язку, суд вважає за можливе розглядати скаргу без участі представників сторін.

Згідно ст.339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно ч.2 ст.342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, розглянувши матеріали справи, дійшов висновку, що скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Рішенням господарського суду Волинської області від 03.11.2009 року у справі № 2/153-50 стягнуто з ВАТ "Волиньрибгосп" на користь ВАТ "Кредитпромбанк" 16690281,61 грн. На виконання рішення 12.04.2010 року видано наказ № 2/153-1. 01.11.2010 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 22259181.

27.09.2013 року між ПАТ "Кредитпромбанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу права вимоги за кредитним договором № 08/0907-КЛТ від 25.04.2007 року.

Ухвалою суду від 18.05.2015 року замінено стягувача у виконавчому провадженні з ВАТ "Кредитпромбанк" на ПАТ "Дельта Банк".

Положеннями ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В контексті приписів Закону України "Про виконавче провадження" бездіяльність - це форма поведінки особи, пов'язана з невиконанням нею дій, які вона повинна була і могла вчинити в силу покладених на неї посадових обов'язків і згідно з чинним законодавством України.

Виходячи зі змісту ч. 1, п.1 ч. 2 ст.1 8 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 3 частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" покладено на виконавця обов'язок розглядати заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Водночас, виходячи зі змісту статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація учасником виконавчого провадження права на отримання інформації здійснюється шляхом надання йому права ознайомлюватися з матеріалами справи виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії тощо.

Частинами 1, 3 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби. Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.

Чинне законодавство не містить приписів щодо обов'язку надання державними виконавцями роз'яснень щодо розподілу стягнутих ними коштів.

Відсутність такого обов'язку компенсується наявними у сторони виконавчого провадження правами на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та самостійного отримання необхідної інформації.

З огляду на наведене, ненадання ДВС відповіді на листи боржника про надання письмової відповіді з підтвердженням про перерахування коштів на рахунок АТ "Дельта Банк" в розмірі 28 575 грн. 71 коп., надання документального підтвердження отриманої 19.10.2016 року ВПВР ДДВС МЮУ від ДП "Сетам" суми коштів 6 290 грн. 66 коп., не може розцінюватися як бездіяльність органу ДВС у розумінні як вимог Закону України "Про виконавче провадження", так і ГПК України .

Посилання скаржника в обґрунтування факту протиправної бездіяльності органу ДВС на приписи Закону України "Про звернення громадян" є помилковим з огляду на таке:

Частиною 8 статті 82 Закону України "Про звернення громадян" передбачено випадки, за яких подана скарга на дії або бездіяльність державного виконавця розглядається начальником відділу в порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян", зокрема, це коли скарга подана без додержання вимог, викладених у частині шостій цієї статті - рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби можуть бути оскаржені до керівництва органів державної виконавчої служби, якщо їх оскарження передбачено цим Законом.

Згідно преамбули Закону України "Про звернення громадян" цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

З приписів даної правової норми випливає, що суб'єктом звернення за даним правовим актом є громадянин.

Враховуючи, що стягувач є юридичною особою, на нього не поширюються норми Закону України "Про звернення громадян".

Скаржник просить прийняти скаргу на бездіяльність ВПВР ДДВС МЮУ щодо не ознайомлення сторони з матеріалами виконавчого провадження та ненадання за її запитом копій матеріалів виконавчого провадження. Проте, доказів звернення до виконавчої служби з клопотанням про ознайомлення з матеріалами ВП та надання копій ВП, відмови у задоволенні такого звернення не зазначив та не долучив. У запиті від 20.06.2018 року № 02.2.3-428 просить: надати письмову відповідь про підтвердження перерахування (надходження) суми коштів від реалізації предмета іпотеки на рахунок АТ "Дельта Банк" згідно протоколу про проведення електронних торгів №188140 від 01.08.2016 року; надати документальне підтвердження отримання ВПВР ДДВС МЮУ від ДП "Сетам" суми коштів 6 290 грн. 66 коп. згідно розпорядження державного виконавця №22259181/15 від 21.11.2016 року. Зазначає про перевірку матеріалів провадження та наявні в матеріалах провадження документи. Факт відмови в ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження скаржник не довів.

Висновку, що ненадання ДВС відповіді на листи боржника не може розцінюватись як бездіяльність органу ДВС у розумінні як вимог Закону України "Про виконавче провадження" так і ГПК України дійшов ВГСУ у постанові від 22.03.2017 року № 911/1981/13.

З огляду на викладене, скарга на бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.234, 235, 339-345 ГПК України, господарський суд, -

ухвалив:

У задоволенні скарги публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" №02.2.3-512 від 25.07.2018 року на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України.

Ухвала підписана 13.08.2018 року.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного господарського суду відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 255, ст. 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя А. М. Кравчук