Рішення

від 07.08.2018 по справі 908/1110/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/74/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2018 Справа № 908/1110/18

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., при секретарі судового засідання Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Запорізької філії ПАТ "Укртелеком" (69005 м. Запоріжжя, пр. Соборний, 133, код ЄДРПОУ 21560766)

до відповідача: Управління соціального захисту населення Приазовської районної державної адміністрації (72401 Запорізька область, Приазовський район, смт. Приазовське, вул. Квіткова, буд. 26, код ЄДРПОУ 03193229)

про стягнення 15 824 грн. 30 коп.

за участю

представників позивача: Пашко О.А., дов. №2666 від 12.12.2017 р.,

Петріванов А.О., дов.№ 2665 від 12.12.2017 р.

представник відповідач: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

11.06.2018 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Запорізької філії ПАТ "Укртелеком" про стягнення з Управління соціального захисту населення Приазовської районної державної адміністрації 15 824 грн. 30 коп. заборгованості.

В той же день здійснено автоматизований розподіл вищевказаної справи. Під час проведення автоматизованого розподілу цієї справи між суддями, відповідно до Протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями, автоматичний розподіл не відбувся. Не вистачає потрібної кількості суддів для розподілу справи. Деталі наведені у звіті автоматизованого розподілу.

Під час проведення автоматизованого розподілу цієї справи між суддями, відповідно до Протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями, автоматизований розподіл не відбувся, у зв'язку з тим, що не вистачає потрібної кількості суддів для розподілу цієї справи. Деталі наведені у звіті автоматизованого розподілу.

Згідно подання щодо підстав відсутності суддів господарського суду Запорізької області на робочому місці для автоматизованого розподілу справ, 11.06.2018 р. автоматизований розподіл справ був неможливий, згідно п. 8 Засад використання автоматизованої системи документообігу господарського суду Запорізької області, враховуючи обставини, що унеможливлюють здійснення автоматизованого (повторного автоматизованого) розподілу судових справ. Відповідно до п. 46 Засад використання автоматизованої системи документообігу господарського суду Запорізької області, у разі визначення автоматизованою системою неможливості здійснення автоматизованого (повторного автоматизованого) розподілу судових справ відповідно до підпункту 2.3.27 пункту 2.3 Положення (у разі одночасного перебування всіх суддів у відрядженнях, відпустках, їх тимчасової непрацездатності та в інших передбачених законом випадках, у яких суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ, автоматизований розподіл судових справ здійснюється автоматизованою системою у робочий день, наступний за днем, коли відпали відповідні обставини. Згідно з п. 47 Засад використання автоматизованої системи документообігу господарського суду Запорізької області у разі усунення обставин, що унеможливлюють здійснення автоматизованого (повторного автоматизованого) розподілу судових справ, такий розподіл відбувається відповідно до вимог Положення та цих Засад.

Станом на 12.06.2018 р. відпали обставини, передбачені п. 46 Засад використання автоматизованої системи документообігу господарського суду Запорізької області, що є підставою для автоматизованого (повторного автоматизованого) розподілу судової справи між суддями.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2018 р., справу № 908/1110/18 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 13.06.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1110/18, присвоєно справі номер провадження 27/74/18.

Справа № 908/1110/18 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 03.07.2018 р.

03.07.2018 р. судом проведено судове засідання у справі № 908/1110/18 за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою суду від 03.07.2018 р. розгляд справи відкладено на 07.08.2018 р.

У судовому засіданні 07.08.2018 р., відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 07.08.2018 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача у судовому засіданні 07.08.2018 р. підтримав позовні вимоги на підставах викладених у позовній заяві та заяві про збільшення розміру позовних вимог прийнятої судом у судовому засіданні 03.07.2018 р., відповідно до якої позивач просить суд позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача 25 707 грн. 03 коп. заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Розгляду підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованість в розмірі 25 707 грн. 03 коп.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило, письмового відзиву не надано. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином шляхом направлення на його адресу відповідних ухвал суду. Своїм правом бути присутнім у судовому засіданні відповідач не скористався.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Витягу (безкоштовного) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Управління соціального захисту населення Приазовської районної державної адміністрації є: 72401 Запорізька область, Приазовський район, смт. Приазовське, вул. Квіткова, буд. 26, що відповідає адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

В матеріалах справи містяться оригінали повідомлень про вручення поштового відправлення, які отримано відповідачем (19.06.2018 р. та 10.07.2018 р.).

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/1110/18.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Справу розглянуто в порядку ст. 178 ГПК України, відповідно до якої, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, заслухавши представника позивача, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Запорізька філія ПАТ Укртелеком є відокремленим підрозділом Публічного акціонерного товариства, який не має статусу юридичної особи і здійснює від імені товариства частину його господарської та іншої діяльності, а також функції представництва.

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" є оператором телекомунікацій і включений до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації. Позивач надає телекомунікаційні послуги фізичним особам, в тому числі і тим, що мають визначені законодавством пільги з їх оплати.

Згідно статті 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою КМУ № 295 від 11.04.2012, визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Обов'язок надання послуг зазначеним верствам населення на пільгових умовах окрім Закону України Про телекомунікації передбачено також іншими спеціальними законами, зокрема, Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , Законом України Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку , Законом України Про соціальний захист дітей війни , Законом України Про жертви нацистських переслідувань , Законом України Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні , Законом України Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист , Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей , Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи . Законом України Про охорону дитинства , Законом України Про прокуратуру , Законом України Про міліцію , Законом України Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації в Україні , Кодексом Цивільного захисту України, Законом України Про Службу безпеки України , Основи законодавства України про охорону здоров'я, Законом України Про освіту , Законом України Про позашкільну освіту , Законом України Про бібліотеки і бібліотечну справу , Законом України Про культуру , Законом України Про музеї та музейну справу , Законом України Про захист рослин та Порядком надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 р. № 389.

Згідно з законодавством пільги з оплати послуг зв'язку надаються різним верствам населення, зокрема, ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали інвалідами під час проходження військової служби; інвалідам, дітям-інвалідам; пенсіонерам прокуратури; реабілітованим громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, багатодітним сім'ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім'ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також багатодітним сім'ям.

Відповідно до матеріалів справи за період з травня 2017 року по грудень 2017 року позивачем надавалися телекомунікаційні послуги споживачам телекомунікаційних послуг, які проживають у смт. Приазовське та Приазовському районі Запорізької області і мають право на відповідні пільги, передбачені чинним законодавством.

Розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, які містять переліки споживачів-пільговиків за видами пільг, складались позивачем за формою № 2-пільга, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007 № 535 Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг "2-пільга", та Інструкції про порядок її заповнення , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 жовтня 2007 р. за № 1172/14439, та в електронному (на електронну адресу відповідача 2319 uszn@ukr.net у форматі DBF-файлу) та паперовому вигляді направлялись відповідачу щомісячно.

Загальна сума, нарахована за надання передбачених чинним законодавством пільг з оплати споживачам телекомунікаційних послуг за вказаний період, склала 25 707 грн. 03 коп.

У відповідності до ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", який визначає правові засади формування та застосування відповідних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги (послуги зв'язку) споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно з п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012р. № 295 визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг зв'язку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

З огляду на викладене вище між сторонами виникли правовідносини з надання послуг зв'язку окремим категоріям населення на пільговій основі, у яких відповідач як розпорядник відповідних коштів зобов'язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги.

При цьому чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов'язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх бажання.

Загальні засади фінансування витрат пов'язаних з наданням пільг на підставі вищевказаних законів визначено як Бюджетним кодексом України, так і безпосередньо у деяких законах, зокрема:

- у ст. 17 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;

- у ч. 6 ст. 6 Закону України Про жертви нацистських переслідувань вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з наданням пільг жертвам нацистських переслідувань, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;

- у ст. 63 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали

внаслідок Чорнобильської катастрофи вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством;

- у ст. 9 Закону України Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів

внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист вказано, що витрати, пов'язані з реалізацією цього Закону, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством;

- у ст. 23 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей вказано, що фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ;

-у ст. 9 Закону України Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист вказано, що витрати, пов'язані з реалізацією цього Закону, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством.

Згідно з Типовим переліком бюджетних програм та результативних показників їх виконання для місцевих бюджетів у галузі "Соціальний захист та соціальне забезпечення", затвердженим наказом Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України від 27 вересня 2010 року N 1097/290 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 р. за N 949/18244, за рахунок місцевого бюджету фінансується надання пільг з оплати послуг зв'язку та інших передбачених законодавством пільг за КТКВК 090203, 090206, 090209, 090214, 170102, 170203, 170302, 170602.

Частиною 3 статті 142 Конституції України встановлено, що витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.

Отже, норми матеріального права, на момент виникнення спірних правовідносин, не ставили фінансування відповідних пільг за послуги зв'язку в залежність виключно від наявності субвенцій з державного бюджету, а передбачали можливість їх фінансування за рахунок місцевих бюджетів та міжбюджетних трансфертів.

З 01.01.2017 внесені зміни до Бюджетного кодексу України. Приписами п. 20-4 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України визначено, що до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв'язку.

На підставі викладеного можливо зробити висновок, що вищевказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її державних органів відшкодувати такі пільги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. № 256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок видатків місцевих бюджетів № 256), яким встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 256 встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними місячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Пунктом 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (далі -Порядок фінансування) визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Механізм реалізації визначених законодавством України соціальних гарантій, зокрема отримання пільг з оплати послуг зв'язку, визначається Положенням про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. № 117 (далі - Положення № 117).

Зі змісту п.п 10, 11 Положення № 117 можливо дійти висновку, що управління соціального захисту населення є відповідальними виконавцями та здійснюють розрахунки з підприємствами -надавачами послуг пільговим верствам населення.

Постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 р., пунктом 2 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів: ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 р. № 117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги"; здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Зі змісту вищезазначених нормативних актів витікає, що вирішення питання щодо отримання коштів від органів місцевого самоврядування для проведення розрахунків з постачальниками послуг віднесено до компетенції саме органів соціального захисту населення.

Відповідно до вищенаведених законодавчих актів України надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян є обов'язком позивача. Надання пільг ґрунтується на принципі відшкодування витрат підприємствам, які надають послуги пільговим категоріям громадян. Чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги пільговим категоріям громадян за рахунок державних коштів. При цьому, зобов'язання сторін виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання. Реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.2003р. запроваджено Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги та затверджено Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Положення).

Пунктом 3 вказаного Положення, Структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1 -пільга", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків.

Згідно з ч. 1 п. 10 Положення, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою " 2-пільга".

У відповідності до п. 11 Положення, уповноважений орган щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга"; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга".

При цьому зі змісту вищезазначених нормативних актів витікає, що вирішення питання щодо отримання коштів від розпорядників коштів вищого рівня для проведення розрахунків з постачальниками послуг віднесено до компетенції саме органів соціального захисту населення.

Правильність викладених правових висновків підтверджується Постановою Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 906/621/17 провадження № 12-47гс18 (зразкове рішення) у аналогічній справі.

Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету для відшкодування Позивачу пільг, наданих споживачам телекомунікаційних послуг, з оплати цих послуг у м. Василівка та Василівському районі Запорізької області.

У відповідності до п. 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117, структурний підрозділ з соціального захисту щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги (з актами форми 2-пільга ), і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжності, до уточнення цієї інформації, та складає акти звіряння розрахунків за надані пільговиками послуги згідно з формою 3-пільга . Акти звіряння складаються за формою № 3-пільга , встановленою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 28 березня 2003 року № 83 Про затвердження форми № 3-пільга .

Керуючись п. 5 Порядку фінансування головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами-надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної республіки Крим і обласного значення) до 22 числа місяця, що настає за звітним, в тому числі пільг з послуг зв'язку.

Таким чином, надсилання до державних органів для виділення фінансування актів встановленої форми, відноситься, відповідно до вимог законодавства, до обов'язків відповідача, які останній не виконав. Акти форми-3 пільга відповідачем не складалися та не підписувалися з позивачем.

Всупереч вимогам вищевказаних нормативно-правових актів відповідачем не здійснена оплата позивачу вартості телекомунікаційних послуг в повному обсязі наданих споживачам пільг з оплати за послуги зв'язку, внаслідок чого утворилась основна заборгованість на загальну суму 25 707 грн. 03 коп. за період з травня 2017 року по травень 2018 року (розрахунок суми заборгованості міститься в матеріалах справи), а саме:

- за травень 2017року сума в розмірі 2 168 грн. 56 коп.;

- за червень 2017року сума в розмірі 2 119 грн. 63 коп.;

- за липень 2017року сума в розмірі 1 963 грн. 89 коп.;

- за серпень 2017року сума в розмірі 1 960 грн. 18 коп.;

- за вересень 2017року сума в розмірі 1 952 грн. 98 коп.;

- за жовтень 2017року сума в розмірі 1 940 грн. 55 коп.;

- за листопад 2017року сума в розмірі 1 880 грн. 10 коп.;

- за грудень 2017року сума в розмірі 1 838 грн. 41 коп.;

- за січень 2018 року сума в розмірі 2 002 грн. 61 коп.;

- за лютий 2018 року сума в розмірі 1 990 грн. 53 коп.;

- за березень 2018року сума в розмірі 1 971 грн. 84 коп.;

- за квітень 2018 року сума в розмірі 1 972 грн. 47 коп.;

- за травень 2018 року сума в розмірі 1 945 грн. 28 коп.

Акт форми 2-пільга за січень-травень 2018 року було направлено на електронну адресу відповідача 2319 uszn@ukr.net у форматі DBF-файлу, а також рекомендованою кореспонденцією листами від 07.02.2018 року № 32/2-3-613, від 06.03.2018 року № 32/2-3-639, від 05.04.2018 року № 32/2-3-678, від 07.05.2018 року № 32/2-3-724, від 06.06.2018 року № 32/2-3-774 з підтвердженням направлення та отримання листа відповідачем.

В супроводжувальних листах позивач звертався до відповідача з питань необхідності відшкодування пільг з оплати послуг зв'язку, прийняття на облік актів форми 2-пільга та у разі виявлення розбіжностей складення та направлення позивачу Акту звіряння за формою № 3-пільга.

Крім того, відповідачу листом від 19.06.2018 р. № 32/2-3-804 було направлено позивачем Акт звіряння розрахунків за період надання послуг у січні-травні 2018 року.

Листи позивача залишені без задоволення та відповіді, розбіжності до розрахунків позивачу відповідачем не надсилались, розрахунки не здійснювались.

Відповідачем не вирішувалось питання отримання фінансування від органів місцевого самоврядування як Приазовського району, так і Запорізької обласної ради протягом 2017 року.

Відповідно до пп. 5 п. 4 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 р. № 423 Мінсоцполітики відповідно до покладених на нього завдань здійснює в межах повноважень, передбачених законом, координацію діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо застосування державних соціальних стандартів і нормативів та нормативів фінансового забезпечення надання державних соціальних гарантій.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про місцеві державні адміністрації виконавчу владу в районах та місцях реалізують місцеві державні адміністрації , які є місцевими органами виконавчої влади.

Згідно з статтею 2 Закону України Про місцеві державні адміністрації місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують:

1) виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня;

2) законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян;

6) взаємодію з органами місцевого самоврядування;

7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

Крім того, п. 10 ст. 13 зазначеного Закону встановлено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань соціального захисту населення.

Відповідно до п. 1 Положення про управління соціального захисту населення Приазовської районної державної адміністрації (далі - Положення), Управління соціального захисту населення Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області (далі - управління) утворюється головою районної державної адміністрації, входить до її складу і в межах Приазовського району забезпечує виконання покладених на управління завдань.

П. 4 Положення визначено, що основним завданням управління є забезпечення реалізації державної соціальної політики на території Приазовського району.

Відповідно до абз.10-11 пп.29 п. 5 Положення Управління (Відповідач у справі) проводить електронні звірки інформації від організацій-надавачів послуг щодо витрат, пов'язаних з наданням пільг окремим категоріям громадян, з відомостями, що містяться в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги та здійснює розрахунки з організаціями-надавачами послуг за надані пільги окремим категоріями громадян.

Відповідно до абз.8 п.п. 31 п. 5 Положення Управління відповідно до визначених повноважень виконує такі функції, як подання пропозицій районній державній адміністрації та органу місцевого самоврядування під час формування проекту відповідного місцевого бюджету щодо передбачення коштів у складі видатків на фінансування районних програм соціального захисту та соціального забезпечення.

Абз. 8 пп. 29 п 5 Положення визначено, що Управління відповідно до визначених повноважень виконує такі функції з питань реалізації заходів соціальної підтримки населення як участь у роботі комісій, утворених при районній раді та державній адміністрації з питань соціального захисту населення.

Крім того, пп. 34 п. 5 Положення передбачено, що Управління забезпечує ведення Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги (ЄДАРП), інших інформаційних систем та реєстрів, визначених Мінсоцполітики, підтримує єдине інформаційне і телекомунікаційне середовище у складі інформаційної інфраструктури Мінсоцполітики та власний сегмент локальної мережі.

Відповідно до ч. 9 ст. 80 ГПК текст Положення розміщений на офіційному веб-сайті Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області за електронною адресою є публічно доступним доказом.

А отже, як те випливає із принципів та завдань діяльності Управління, відповідач може звернутися до органів місцевого самоврядування Приазовського району щодо включення до місцевого бюджету коштів на відшкодування пільг за послуги зв'язку.

Відповідно до ч. 1 п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою 2- пільга .

Протягом періоду з червня 2017 року по червень 2018 року (за період нарахувань з травня 2017 року по травень 2018 року) управління (відповідач у справі) не надало позивачу жодних розбіжностей до отриманих від останнього розрахунків за формою 2-пільга .

Тобто, відповідачем не було дотримано та виконано вимоги чинного законодавства, хоча відповідно до п. 3 Положення Управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики, розпорядженнями голови районної державної адміністрації, а також Положення про управління.

Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Відтак, подальше не закріплення субвенцій на фінансування надання пільг у Державному бюджеті України на 2017 р. не впливає на факт виникнення відповідної заборгованості перед позивачем і не може позбавляти його права на набуття відповідних грошових коштів, що охоплюється гарантією мирного володіння своїм майном за ст. 1 Першого протоколу ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950р., покладаючи його у залежність від подальших дій законодавця адже юридична підстава для існування означеного права (фактичне надання послуг пільговим категоріям, яке не спростовано і не заперечується) наразі не скасована.

Аналогічні положення закріплені в абзаці третьому п. 2.10 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 02.03.2012 № 309 (надалі - Порядок).

Порядком визначено, що бюджетні зобов'язання та бюджетні фінансові зобов'язання розпорядників бюджетних коштів обліковуються органами Казначейства в бухгалтерському обліку виконання бюджетів та відображаються у звітності про виконання бюджетів. Обсяг бюджетних зобов'язань, узятих установою протягом бюджетного періоду, повинен забезпечити зменшення рівня заборгованості за бюджетними зобов'язаннями минулих періодів та недопущення виникнення заборгованості за бюджетними зобов'язаннями в поточному році.

Передбачена законодавством норма щодо необхідності виконання бюджетних зобов'язань минулих років, є гарантією додержання прав підприємств, які надають послуги пільговим категоріям громадян.

Відсутність у Законі України Про Державний бюджет України на 2017 рік від 21.12.2016 р. положень про субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту, зокрема, відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян, не відмінює пільги встановлені законодавчими актами.

Листом від 15.09.2017 року № 09010-03-10/24821 Міністерство фінансів України роз'яснило, що ...згідно зі змінами до Бюджетного кодексу України з 1 січня 2017 року видатки на надання пільг з послуг зв'язку включено до визначених статтею 91 цього Кодексу видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів. Таким чином, питання відшкодування витрат з надання пільг з оплати послуг зв'язку окремим категоріям громадян має розглядатися місцевими органами виконавчої влади за рахунок виділених з місцевого бюджету коштів на цю мету.

Крім того, позивач не є учасником бюджетних відносин в розумінні статті 19 Бюджетного кодексу України. Законодавством не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

Згідно положень п. 12 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенції з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256, погашення кредиторської заборгованості за державними програмами соціального захисту населення, яка утворилася станом на початок року, провадиться першочергово.

Передбачена законодавством норма щодо необхідності виконання бюджетних зобов'язань минулих років, є гарантією додержання прав підприємств, які надають послуги пільговим категоріям громадян.

Таким чином, обов'язок відповідача з компенсації вартості наданих позивачем телекомунікаційних послуг споживачам, які мають право на пільги, виникає безпосередньо із нормативно-правових актів, і його виконання не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Відповідно до п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013р., відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

В рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р. та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004р. зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 15.05.2012р. у справі № 11/446, від 15.05.2012р. у справі № 3-28гс12 та постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012р. у справі № 15/5027/715/2011.

Відповідно до правової позиції, сформованої Європейським судом з прав людини в рішенні по справі Рисовський проти України від 20.11.2011р. щодо принципу належного урядування , державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.

При цьому, відсутність коштів у відповідача не може позбавляти його права на набуття відповідних грошових коштів, що охоплюється гарантією мирного володіння своїм майном за ст.1 Першого протоколу ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950р., покладаючи його у залежність від подальших дій законодавця адже юридична підстава для існування означеного права (фактичне надання послуг пільговим категоріям, яке не спростовано і не заперечується) наразі не скасована.

За таких обставин, відповідач несе відповідальність за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.

У листі від 30.06.2011 р. № 31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз'яснило, що ...деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів) .

05.06.2018 р. листом № 32/2-3-795 та 19.06.2018 р. листом за № 32/2-3-804 було направлено Акт звіряння розрахунків за телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян.

Відповідачем заборгованість не погашено. Відповіді на вказані листи на адресу позивача не надходило.

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від виділених на цю мету бюджетних призначень.

Законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, відповідач несе відповідальність за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Частина 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України є спеціальною нормою по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.

У листі від 30.06.2011 р. № 31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз'яснило, що ...деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів) .

Відповідно до вищевикладеного, та дослідивши матеріалами справи, якими підтверджується, що позивачем, за наслідками наданих у період з травня 2017 р. по травень 2018 р. надані послуги пільговим категоріям абонентів, що проживають на території Приазовського району.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму заборгованості. Відсутність на казначейських рахунках бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету, не є підставою для звільнення відповідача від обов'язку зі сплати компенсації пільг.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Запорізької філії ПАТ "Укртелеком" до Управління праці та соціального захисту населення Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області про стягнення 25 707 грн. 03 коп. заборгованості.

Частиною 4 ст. 11 ГПК України внормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні по справі № 914/2236/17, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду по справі № 910/13407/17 від 13.03.2018р.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин, суд задовольняє позовні вимоги.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 1 762 грн. 00 коп. покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 42, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Запорізької філії ПАТ "Укртелеком", м. Запоріжжя до Управління соціального захисту населення Приазовської районної державної адміністрації, смт. Приазовське, Приазовський район, Запорізька область задовольнити.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Приазовської районної державної адміністрації (72401 Запорізька область, Приазовський район, смт. Приазовське, вул. Квіткова, буд. 26, код ЄДРПОУ 03193229) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Запорізької філії ПАТ "Укртелеком" (69005 м. Запоріжжя, пр. Соборний. 133, рахунок № 2600231843 в ПАТ "ПУМБ", м. Київ, МФО 334851, код ЄДРПОУ 21560766) 25 707 (двадцять п'ять тисяч сімсот сім) грн. 03 коп. заборгованості, 1 762 (одна тисячі сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 14 серпня 2018 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua .

Суддя С.С. Дроздова