Рішення

від 25.07.2018 по справі 910/4461/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.07.2018 р.Справа № 910/4461/17

За позовом Приватної організації "Організація колективного управління

авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства

з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна"

до Приватного підприємства "Гринвіч"

про стягнення 32 000,00 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Ліпіна В.В.,

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді у господарському суді міста Києва перебувала справа № 910/4461/17 за позовом Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (позивча) до Приватного підприємства "Гринвіч" (відповідач) про стягнення 32 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано неправомірним використанням музичного твору відповідачем у публічному закладі - ресторані "Таймаут" (м. Київ, вул. Горького, 50), у якому відповідач здійснює господарську діяльність, шляхом публічного виконання музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" у виконанні ОСОБА_2 за відсутності необхідного дозволу та без сплати авторської винагороди.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.10.2017 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 р., у позові відмовлено.

Постановою Верховного суду від 06.03.2018 р., рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2017 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Розпорядженням №05-23/267 від 20.03.2018 р., справу передано для розгляду судді Зеленіній Н.І.

Ухвалою від 23.03.2018 р. відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 25.04.2018 р.

25.04.2018 р. від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою від 25.04.2018 р. задоволено клопотання позивача про долучення документів до матеріалів справи, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 30.05.2018 р.

23.05.2018 р. від позивача надійшли додаткові пояснення.

24.05.2018 р. від відповідача надійшли клопотання про витребування оригіналів документів, про витребування доказів, про призначення судової експертизи, додаткові пояснення.

Протокольною ухвалою від 30.05.2018 р. підготовче засідання відкладено на 21.06.2018 р.

21.06.2018 .р від позивача надійшли додаткові пояснення.

Протокольною ухвалою від 21.06.2018 р. задоволено клопотання відповідача від 24.05.2018 р. про витребування від Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" оригіналів документів. Витребувано від Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" оригінали (для огляду) : Договір про управління майновими авторськими правами № АВ-24012014/01 від 24.01.2014 р. з додатком №1; Ліцензійний договір № ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014 р. ; Додаток №1/2 до Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014 р.; Роздруківку №11 з каталогу музичних творів (Додаток №1 до Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014 р.); Декларацію музичних творів № 156 від 01.10.2016 р. Відмовлено в задоволенні клопотань відповідача від 24.05.2018 р. про витребування доказів та від 24.05.2018 р. про призначення судової експертизи. Закрито підготовче провадження , справу призначено до судового розгляду по суті на 18.07.2018 р.

У судовому засіданні 18.07.2018 р. оголошувалась перерва до 25.07.2018р.

У судове засідання 25.07.2018 р. з'явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні надала для огляду витребувані оригінали документи, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечила.

У судовому засіданні 25.07.2018 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з урахуванням вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 06.03.2018 р. у даній справі, господарський суд міста Києва встановив наступне.

Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (надалі - Організація, ПО "ОКУАСП", ) є організацією колективного управління відповідно до Свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організації колективного управління № 18/2011 від 24.01.2011 р. (т.1, а.с.16).

24.01.2014 між Організацією та ТОВ "Ворнер Мьюзик Україна" (видавник) укладено договір № АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами (далі - Договір № АВ-24012014/01), за умовами якого:

- видавник надає Організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори, які належать або протягом дії даного договору йому належатимуть, а саме дозволяти або забороняти використання об'єктів авторського права третім особам відповідно до умов договору (пункт 2.1);

- у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює Організація, остання має право пред'являти заяви, претензії, здійснювати фіксацію фактів використання об'єктів авторського права без дозволу Організації, вчиняти будь-які інші дії (вживати заходи), направлені за захист авторських прав видавника, за умови отримання попередньої згоди видавника (пункт 9.2);

- даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє безстроково (пункт 12.1).

Відповідно до змісту Декларації музичних творів № 1 до Договору № АВ-24012014/01 видавник передав в управління Організації музичні твори, зокрема твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець - ОСОБА_2, частка правовласника щодо публічного виконання - 17.50 %).

Майнові права на зазначений музичний твір ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" отримало від товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппелл" (далі - ТОВ "Ворнер/Чаппелл") на підставі ліцензійного договору від 01.10.2014 № ВЧ-01112014/02-д (далі - Ліцензійний договір), пунктами 11.1 та 11.2 якого передбачено, що строк договору починає відраховуватися з моменту його підписання і, з урахуванням положень пункту 11.2, закінчується 31 грудня 2014 року. Строк договору може автоматично продовжуватися на наступний період - 1 рік, і до того часу, доки не буде розірваний будь-якою із сторін шляхом направлення письмового повідомлення другій стороні не менше ніж за 30 календарних днів.

З додатку № 1 до Ліцензійного договору ("Роздруківка з каталогу музичних творів") вбачається, що ТОВ "Ворнер/Чаппелл" та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" підтвердили станом на 01.12.2016 надання прав по відношенню до наведеного в цьому додатку переліку музичних творів, серед яких: музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець - ОСОБА_2, частка правовласника (публічне виконання) - 17.50 %).

Відповідно до додатку № 1/2 до Ліцензійного договору ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" поінформувало ТОВ "Ворнер/Чаппелл" про використання на території України без відповідного дозволу музичних творів згідно з переліком, серед яких музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1", виконавець - ОСОБА_2.

Крім того, вказаними додатками №№ 1 і 1/2 до Ліцензійного договору, які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками ТОВ "Ворнер/Чаппелл" і ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна", останнє наділено правом звернення до суду відповідно до чинного законодавства України з метою захисту порушеного права. Згідно із вказаними додатками ТОВ "Ворнер/Чаппелл" також погодилося з правом ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" доручати судове представництво Організації на основі договору про управління майновими авторськими правами.

Таким чином, на підставі Ліцензійного договору та додатків № 1, № 1/2 до нього ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" набуло майнові права, зокрема на музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1", а Організація на підставі Договору № АВ-24012014/01 та декларації музичних творів № 1 набула повноваження здійснювати колективне управління майновими правами суб'єкта авторського права - ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна", зокрема щодо музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Згідно з підпунктом "г" ч. 1 ст. 49 Закону України "Про авторське право та суміжні права", організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень.

У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 р. № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" зазначено, що відповідно до статті 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Відповідно до п. 49 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

Як вже зазначалось судом, ПО "ОКУАСП" є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Свідоцтвом про облік організацій колективного управління № 18/2011 від 24.01.2011 р.

20.02.2017 р. представником Організації Чередніченком Є.І. у ресторані "Таймаут", розташованому за адресою: м. Київ, вул. Горького, 50, в якому здійснює господарську діяльність ПП "Гринвіч", зафіксовано факт публічного виконання музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" у виконанні ОСОБА_2 для фонового озвучення приміщення, про що складено акт № 30/02/17. На підтвердження зазначених обставин суду надано фіскальний чек, відповідний диск з відеофіксацією виконання музичного твору.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на неналежність наданих позивачем доказів.

Проте, дослідивши зібрані у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд вважає додані до позовної заяви докази належними, допустимими і достатніми для встановлення факту використання відповідачем музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" у виконанні ОСОБА_2 для фонового озвучення приміщення ресторану "Таймаут", розташованому за адресою: м. Київ, вул. Горького, 50, в якому здійснює господарську діяльність ПП "Гринвіч", у зв'язку з чим відхиляє доводи останнього щодо неналежності доказів.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 426 Цивільного кодексу України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності.

Згідно з п. 5 статті 15 Закону України "Про авторське право та суміжні права", автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору.

Відповідно до п. п. 2, 7 ч. 3 ст. 15 Закону виключним правом автора (чи особи, яка має авторське право) є в тому числі право на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами.

Пунктом 5 ст. 15 вказаного Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право), має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору.

Відповідно до статей 31, 32, 33 Закону використання творів допускається виключно на основі авторського договору з автором або іншою особою, що має авторське право, або з організацією колективного управління, яким об'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Відповідно до ст. 50 Закону, порушенням авторського права є, зокрема, вчинення будь-якою особою дій, які порушують майнові права суб'єктів авторського права, визначені статтею 15, з урахуванням передбачених ст. ст. 21-25 цього Закону обмежень майнових прав.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про авторське право та суміжні права", публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

У пункті 28 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" зазначено, що з огляду на приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.

Відповідачем на підтвердження правомірності використання музичних творів у власній господарській діяльності надано договір доручення №09-01/08/2015 КДС від 28.07.2015 р., укладений між ПП "Гринвіч" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Контент Делівері Сервіс" (надалі - ТОВ "КДС"), за умовами якого відповідач приєднався до усіх правочинів, які вже укладено ТОВ "КДС", так і тих, що можуть бути укладені у майбутньому.

Проте, відповідачем не надано до матеріалів справи будь-яких ліцензійних договорів, до умов яких, за твердженнями ПП "Гринвіч", він приєднався внаслідок укладення договору з ТОВ "КДС".

Згідно зі ст. 1109 Цивільного кодексу України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Суд зазначає, що чинним законодавством України передбачено можливість укладання ліцензійних договорів між конкретними особами, які вчинили відповідне волевиявлення станом на момент укладення договору, а не невизначеним колом осіб.

Суд врахував, що ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено можливість укладання багатосторонніх договорів.

Так, ч. 4 вказаної статті передбачено, що до договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Згідно зі ст. 628 ЦК, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 638 ЦК встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 Кодексу, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Таким чином, дослідивши матеріали даної справи і умови Договору №09-01/08/2015 КДС від 28.07.2015 р, суд дійшов висновків про те, що вказаний договір жодним чином не підтверджує укладення відповідачем ліцензійного договору (у тому числі багатостороннього), із уповноваженими особами; матеріали справи не містять доказів наявності відносин між ліцензіаром та відповідачем, як ліцензіатом, щодо погодження і прийняття ними певних ліцензійних умов.

Суд звертає увагу учасників судового процесу на те, що суб'єктний склад учасників ліцензійного договору має бути відомим особам, які його укладають, у даному випадку - ліцензіару та ПП "Гринвіч", як ліцензіату, і лише у такому випадку відповідний правочин може вважатись укладеним.

Пунктом 1.1. Договору доручення №09-01/08/2015/КДС від 28.07.2015 р. передбачено, що Довіритель даним приєднується до усіх правочинів, як вже укладених КДС, так і тих, що можуть бути укладені від його імені КДС у майбутньому, у такий спосіб надаючи відповідне уповноваження КДС на укладення від імені Довірителя таких правочинів. виконання їх умов, їх подальшу зміну та/або припинення, положеннями яких забезпечується врегулювання усіх питань правомірності використання першим об'єктів права інтелектуальної власності з Музичного та/або Аудіовізуального репертуару та інших об'єктів авторського права у погоджених згідно із умовами цього Договору закладах Довірителя. Вказане схвалення обмежується Довірителем погодженим сторонами у цьому Договорі розміром сум винагороди (роялті), які Довіритель сплачує через КДС на користь суб'єктів майнових прав за використання способом публічного виконання (показу) об'єктів права інтелектуальної власності з Музичного та/або Аудіовізуального репертуару у погоджених згідно із умовами цього Договору закладах Довірителя та за використання Довірителем бази ліцензованого контенту.

Статтею 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з п. п. 1.2., 1.3. Договору доручення, Довіритель даним уповноважує КДС від його імені та за його рахунок у порядку, передбаченому цим Договором, здійснювати оплату винагороди (роялті) за використання способом публічного виконання (показу) об'єктів права інтелектуальної власності з Музичного та/або Аудіовізуального репертуару та за використання Довірителем бази ліцензованого контенту на користь суб'єктів майнових прав на об'єкти права інтелектуальної власності та їх представників, з якими КДС укладено відповідні правочини, а також здійснювати усі необхідні та передбачені вказаними правочинами дії, спрямовані на виконання їх умов (повідомлення, звітність тощо). Усі дії, на які цим Договором Довіритель уповноважує КДС мають характер виключних прав КДС, як це передбачено ст. 1000 ч.2 ЦК України, чинність яких обмежується строком дії цього Договору та територією України (далі - територія).

Статтею 1000 ЦК України передбачено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного (ч. 2 ст. 1000).

У розділі 2 Договору доручення встановлено зміст доручення та порядок його виконання.

Так, п. п. 2.1. - 2.1.4. Договору доручення сторони погодили, що КДС згідно із умовами цього Договору набуває виключних прав представляти Довірителя у відносинах із суб'єктами (та їх представниками) майнових прав на об'єкти права інтелектуальної власності, що використовуються Довірителем, що, зокрема, проте не обмежуючись, передбачає;

- здійснення від імені та за рахунок Довірителя у порядку, передбаченому цим Договором, виплат винагороди (роялті) за використання у його закладах способом публічного виконання (показу) об'єктів права інтелектуальної власності з Музичного та/або Аудіовізуального репертуару на користь суб'єктів майнових прав на об'єкти права інтелектуальної власності та їх представників;

- укладення у подальшому від імені Довірителя правочинів, виконання їх умов, їх подальша зміна та/або припинення, положеннями яких забезпечується врегулювання усіх питань правомірності використання Довірителем об'єктів інтелектуальної власності з Музичного та/або Аудіовізуального репертуару у погоджених згідно із умовами цього Договору закладах останнього;

- вчинення від імені Довірителя усіх необхідних та передбачених укладеними правочинами дій, спрямованих на виконання їх умов (повідомлення, звітність, тощо);

- за умови належного виконання Довірителем умов цього Договору КДС гарантує належне виконання укладених ним від імені та в інтересах Довірителя правочинів, у зв'язку із чим несе солідарну із сторонами таких правочинів відповідальність за усіма вимогами, що випливають із фактів використання Довірителем об'єктів права власності з Музичного та/або Аудіовізуального репертуару у погоджених згідно із умовами цього Договору закладах останнього. При цьому, вказане положення застосовується виключно у разі негайного залучення до врегулювання усіх спірних питань уповноважених представників КДС, яким необхідні уповноваження від Довірителя та копії матеріалів спору повинні бути надані не пізніше 2-х робочих днів з моменту їх отримання Довірителем.

Відповідно до п. 6.1. Договору доручення, протягом строку дії цього Договору видані на підставі укладених КДС від імені Довірителя правочинів невиключні ліцензії є чинними. Цей Договір набирає чинності з 01.08.2015 року і діє до 31.07.2020 року. При цьому пункти 2.4. - 2.7. залишаються чинними до повного виконання своїх зобов'язань Довірителем, що виникли під час дії цього Договору.

Пунктом 7.1. цього ж Договору визначено, що сторони розуміють, що відносини, у яких вони беруть участь відповідно до положень цього Договору, є комерційним представництвом (посередництвом) (глава 31 ГК України, ст. 243 ЦК України), а КДС - комерційним представником Довірителя, на що сторони цього Договору даним дають свою вільну згоду.

Статтею 243 ЦК України передбачено, що комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності. Комерційне представництво одночасно кількох сторін правочину допускається за згодою цих сторін та в інших випадках, встановлених законом. Повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє, або довіреністю. Особливості комерційного представництва в окремих сферах підприємницької діяльності встановлюються законом.

Таким чином, за своєю правовою природою Договір доручення має ознаки як договору доручення, так і договору комерційного представництва.

З урахуванням викладеного, виходячи з умов укладеного між ПП "Гринвіч" та ТОВ "КДС" Договору доручення, останній передбачає права ТОВ "КДС" на укладення від імені ПП "Гринвіч" договорів з особами, уповноваженими управляти об'єктами авторських і суміжних прав, з метою забезпечення правомірності використання музичних творів шляхом їх публічного виконання у господарській діяльності ПП "Гринвіч".

При цьому, у матеріалах справи відсутні докази вчинення з боку ТОВ "КДС" дій, спрямованих на отримання ліцензії для ПП "Гринвіч" на використання музичних творів з боку уповноважених осіб чи організацій. Такі дії мали вчинятись після набрання чинності Договору доручення (з 01.08.2015 року, відповідно до п. 6.1. Договору).

Також, судом встановлено відсутність у матеріалах справи доказів отримання ТОВ "КДС" прав дозволяти публічне виконання музичних творів, чи набуття ним статусу організації колективного управління у встановленому законом порядку.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірність використання 20.02.2017 р. у ресторані "Таймаут", розташованому за адресою: м. Київ, вул. Горького, 50, шляхом публічного виконання, музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" у виконанні ОСОБА_2, для фонового озвучення приміщення.

Використання твору без дозволу уповноваженої особи та без сплати авторської винагороди є порушенням авторського права, передбаченим пунктом "а" статті 50 України "Про авторське право та суміжні права", за яке пунктом "г" частини другої статті 52 цього Закону передбачено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

Так, у пункті 42 постанови пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 №5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" зазначено, що розмір компенсації визначається судом виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50 000 мінімальних заробітних плат (пункт "г" частини другої статті 52 Закону), які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі.

ПО "ОКУАСП" просить стягнути з відповідача компенсацію з розрахунку 10 мінімальних заробітних плат за використання спірного твору.

Пунктом "г" частини першої статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) передбачено право суб'єкта авторського права подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Таким чином, стягнення компенсації є альтернативним видом відповідальності.

Пунктом "г" частини другої статті 52 Закону передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

При цьому, чинне законодавство не містить приписів щодо безпосереднього причинного зв'язку між фактом завдання збитків та їх розміром і розміром можливої компенсації.

Так, приписи Цивільного кодексу України та Закону не ставлять розмір компенсації у залежність від кількості використаних об'єктів або їх складових частин (не містять приписів стосовно залежності розміру компенсації), а лише встановлюють право стягнення компенсації, виходячи з самого факту вчинення порушення авторського права. Інші обставини (стосовно систематичності вчинення порушень, їх (його) обсягу, кількості неправомірно використаних об'єктів тощо), в свою чергу, повинні враховуватися судом у визначенні суми компенсації в кожному конкретному випадку, виходячи з меж, встановлених згаданою статтею 52 Закону (від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат).

Аналогічна позиція Вищого господарського суду України викладена, зокрема, в оглядовому листі № 01-06/417/2012 від 04.04.2012 р.

Проте, суд зазначає, що Вищий господарський суд України листом №07.01-11/1085/17 від 06.07.2017 р. роз'яснив господарським судам України, що у визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення (абзац третій підпункту 51.3 пункту 51 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності").

Водночас відповідно до пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 р. №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Наразі такі зміни до Закону не внесені. Водночас виплата згаданої компенсації підпадає під ознаки "інших виплат", про які йдеться у наведеному приписі Закону України від (16.12.2016 № 1774-VIII, тобто розмір мінімальної заробітної плати, визначений цим Законом, на даний час не підлягає застосуванню як розрахункова величина при визначенні компенсації, пов'язаної з порушенням авторського права і (або) суміжних прав.

Отже, при визначенні розміру відповідної компенсації слід виходити з приписів пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та застосовувати розрахункову величину у розмірі 1841 грн.

Таким чином, беручи до уваги зазначену позицію Вищого господарського суду України та обставини порушення ПП "Гринвіч" виключних майнових авторських прав, з огляду на спрямованість застосовуваних судом компенсаційних заходів на захист порушеного права, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства - справедливості, добросовісності, розумності, суд вважає обґрунтованим стягнення компенсації у загальному розмірі 18 410,00 грн., тобто у розмірі мінімальної компенсації за використання твору.

Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача компенсації у загальному розмірі 18 410,00 грн. доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином і у встановленому законом відповідачем, а відтак, заявлені вимоги підлягають задоволенню. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє із зазначених вище підстав.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням обставин даної справи, витрати зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви покладаються на відповідача; витрати, понесені у судах апеляційної та касаційної інстанції - на сторони, які такі витрати понесли.

Керуючись ст. ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Гринвіч" (03150, м. Київ, вул. Горького, 50; код ЄДРПОУ 31199240) на користь Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 23, офіс 916; код ЄДРПОУ 37396151) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, б.15А, прим.18; код ЄДРПОУ 39019265) 18 410 (вісімнадцять тисяч чотириста десять) грн. 00 коп. компенсації та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 10.08.2018 р.

Суддя Н.І. Зеленіна