Рішення

від 31.07.2018 по справі 910/8048/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.07.2018Справа № 910/8048/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Купної В.В. розглянув матеріали господарської справи

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічні переробні

технології"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Суп Медіа"

про стягнення 48 000,00 грн.,

Представники учасників справи:

від позивача Василишин І.В. (довіреність № 305 від 30.03.18),

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екологічні переробні технології" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Суп Медіа" (надалі - відповідач) про стягнення 48 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 79 від 22.03.2018.

У зв'язку з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 48 000,00 грн., з яких: 24 000,00 грн. - сума попередньої оплати та 24 000,00 грн. - пені за прострочення поставки.

Ухвалою суду від 21.06.2018 позовну заяву було залишено без руху.

02.07.2018 позивачем було подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/8048/18, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 31.07.2018.

Представник позивача в судовому засіданні 31.07.2018 підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач про розгляд справи був повідомлений ухвалою суду від 09.07.2017, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на неявку відповідача, оскільки останній у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

22.03.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю "Суп Медіа" (далі - постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Екологічні переробні технології" (далі - покупець) укладено договір поставки № 79 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується на умовах даного договору поставити товар відповідно до специфікації до даного договору, а покупець прийняти і оплатити товар на умовах, визначених цим договором, згідно рахунку-фактури.

Відповідно до п. 2.1 договору, вартість товару визначається постачальником в рахунку-фактурі та специфікації до даного договору.

Згідно з п. 3.1.1 договору, товар має бути поставлений постачальником протягом 3 календарних днів з дня дати оплати. Постачальник своїми силами доставляє товар на склад отримувача, розташований за адресою м. Львів.

Положеннями п. 3.3 договору встановлено, що факт передачі товару підтверджується видатковою накладною (складською накладною), підписаною представником покупця.

Згідно з даним договором покупець має здійснити оплату постачальнику у розмірі 50% шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок протягом 3 банківських днів з моменту підписання даного договору. Решту у розмірі 50% - шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок протягом 3 банківських днів з моменту вигрузки (отримання) товару на складі отримувача (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 9.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 22.09.2018, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх закінчення.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами погоджено специфікацію № 1 до договору, зі змісту якої вбачається, що сторони домовились про поставку морського контейнера з доставкою на суму 48 000,00 грн. з ПДВ.

Відповідачем виставлено позивачу рахунок № 1062 від 22.03.2018 на суму 48 000,00 грн.

На виконання умов договору, позивач перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 24 000,00 грн. (50%), що підтверджується платіжним дорученням № 199 від 23.03.2018 з призначенням платежу: Оплата за морський контейнер зг. рах. 1062 від 22.03.2018, ут.ч. ПДВ 20% =4000,00 грн. .

Звертаючись до суду з даним позовом та обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що станом на момент звернення з даним позовом до суду, відповідач не здійснив поставку товару, погодженого у специфікації та рахунку та не повернув на користь позивача суму попередньої оплати у розмірі 24 000,00 грн., які були сплачені позивачем за поставку товару згідно договору. Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача 24 000,00 грн. попередньої оплати, а також пеню у розмірі 24 000,00 грн. за прострочення виконання зобов'язання з поставки товару.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 24 000,00 грн., як попередню оплату за обмовлений до поставки товар, в той час, як відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань, поставку товару, визначеного договором, на суму 48 000,00 грн. не здійснив.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Доказів поставки товару як на суму попередньої оплати у розмірі 24 000,00 грн., так і на суму, визначену сторонами у рахунку та специфікації (48 000,00 грн.), матеріали справи не містять, відповідачем не надано.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Доказів повернення суми попередньої оплати у розмірі 24 000,00 грн. матеріали справи не містять.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 24 000,00 грн. є правомірною, оскільки факт перерахування грошових коштів на користь відповідача у рахунок оплати товару та факт порушення відповідачем зобов'язань з передачі позивачу такого товару позивачем належним чином доведено, а відповідачем належним чином не спростований, а тому позовні вимоги про стягнення 24 000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення 24 000,00 грн. пені за прострочення поставки товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 3.1.1 договору сторони погодили, що товар має бути поставлений постачальником протягом 3 календарних днів з дня дати оплати.

Як встановлено судом вище, позивач здійснив оплату 23.03.2018, отже, товар мав бути поставлений не пізніше 26.03.2018.

Судом встановлено, що поставку товару відповідачем не здійснено.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 6 та ст. 627 ЦК України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності (договірної санкції) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

З огляду на вищенаведені положення законодавства, сторони, керуючись принципом свободи договору за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення не грошового зобов'язання - порушення строків постачання продукції.

Пунктом 6.2 договору сторони погодили, що у випадку порушення постачальником строків поставки товару, відповідно до п. 3.1.1 договору, постачальник виплачує покупцю пеню, розраховану в розмірі 10% від суми, що підлягає до поставки, за кожен день прострочення в поставці, але не більше 50%.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд встановив що він є арифметично вірним, оскільки 10% за кожен день прострочення становить більше 50% від суми, на яку відповідач повинен був здійснити поставку, а тому пеня є обґрунтованою у розмірі 24 000,00 грн., як і заявлено позивачем.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача у розмірі 1762,00 грн.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Суп Медіа" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, ідентифікаційний код 37826592) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічні переробні технології" (04201, м. Київ, вул. Полярна, буд. 20, офіс 218, ідентифікаційний код 37797799) основний борг у розмірі 24 000,00 грн. (двадцять чотири тисячі грн. 00 коп.), пеню у розмірі 24 000,00 грн. (двадцять чотири тисячі грн. 00 коп.) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.).

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 14.08.2018.

Суддя О.Г. Удалова