Рішення

від 06.08.2018 по справі 916/671/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" серпня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/671/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.,

при секретарі судового засідання Орлов О.О.

розглянувши у судовому засіданні справу №916/671/18

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Белтім Полімери"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "Гемопласт"

про стягнення 362810 грн., -

за участю представників :

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Суть спору: ТОВ "Торговий Дім "Белтім Полімери" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ТОВ "Виробничо-торгівельна компанія "Гемопласт" 362810 грн., з яких: 150000 грн. - основний борг, 83920,43 грн. - пеня, 99105,33 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами, 29784,24 грн. - індекс інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №270116 від 27.01.2016р. щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару.

11.05.2018р. за вх.№2-2398/18 господарським судом одержано заяву про зменшення позовних вимог, згідно з якою позивач просить стягнути з відповідача 212 810 грн., з яких: 83920,43 грн. - пеня, 99105,33 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами, 29784,24 грн. - індекс інфляції.

Ухвалою від 16.05.2018р. заяву про зменшення позовних вимог за вх.№2-2398/18 від 11.05.2018р. повернуто ТОВ "Торговий Дім "Белтім Полімери".

У відзиві на позовну заяву за вх.№10212/18 від 22.05.2018р. відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в частині стягнення основного боргу в сумі 150 000 грн. у зв'язку з фактичною сплатою боргу до відкриття провадження у справі, зменшити та частково стягнути з відповідача об'єктивний і розумний розмір пені в сумі 7516,01 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання - у зв'язку із повною сплатою заборгованості відповідачем, вжиттям відповідачем усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (відсутність вини), відсутністю у позивача збитків від прострочення, а в іншій частині нарахованої пені відмовити позивачу у стягнення пені в сумі 8759,87 грн. у зв'язку із закінченням строку позовної давності; відмовити у стягненні нарахованих процентів за користування чужими грошовими коштами у розмір 99105,33 гр. та інфляційних втрат в сумі 29784,24 грн. як необґрунтовано і помилково нарахованих. При цьому відповідач посилається на пропуск позивачем строку позовної давності до вимог про стягнення пені за видатковими накладними №ТД-0002480 (рахунок-фактура №ТД-0002390 від 16.09.2016р.) та №ТД-0000456 (рахунок-фактура №ТД-0000421 від 21.03.2017р.). В обґрунтування наявності підстав для зменшення відповідач посилається на те, що відповідач є виробником та продавцем виробів медичного призначення, наслідком військової агресії на сході України та проведення антитерористичної операції стало знецінення національної валюти, що потягло збільшення собівартості виробництва продукції, що в свою чергу призвело до тимчасових труднощів із своєчасними розрахунками із контрагентами. Укладений між сторонами договір передбачає явно кабальні, вкрай невідні для відповідача положення про відповідальність, є несправедливим та порушують принци п рівноправності, добросовісності та розумності. Враховуючи, що такі умови ставлять відповідача у нерівноправне положення, на думку відповідач суд має право відмовити позивачу у стягненні процентів за користування чужими грошовими коштами. Позивачем складений розрахунок індексу інфляції без дотримання порядку визначення розміру боргу з урахуванням індексу інфляції (у тому числі позивачем застосовано індекс інфляції за неповний місяць, коли він офіційно не був облікований тощо).

05.06.2018р. за вх.№2-2807/18 господарським судом одержано заяву позивача про зменшення позовних вимог, згідно з якою позивач просить суд зменшити позовні вимоги на суму основного боргу в розмірі 150 000 грн.

У відповіді на відзив за вх.№13115/18 від 02.07.2018р. позивач посилається на те, що відповідачем в обґрунтування своїх вимог щодо зменшення пені не надано до суду належних доказів щодо свого майнового стану, поважності причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, у зв'язку з чим позивач не вбачає підстав для зменшення пені. Позивач також зазначає, що заявлений розмір пені складає 2,26% від загальної вартості товару. Умови п.7.2. договору не суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки сторони є вільними в укладанні договору. Стаття 625 ЦК України надає можливість інший розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, що визначено сторонами у п.7.2 договору. Щодо застосування строку позовної давності позивач зазначає, що пунктом 7.2 договору за взаємною згодою сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання не припиняється через 6 місяців і нараховується за весь період прострочення виконання зобов'язання.

У запереченнях за вх.№2-3625/18 від 17.07.2018р. відповідач посилається на те, що сторонами не було погоджено збільшення строку позовної давності. Підставами для зменшення розміру пені є добровільне усунення відповідачем порушення господарського зобов'язання, а також відсутність у позивача збитків, завданих незначним порушення відповідачем господарського зобов'язання. Умовами договору передбачено невигідні для відповідача положення договору про відповідальність сторін. Складений позивачем розрахунок розміру інфляції складений без дотримання порядку визначення розміру боргу з урахуванням індексу інфляції.

У заяві за вх.№15634/18 від 02.08.2018р. позивач підтримав позовні вимоги та просив суд розглянути справу за відсутності представника позивача.

Вказана заява задоволена господарським судом, про що у судовому засіданні 06.08.2018р. судом постановлено відповідну ухвалу в протокольній формі.

Відповідач про дату, час і місце судових засідань повідомлений належним чином, проте у судові засідання не з'явився.

На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 06.08.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено:

27.01.2016р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "Гемопласт" (Покупець, відповідач) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Белтім Полімери" (Постачальник, позивач) укладений договір поставки №270116, згідно з яким Постачальник зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити на умовах передбачених даним договором товар (партію товару) в кількості, асортименті та по цінах вказаних в накладних на відпуск

товару (далі - видаткова накладна), які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п.п.1.2,1.3 договору сторони визнають, що видаткова накладна, підписана сторонами є узгодженням асортименту товару, його кількості та ціни, прирівнюється до специфікації і є невід'ємним додатком до договору. Право власності на товар (партію товару), яка постачається за даним договором переходить від Постачальника до Покупця в момент передачі товару (партії товару), що підтверджується підписом у видатковій накладній.

Відповідно до п.3.1 договору ціна за одиницю товару та вартість партії товару встановлюється при поставці кожної партії товару та взуються у видатковій накладній, яка підписується сторонами.

Згідно з п. 5.1 договору розрахунок за товар здійснюється шляхом попередньої оплати 100 % вартості у безготівковому порядку на рахунок Постачальника. Партією товару вважається товар, поставлений по одній накладній (акту прийому передачі і тому подібне). Поставлений товар повинен бути сплачений Покупцем до закінчення терміну відстрочення платежу.

Відповідно до п.5.3 договору датою оплати є дата зарахування грошових коштів на рахунок Постачальника.

Згідно з п.п.6.1,6.2 договору приймання покупцем кожної партії товару по кількості і якості здійснюється відповідно Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і Товарів народного споживання по кількості від 15.06.65 №П-6 і Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і Товарів народного споживання по якості від 25.04.66 №П-7, в частині, що не суперечить чинному законодавству. Підписання накладної Покупцем (його представником) свідчить про приймання ним товару (партії товару) за якістю і кількістю без зауважень.

Відповідно до п.п.7.1,7.2 договору за невиконання зобов'язань за даною угодою сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України. В разі невиконання або неналежного виконання Покупцем зобов'язань по оплаті за даним договором, він несе відповідальність у вигляді пені у розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період її нарахування, за кожен день прострочення з дня виникнення до дня фактичної оплати. В разі прострочення сплати більше ніж на 3 календарних дня Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 36% річних від вартості неоплаченого в строк товару (партії товару з дня настання терміну оплати (партії товару) до дня його фактичної оплати. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання не припиняється через шість місяців і нараховується за весь період прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з п.10.1 договору цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2018.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар за наступними видатковими накладними:

- №ТД-0002480 від 16.09.2016р. (рахунок-фактура №ТД-0002390 від 16.09.2016р. на суму 396 000 грн.);

- №ТД-0000456 від 21.03.2017р. (рахунок-фактура №ТД-0000421 від 21.03.2017р. на суму 420 000 грн.);

- №ТД-0000575 від 11.04.2017р. (рахунок-фактура №ТД-0000548 від 11.04.2017р. на суму 462 000 грн.);

- №ТД-0000896 від 07.06.2017р. (рахунок-фактура №ТД-0000875 від 06.06.2017р. на суму 225 508,80 грн.);

- №ТД-0001252 від 25.07.2017р. (рахунок-фактура №ТД-0001245 від 24.07.2017р. на суму 577 896 грн.);

- №ТД-0001904 від 02.10.2017р. (рахунок-фактура №ТД-0001908 від 29.09.2017р. на суму 420 618 грн.);

- №ТД-0002402 від 24.11.2017р. (рахунок-фактура №ТД-0002382 від 20.11.2017р. на суму 651 816 грн.);

- №ТД-0002548 від 11.12.2017р. (рахунок-фактура №ТД-0002569 від 08.12.2017р. на суму 566 544 грн.).

Вказаний товар оплачений відповідачем повністю, проте з порушення терміну оплати, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

З урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача 212810 грн., з яких: 83920,43 грн. - пеня, 99105,33 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами, 29784,24 грн. - індекс інфляції.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних мотивів.

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом між сторонами у справі укладений договір поставки №270116 від 27.01.2016р., за умовами якого позивач зобов'язаний поставити, а відповідач прийняти та оплатити поставлений товар.

В силу вимог ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Між тим, як вище встановлено господарським судом відповідачем неналежним чином виконувались свої зобов'язання за договором поставки №270116 від 27.01.2016р. щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами п.7.2 укладеного між сторонами договору встановлено збільшення розміру процентів річних, визначених ст.625 ЦК України, до 36%.

Розрахунок 36% річних, який здійснений позивачем, та згідно з яким, розмір нарахованих відповідачу 360% річних за загальний період з 20.09.2016р. по 04.04.2018р. становить 99 105,33 грн., перевірений господарським судом та встановлено невідповідність цього розрахунку, а саме неврахування кількості днів у високосному 2016 році під час здійснення розрахунку 36% річних за порушення строку оплати за видатковою накладною №ТД-0002480 від 16.09.2016р.

Господарський судом самостійно, з урахуванням конкретних обставин справи, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобов'язання, здійснено розрахунок 36% річних та встановлено, що за загальний період з 20.09.2016р. по 04.04.2018р. розмір 36% річних становить 43950,50 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р., індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок індексу інфляції, згідно з яким розмір індексу інфляції за загальний період з 12.04.2017р. по 24.01.2018р. становить 29 784,24 грн., господарським судом встановлено невідповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача, а саме встановлено, що позивачем не враховано рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені Верховним Судом України у листі від 03.04.1997р. №62-97р.

Господарський судом самостійно, з урахуванням конкретних обставин справи, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобов'язання, здійснений розрахунок індексу інфляції, який виглядає наступним чином:

Номер та дата видаткової накладноїСума боргуПеріод нарахуванняРозмір індексу інфляції №ТД-0002480 від 16.09.2016р. -Прострочення менше місяцяНе застосовується №ТД-0000456 від 21.03.2017р. -Прострочення менше місяцяНе застосовується №ТД-0000575 від 11.04.2017р. 150 000 грн.Квітень 2017р. 1350 грн. №ТД-0000896 від 07.06.2017р. -Прострочення менше місяцяНе застосовується №ТД-0001252 від 25.07.2017р. 317 896 грн.Серпень 2017р. -317,90 грн. №ТД-0001904 від 02.10.2017р. -Прострочення менше місяцяНе застосовується №ТД-0002402 від 24.11.2017р. 80 000 грн.Грудень 2017р. 800 грн. №ТД-0002548 від 11.12.2017р. 566 544 грн.Грудень 2017р.-січень 2018р. 14248,58 грн. Отже загальний розмір індексу інфляції становить 16 080,68 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно ч.ч.1,3 до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Умовами п.7.2 договору сторонами передбачено сплату відповідачем пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення , при цьому нарахування штрафних санкцій не припиняється через шість місяців і нараховується за весь період прострочення виконання зобов'язання.

Розрахунок пені, який здійснений позивачем, та згідно з яким, розмір нарахованої відповідачу пені за загальний період з 19.09.2016р. по 04.04.2018р. становить 83 920,43 грн., перевірений господарським судом та встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Водночас відповідачем у відзиві на позовну заяву від 22.05.2018р. за вх.№10212/18 та у запереченнях від 17.07.2018р. за вх.№2-3625/18 заявлено про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені за видатковими накладними №ТД-0002480 від 16.09.2016р. та №ТД-0000456 від 21.03.2017р.

З цього приводу господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 18.05.2016 р. у справі № 6-474цс16, від 08.06.2016р. у справі № 6-3006цс15, від 25.05.2016р. у справі № 6-1138цс15.

Європейський суд з прав людини наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою №14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Загальний період, за який позивачем заявлено до стягнення пеню становить з 19.09.2016р. по 04.04.2018р.

Позивач звернувся до господарського суду з даним позовом 04.04.2018р., про що свідчить відбиток штампу пошти на конверті, в якому позовна заява надійшла до суду.

Таким чином позивачем пропущений строк позовної даності на звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача пені, нарахованої за період з 19.09.2016р. по 03.04.2017р. При цьому, жодних причин поважності пропуску строку позовної давності позивачем не наведено.

Посилання позивача на те, що строк позовної давності збільшено сторонами у договорі, а саме: пунктом 7.2 договору за взаємною згодою погодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання не припиняється через 6 місяців і нараховується за весь період прострочення виконання зобов'язання, господарський суд не приймає до уваги, оскільки умовами п.7.2 укладеного між сторонами договорами передбачено лише збільшення періоду нарахування пені, а не збільшення строку позовної давності для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення пені.

За таких обставин, господарським судом задовольняються позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, нарахованої за період з 04.04.2017р. по 04.04.2018р., які становлять 77086,04 грн.

При цьому, відповідачем у відзиві на позовну заяву та у запереченнях заявлене до суду клопотання про зменшення розміру до 7516,01 грн.

Відповідно до ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 26.07.2018р. у справі №924/1089/17.

На підставі аналізу поданих доказів та їх об'єктивної оцінки, із врахуванням ненадання відповідачем будь-яких додаткових доказів для зменшення розміру штрафних санкцій, господарський суд не вбачає підстав для зменшення розміру нарахованої позивачем відповідачу пені.

При цьому господарський суд не приймає до уваги посилання відповідача на повну сплату заборгованості, вжиттям відповідачем усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (відсутність вини) та відсутністю у позивача збитків від прострочення, оскільки, по-перше, повна сплата заборгованості сама по собі не є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, а по-друге, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами ані вжиття відповідних заходів для недопущення порушення зобов'язання, ані відсутність збитків у позивача. При цьому обов'язок доведення наявності підстав для зменшення штрафу покладений саме на відповідача.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Посилання відповідача на те, що умовами договору передбачено невигідні для відповідача положення договору про відповідальність сторін, які є несправедливими та порушують принцип рівноправності, добросовісності та розумності господарським судом не приймаються до уваги з огляду на положення ч.1 ст.627 ЦК України, згідно з якою відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі ст.129 ГПК України судові витраті щодо сплати судового збору покладаються на обох сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1.Позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Белтім Полімери" задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "Гемопласт" (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Маяковського, 57, оф. 1, код ЄДРПОУ 40068132) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Белтім Полімери" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 17, оф. 211/2, код ЄДРПОУ 39634787) пеню у розмірі 77086 (сімдесят сім тисяч вісімдесят шість) грн. 04 коп., 36% річних у розмірі 99097 (дев'яносто дев'ять тисяч дев'яносто сім) грн. 69 коп., індекс інфляції у розмірі 16080 (шістнадцять тисяч вісімдесят) грн. 68 коп. та судовий збір у розмірі 2883 (дві тисячі вісімсот вісімдесят три) грн. 97 коп.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 14 серпня 2018 р.

Суддя Г.Є. Смелянець