Постанова

від 28.11.2018 по справі 916/671/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 року м. ОдесаСправа № 916/671/18

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Філінюка І.Г.,

суддів : Аленіна О.Ю., Лавриненко Л.В.

секретар судового засідання Герасименко Ю.С.

за участю:

від ТОВ Виробничо-торгівельна компанія Гемопласт - Закревський А.М., паспорт серія КА № 901144 дата видачі 25.08.1998;

від ТОВ Торговий Дім Белтім Полімери - адвокат Никоноров Є.В., довіреність № б/н, від 22.06.2017

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна компанія Гемопласт

на рішення Господарського суду Одеської області від 06.08.2018

суддя Смелянець Г.Є.

місце ухвалення м. Одеса

повний текст рішення складено 14.08.2018

у справі № 916/671/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Белтім Полімери

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна компанія Гемопласт

про стягнення 362 810,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Белтім Полімери звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна компанія Гемопласт 362810 грн., з яких: 150000 грн. - основний борг, 83920,43 грн. - пеня, 99105,33 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами, 29784,24 грн. - індекс інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №270116 від 27.01.2016 щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.08.2018 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Белтім Полімери задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна компанія Гемопласт на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Белтім Полімери пеню у розмірі 77086,04 грн., 36% річних у розмірі 99097,69 грн., індекс інфляції у розмірі 16080,68 грн. та судовий збір у розмірі 2883,97 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна компанія Гемопласт звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 06.08.2017 у справі № 916/671/18 скасувати.

Постановити нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна компанія Гемопласт на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Белтім Полімери пеню у розмірі 7708,60 грн., індекс інфляції у розмірі 16080,68 грн. В решті позову відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Белтім Полімери на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна компанія Гемопласт судовий збір 3 790,70 грн. за подання апеляційної скарги.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна компанія Гемопласт зазначає, що судом першої інстанції не досліджено в повному обсязі умови укладеного між сторонами Договору, не встановлено наявність вини позивача у порушенні зобов'язання, а відповідним чином - не застосовано статтю 616 ЦК України та, як наслідок, неправомірно відмовлено у зменшенні на 90% розміру неустойки (пені) у зв'язку із добровільним усуненням відповідачем порушення господарського зобов'язання, а також у зв'язку із відсутністю у позивача збитків,завданих незначним порушенням відповідачем господарського зобов'язання.

Крім того, в мотивувальній частині оскаржуваного рішення (абз. 14. 15 а.с. 4) суд першої інстанції встановив невідповідність розрахунку 36% річних за користування чужими коштами, передбачений п. 7.2. Договору, який наданий позивачем.

Господарським судом самостійно, з урахуванням конкретних обставин справи, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобов'язання, здійснено розрахунок 36% річних та встановлено, що розмір 36% річних становить 43950,50 грн., які підлягають стягненню із відповідача.

Натомість, в резолютивній частині рішення з відповідача безпідставно стягнуто 36% річних у розмірі 99 097 (дев'яносто дев'ять тисяч дев'яносто сім) грн. 69 коп.

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна компанія Гемопласт вважає, що укладений між позивачем і відповідачем, Договір передбачав явно кабальні, тобто вкрай невигідні для відповідача як покупця положення про відповідальність сторін, де передбачена відповідальність відповідача (покупця) у явно збільшеному та неадекватному виді.

Зазначене вище свідчить про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням (незастосуванням) норм матеріального права, що, відповідно до вимог пп. 1, 4 частини 1 статі 277 ГПК України, є підставою для скасування рішення суду першої інстанцій.

Справа № 916/671/18 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна компанія Гемопласт перебувала в провадженні Одеського апеляційного господарського суду.

Указом Президента України № 454/2017 від 29.12.2017 Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах ліквідовано Одеський апеляційний господарський суд та утворено Південно-західний апеляційний господарський суд.

Згідно з частиною шостою статті 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті Голос України опубліковано повідомлення про початок роботи Південного-західного апеляційного господарського суду.

На виконання положень абз. 2 частини 6 статті 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів , частини 5 статті 31 Господарського процесуального кодексу України, матеріали справи № 916/671/18 передані до Південно-західного апеляційного господарського суду.

У відповідності до вимог частини першої статті 32 Господарського процесуального кодексу України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 17.10.2018, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Філінюка І.Г., суддів Аленіна О.Ю., Лавриненко Л.В.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.10.2018 Прийняти справу № 916/671/18 до провадження та розпочати апеляційний розгляд справи колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Філінюка І.Г., суддів Аленіна О.Ю., Лавриненко Л.В. Призначено розгляд справи № 916/671/18 до розгляду на 28.11.2018 о 10:00 год.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі.

18.10.2018 від Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Белтім Полімери до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна компанія Гемопласт , відповідно до якого останній просить залишити рішення Господарського суду Одеської області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судове засідання 28.11.2018 з'явився представник Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Белтім Полімери та Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна компанія Гемопласт .

В судовому засіданні представник відповідач апеляційну скаргу підтримав.

Представник позивача просив рішення Господарського суду Одеської області від 06.08.2018 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 27.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна компанія Гемопласт (Покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Белтім Полімери (Постачальник, позивач) укладений договір поставки №270116, згідно з яким Постачальник зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити на умовах передбачених даним договором товар (партію товару) в кількості, асортименті та по цінах вказаних в накладних на відпусктовару (далі - видаткова накладна), які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п.п.1.2,1.3 договору сторони визнають, що видаткова накладна, підписана сторонами є узгодженням асортименту товару, його кількості та ціни, прирівнюється до специфікації і є невід'ємним додатком до договору. Право власності на товар (партію товару), яка постачається за даним договором переходить від Постачальника до Покупця в момент передачі товару (партії товару), що підтверджується підписом у видатковій накладній.

Відповідно до п.3.1 договору ціна за одиницю товару та вартість партії товару встановлюється при поставці кожної партії товару та взуються у видатковій накладній, яка підписується сторонами.

Згідно з п. 5.1 договору розрахунок за товар здійснюється шляхом попередньої оплати 100 % вартості у безготівковому порядку на рахунок Постачальника. Партією товару вважається товар, поставлений по одній накладній (акту прийому передачі і тому подібне). Поставлений товар повинен бути сплачений Покупцем до закінчення терміну відстрочення платежу.

Відповідно до п.5.3 договору датою оплати є дата зарахування грошових коштів на рахунок Постачальника.

Згідно з п.п.6.1,6.2 договору приймання покупцем кожної партії товару по кількості і якості здійснюється відповідно Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і Товарів народного споживання по кількості від 15.06.65 №П-6 і Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і Товарів народного споживання по якості від 25.04.66 №П-7, в частині, що не суперечить чинному законодавству. Підписання накладної Покупцем (його представником) свідчить про приймання ним товару (партії товару) за якістю і кількістю без зауважень.

Відповідно до п.п.7.1,7.2 договору за невиконання зобов'язань за даною угодою сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України. В разі невиконання або неналежного виконання Покупцем зобов'язань по оплаті за даним договором, він несе відповідальність у вигляді пені у розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період її нарахування, за кожен день прострочення з дня виникнення до дня фактичної оплати. В разі прострочення сплати більше ніж на 3 календарних дня Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 36% річних від вартості неоплаченого в строк товару (партії товару з дня настання терміну оплати (партії товару) до дня його фактичної оплати. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання не припиняється через шість місяців і нараховується за весь період прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з п.10.1 договору цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2018.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар за наступними видатковими накладними:

- №ТД-0002480 від 16.09.2016 (рахунок-фактура №ТД-0002390 від 16.09.2016 на суму 396 000 грн.);

- №ТД-0000456 від 21.03.2017 (рахунок-фактура №ТД-0000421 від 21.03.2017 на суму 420 000 грн.);

- №ТД-0000575 від 11.04.2017 (рахунок-фактура №ТД-0000548 від 11.04.2017 на суму 462 000 грн.);

- №ТД-0000896 від 07.06.2017 (рахунок-фактура №ТД-0000875 від 06.06.2017 на суму 225 508,80 грн.);

- №ТД-0001252 від 25.07.2017 (рахунок-фактура №ТД-0001245 від 24.07.2017 на суму 577 896 грн.);

- №ТД-0001904 від 02.10.2017 (рахунок-фактура №ТД-0001908 від 29.09.2017 на суму 420 618 грн.);

- №ТД-0002402 від 24.11.2017 (рахунок-фактура №ТД-0002382 від 20.11.2017 на суму 651 816 грн.);

- №ТД-0002548 від 11.12.2017 (рахунок-фактура №ТД-0002569 від 08.12.2017 на суму 566 544 грн.).

Вказаний товар оплачений відповідачем повністю, проте з порушення терміну оплати, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

З урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача 212810 грн., з яких: 83920,43 грн. - пеня, 99105,33 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами, 29784,24 грн. - індекс інфляції.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог частини першої статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень статей 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

В силу вимог статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом відповідачем неналежним чином виконувались свої зобов'язання за договором поставки №270116 від 27.01.2016 щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами п.7.2 укладеного між сторонами договору встановлено збільшення розміру процентів річних, визначених статтею 625 ЦК України, до 36% річних.

Розрахунок 36% річних, який здійснений позивачем, та згідно з яким, розмір нарахованих відповідачу 36% річних за загальний період з 20.09.2016 по 04.04.2018 становить 99 105,33 грн..

Перевіривши розрахунок, судом першої інстанції вірно встановлено невідповідність цього розрахунку, а саме неврахування кількості днів у високосному 2016 році під час здійснення розрахунку 36% річних за порушення строку оплати за видатковою накладною №ТД-0002480 від 16.09.2016 та стягнуто 99097, 69 грн.

Проте, місцевим господарським судом допущено опису в мотивувальній частині рішення щодо стягнення з відповідача на користь позивача 43950,50 грн., у зв'язку з чим мотивувальна частина рішення Господарського суду Одеської області підлягає зміні шляхом викладення в наступній редакції за загальний період з 20.09.2016 по 04.04.2018 розмір 36% річних становить 99097, 69 грн., які підлягають стягненню з відповідача .

Отже, колегією суддів не приймаються доводи апеляційної скарги в цій частині, щодо неправомірного стягнення 36% річних у сумі 99097, 69 грн.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права , при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок збитків від інфляції, згідно з яким розмір індексу інфляції за загальний період з 12.04.2017 по 24.01.2018 становить 29 784,24 грн., місцевим господарським судом вірно встановлено невідповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача, а саме встановлено, що позивачем не враховано рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені Верховним Судом України у листі від 03.04.1997 №62-97р.

Загальний розмір збитків від інфляції становить 16 080,68 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно ч.ч.1,3 до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з часиною другою статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Умовами п.7.2 договору сторонами передбачено сплату відповідачем пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення , при цьому нарахування штрафних санкцій не припиняється через шість місяців і нараховується за весь період прострочення виконання зобов'язання.

Розрахунок пені, який здійснений позивачем, та згідно з яким, розмір нарахованої відповідачу пені за загальний період з 19.09.2016 по 04.04.2018 становить 83 920,43 грн., судом першої інстанції встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Водночас, відповідачем у відзиві на позовну заяву від 22.05.2018 за вх.№10212/18 та у запереченнях від 17.07.2018 за вх.№2-3625/18 заявлено про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені за видатковими накладними №ТД-0002480 від 16.09.2016 та №ТД-0000456 від 21.03.2017.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч.ч.1,2 статі 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Загальний період, за який позивачем заявлено до стягнення пеню становить з 19.09.2016 по 04.04.2018.

Позивач звернувся до господарського суду з даним позовом 04.04.2018, про що свідчить відбиток штампу пошти на конверті, в якому позовна заява надійшла до суду.

Отже, позивачем пропущений строк позовної даності на звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача пені, нарахованої за період з 19.09.2016 по 03.04.2017.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, нарахованої за період з 04.04.2017 по 04.04.2018, становлять 77086,04 грн.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем у відзиві на позовну заяву та у запереченнях заявлене до суду клопотання про зменшення розміру пені.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна компанія Гемопласт в апеляційній скарзі зазначило, що є виробником та продавцем виробів медичного призначенням (шприци, системи вливання/переливання тощо).

Одним з наслідків військової агресії на сході України, проведення антитерористичної операції та окупації Криму Національним банком України визнано знецінення національної валюти, наслідком цього стало збільшення собівартості виробництва продукції у зв'язку з тим, що закупівля сировини та витратних матеріалів для виробництва продукції медичного призначення здійснюється в доларах США та ЄВРО, відтак, для підтримки виробництва соціально значущої, в умовах військової агресії, продукції (шприців та систем переливання крові і розчинів) Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна компанія Гемопласт було вимушене спрямовувати грошові кошти на підтримання виробництва.

Внаслідок даних об'єктивних причин у відповідача виникли тимчасові труднощі із своєчасними розрахунками із контрагентами, включаючи позивача.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; строк прострочення виконання; наслідки порушення зобов'язання, відповідність / невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Як вбачається з матеріалів справи підчас розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем сплачено основний борг за договором у сумі 150 000,00 грн. (а.с. 69-70).

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про можливість зменшення розміру пені на 50%, нарахованої на підставі договір поставки №270116 від 27.01.2016 у зв'язку з тим, що заборгованість за договором була повністю погашена під час розгляду справи у суді першої інстанції, враховуючи майновий стан відповідача, поведінку винної сторони (визнання боргу, вжиття нею заходів до виконання зобов'язання, намагання негайно та добровільно усунути допущене порушення та його наслідки), а також відсутність в матеріалах справи будь-яких відомостей з приводу того, що позивач зазнав збитків внаслідок порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань.

Крім того, колегією суддів не приймаються доводи апеляційної скарги, що умовами договору передбачено невигідні для відповідача положення договору про відповідальність сторін, які є несправедливими та порушують принцип рівноправності, добросовісності та розумності, оскільки відповідно до положень частини першої статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуюче викладене, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна компанія Гемопласт підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 06.08.2018 у справі № 916/671/18 підлягає зміні в мотивувальній частині щодо висновку про стягненні 36% річних, а також в резолютивній частині щодо стягнення пені, шляхом зменшення останньої на 50%, що складає 38 543,02 грн.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 ГПК України покладаються на сторін відповідно до пропорційності задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна компанія Гемопласт - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 06.08.2018 у справі № 916/671/18 - змінити, змінивши в мотивувальній частині рішення речення за загальний період з 20.09.2016 по 04.04.2018 розмір 36% річних становить 99097,69 грн., які підлягають стягненню з відповідача .

Змінити пункт 2 резолютивної частини рішення, виклавши його у наступній редакції:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна компанія Гемопласт (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Маяковського, 57, оф. 1, код ЄДРПОУ 40068132) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Белтім Полімери (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 17, оф. 211/2, код ЄДРПОУ 39634787) пеню у розмірі 38543 (тридцять вісім тисяч п'ятсот сорок три) грн. 02 коп., 36% річних у розмірі 99097 (дев'яносто дев'ять тисяч дев'яносто сім) грн. 69 коп., збитків від інфляції у розмірі 16080 (шістнадцять тисяч вісімдесят) грн. 68 коп.

В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 06.08.2018 у справі №916/671/18 залишити без змін.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ з зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 03.12.2018.

Головуючий суддя І.Г. Філінюк

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя Л.В. Лавриненко