Рішення

від 14.08.2018 по справі 811/1473/18

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 року м.Кропивницький Справа № 811/1473/18

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Пасічник Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (вул.1-го Травня, 38а, м.Гайворон, Кіровоградська область, 26300, ІПН НОМЕР_1, надалі - позивач) до Головного управління ДФС у Кіровоградській області (вул.В. Перспективна, 55, м.Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ 39393501, надалі - відповідач), третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 фіскальна служба України (пл. Львівська, 8, м.Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39292197, надалі - третя особа) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001481303 та №0001491303 від 13.02.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Рада-Інвест (код ЄДРПОУ 36841177) за вересень-листопад 2015р. за результатами якої встановлено ряд порушень вимог податкового законодавства, у зв'язку з чим було прийнято оскаржувані рішення.

Зазначаючи про протиправність рішень відповідача позивач вказує на порушення процедури адміністративного оскарження рішень відповідача, в частині строків оскарження (стаття 56 Податкового кодексу України); підстав для проведення перевірки (стаття 78 Податкового кодексу України); строки прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень (стаття 86 Податкового кодексу України).

Крім того, позивач вказує на безпідставність висновків посадових осіб відповідача щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ Рада-Інвест , оскільки вказані господарські операції підтверджено належним чином складеними первинними бухгалтерськими документами, а товар отриманий від контрагента використано у власній господарській діяльності позивача.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.

14.06.2018р. відповідачем надано відзив на позов, вимоги якого не визнаються та зазначається, що висновки акту перевірки здійснено на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені податковим законодавством України, а власне самі висновки ґрунтуються на підставі податкової інформації отриманої від органів ДФС на обліку яких перебуває контрагент позивача (а.с.185,186).

Третя особа правом надати пояснення щодо позову не скористалась, представника в судове засідання не направила.

Представниками позивача та відповідача подано клопотання про розгляд справи за їх відсутності (а.с.210,212).

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Рада-Інвест (код ЄДРПОУ 36841177) за вересень-листопад 2015р.

За результатами перевірки складено акт від 29.12.2017р. №64011-28-13-03/НОМЕР_1 (а.с.16-37).

Висновками акту перевірки встановлено порушення:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 26031 грн. за листопад 2015р.;

- п. 185.1, ст. 185, п. 187.1 ст. 187 та п. 188.1 ст. 188 ПК України, внаслідок чого завищено податкові зобов'язання по взаємовідносинах з ПАТ Тернопільський кар'єр на суму 243824 грн., в т.ч. за вересень 2015р. - 131738 грн., жовтень 2015р. - 109586 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ Рада-Інвест на суму 243824 грн., в т.ч. за вересень 2015р. - 146038 грн., за жовтень 2015р. - 97786 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- від 13.02.2018 року №0001481303, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 32537,75 грн., в т.ч. 26031 грн. основне зобов'язання, 6507,75 грн. штрафні (фінансові) санкції (а.с.12);

- від 13.02.2018 року та №0001491303, яким зменшено суму податкового зобов'язання для цілей розділу V ПКУ в сумі 243824 грн. та податкового кредиту за платежем податок на додану вартість в сумі 243824 грн. (а.с.14).

Висновки відповідача щодо безтоварності господарських операцій з позивача з ТОВ Рада-Інвест ґрунтуються на аналізі податкової інформації отриманої від Вінницької ОДПІ щодо ТОВ Рада-Інвест з питань проведення фінансово-господарських операцій з постачальниками ТОВ Вінагроавіатранс , ТОВ АТД Сервіс , ПП Агровіта-В , ПП Вікобуд , ТОВ Агрівім , ТОВ Вінницька будівельна компанія . Зважаючи на вказану інформацію відповідач дійшов висновку, що за відсутністю фактично здійснених операцій з постачання товарів контрагентом постачальником, у позивача відсутні об'єкти оподаткування податку на додану вартість, у зв'язку з чим позивачем неправомірно віднесено до декларації з податку на додану вартість суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ Рада-Інвест , що свідчить про недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість за вересень-листопад 2015р.

З метою дослідження факту реальності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами - ТОВ Рада-Інвест , а отже, наявності об'єкту оподаткування податком на додану вартість, судом встановлено.

Позивач є фізично особою-підприємцем за законодавством України (а.с. 50-54).

Контрагент позивача ТОВ Рада-Інвест є юридичною особою за законодавством України (а.с.39-46).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

-ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі - Закон №996) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з пунктом 3 статті 8 Закону № 996 визначено, відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

У відповідності до п.2 ст.3 Закону №996, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Статтею 9 Закону № 996 встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно п.2.4 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. №168/704, визначено, що:

- первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем надано копії фінансово-господарських документів по взаємовідносинам з ТОВ Рада-Інвест .

29.09.2015р. та 02.11.2015р. між позивачем та ТОВ Рада-Інвест укладено договори купівлі-продажу №№150929 та 151102 відповідно (а.с.88, 89, 96,97).

За умовами вказаних договорів ТОВ Рада-Інвест зобов'язувалась передати позивачу товарно-матеріальні цінності (ТМЦ) в асортименті згідно специфікацій (а.с.90, 91, 98).

Факти виконання умов вищевказаних договорів підтверджується видатковими накладними, рахунками-фактурами (а.с.81,84,85,92,94).

Факт транспортування ТМЦ від продавця до покупця підтверджено товарно-транспортними накладними (а.с.82,86,87,93,95).

Оплата за отримані ТМЦ проведена позивачем в безготівковому порядку, що підтверджуються платіжними дорученнями та звітами про кредитові та дебітові операції по розрахунковому рахунку позивача (а.с.128-148).

Позивачеві, ТОВ Рада-Інвест було виписано податкові накладні (а.с.149,150,158,159,167), які відображені в деклараціях з податку на додану вартість позивача за період вересень-листопад 2015р. (а.с.152-157,161-166,169-174).

Факт використання позивачем ТМЦ одержаних від ТОВ Рада-Інвест у власній господарській діяльності підтверджено договором поставки №150605 від 05.06.2015р. укладеним з ПАТ Тернопільський кар'єр (а.с. 99-104) та первинними документами , що підтверджують факт виконання умов договору (а.с.105-112).

Таким чином, зібрані у справі та досліджені судом докази вказують на реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Рада-Інвест .

Доводи відповідача, щодо податкової інформації по контрагенту-постачальнику (ТОВ Рада-Інвест ), судом до уваги не приймаються, оскільки позивач, за умови надання всіх підтверджуючих документів щодо здійснення господарських операцій, не повинен нести відповідальності за дотриманням його контрагентами вимог податкового законодавства.

Відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Зміст податкової інформації зібраної посадовими особами ДФС свідчить саме про можливі порушення податкового законодавства контрагентом позивача, що знову ж таки не повинно впливати на правомірність формування позивачем витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку відповідачем не доведено належними доками правомірність своїх висновків та законність прийнятих оскаржуваних рішень.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем понесено судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2763,55 грн., які належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 246, 382, 255, 292-297, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (вул.1-го Травня, 38а, м.Гайворон, Кіровоградська область, 26300, ІПН НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Кіровоградській області (вул.В. Перспективна, 55, м.Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ 39393501), третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 фіскальна служба України (пл. Львівська, 8, м.Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39292197,) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 13.02.2018 року №0001481303, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 32537,75 грн., в т.ч. 26031 грн. основне зобов'язання, 6507,75 грн. штрафні (фінансові) санкції; від 13.02.2018 року та №0001491303, яким зменшено суму податкового зобов'язання для цілей розділу V ПКУ в сумі 243824 грн. та податкового кредиту за платежем податок на додану вартість в сумі 243824 грн.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2763,55 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградської області (код ЄДРПОУ 39393501).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_3