Рішення

від 09.08.2018 по справі 2140/1290/18

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2018 р.м. ХерсонСправа № 2140/1290/18 09 год. 33 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Мельник О.О.,

за участю представників

позивача - Устюжиної Т.Ю.

відповідача - Малюченко С.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунсервіс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, про визнання протиправним та скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість,

встановив:

05 липня 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю " Комунсервіс " (далі - позивач, ТОВ " Комунсервіс ") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - відповідач, ГУ ДФС в Херсонській області), яким просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області від 11.12.2017 року № 380/21-22-08-01-20 "Про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість".

Вказані вимоги позивач обґрунтовує доводами, викладеними у змісті позову та відповіді на відзив, згідно яким вказує, що ТОВ " Комунсервіс " є платником податку на додану вартість з 05.08.2008 р. та перебував на податковому обліку у Вишгородській ОДПІ з 02.10.2002 року по 09 січня 2018 р. При цьому, посилаючись на приписи п. 10.13 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів від 09.12.2011 р. № 1588, та ст. 3 Бюджетного кодексу України вважає, що після зміни свого місцезнаходження у червні 2017 року ТОВ " Комунсервіс " залишався на обліку та зобов'язаний був подавати і сплачувати податок за попереднім місцезнаходженням, тобто до Вишгородської ОДПІ до кінця бюджетного періоду, а тому у нього не було обов'язку подавати декларацію з ПДВ за останні 12 послідовних податкових місяців до кінця 2017 року до ГУ ДФС в Херсонській області. Отже, позивач вважає, що оскаржуваним рішенням ГУ ДФС у Херсонській області незаконно втрутилось в права позивача щодо здійснення підприємницької діяльності, яке є об'єктом захисту за статтею 1 Першого Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому підлягає скасуванню, як незаконне.

Ухвалою суду від 10.07.2018 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд на 01.08.2018 р.

19.07.2018 р. відповідач надав до суду відзив на позов, згідно якому, вважає, що доводи викладені у позовній заяві є не обґрунтовані, а позовні вимоги такі, що не підлягають задоволенню, оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення податковим органом дотримано вимоги ст. 184 Податкового кодексу України та Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1130 від 14.11.2014 року (далі - Положення № 1130), яким регулюються підстави та порядок анулювання реєстрації платника податків. Так, відповідач зазначає, що відповідно до реєстраційних даних, ТОВ " Комунсервіс " взято на облік в Херсонську ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області з 15.07.2017 р., а не з 18.03.2018 р., як зазначає про це позивач. При цьому, відповідач вказує, що проведеним аналізом податкової звітності позивача відповідно до АІС "Податковий блок" встановлено, що останній подавав податкові декларації з ПДВ протягом періоду з листопада 2016 по квітень 2017 р., червень, серпень-жовтень 2017 р., та не подавав за травень, липень 2017 року, що свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкових зобов'язань чи податкового кредиту, та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподаткованих операцій, які дорівнюють нуль гривень, що підтверджено реєстром податкових декларацій від 11.12.2017 № 342/21-22-12-01. Отже, за результатами розгляду комісією з проведення інвентаризації та анулювання реєстрації платників податку на додану вартість було прийнято рішення від 11.12.2017 № 380/21-22-08- 01-20 "Про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість" позивача відповідно до пп. "г" п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України.

Протокольною ухвалою суду від 01.08.2018 р. змінено назву відповідача з "Головного управління Державної фіскальної служби України в Херсонській області" на "Головне управління Державної фіскальної служби України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі" на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 р. № 296 "Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби" та оголошено перерву до 07.08.2018 року у зв'язку з наданням відповіді на відзив.

Протокольною ухвалою суду від 07.08.2018 р. оголошено перерву в судовому засіданні у зв'язку з додатковим витребуванням доказів.

Дослідивши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вказує про наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ТОВ " Комунсервіс " зареєстровано, як юридична особа 28.01.1992 р., з 05.08.2008 р. є платником податку на додану вартість.

Відповідно до витягу АІС " Податковий блок" Реєстраційні дані платника стосовно зміни місцезнаходження ( місце проживання), що пов'язані зі зміною адміністративного району містять таку інформацію - 15.06.2017 р. зареєстровано зміну місцезнаходження ТОВ " Комунсервіс ".

При цьому, реєстраційні дані платника стосовно інформації про місця обліку ТОВ " Комунсервіс " містять інформацію -

основне місце обліку Херсонська ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області, стан 0-платник податків за основним місцем обліку, дата взяття на облік в даному випадку органі ДФС - 15.07.2017 р.;

неосновне місце обліку Вишгородська ОДПІ Макарівське відділення, стан 15-перейшов до іншої ДПІ, дата зняття з обліку в даному органі ДФС - 09.01.2018 р.

Отже, у зв'язку зі зміною місцезнаходження, позивач 15.06.2017 р. взято на облік за основним місцем обліку - Херсонською ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області, 09.01.2018 року знято з обліку за неосновним місцем обліку - Вишгородською ОДПІ Макарівське відділення.

11 грудня 2017 року комісією з проведення інвентаризації та анулювання реєстрації платників податку на додану вартість, створеною відповідно до розпорядження ГУ ДФС у Херсонській області від 26.01.2017 р. № 16-Р, встановлено, що платник ТОВ " Комунсервіс "

- протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання, чи податкового кредиту, підлягає анулюванню відповідно до пп. "г" 184.1, ст. 184 Податкового кодексу України, що підтверджено реєстром податкови декларацій від 11.12.2017 р. № 342/21-22-12-01;

- платник подає податкові декларації з податку на додану вартість протягом періоду з листопада 2016 року по квітень 2017 року, червень, серпень - жовтень 2017 року, а також не подає за травень, липень 2017 p, що свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з| метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподаткування операцій гривень.

Висновком комісії є те, що перелічені документи є підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ " Комунсервіс " відповідно до пп. "г" 184.1, ст. 184 Податкового кодексу України. Датою анулювання реєстрації є 11.12.2017 р.

11.12.2017 р. керівником ГУ ДФС в Херсонській області підписано рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за № 380/21-22-08-01-21, яке є предметом оскарження .

Вирішуючи спірні правовідносини по суті, суд вказує про настпне.

Порядок та випадки анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість закріплений в ст. 184 ПК України, а безпосередньо процедура реєстрації та анулювання реєстрації платника податку на додану вартість визначено Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.11.2014 № 1130, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233 та наразі чинний (далі по тексту - Положення № 1130).

Відповідно до п. 3.1 розд. 3 "Реєстрація платників податку на додану вартість" зазначеного Положення, реєстрація осіб платниками ПДВ, перереєстрація платників ПДВ проводяться шляхом внесення записів до Реєстру із формуванням за кожним таким записом окремого ідентифікатора.

Особа є зареєстрованою платником ПДВ з відповідної дати реєстрації, внесеної до Реєстру. Реєстрація платника ПДВ є анульованою з дати виключення цього платника ПДВ з Реєстру згідно з розділом V цього Положення.

Одночасно, п. 5.5 розд. 5 "Анулювання реєстрації платників податку на додану вартість" зазначеного Положення встановлено, що анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б" - "з" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного контролюючого органу.

Зокрема, положеннями пп. "г" п. 184.1 ст. 184 ПК України та пп. "г" п. 5.1 розд. 5 Положення № 1130 передбачено, що реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадку, якщо особа, зареєстрована як платник ПДВ, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає до контролюючого органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Отже, з наведених положень п.п."г" п.п.184.1. ст.184 ПК України пп. "г" п. 5.1 розд. 5 Положення № 1130 вбачається, що анулювання за даним пунктом можливо за наявності однієї чи двох обставин:

- якщо платник податку протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість

- та/або якщо платник податку подає таку декларацію, яка свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Згідно п. 5.5 розд. 5 Положення № 1130, контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав. Рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Одним з таких документів, зокрема, є довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу).

У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку).

За наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) контролюючий орган за місцем перебування на обліку платника податків приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов'язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства.

Анулювання реєстрації здійснюється на дату прийняття рішення контролюючим органом про анулювання реєстрації (абз. 1 п. 5.11 розд. 5 Положення).

Одночасно, у п. 5.10 розд. 5 Положення № 1130 передбачено, що рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за ініціативою контролюючого органу може бути оскаржене в адміністративному порядку відповідно до вимог статті 56 Кодексу або до суду.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, то висновок комісії щодо підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ґрунтується на суперечливих обставинах, викладених у пунктах 1 та 2 мотивувальної частини цього рішення. Так, у пункті 1 вказаного рішення зазначено, що платник податків протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість. При цьому, одночасно у пункті 2 вказаної частини рішення комісія визнає, що платник подає податкові декларації з податку на додану вартість протягом періоду з листопада 2016 року по квітень 2017 року, червень, серпень - жовтень 2017 року, а також не подає за травень, липень 2017 p.

При цьому, у відповіді на відзив та в судовому засіданні представник позивача зазначив, що податкові декларації з ПДВ за звітні періоди з листопада 2016 р. по травень 2017 року, та з серпня 2017 р. по листопад 2017 р. ТОВ " Комунсервіс " подавало до Макарівського відділення Вишгородської ОДПІ, які були прийняті вказаним контролюючим органом, що підтверджується квитанціями № 1, за виключенням декларації з ПДВ за травень 2017 р., яка відповідно до квитанції № 1 не прибула прийнята у зв'язку з невірним підписом - сертифікат відсутній в базі сертифікатів. При цьому, податкові декларації з ПДВ за звітні періоди з червня до липень 2017 року ТОВ " Комунсервіс " подавало до Херсонського ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області, що підтверджується квитанціями № 1, 2, проте не прийняті у зв'язку з невірним підписом - сертифікат відсутній в базі сертифікатів та заповненням недостовірного значення обов'язкових реквізитів щодо контролюючого органу до якого подається звітність.

При цьому, суд зазначає, що не визнання податковим органом податкової звітності неподаною з різних причин не є підставою для анулювання реєстрації позивача, як платника податку на додану вартість, оскільки п.п. " г " п.п.184.1. ст.184 ПК України не містить такої підстави для скасування реєстрації платника ПДВ.

Щодо наявності іншої обставини для анулювання реєстрації позивача, як платника податку на додану вартість, а саме, якщо платник податку подає таку декларацію, яка свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, то суд вказує про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, то в якості документа, який підтверджує наявність підстав для анулювання реєстрації платника ПДВ, відповідачем вказано реєстр податкових декларацій ТОВ " Комунсервіс" від 11.12.2017 р. № 342/21-22-12-01, підписаний ОСОБА_3, зі змісту якого вбачається факт не подання ТОВ " Комунсервіс" декларації з ПДВ за звітні періоди травень 2017 р., липень 2017 р. та відповідно відсутність показників щодо загальних обсягів постачання товарів звітного періоду та загальних обсягів придбання товарів звітного періоду, що на думку суду, не можуть підтверджувати висновок комісії відповідача про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, без фактичного здійснення моніторингу вказаної звітності позивача у зв'язку з її неподанням, що також свідчить про суперечливість висновку, покладеного податковим органом в основу оскаржуваного рішення.

Положення пункту 66.3 статті 66 ПК України передбачають що у разі проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження або місця проживання платника податків, внаслідок якої змінюється адміністративно-територіальна одиниця та контролюючий орган, в якому на обліку перебуває платник податків (далі - адміністративний район), а також у разі зміни податкової адреси платника податків, контролюючими органами за попереднім та новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків проводяться процедури відповідно зняття з обліку/взяття на облік такого платника податків.

Підставою для зняття з обліку платника податків в одному контролюючому органі і взяття на облік в іншому є надходження хоча б до одного з цих органів даних, що свідчать про належну державну реєстрацію таких змін органами державної реєстрації.

Аналогічні приписи містяться у в пунктах 10.1 та 10.2 розділу Х Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300, ( далі - Порядок № 1588) яким визначено особливості перебування на обліку платників податків внаслідок зміни їх місцезнаходження.

Процедури переведення платника податків шляхом взяття на облік/зняття з обліку (зміни основного місця обліку) розпочинаються та проводяться контролюючими органами у разі надходження хоча б одного з таких документів: відомостей державного реєстратора про внесення змін до відомостей про місцезнаходження (місце проживання) платника податків; заяви за формою № 1-ОПП або за формою № 5-ОПП із позначкою "Зміни", поданої платником податків до контролюючого органу за новим місцезнаходженням (пункт 10.4 розділу X цього Порядку).

У разі отримання з Єдиного державного реєстру даних про зміну місцезнаходження (місця проживання) платника податків, пов'язану зі зміною адміністративного району, контролюючий орган, в якому платник податків перебуває за основним місцем обліку, вносить зміни до Єдиного банку даних юридичних осіб або Реєстру самозайнятих осіб та передає до Єдиного державного реєстру відомості про внесення відповідних відомостей до реєстрів Центрального контролюючого органу із зазначенням: дати внесення таких даних до відомчого реєстру, дати та номера запису про взяття на облік, найменування та ідентифікаційного коду контролюючого органу, у якому платник податків перебуває на обліку, та терміну, до якого платник податків перебуває на обліку у контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (місцем проживання), що відповідає даті спливу одного місяця після отримання зазначеним контролюючим органом даних про зміну місцезнаходження (місця проживання) платника податків (пункт 10.5 розділу Х Порядку № 15880.

Протягом двадцяти днів після отримання відомостей або заяви про зміну місцезнаходження платника податків контролюючий орган за попереднім місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків засобами інформаційної системи в електронному вигляді формує та надсилає до контролюючого органу за новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків повідомлення за формою № 11-ОПП (із заповненими І та ІІ розділами).

Дані про надсилання повідомлення за формою № 11-ОПП заносяться до журналу реєстрації заяв, повідомлень, інших документів про припинення чи зняття з обліку платників податків за формою № 6-ОПП (додаток 13), а також до Єдиного банку даних юридичних осіб або до Реєстру самозайнятих осіб (пункт 10.7 розділу Х Порядку № 1588).

Протягом двох робочих днів після надходження повідомлення за формою № 11-ОПП контролюючий орган за новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків здійснює взяття його на облік (основне місце обліку), про що вносить відповідні зміни до Єдиного банку даних юридичних осіб або до Реєстру самозайнятих осіб. Відмітки про взяття на облік за новим місцезнаходженням (місцем проживання) проводяться в журналі за формою № 2-ОПП (за формою № 7-ОПП).

Якщо до дати спливу одного місяця після отримання документів про зміну місцезнаходження (місця проживання) платника податків контролюючий орган за новим місцезнаходженням (місцем проживання) не здійснив взяття такого платника на облік (основне місце обліку), то взяття на облік за новим місцезнаходженням (місцем проживання) здійснюється автоматично у день спливу такого строку (пункт 10.8 розділу X Порядку).

У відповідності до пунктів 10.9, 10.10, 10.11 розділу Х Порядку дані про взяття на облік вносяться до двох примірників повідомлень за формою № 11-ОПП (заповнюється ІІІ розділ) та надсилаються до контролюючого органу за попереднім місцезнаходженням (місцем проживання).

Після надходження повідомлення за формою № 11-ОПП із зазначенням дати взяття на облік платника податків за новим місцезнаходженням (місцем проживання) контролюючий орган за попереднім місцезнаходженням (місцем проживання) протягом двох робочих днів знімає з обліку платника податків (основне місце обліку). Інформація про зняття з обліку вноситься до Єдиного банку даних юридичних осіб або до Реєстру самозайнятих осіб.

Як вбачається з повідомлення про взяття на облік/зняття з обліку платника податків у зв'язку зі зміною місцезнаходження ( місце проживання) ( Форма № 11-ОПП) від 15.06.2017 р. № 17101406000, то

- у розділі ІІ Дані контролюючого органу за попереднім місцезнаходженням (місцем проживання) відображено, що адміністрування податків, зборів продовжується до закінчення поточного бюджетного періоду.

- у розділ ІІІ. Дані контролюючого органу за новим місцезнаходженням (місцем проживання) відображено, що платник податків взятий на облік за соновним місцем обліку - 15.07.20117 р., платник податків обліковується з ознакою того, що він є платником податків з наступного року;

- у розділі IV. Дані контролюючого органу за попереднім місцезнаходженням (місцем проживання відображено, що знятий з обліку за основним місцем обліку 01.01.2018 р.

Як вказано в пункті 10.14 розділу Х Порядку після зняття платника податків з основного місця обліку в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням платник податків продовжує перебувати на обліку в такому органі з ознакою обліку за неосновним місцем обліку, а контролюючий орган стосовно платника податків продовжує адмініструвати податки, збори у частині завершення процедур такого адміністрування до:

- закінчення документальної перевірки та узгодження сум грошових зобов'язань за її результатами, якщо перевірка була розпочата або призначена та контролюючий орган вже повідомив платника податків про її проведення;

- повернення надміру сплачених платежів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюють контролюючі органи, або їх відшкодування платнику податків, якщо останній відповідно до поданих заяв чи податкових декларацій (звітів, розрахунків) претендує та має право на таке повернення чи відшкодування, у разі якщо до кінця бюджетного періоду спливає строк повернення або відшкодування і відповідно висновки щодо відшкодування виконані в повному обсязі;

- закінчення процедур судового оскарження сум грошових зобов'язань та інших справ адміністративного судочинства, крім випадків заміни такого контролюючого органу (як сторони або третьої особи в адміністративній справі) іншим контролюючим органом.

Водночас, відповідно до частини восьмої статті 45 Бюджетного кодексу України, у разі зміни місцезнаходження суб'єктів господарювання - платників податків сплата визначених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) після реєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду.

У такому випадку, відповідно до пункту 10.13 розд. Х Порядку, юридичні особи - платники податків до закінчення року обліковуються в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) з ознакою того, що вони є платником податків до закінчення року, а в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) - з ознакою того, що вони є платниками податків з наступного року.

У контролюючому органі за неосновним місцем обліку платник податків сплачує всі податки та збори, які згідно із законодавством мають сплачуватись на території адміністративно-територіальної одиниці, що відповідає неосновному місцю обліку, щодо таких податків подає податкові декларації (розрахунки, звіти) та виконує інші обов'язки платника податків, а контролюючий орган стосовно платника податків здійснює адміністрування таких податків, зборів (пункт 7.3 розд. VII Порядку).

Отже, у зв'язку зі зміною місцезнаходження позивач до закінчення поточного бюджетного періоду (2017 року) обліковувався у контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (Макарівське відділення Вишгородського ОДПІ ГУ ДФС у Київській області), а в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (Херсонська ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області) - обліковувався з ознакою того, що він є платником податків з наступного року, тобто з 01.01.2018 року.

Вказане підтверджується також листом Макарівського відділення Вишгородська ОДПІ від 09.01.2018 р. за № 22/7/10-14, яким відповідно до п. 10.15 Порядку № 1588 облікова справа ТОВ " Комунсервіс " була надіслана до Херсонська ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області по закінченню бюджетного року, тобто у 2018 року.

Підпунктом 10.15. Порядку № 1158 передбачено, що контролюючий орган за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) передає облікову справу платника податків та інші документи щодо адміністрування податків, зборів контролюючому органу за основним місцем обліку разом з одним примірником повідомлення за формою № 11-ОПП (із заповненим IV розділом) у такі строки: після закінчення бюджетного періоду стосовно платників податків, визначених у пункті 10.13 цього розділу; протягом двох робочих днів після зняття з обліку в інших випадках.

При цьому, відповідно до п.п. 14.1.1-1. п. 14.1. ст.. 14 ПК України адміністрування податків - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об'єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.

Пунктом 5.6. розділу V. Анулювання реєстрації платників податку на додану вартість Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість", затвердженого наказом Мінфіна, від 14.11.2014, № 1130 передбачено, що за наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) контролюючий орган за місцем перебування на обліку платника податків приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов'язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства.

З огляду на вказані приписи та з урахуванням особливостей перебування на обліку платників податків внаслідок зміни їх місцезнаходження, передбачених Порядком № 1158, суд дійшов до висновку, що на момент прийняття оскаржуваного рішення ГУ Державної фіскальної служби у Херсонській області не здійснювало адміністрування, зокрема ПДВ стосовно позивача, а тому не мало повноважень на прийняття рішень до закінчення бюджетного року 2017 р., що підтверджується реєстраційними даними платника податків ТОВ " Комунсервіс ", повідомленням форми № 11-ОПП та супровідним листом Макарівського відділення Вишгородська ОДПІ від 09.01.2018 р. за № 22/7/10-14 щодо перебування ТОВ " Комунсервіс " на обліку в Макарівському відділенні Вишгородської ОДПІ до 01.01.2018 р.

Щодо доводу відповідача про перебування позивача на обліку у ГУ Державної фіскальної служби у Херсонській області з 15.07.2017 р., то суд вважає його помилковим, оскільки ґрунтується виключно на приписах п. 5.6. розділу V Положення № 1130 без урахування спеціальних норм чинного законодавства, які регулюють питання обліку платників податків внаслідок зміни їх місцезнаходження.

При цьому, суд приймає до уваги вимоги п.п. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 та п. 56.21 ст.56 ПК ПК України, яка передбачає, що в разі, коли національне законодавство припускало неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків платників податків національні органи зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для платника податків.

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція) , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі "Скордіно проти Італії"(Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011р. ).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskalv. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pincv. The Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelasv. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pincv. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgov. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, п.71).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

" На підставі " означає, що суб'єкт владних повноважень:

- має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України (далі - законом);

- зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. Під встановленими законом повноваженнями прийнято розуміти як ті, на наявність яких прямо вказує закон - так звані "прямі повноваження", так і повноваження, які прямо законом не передбачені, але безпосередньо випливають із положень закону і є необхідними для реалізації суб'єктом владних повноважень своїх функцій (завдань) - так звані " похідні повноваження ".

Прийняття рішень, вчинення (не вчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України - за змістом цей критерій випливає зі змісту частини другої статті 19 Конституції України, якою передбачено, що " Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".

При цьому, суд вказує, що прийняття суб'єктом владних повноважень рішень всупереч нормам чинного законодавства призводить до визнання рішення незаконним та відсутності правових наслідків такого.

Відтак, з урахуванням наведеного, слід дійти висновку, що ГУ Державної фіскальної служби у Херсонській області, яке не було наділено до кінця 2017 року відповідними повноваженнями щодо здійснення адміністрування ПДВ відносно ТОВ " Комунсервіс ", а відтак, приймаючи оскаржуване рішення діяв протиправно, в порушення вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, що є достатньою і самостійною підставою для висновку суду про протиправність оскаржуваного рішення від 11.12.2017 року № 380/21-22-08-01-20 "Про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість".

Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. За правилами частини другої цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене у сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, а відтак, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.

Щодо вирішення питання судових витрат, то відповідно до ч. 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до положень частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв'язку з задоволенням позову ТОВ " Комунсервіс", який не є суб'єктом владних повноважень, сплачений ним судовий збір у сумі 1762,00 гривень підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 139, 241-246 КАС України, суд

вирішив :

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю " Комунсервіс " (місцезнаходження 73000 м. Херсон, вул. Лютеранська, буд. 14, кв. 4, код ЄДРПОУ 00850661) до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (місцезнаходження 73026, м. Херсон, пр. Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 39394259) про визнання протиправним та скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області від 11.12.2017 року №380/21-22-08-01-20 "Про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість".

Стягнути з Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (місцезнаходження 73026, м. Херсон, пр. Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 39394259) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю " Комунсервіс " (місцезнаходження 73000 м. Херсон, вул. Лютеранська, буд. 14, кв. 4, код ЄДРПОУ 00850661) сплачений судовий збір в сумі 1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.)

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 14 серпня 2018 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.