Окрема думка від 09.08.2018 по справі 922/1401/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ОКРЕМА ДУМКА

судді Харківського апеляційного господарського суду Слободіна М.М. стосовно постанови колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду від 14.01.2018 у справі № 922/1401/17

"09" серпня 2018 р.

Постановою колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду від 14.01.2018 у справі № 922/1401/17 апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 21.06.2018р. у справі №922/1401/17 залишено без змін.

На моє переконання, прийняте колегією суддів рішення є невірним, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з ТОВ фірми "Престиж" заборгованість за кредитним договором №ККРОВ.1500.010 від 05.03.14р. в сумі 1047463,08 грн., з яких 899450,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 148013,08 грн. - прострочена заборгованість за відсотками.

В ході розгляду спору колегією суддів встановлено, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 у справі № 910/20134/15 було прийнято рішення про задоволення позову ТОВ "Фірма "Престиж" до ПАТ "Всеукраїнський банк Розвитку" про визнання зобов'язання частково припиненим. Зокрема, визнано зобов'язання ТОВ "Фірма "Престиж" по оплаті суми основного боргу за кредитним договором № ККРОВ.1500.010 від 05.03.2014р. припиненим в частині 474 663 грн. 70 коп. з 04.08.2015.

Вказана постанова суду апеляційної інстанції набрала законної сили та є чинною.

В силу обов'язковості судового рішення (ч.2 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів ) позивач повинний був врахувати дане судове рішення шляхом зменшення суми основного боргу з 04.08.2015, однак, як доводять розрахунки ціни позову, цього не зробив. Відтак, позивачем до стягнення заявлена повна сума основного боргу, і, що головне в аспекті окремої думки, повний розмір відсотків, базою нарахування яких є повна сума боргу (899450,00 грн.).

Суд першої інстанції при вирішенні даного спору врахував постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 у справі № 910/20134/15 і зменшив належну до стягнення суму основного боргу на 474 663 грн. 70 коп., однак жодним чином не змінив заявлену позивачем до стягнення суму відсотків за кредитом.

Між тим, базою визначення розміру цих відсотків за весь період нарахування (з 01.04.2014 по 13.04.2017) був повний розмір заборгованості, в той час як з 05.08.2015 відсотки слід було нараховувати, виходячи з суми основного боргу, зменшеної на розмір припиненого зобов'язання.

На мою думку, суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний перегляд даного спору, повинний був або самостійно здійснити перерахування відсотків за кредитом у бік їх зменшення, або відмовити в стягненні відсотків у повному обсязі, опираючись на принцип змагальності і зазначаючи про відсутність у суду обов'язку здійснювати розрахунок на користь однієї зі сторін спору.

Однак, колегією суддів винесена постанова про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Очевидно, що таким чином постанова суду стала внутрішньо суперечливою - з одного боку колегія суддів визнала необхідність врахування постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 у справі № 910/20134/15 і погодилась із зменшенням розмір основного боргу, з іншого боку колегія суддів залишила без змін суму відсотків, визначену без врахування припиненої частини основного зобов'язання.

В зв'язку з викладеним приходжу до висновку, що рішення місцевого господарського суду у справі № 922/1401/17 слід було скасувати частково, в частині стягнення відсотків за кредитом, і в цій частині прийняти нове рішення, у відповідності до однієї з вказаних вище альтернатив.

Суддя Слободін М.М.