Постанова

від 13.08.2018 по справі 804/1732/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 серпня 2018 рокусправа № 804/1732/18 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: суддя-доповідач: Шальєва В.А.

судді: Білак С.В., Олефіренко Н.А.,

секретаря судового засідання: Лащенко Р.В.

за участі представників позивача Ямкового В.Ф., Назаренка Д.А.

представника відповідача Мішури Р.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Завод покрівельних матеріалів на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2018 р. (суддя Царікова О.В.) в справі № 804/1732/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Завод покрівельних матеріалів до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Завод покрівельних матеріалів звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управлення ДФС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0041351203 від 07.11.2017 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 85017,50 грн., в тому числі за основним платежем - 68014 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 17003,50 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2018 р. в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати судове рішення з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвали нове рішення про задоволення позову. Апелянт зазначає про неврахування судом першої інстанції, що в декларації платником податку зазначені відомості, вказані в складеній на підставі первинних документів податковій накладній, тому обсяг постачання товарів/послуг та сума податку на додану вартість, вказані в не проведеній (зупиненій) податковій накладній, не підлягали відображенню у декларації. Позивач вказує, що при збільшенні суми грошового зобов'язання спірним податковим повідомленням-рішенням порушено спосіб реалізації владних управлінських функцій. Оскільки виявлення розбіжностей під час співставлення даних, що містяться у податкових накладних та даних Єдиного реєстру податкових накладних, не доводять складу податкового правопорушення, яке за своєю суттю може бути встановлено на підставі дослідження первинних документів податкового та бухгалтерського обліку підприємства. Достовірність, повнота нарахування та сплати податку на додану вартість є предметом документальної перевірки відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 15.05.2018 р. в справі № 804/6286/17.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити у її задоволенні, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представники позивача апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ Завод покрівельних матеріалів за липень 2017 року, результати якої оформлені актом від 20.09.2017 №12694/04-36-12-03/40882738. У висновках акту вказано, що ТОВ Завод покрівельних матеріалів занижено суми податкового зобов'язання, заявленого у податковій декларації за липень 2017 року, в результаті чого збільшено суму податкового зобов'язання, що підлягає сплаті платником до бюджету, на суму у розмірі 68014 грн.

На підставі акта камеральної перевірки ГУ ДФС винесено податкове повідомлення-рішення від 07.11.2017 № 0041351203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму у розмірі 85017,50 грн., з яких основний платіж - 68014,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 17003,50 грн.

За висновками акту перевірки ТОВ Завод покрівельних матеріалів у липні 2017 року складено та направлено до ЄРПН податкові накладні з постачання товарів/послуг на загальну суму податку на додану вартість 484660,26 грн. Проте, платником до складу податкових зобов'язань податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2017 року включено податкові накладні лише на суму податку на додану вартість в розмірі 416647 грн., тобто, податкові накладні на суму податку на додану вартість 68013,68 грн. до складу податкових зобов'язань не віднесено, що є порушенням п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що в свою чергу призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у липні 2017 на 68013,68 грн.

Також судом першої інстанції встановлено, що позивачем виписано наступні податкові накладні, суми податку на додану вартість за якими не віднесено до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість за липень 2017 р.:

від 26.07.2017 року №347 на загальну суму 2426,16 грн., в т.ч. податок на додану вартість - 404,36 грн., виписана на адресу ТОВ УКС-ТІАРА ;

від 20.07.2017 року №336 на загальну суму 13756,18 грн., в т.ч. податок на додану вартість - 2292,70 грн., виписана на адресу ПП Рекламне агентство Євгенія Плюс ;

від 20.07.2017 року №332 на загальну суму 36040,50 грн., в т.ч. податок на додану вартість - 6006,75 грн., виписана на адресу ВКП Гиргис ;

від 19.07.2017 року №330 на загальну суму 128912,80 грн., в т.ч. податок на додану вартість - 21485,46 грн., виписана на адресу ТОВ Агрофірма Зоря ;

від 19.07.2017 року №362 на загальну суму 128912,80 грн., в т.ч. податок на додану вартість - 21485,46 грн., виписана на адресу ТОВ Агрофірма Зоря ;

від 17.07.2017 року №353 на загальну суму 12960,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість - 2160,00 грн., виписана на адресу НВК Агро-Центр ;

від 17.07.2017 року №323 на загальну суму 85073,70 грн., в т.ч. податок на додану вартість - 14178,95 грн., виписана на адресу НВК Агро-Центр .

Судом першої інстанції зазначено, що податкові накладні від 26.07.2017 №347, від 20.07.2017 №336, від 20.07.2017 №332, від 19.07.2017 №330, від 19.07.2017 №362, від 17.07.2017 №353, від 17.07.2017 №323 прийняті, реєстрацію зупинено та зазначено про невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з кодом УКТ ЗЕД, запропоновано платнику надати пояснення та копії документів, достатніх для реєстрації податкових накладних, що підтверджується квитанціями №1, які містяться в матеріалах справи.

Оскільки позивач не був позбавлений можливості направити розрахунок коригування до ЄРПН щодо податкових накладних від 26.07.2017 №347, від 20.07.2017 №336, від 20.07.2017 №332, від 19.07.2017 №330, від 19.07.2017 №362, від 17.07.2017 №353, від 17.07.2017 №323, якщо він вважав, що при їх складанні було допущено помилки (виправити помилки чи визначити зазначені накладні як помилково подані), як це передбачено Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, або надати документи, на спростування обставин, зазначених в квитанціях №1, а у разі прийняття комісією ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації рішення про відмову в реєстрації перелічених податкових накладних, оскаржити в передбаченому порядку таке рішення у разі незгоди із ним, суд першої дійшов висновку про обґрунтованість збільшення позивачу суми грошового зобов'язання спірним податковим повідомленням-рішенням.

Суд вважає такий висновок необґрунтованим, з огляду на наступне.

ТОВ Завод покрівельних матеріалів зареєстровано як юридична особа 07.10.2016 р., код ЄДРПОУ 40882738, є платником податку на додану вартість.

ГУ ДФС проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ Завод покрівельних матеріалів за липень 2017 р., за результатами якої складено акт № 12694/04-36-12-03/40882738 від 20.09.2017 р. та встановлено, що в порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ Завод покрівельних матеріалів не включено до складу податкових зобов'язань липня 2017 р. суму податку на додану вартість по податковим накладним у кількості 7 шт., в результаті чого занижено податкові зобов'язання в податковій звітності за липень 2017 р. на суму податку на додану вартість в розмірі 68013,68 грн.

На підставі цього акту перевірки ГУ ДФС 07.11.2017 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0041351203 про збільшення ТОВ Завод покрівельних матеріалів суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 85017,50 грн., в тому числі за основним платежем - 68014 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 17003,50 грн.

Судом встановлено, що ТОВ Завод покрівельних матеріалів складено наступні податкові накладні:

№ 347 від 26.07.2017 р. на загальну суму 2426,16 грн., в тому числі податок на додану вартість - 404,36 грн., покупець - ТОВ Екс-Тіара , реєстрація в ЄРПН зупинена; № 367 від 26.07.2017 р. на загальну суму 2426,16 грн., в тому числі податок на додану вартість - 404,36 грн., покупець - ТОВ Екс-Тіара , зареєстрована в ЄРПН 26.07.2017 р.;

№ 336 від 20.07.2017 р. на загальну суму 13756,18 грн., в тому числі податок на додану вартість - 2292,70 грн., покупець - ПП Рекламне агентство Євгенія Плюс , реєстрація в ЄРПН зупинена; № 364 від 20.07.2017 р. на загальну суму 13756,18 грн., в тому числі податок на додану вартість - 2292,70 грн., покупець - ПП Рекламне агентство Євгенія Плюс , зареєстрована в ЄРПН 20.07.2017 р.;

№ 332 від 20.07.2017 р. на загальну суму 36040,50 грн., в тому числі податок на додану вартість - 6006,75 грн., покупець - ВКП Гиргис , реєстрація в ЄРПН зупинена; № 363 від 20.07.2017 р. на загальну суму 36040,50 грн., в тому числі податок на додану вартість - 6006,75 грн., покупець - ВКП Гиргис , зареєстрована в ЄРПН 20.07.2017 р.;

№ 330 від 19.07.2017 р. на загальну суму 128912,80 грн., в тому числі податок на додану вартість - 21485,46 грн., покупець - ТОВ Агрофірма Зоря , реєстрація в ЄРПН зупинена; № 362 від 19.07.2017 р. на загальну суму 128912,80 грн., в тому числі податок на додану вартість - 21485,46 грн., покупець - ТОВ Агрофірма Зоря , реєстрація в ЄРПН зупинена; № 365 від 19.07.2017 р. на загальну суму 128912,80 грн., в тому числі податок на додану вартість - 21485,46 грн., покупець - ТОВ Агрофірма Зоря , зареєстрована в ЄРПН 19.07.2017 р.;

№ 353 від 17.07.2017 р. на загальну суму 12960 грн., в тому числі податок на додану вартість - 2160 грн., покупець - НВК Агро-Центр , реєстрація в ЄРПН зупинена; № 361 від 17.07.2017 р. на загальну суму 12960 грн., в тому числі податок на додану вартість - 2160 грн., покупець - НВК Агро-Центр , зареєстрована в ЄРПН 17.07.2017 р.;

№ 323 від 17.07.2017 р. на загальну суму 85073,70 грн., в тому числі податок на додану вартість - 14178,95 грн., покупець - НВК Агро-Центр , реєстрація в ЄРПН зупинена.

Позивачем віднесено до складу податкових зобов'язань у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2017 р. суму податку на додану вартість в загальному розмірі 416647 грн., в тому числі за податковими накладними, зазначеними вище та зареєстрованими в ЄРПН.

Тобто, склад податкового правопорушення полягає у не включенні позивачем до складу податкових зобов'язань сум податку на додану вартість по податковим накладним, реєстрація яких в ЄРПН зупинена.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що в основу прийняття податкового повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість покладений акт камеральної перевірки.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Порядок складання податкової накладної, порядок її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних регламентований статтею 201 Податкового кодексу України.

Згідно з абз. 23 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Тобто, виявлення в Єдиному реєстрі податкових накладних під час проведення камеральної перевірки податкової накладної, сума податку на додану вартість за якою не задекларована у податній податковій звітній декларації з цього податку, є саме тим випадком, який слід кваліфікувати як виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних, що є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Відтак, при збільшенні ТОВ Завод покрівельних матеріалів спірним податковим повідомленням-рішенням суми грошового зобов'язання відповідачем порушено спосіб реалізації владних управлінських функцій.

Суд зазначає, що виявлення розбіжностей під час співставлення даних, що містяться у податкових деклараціях платника податків та даних Єдиного реєстру податкових накладних не доводять склад податкового правопорушення, яке за своєю суттю може бути встановлене на підставі дослідження первинних документів податкового та бухгалтерського обліку платника податку. Достовірність, повнота нарахування та сплати, зокрема, податку на додану вартість є предметом документальної перевірки відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.

Зазначене доводить протиправність податкового повідомлення-рішення, внаслідок недоведеності складу податкового правопорушення та порушення способу встановлення податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 15.05.2018 р. в справі № 804/6286/17.

Судом першої інстанції не враховані зазначені обставини, не надана правова оцінка доводам позивача, викладеним у позовній заяві, щодо порушення контролюючим органом способу встановлення податкового правопорушення, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню з бюджетних асигнувань відповідача судові витрати за сплати судового збору в загальному розмірі 8810 грн., з яких 3524 грн. - судовий збір за подання позову, 5286 грн. - судовий збір за подання апеляційної скарги.

Щодо стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу суд вказує на наступне.

За приписами 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивачем доведено розмір витрат на правничу допомогу поданим до суду першої інстанції детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу відповідачем не надано. У відзиві на апеляційну скаргу, а також у відзиві на позов, відповідач вказував виключно на відсутність видатків бюджету на відшкодування витрат на правничу допомогу.

Тобто, відповідачем як особою, що заперечує проти відшкодування витрат на правничу допомогу, не виконано обов'язку доведення неспівмірності витрат.

Відтак, витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України в редакції, яка діє з 15.12.2017 р. та підлягає застосуванню судом апеляційної інстанції відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Завод покрівельних матеріалів на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2018 р. в справі № 804/1732/18 задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2018 р. в справі № 804/1732/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Завод покрівельних матеріалів до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення скасувати.

Ухвалити в справі № 804/1732/18 нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Завод покрівельних матеріалів до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0041351203, прийняте Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області 07.11.2017 р., про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю Завод покрівельних матеріалів суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 85017,50 грн., в тому числі за основним платежем - 68014 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 17003,50 грн.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Завод покрівельних матеріалів судові витрати за сплати судового збору в розмірі 8810 грн.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Завод покрівельних матеріалів витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, в розмірі 8000 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 13.08.2018 р. та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 14.08.2018 р.

Суддя-доповідач: В.А. Шальєва

Суддя: С.В. Білак

Суддя: Н.А. Олефіренко